Войти
Закрыть

Туризм як складова національної економіки, його види та чинники розвитку. Туризм в Україні

9 Клас

Туризм — тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових або інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від’їжджає. Саме так трактує цей вид діяльності Закон України «Про туризм». Туризм у багатьох країнах світу стає однією з найперспективніших складових національної економіки. Розвинена туристична інфраструктура сприяє покращенню привабливості країни та її конкурентоспроможності у світовому господарстві. Туризм є однією з небагатьох сфер діяльності, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу, зменшуючи цим самим соціальну напруженість у суспільстві. Світовий досвід показує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічних криз, адже витрати на створення одного робочого місця тут у 20 разів менші, ніж у промисловості. Однак позитивний вплив туризму на економіку держави відбувається тільки в тому випадку, якщо він розвивається паралельно й у взаємозв’язку з іншими видами економічної діяльності. Туризм класифікують за різними ознаками: характером організації подорожі, метою подорожі, засобами пересування, термінами й тривалістю подорожі, засобами розміщення туристів тощо. Основними організаційними формами туризму виступають насамперед міжнародний (в’їзний і виїзний) і внутрішній (національний) туризм. Роль кожного з них важлива в соціально-економічному розвитку держави, однак головним показником рівня розвитку цього виду економічної діяльності є саме міжнародний туризм....

Світовий ринок товарів і послуг. Напрямки зовнішньоторговельних зв’язків та міжнародні організації

9 Клас

Сучасний світовий ринок є своєрідною сферою стійких товарно-грошових відносин з обміну товарами та послугами, які вироблені національними економіками. У структурі світового ринку зазвичай виділяють ринки товарів та послуг, а також ринки праці, капіталу, досягнень науки й техніки. Для того щоб країна могла торгувати на світовому ринку, їй потрібні експортні ресурси, тобто запаси конкурентоспроможних товарів та послуг, які користуються попитом на світовому ринку. Крім того, державі необхідно мати валютні кошти або інші засоби оплати імпорту, а також розвинену зовнішньоторговельну інфраструктуру (транспортні засоби, складські приміщення, засоби зв’язку та ін.). Зараз збільшення обсягів міжнародної торгівлі випереджає темпи зростання світового виробництва. Так, у 2000—2015 рр. на кожні 10 % приросту виробництва припадає 16 % приросту світової торгівлі. Уряди багатьох країн свідомо підтримують збільшення експорту в інші країни, зокрема Японія, Німеччина, Франція, Китай та ін. Держави конкурують між собою за ринок збуту в багатьох напрямках виробництва. Так, наприклад, зараз у США японські автомобілі популярніші за американські, хоча автомобілебудування Сполучених Штатів має більш давні традиції, ніж у Японії. ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО... Найбільшим у світі торговельним центром є «Дубай Мол» в Об'єднаних Арабських Еміратах. Тут на площі понад 1,2 млн м2 під одним дахом розмістилися 1200 магазинів, а також культурні та розважальні центри світового рівня....

Торгівля, її форми та показники. Торгівля в Україні

9 Клас

Торгівля товарами між окремими народами виникла ще 4—5 тис. років тому, коли утворилися перші держави. Саме в них почав виникати поділ праці між людьми, який дав змогу створити надлишок виробленої продукції, що став товаром. Торгівля передбачає передачу власності на товари чи послуги від однієї особи або фірми до іншої в обмін на гроші, товари або інші послуги. За допомогою торгівлі здійснюється дуже важлива послуга — забезпечення зв’язку між виробниками і споживачами. Вона позбавляє потреби виробляти всі необхідні для життя людини товари й послуги самостійно. На цьому побудовані економічні відносини сучасного суспільства. 2. Форми торгівлі Основними формами торгівлі є внутрішня і зовнішня, а також гуртова і роздрібна. Якщо продаж здійснюється в межах однієї країни, то торгівлю називають внутрішньою, а якщо між країнами — зовнішньою. За особливостями організації торговельного процесу розрізняють дві основні форми гуртової торгівлі: гуртова торгівля, здійснювана торговельними підрозділами товаровиробників у формі прямого збуту, та гуртова торгівля гуртовими торговельно-посередницькими підприємствами (мал. 1). При цьому серед останніх є фірми, які купують товар, отримують право власності на нього та здійснюють перепродаж. Інші гуртові посередники не набувають права власності на товар, а лише виступають організаторами товарного обігу. Велике різноманіття видів гуртової торгівлі дає змогу товаровиробникам і споживачам робити свідомий вибір найефективнішого й зручного каналу організації продажу товарів....

Транспорт світу. Міжнародні транспортні коридори

9 Клас

У транспортному комплексі світу нині зайнято понад 100 млн осіб. Частка транспорту у світовому ВВП становить 8—9 %. Щороку у світі всіма видами транспорту перевозять понад 100 млрд т вантажів і більш ніж 1 трлн пасажирів. У структурі вантажообігу на морський транспорт припадає 62,1 %, на трубопровідний — 12,8 %, на залізничний — 12,1 %, на автомобільний — 10,3 %, на внутрішній водний — 2,7 %. У пасажирообігу на першому місці перебуває автомобільний транспорт (79,3 %), на другому — залізничний (10,2 %), на третьому — повітряний (10,0 %). У перевезеннях вантажів і пасажирів у країнах світу на сьогодні беруть участь понад 1,1 млрд автомобілів, 220 тис. локомотивів, 40 тис. морських суден, 10 тис. рейсових літаків. Загальна кількість транспортних засобів щорічно зростає досить швидкими темпами. Сукупність транспортних засобів і шляхів сполучення утворює світову транспортну систему, у якій виокремлюють регіональні транспортні системи, що суттєво відрізняються ступенем свого розвитку, структурою вантажо- та пасажирообігу. ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО... Загальна довжина транспортної мережі світу (не враховуючи довжини морських шляхів) становить близько 35 млн км. На розвинені країни світу припадає 78 % загальної протяжності світової транспортної мережі, що складає близько 50 км/1000 км2 (у Західній Європі — 1600 км. Північній Америці — 400 км, Австралії — 200 км). У країнах, що розвиваються, цей показник становить у середньому близько 100 км/1000 км2 (в Африці — лише 70 км/1000 км2)....

Транспорт України. Міжнародні транспортні коридори на території України

9 Клас

У другій половині XIX ст. почав використовуватися залізничний транспорт, а на початку XX ст. на нього вже припадала найбільша частка у вантажообігу України. Поступово вона скорочувалася, що було зумовлено розвитком автомобільного та трубопровідного видів транспорту. Однак в останні десятиліття частка залізничних перевезень у вантажообігу знову зросла (див. таблицю). Відновилося зростання й питомої ваги автомобільного транспорту. У пасажирообігу в останні роки значно зросла частка повітряного транспорту, стабільно високою залишається питома вага залізничного транспорту, суттєво знизилася роль водних видів транспорту. Основними чинниками, що впливають на процес формування транспортної мережі держави, є соціально-економічні, природні та історичні. Так, розвиток різних видів транспорту, густота транспортних шляхів значною мірою визначаються рівнем розвитку національної економіки та спеціалізацією території. Суттєво залежить транспорт і від економіко-географічного положення тієї чи іншої частини території держави. Важливу роль у формуванні транспортної мережі відіграють також густота населення, людність населених пунктів, маятникові міграції. Із природних чинників найбільший вплив мають рельєф та клімат. ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО... Якщо поділити довжину мережі залізниць у межах країни або області на їхню площу, то отримаємо середню густоту цієї мережі. Для України в цілому вона становить 37 км на 1000 км2 і змінюється по території від 52 км на 1000 км2 у східних областях (Донецькій та Луганській) до 27 км на 1000 км2 у південних областях (Миколаївській, Херсонській) та АР Крим. Територіально акціонерне товариство «Укрзалізниця» поділено на шість регіональних філій — окремих залізниць, назви яких зазначено на картосхемі....

Транспорт, його види та роль у національній і світовій економіці

9 Клас

Транспорт — специфічна складова господарства. На відміну від видів економічної діяльності первинного і вторинного секторів, він не створює нових матеріальних цінностей. Результатом роботи транспорту є послуги, які полягають у переміщенні вантажів і людей. Своєю діяльністю транспорт забезпечує зв’язки між секторами економіки, видами економічної діяльності, підприємствами, регіонами країни, навіть державами. Без транспорту був би неможливий сам процес сучасного виробництва, для якого необхідні зв’язки щодо постачання сировини, комплектуючих, готової продукції. Розвиток транспорту в XIX ст. відіграв дуже важливу роль у формуванні світової системи господарства (мал. 1). Усі подальші зміни в секторальній структурі світової економіки, її просторовій організації також досить тісно пов’язані з удосконаленням транспортних засобів і шляхів сполучення. Оскільки виробничим процесом у транспорті є переміщення вантажів і людей, то для кількісної оцінки значення ролі транспортного комплексу у світовому або національному господарстві використовується спеціальна система показників. Одним із них є обсяг перевезень, тобто маса перевезених вантажів (кількість пасажирів) за певний проміжок часу (добу, місяць, рік). Однак обсяг роботи, виконаної транспортом, залежить не тільки від кількості перевезених вантажів, але й від відстаней, на які здійснюються перевезення. Тому основним показником роботи, виконаної транспортом, вважається добуток обсягу перевезень на відстань транспортування. Для вантажного транспорту він називається вантажоообігом, а пасажирського — пасажирообігом. Вони визначаються відповідно в тонно-кілометрах та пасажиро-кілометрах....

Виробництво продуктів харчування у світі та окремих країнах

9 Клас

Однією з основних потреб людини є потреба в їжі. Однак виробництво продуктів харчування поширене у світі вкрай нерівномірно. Це залежить від системи розселення людей, а також від кліматичних умов, біологічної продуктивності морів, наявності придатних для сільського господарства земель, аграрних технологій, традицій населення, необхідних сортів рослин та порід свійських тварин, транспортно-географічного положення. За забезпеченістю продуктами харчування провідні місця у світі належать Малайзії (+322 % від потреби), Аргентині (+248 %), Таїланду (+87 %), Австралії (+66 %), Канаді (+39 %), Бразилії (+34 %), Казахстану (+27 %), Україні (+26 %). Надлишок виробленої продукції ці країни експортують (мал. 1). Найгірша ситуація із самозабезпеченням продуктами харчування спостерігається в більшості африканських держав, країнах Південно-Східної та Східної Азії, низці гірських та острівних країн Латинської Америки. Не забезпечують себе продуктами харчування повною мірою пустельні арабські держави, населення яких постійно зростає, наприклад Лівія (-77 % від потреби), Ірак (-76 %), Алжир (-65 %), Саудівська Аравія (-50 %). Схожа ситуація в африканських країнах — Анголі (-41 %) та Демократичній Республіці Конго (-25 %). У багатьох країнах, що розвиваються, зниження виробництва продуктів харчування пов’язане з погіршенням екологічної ситуації, відсталістю аграрної технології, перенаселенням, незадовільним державним управлінням. ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО... У сільському господарстві ДР Конго зайнято дві третини населення. Основними культурами, які тут вирощують, є маніок, ямс, банани, рис і кукурудза. Сільськогосподарські угіддя, на яких ростуть продовольчі культури, становлять лише 3,5 % від загальної площі землі. Через незначні посівні площі та відсталість агротехніки внутрішнє виробництво продовольчих культур виявилося недостатнім для задоволення потреб країни, а тому багато основних продуктів харчування їй доводиться імпортувати....

Чинники розміщення підприємств, що виробляють харчові продукти. Харчова промисловість в Україні

9 Клас

Харчова промисловість є видом економічної діяльності, який переробляє більшість продукції сільського господарства. Вона об’єднує близько 40 виробництв, які випускають продукти харчування, а також мило, тютюнові вироби тощо (мал. 1). Ці підприємства переробляють сільськогосподарську сировину або в кінцеві продукти харчування, які готові до споживання, або в напівфабрикати, які потребують приготування. Харчова промисловість переробляє також продукцію морських рибних промислів, очищає та фасує кухонну сіль, мінеральні води тощо. Визначальну роль у розміщенні підприємств, що виробляють харчові продукти, відіграють сировинний та споживчий чинники. Ці підприємства залежно від чинників розміщення можна об’єднати в три умовні групи. До першої слід віднести ті виробництва, підприємства яких тяжіють до сировини (цукрова, олійна, рибна, маслосироробна). Це зумовлено тим, що вони використовують малотранспортабельну сировину, яка швидко псується, а також ту, яку переробляють у великих обсягах для отримання значно меншої кількості готового продукту. Наприклад, для виробництва однієї тонни цукру-піску потрібно сім тонн цукрових буряків (мал. 2). Підприємства, у яких витрати на перевезення готової продукції більші, ніж на транспортування сировини, орієнтуються на споживача і розміщуються в місцях значного скупчення населення (хлібопекарські, кондитерські, пивоварні та ін.)....

Найбільші на світовому ринку країни-виробники та країни-експортери тканин, одягу та взуття

9 Клас

Текстильне, швейне, шкіряно-взуттєве виробництва були провідними на ранніх етапах промислового розвитку сучасних постіндустріальних та індустріальних країн. Зараз вони там майже втратили свою перспективу. Причиною цього є жорстка конкуренція з боку країн, що розвиваються, оскільки у виробництві товарів широкого вжитку вирішальну роль відіграє дешевизна робочої сили, а не рівень розвитку технологій. Під впливом чинника дешевої робочої сили трудомісткі виробництва в останні десятиліття все більше переміщувалися в країни, що розвиваються (40 % виробництва бавовняних тканин, 45 % — взуття). Причому виробництва, які потребують великої кількості робочих рук, переміщуються з нових індустріальних країн, де робоча сила помітно дорожчає, у бідніші країни Південної і Південно-Східної Азії та Китай, де робоча сила — одна з найдешевших. Тому Китай зараз став найбільшим виробником бавовняних (30 % світового виробництва) та вовняних тканин. Наступні місця за часткою в загальному обсязі світового виробництва тканин із бавовни належать Індії (10 %), США, Японії, Тайваню. ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО... Світова текстильна промисловість за рік споживає 45 млн т основної сировини: близько 50 % припадає на синтетичні та штучні волокна, решта — натуральні (45 % — бавовна, 4—5 % — вовна, шовк тощо). Щороку у світі виробляється понад 100 млрд м2 тканин....

Особливості текстильного, швейного, шкіряного та взуттєвого виробництва в Україні

9 Клас

Групу виробництв, які виготовляють товари для споживання населення, називають легкою промисловістю (мал. 1). До неї належать текстильні (виробництво різних тканин), швейні (пошиття одягу, білизни тощо), шкіряно-взуттєві (вичинка шкіри і пошиття взуття) та хутрові (виробництво хутра і хутрових виробів) підприємства. Отже, комплекс підприємств легкої промисловості працює для забезпечення потреб населення у взутті, одязі, предметах галантереї тощо. Частина продукції (технічна тканина, шкіра) надходить до індустріальних підприємств, зокрема транспортного машинобудування, меблевої промисловості. Основна складова комплексу легкої промисловості — текстильна промисловість, сировиною для якої є волокна: рослинні (бавовна, льон, коноплі), тваринні (вовна, шовк), а також штучні й синтетичні (віскозний шовк, лавсан, капрон, нейлон тощо). Залежно від сировини в текстильній промисловості виділяють лляне, шовкове, вовняне, бавовняне, а також трикотажне (виготовлення трикотажного полотна і в’язаних виробів із натуральних і хімічних ниток) виробництва. Сировиною для шкіряно-взуттєвого та хутрового виробництв легкої промисловості є шкури свійських і диких тварин, а також штучні шкіра та хутро. Природна сировина для текстильної промисловості проходить первинну обробку, яку здійснюють на льонопереробних, шовкомотальних, вовнемийних, бавовняноочисних та інших підприємствах. Процес виготовлення тканини, крім первинної обробки сировини, містить три основні стадії: прядіння, ткацтво й обробку тканини (мал. 2). Після першої отримують прядиво, утворене однією або декількома нитками. Із прядива на ткацькому виробництві отримують різні види тканин. Обробка тканини передбачає вибілювання, фарбування та оздоблення....

Навігація