Войти
Закрыть

Складові сільського господарства. Вплив природних чинників на аграрне виробництво

9 Клас

Технічними називають культури, які переважно є сировиною для промисловості (харчової, легкої). За значенням їх поділяють на волокнисті — бавовна, льон-довгунець, коноплі, джут; цукроноси — цукрові буряки й тростина; олійні — соя, соняшник, арахіс, олійна пальма, льон-кудряш, ріпак; ефіроолійні — троянда, кмин, м’ята, лаванда тощо; лікарські — валеріана, горицвіт та ін. Найбільш поширеними овочевими культурами на полях України є білокачанна капуста, помідори, огірки, цибуля, столові буряки, морква тощо. Баштанні рослини є різновидом овочевих культур, до яких належать кавуни (мал. 2), дині, гарбузи. Вирощування кормових культур охоплює посіви багаторічних (люцерна, конюшина, тимофіївка тощо) та однорічних трав, кукурудзи на зелений корм, кормових коренеплодів (кормовий буряк, бруква тощо). Плодівництво охоплює садівництво (вирощування яблунь, груш, айви, вишні, абрикосів, персиків, апельсинів, лимонів, мандаринів); ягідництво (вирощування полуниць, малини, порічок, аґрусу); виноградарство. Тваринництво використовує продукцію рослинництва як сировину для розведення сільськогосподарських тварин для виробництва продуктів харчування. Основними складовими тваринництва є скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво (мал. 3). До тваринництва також належать рибництво, бджільництво, шовківництво. Загалом завдання тваринництва полягають у виробництві високоякісних продуктів харчування (м’яса, молока, масла, сиру, яєць, риби, меду) та цінної сировини для харчової й легкої промисловості (м’яса, шкіри, вовни, хутра, воску, пуху тощо)....
0 Переглянути

Сучасне сільське господарство у світі

9 Клас

Сільське господарство є основним видом економічної діяльності, який забезпечує існування людей як біологічних істот, виробляючи сировину для створення продуктів харчування. Інша частина продукції рослинного й тваринного походження використовується як сировина для виготовлення предметів повсякденного користування (одягу, взуття, меблів тощо). Сільськогосподарське виробництво відрізняється від інших виробництв кількома специфічними особливостями, а саме: • земля виступає головним предметом і засобом виробництва, тобто землю обробляють (мал. 1), а вона, у свою чергу, забезпечує проростання культурних рослин і створення кінцевих продуктів виробництва (зерна, коренеплодів, овочів, фруктів); • має чітко виражений сезонний характер робіт (посівні роботи, оброблення посівів, збір урожаю); • істотний вплив на розвиток сільського господарства та його спеціалізацію мають природно-кліматичні умови, а також характер розселення населення. Сільське господарство тісно пов’язане з багатьма іншими складовими матеріального виробництва, насамперед із машинобудуванням, яке випускає сільськогосподарську техніку та устаткування для тваринницьких ферм, і хімічною промисловістю, яка виробляє мінеральні добрива, отрутохімікати, засоби захисту рослин. Сільськогосподарську сировину переробляють підприємства харчової й частково легкої промисловості....
0 Переглянути

Глобалізація та економічна інтеграція у функціонуванні міжнародної економіки

9 Клас

Під глобалізацією в широкому змісті слова розуміють перетворення певного явища на планетарне, таке, яке стосується всієї Землі. Глобалізація світової економіки — це процес розвитку стійких виробничо-господарських та культурно-політичних зв’язків між національними економіками окремих країн. Основними ознаками глобалізації світової економіки є: • подальше поглиблення міжнародного поділу праці; • посилення взаємозалежності національних господарств; • зростання відкритості національних ринків та поступове усунення бар’єрів на шляху руху товарів, послуг, фінансів, робочої сили; • зростання цілісності та єдності світового господарства; • нівелювання національних звичаїв і традицій та створення глобального інформаційного простору. Отже, економічна глобалізація насамперед характеризується процесами зміцнення та розвитку зв’язків між національними економіками різних країн, які охоплюють усі сторони їхнього економічного життя. ЦІ сучасні процеси називають Інтернаціоналізацією господарського життя. Рівень інтернаціоналізації конкретної національної економіки оцінюється низкою показників. Передусім це показники ступеня участі держави у світовій торгівлі. При цьому найчастіше до уваги беруть відношення тільки експорту або експорту та імпорту разом до ВВП країни. Цей показник для розвинених країн зазвичай становить від 25 % до понад 100 %. ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО... Слово «глобалізація» запозичене з англійської мови та походить від латинського globus — куля, земна куля, глобус. Від цього слова було утворено прикметник «глобальний», англійською global — той, який стосується земної кулі: світовий, планетарний. Від цього прикметника, у свою чергу, було утворено дієслово globalize — перетворювати певне явище на глобальне, глобалізувати, а також іменник globalization — перетворення певного явища на світове, на таке, що стосується всієї земної кулі....
0 Переглянути

Сучасні тенденції розвитку світового господарства

9 Клас

Упродовж тисячоліть вирішальне значення у формуванні ВВП практично всіх держав світу відігравав первинний сектор. Основні зміни секторальної структури економіки відбувалися під впливом промислових революцій. Перша, а пізніше друга промислові революції спричинили значне зростання виробництва, особливо обробної промисловості, у найбільш розвинених країнах. Частка первинного сектору, який розвивався значно повільнішими темпами, у загальному обсязі ВВП розвинених держав почала суттєво знижуватися (мал. 1). Науково-технічна революція, яка розпочалася із середини XX ст., не тільки вплинула на секторальну структуру економіки, але й суттєво змінила співвідношення між усіма видами економічної діяльності. В епоху НТР ще більшими темпами, ніж промисловість, почав розвиватися третинний сектор (особливо наука, освіта, транспорт, зв’язок, туризм та інші види послуг). У результаті частка третинного сектору в загальному обсязі ВВП високорозвинених країн сьогодні становить понад 70 %, частка вторинного сектору — 20—25 %, а первинного — 2—5 % Під впливом НТР відбулися докорінні зміни в організації виробництва, праці та системі управління цими процесами. Нині вони проявляються в переході на нову техніко-технологічну основу — широке використання комп’ютерних технологій. Отже, загальною закономірністю змін у секторальній структурі виробничої сфери світового господарства є послідовний перехід від домінування первинного сектору до відносно високої частки у ВВП вторинного сектору економіки. Тобто зменшується питома вага сільського господарства, добувних виробництв, а зростає частка обробної промисловості, що створює продукцію на основі високих технологій. Проте частка вторинного сектору у ВВП високорозвинених країн збільшується до досягнення певного рівня. Потім відбувається її стабілізація та скорочення під впливом розвитку третинного сектору, що надзвичайно прискорився в епоху НТР....
0 Переглянути

Багаторівневість світового господарства та його просторова структура

9 Клас

На різних етапах розвитку світове господарство складалося з кількох груп держав різного рівня економічного розвитку. Так, із кінця XIX ст. до 1920-х рр. світове господарство становили дві взаємодіючі підсистеми: ринкове господарство індустріально розвинених країн і малорозвинене ринкове та доринкове (традиційне) господарство колоній і залежних країн. Нерівноправні відносини, низька собівартість продукції в розвинених державах поступово перетворили відсталі країни на постачальників сировини та дешевої робочої сили. Особливістю розвитку світового господарства із 1920-х до кінця 1980-х рр. було протистояння двох підсистем. Першу з них виділяють як переважно ринкову, або капіталістичну (понад 160 країн станом на кінець 1980-х рр., із яких більш ніж 30 — індустріально розвинені). До другої підсистеми (соціалістичної) належало понад 20 так званих соціалістичних країн та країн, що розвиваються, соціалістичної орієнтації. Зв’язки країн другої групи з іншими державами світу були дуже обмеженими. Економічна відокремленість призвела до відставання їх у використанні досягнень науково-технічного прогресу (НТП), втрати перспективи в конкурентній боротьбі на світовому ринку товарів і послуг. Зрештою ця підсистема господарства на початку 1990-х рр. розпалася. Країни, що входили до неї, сьогодні докладають значних зусиль, щоб покращити рівень національної економіки, тісніше інтегруватися в єдину світову систему господарства....
0 Переглянути

Типи економічних систем та типізація країн світу

9 Клас

Національна економіка кожної країни є певним чином організованою. Спосіб організації економічного життя називають економічною системою. Основними ознаками, за якими розрізняють економічні системи, є власність на засоби виробництва (підприємства, природні ресурси) та спосіб управління господарською діяльністю. Відповідно до цих ознак виокремлюють традиційну, командно-адміністративну, ринкову та мішану економічні системи. Традиційною економічною системою називають такий тип економіки, де економічне життя ґрунтується на давніх традиціях, звичаєвому праві, обрядах. Саме ними визначається, що виробляти, як розподіляти та споживати. Такі економічні системи дуже пасивні щодо використання досягнень технічного прогресу, нових форм економічних взаємовідносин. Виробництво матеріальних і нематеріальних благ у країнах із традиційними системами господарювання здійснюється зазвичай за допомогою примітивної техніки з широким застосуванням ручної некваліфікованої праці. Наслідком таких підходів до організації господарювання є економічний застій, бідність і зубожіння основної частини населення. Командно-адміністративна економіка — це система, у якій майже всі засоби виробництва є державною власністю, а економічна діяльність регулюється шляхом всеохоплюючого планування та централізованого управління. Тому таку економічну систему ще називають плановою. Одним із головних недоліків командно-адміністративної системи є відсутність достатньої матеріальної зацікавленості працівників підприємств в економному витрачанні ресурсів, забезпеченні високої якості продукції, прагненні вдосконалення виробництва. Планування спричиняє диспропорції у виробництві, коли одних товарів у державі виробляється набагато більше за реальні потреби, а інші перебувають у дефіциті....
0 Переглянути

Спеціалізація території та світове господарство

9 Клас

На ранніх етапах розвитку людського суспільства існувало тільки натуральне господарство, яке передбачало виготовлення кожною людиною, родиною або жителями одного поселення всього необхідного для власного споживання. Таке господарювання було не дуже ефективним, оскільки більшість людей мають вроджений хист тільки до певних видів діяльності. Із часом люди усвідомили переваги поділу праці, тому в давніх поселеннях одні продовжили займатися землеробською працею, а інші проявили свої здібності в різних ремеслах. У результаті виникла потреба в обміні виробленою продукцією, тобто в торгівлі, почало формуватися товарне господарство. Його основною ознакою було саме те, що продукція вироблялася передусім для обміну, тобто продажу. Торгівля сприяла зміцненню економічних зв’язків між виробниками різної продукції, сусідніми поселеннями, окремими територіями країни, у яких формувалася своя господарська спеціалізація. Під цим поняттям розуміють певний перелік товарів, який у межах території вироблятиметься не тільки для власного споживання, а й для продажу в інших поселеннях або місцевостях. Спеціалізація територій країни (районів, регіонів, населених пунктів) була пов’язана з відмінностями в природних умовах, забезпеченості конкретними природними ресурсами, трудових навичках населення тощо. Тобто на тих територіях, де були більш сприятливі умови, вдавалося виробляти продукцію з меншими витратами, а тому саме на її виробництві вони почали спеціалізуватися....
0 Переглянути

Чинники розміщення та форми просторової організації національної економіки

9 Клас

Щоб виробничі підприємства функціонували найефективніше, їх необхідно розташовувати на тій чи іншій території так, щоб досягти найменших витрат на виробництво готової продукції, а також на її транспортування до споживачів. Причини, які сприяють зменшенню витрат і забезпечують ефективне функціонування й розвиток підприємства, називають чинниками розміщення виробництва. Для кожного виду економічної діяльності визначальними є один-два або більше чинників. Правильне врахування їх при заснуванні нового підприємства (або переобладнанні застарілого) гарантує високу прибутковість та розвиток виробництва. Серед чинників розміщення виробництва виділяють: 1) природні (сировинний, паливний, водний, природних умов); 2) техніко-економічні (паливно-енергетичний, сировинний, транспортний, споживчий, науковий); 3) демографічно-соціальні (працересурсний, споживчий, екологічний); 4) геополітичні (військово-стратегічний). Під сировинним чинником у групі природних необхідно розуміти природну сировину (залізну руду, глину, деревину тощо), а в групі техніко-економічних — матеріали, які вироблені на підприємствах (метал, пластмасу), що йдуть на виготовлення конкретних кінцевих виробів. Деякі підприємства використовують паливні ресурси, забираючи їх безпосередньо із природного середовища. Однак більшість виробництв потребують палива, яке пройшло певну переробку або перетворене на електричну енергію. Тому в групі техніко-економічних чинників перебуває паливно-енергетичний чинник....
0 Переглянути

Секторальна модель економіки та суспільна організація виробництва

9 Клас

Національне господарство кожної країни є системою, яка має певну структуру, тобто передбачає наявність складових частин і зв’язків між ними. За сучасними підходами головними складовими частинами економіки більшості держав світу є три сектори, які, у свою чергу, складаються з видів економічної діяльності (мал. 1). Під видами економічної діяльності розуміють сукупність підприємств і установ, що задовольняють однорідні потреби суспільства (промисловість — у виробництві промислової продукції, транспорт — у переміщенні вантажів і населення, освіта — у здобутті загальної і професійної освіти тощо). Раніше їх ще називали галузями господарства. До первинного сектору належать: сільське й лісове господарство, добувна промисловість, а також мисливство та рибальство. Усі вони безпосередньо взаємодіють із природою, здійснюючи заготівлю сировини або палива природного походження, а також перетворюють деякі з них на напівфабрикати для подальшої переробки. До вторинного сектору, відповідно, належать ті види господарської діяльності, що використовують паливо й сировину, які заготовлені або перетворені на напівфабрикати в первинному секторі, для вироблення кінцевих товарів. Це передусім переробна промисловість та будівництво, яке займається спорудженням житлових будинків, заводів, шляхів сполучення тощо....
0 Переглянути

Національна економіка та економічний розвиток

9 Клас

Національна економіка — це історично обумовлена сукупність видів господарської (економічної) діяльності певної держави, взаємопов’язаних між собою поділом праці. Поділом праці називають процес відокремлення різних видів трудової діяльності, який упродовж історії людства відбувається безперервно. Він відображає певний рівень розвитку господарства на конкретному історичному етапі. Так, відокремлення скотарства від землеробства, яке відбувалося 4—5 тис. років тому, назвали першим великим суспільним поділом праці. Із того часу одні давні народи почали займатися землеробством і перейшли до осілого способу життя в малих або великих поселеннях. Інші своїм основним видом господарської діяльності обрали тваринництво — приручення й розведення свійських тварин, що спонукало людей до кочового способу життя. Із часом люди усвідомили переваги поділу праці, коли кожен виробляє той продукт, для створення якого в нього є певні вроджені здібності. Тому одні продовжили займатися землеробською працею, а інші проявили себе в різних ремеслах. Відокремлення ремесла від сільського господарства, яке відбувалося в II—І тис. до н. е., увійшло в історію як другий великий суспільний поділ праці. Другий поділ праці сприяв активізації обміну виробленою продукцією. Тому майже одночасно з другим відбувався і третій великий суспільний поділ праці. Він полягав у відокремленні торгівлі від ремесла та землеробства, що започаткувало формування товарного господарства. Його основною ознакою було саме те, що продукція вироблялася не тільки для власного споживання, а передусім для обміну, тобто продажу. Другий і третій поділи праці сприяли прискоренню розвитку міських поселень як осередків ремесла й торгівлі....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 37 38 39 40 41 42 43 44 45 ... 70
Назад

Навігація