Войти
Закрыть

Чорне море

8 Клас

Географічне положення. Україну з півдня омивають Чорне й Азовське моря. Протоками вони з’єднані із Середземним морем. Визначте за картою атласу, які протоки сполучають Чорне море з Атлантичним океаном. Чорне море омиває також береги Румунії, Болгарії, Туреччини, Грузії і Росії. Це одне з найізольованіших континентальних морів у світі. Розташоване між Європою та Малою Азією, Чорне море має площу поверхні понад 420 тис. км2, об’єм води дорівнює 547 тис. км3. Його максимальна глибина сягає 2245 м. Берегова лінія та рельєф дна. Загальна довжина берегової лінії становить майже 4340 км. Більша частина Чорноморського узбережжя знаходиться на території Туреччини й України. Береги Чорного моря розчленовані мало, найчастіше вони гористі, стрімчасті, однак у межах континентальної частини України положисті. Найбільші затоки — Джарилгацька, Каркінітська, Каламітська, Феодосійська. Знайдіть на карті атласу затоки Чорного моря. У межах України в Чорне море впадають річки Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Буг. На ділянках між річками узбережжя прорізують лимани (сполучені з морем водойми): Дністровський, Хаджибейський, Куяльницький, Тилігульський, Дніпровський. Найбільшим півостровом Чорного моря є Кримський, який з’єднується з материком Перекопським перешийком. Островів мало; найзначніші — Джарилгач, Березань і Зміїний. Основна частина моря розташована в зоні Альпійсько-Гімалайської складчастості. Лише дно північно-західної території утворює мілководну шельфову зону завширшки 200 м на краю Східноєвропейської платформи....

Гірські ландшафти Кримських гір, особливості їх зміни з висотою, використання та охорона

8 Клас

Географічне положення. Кримські гори (мал. 120) займають трохи більше 1/5 частини Кримського півострова, і приблизно 1 % площі України. Вони простягаються із заходу на схід на 180 км. Середня висота гір разом із Південним берегом Криму становить 440 м, найвища вершина — гора Роман-Кош (1545 м). Рельєф і геологічна будова. Приблизно 200 млн років тому на місці Кримських гір був прадавній океан Тетіс. Наприкінці мезозойської ери (130 млн років тому) тут виникло гірське утворення. 20 млн років тому його південна частина занурилася в Чорноморську западину. Унаслідок цього утворилися Кримські гори й Південний берег Криму. На поверхню вийшли мезозойські гірські породи (коралові вапняки, глинисті сланці). Кримські гори — це складчасто-брилові гори, оновлені під час альпійського гороутворення. У рельєфі чітко виокремлюються три майже паралельні пасма: Зовнішнє, Внутрішнє та Головне (найвище). Зовнішнє пасмо має середню висоту до 250 м, а Внутрішнє пасмо — понад 700 м. Це височини, які мають положисті північні й стрімкі південні схили....

Гірські ландшафти Українських Карпат, особливості їх зміни з висотою, використання та охорона

8 Клас

Географічне положення. Карпати розташовані на території Чехії, Словаччини, Польщі, України, Румунії, Угорщини. Найвища вершина Карпат — гора Герлаховськи Штат (2655 км), що здіймається на кордоні між Словаччиною і Польщею. Українські Карпати — фізико-географічний край великої Карпатської гірської країни в Середній Європі. Вони простягаються з північного заходу на південний схід на 280 км, ширина гір — 100-110 км. Гори розташовані на території Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей (мал. 117). Рельєф і геологічна будова. Українські Карпати поділяють на три частини, які істотно відрізняються природними умовами: Передкарпаття, гірські Карпати та Закарпаття. Найбільшу частину фізико-географічного краю займає гірська система Карпат. Це середньовисотні гори з пересічною висотою до 1000 м, тільки окремі вершини перевищують 2000 м. Усі вони знаходяться в межах масиву Чорногора: Говерла (2061 м), Бребенескул (2032 м), Піп-Іван Чорногорський (2022 м), Петрос (2020 м). Говерла — найвища точка не тільки Українських Карпат, а й усієї України. Українські Карпати є східним продовженням Альп. Як і Альпи, Карпати належать до області альпійської складчастості (їх вік приблизно 25 млн років). Однак Альпи піднімались активніше, ніж Карпати, тому гірські масиви не подібні між собою. Карпатська фізико-географічна країна сформувалася на території Карпатської складчастої системи, яка належить до Середземноморського рухомого поясу. У межах цієї тектонічної структури виокремлюють два передгірні прогини — Передкарпатський і Закарпатський, які представлені в рельєфі відповідно Передкарпатською височиною та Закарпатською низовиною. Між цими прогинами розташована Карпатська складчаста система, якій у рельєфі відповідають Українські Карпати....

Природні зони України: лісостепова, степова. Використання та охорона рівнинних ландшафтів

8 Клас

Лісостеп. Географічне положення. Лісостепова зона простягається на схід від зони широколистих лісів до західних відрогів Середньоруської височини. Її північна межа звивиста, але добре простежується за північно-лісостеповими ландшафтами. У північній частині лісостепу в долинах річок, давніх улоговинах стоку трапляються мішанолісові ландшафти. Південна межа лісостепу проходить такими населеними пунктами: на північ від Великої Михайлівки, Ширяєвого, через Першотравневе, на північ від Новоукраїнки, Кіровограда, через Знам’янку, Онуфріївку, уздовж р. Ворскли на Кобеляки, Нові Санжари, на північ від Краснограда, через Балаклію, уздовж р. Осколу до території Росії. Вона простежується по лінії суцільного поширення глибоких чорноземів. Особливістю зони є чергування степових і лісостепових ділянок (мал. 110). Колись Правобережжя вкривали великі лісові масиви. Унаслідок багатовікової господарської діяльності людини площі лісів поступово зменшувались. За картами атласу з’ясуйте, які форми рельєфу поширені в межах лісостепової зони України. Рельєф лісостепу різноманітний. На Правобережжі розташовані Придніпровська височина й частина Подільської височини, а на Лівобережжі - Придніпровська низовина й західні відроги Середньоруської височини. Висоти поверхні коливаються від 100 до 300 м. Загалом поверхня із заходу та сходу похилена до Дніпра, абсолютні висоти змінюються від 320 м на Придніпровській височині та 230 м на Середньоруській височині до 50 м біля русла Дніпра....

Рівнинні ландшафти, їх різноманітність. Природні зони України: мішані ліси, широколисті ліси

8 Клас

Фізико-географічне положення, межі й розміри зони мішаних і широколистих лісів. На півночі та заході України поширені лісові ландшафти. Вони займають до 28 % території країни й поділяються на дві зони: мішаних (хвойно-широколистих) і широколистих лісів. Мішані ліси тягнуться з півночі на південь на 150-200 км, із заходу на схід — більше ніж на 750 км. Ця зона знаходиться в південній частині Поліської низовини, тому її ще називають Поліссям. Північна межа зони мішаних лісів збігається з державним кордоном України, південна межа проходить поблизу міст Рави-Руської, Володимира-Волинського, Луцька, Житомира, Києва, Ніжина, Кролевця, Глухова. Зона займає більшу частину Волинської, Рівненської, Житомирської, Чернігівської областей і менші за площею частини Київської та Сумської областей. Зона широколистих лісів розташована на заході України й простягається до Передкарпатської височини та кордону з Молдовою (мал. 104). Східна межа зони проходить по лінії: Полонне — Стара Синява — Нова Ушиця — долина річки Дністер. Рельєф, тектонічна будова й корисні копалини. Рельєф зони мішаних лісів переважно низинний (Поліська, Придніпровська низовини) з незначним похилом до річок Дніпро й Прип’ять. Абсолютні висоти — від 90 до 200 м, найбільша висота — 316 м (Словечансько-Овруцький кряж — мал. 105). На рельєф території істотно вплинув льодовик. Найтиповіші льодовикові форми — піщані (зандрові) поля, утворені на краю льодовика талими водами; моренні відклади, які залишилися після відступу льодовика; довгі (до 20-30 км) пасма — ози, що утворилися переважно в тріщинах льодовика, якими стікали талі води; відшліфовані камені — валуни, принесені льодовиком з півночі материка. Прикладом найдовшого підвищення льодовикового походження є Волинське пасмо, яке складається з похилих пагорбів і добре проглядається в рельєфі. Піски часто утворюють дюни — піщані горби заввишки до 18 м....

Ландшафт як просторово-цілісна система. Районування природних ландшафтів, їх відображення на картах. Антропогенні ландшафти

8 Клас

Ландшафти як просторово-цілісна система. Компоненти природи гірські породи, атмосферне повітря, поверхневі води, ґрунти, рослинність і тваринний світ — утворюють систему, у якій усі частини взаємозалежні. Так було протягом усієї історії розвитку Землі, так є й тепер. Взаємозв’язок у природі зумовлений обміном енергією, речовиною та інформацією між її компонентами. Кожний компонент географічної (ландшафтної) оболонки (рельєф, ґрунти, води, органічний світ та ін.) розвивається за власними законами. Однак жоден із них не існує й не розвивається ізольовано. Він зазнає впливу інших компонентів і сам впливає на них. Постійний обмін речовини й енергії між окремими частинами ландшафтної оболонки визначає її цілісність. Якщо в ландшафтній оболонці змінити якусь одну ланку, почнуть відповідно змінюватися й усі інші. Ландшафтна оболонка — це водночас і цілісна, і неоднорідна система. Сукупність компонентів природи земної поверхні утворює різні за розміром і складом системи ландшафти, або природно-територіальні комплекси (ПТК). Основні чинники формування ПТК: неоднорідність земної кори, різноманітність рельєфу, кількість сонячної радіації, співвідношення тепла й вологи. У водних басейнах виокремлюють природно-аквальні комплекси....

Різноманітність тваринного світу України

8 Клас

Різноманітність тваринного світу. Розмаїття природних умов зумовлює багатство тваринного світу України. Нині на території країни мешкає понад 45 тис. видів тварин, зокрема 108 видів ссавців, 369 видів птахів і 170 видів риб. Тваринний світ, як і рослинність, змінювався впродовж геологічних періодів та історичних епох. Дослідники вважають, що наприкінці палеогену тут водилися свиноподібні тварини, безрогі носороги, із птахів — баклани, мартини, кулики, качки, лелеки, сови, у річках жили крокодили, а в морях — хижозубі кити. Наприкінці неогену, коли площа суходолу досягла сучасних розмірів, до складу фауни входили: із ссавців — коні-гіпаріони, жирафи, мавпи (макаки), дикобрази, шаблезубі тигри, ведмеді, лисиці, їжаки, хохулі, зайці; з птахів — марабу, страуси, фламінго, дикі кури. Під час наступу льодовика багато цих тварин вимерло. Замість них з’явилися волохатий носоріг, велетенський і північний олені, печерні ведмідь і лев, гієна плямиста. Коли кліматичні умови стали наближеними до сучасних, фауна збідніла, однак з’явилося багато нових видів. Тут водилися зубри (мал. 94), дикі коні — тарпани, первісні бики — тури, дикі осли — кулани, сайгаки, ведмеді, траплялися леви й гієни. Із зростанням кількості населення та розвитком сільськогосподарського виробництва змінювалась і фауна. У XVI ст. зникли кулани, які водилися на Поліссі; у лісостеповій і степовій зонах зникли дикі коні, сайгаки, піскухи; в Українських Карпатах — сарна, заєць біляк, біла куріпка....

Рослинність України

8 Клас

Розмаїття рослинності. Рослинність України надзвичайно різноманітна. Її видовий склад визначається трьома основними чинниками: природними умовами, геологічною історією формування території та господарською діяльністю людини (мал. 87). Кожному живому організму потрібні відповідні природні умови для існування (температура повітря, вологість). Завадити поширенню певного виду рослин на сусідні території можуть природні бар’єри, наприклад гірський хребет або велика водойма. Природна рослинність на території України налічує понад 30 тис. видів вищих і нижчих рослин. Це кілька десятків видів дерев, кілька сотен видів чагарників і до тисячі видів трав. Найбагатший видовий склад рослинності спостерігається в Українських Карпатах (понад 2000 видів) і Кримських горах (2300 видів). Майже 600 видів ендеміків (рослин, поширених на невеликій території) росте на території Подільської височини. Багатство рослинності характеризує не тільки суходіл, а й морські узбережжя і прибережні води, лимани, озера, річки та штучні водойми. Рослинні угруповання. Сукупність рослин на певній території, пов’язаних між собою та навколишнім середовищем, називають рослинним угрупованням. На території України виокремлюють такі типи рослинних угруповань: ліси, степи, луки й болота....

Ґрунтові ресурси України

8 Клас

Ґрунтові ресурси України. Землі, які використовуються чи можуть використовуватися людиною для задоволення її потреб, утворюють земельні (ґрунтові) ресурси країни. По суті, такими землями є весь земельний фонд України. Земля використовується в сільському й лісовому господарстві, на ній зводяться житлові будівлі й промислові об’єкти, прокладаються транспортні шляхи. Частину земель займають природні й штучні водойми, які також використовуються з господарською метою. Земельний фонд України становить понад 60 млн га. Майже 70 % займають сільськогосподарські угіддя. Вони зосереджені переважно на родючих ґрунтах і дуже розорані. Орні землі (або рілля) займають 4/5 загальної площі сільськогосподарських угідь (мал. 84). Це один із найвищих показників у світі. Забезпеченість одного мешканця країни ріллею перевищує світовий і європейський показники майже в 2,5 рази. Найвища частка ріллі в степовій зоні — до 80 %. Це дає змогу розвивати різноманітні галузі сільського господарства. Ґрунтові ресурси вашої місцевості. Вивчаючи географію рідного краю, ви, певна річ, звертаєте увагу й на ґрунти у вашій місцевості. З попередніх курсів географії ви знаєте, у якій природній зоні знаходиться ваша місцевість. Користуючись картами атласу «Природні зони» та «Ґрунти», визначте типи ґрунтів вашої місцевості. За краєзнавчими матеріалами ознайомтесь із типами ґрунтів, їх родючістю й використанням у різних галузях господарства, а також їх охороною. Дізнайтеся, чи однакові ґрунти біля школи, коло вашої домівки, у парку, на клумбах і газонах....

Умови ґрунтоутворення. Основні типи ґрунтів

8 Клас

Умови ґрунтоутворення. Утворення ґрунтів — складний процес, який триває сотні або й тисячі років. Ґрунти України сформувалися в результаті взаємодії різних ґрунтотвірних чинників — материнських порід, природних вод, клімату, рельєфу, рослинного покриву, життєдіяльності тварин і мікроорганізмів, господарського впливу людини (мал. 80). Ґрунтотвірна (материнська) порода — середовище, у якому відбувається діяльність живих організмів, а також вихідний матеріал, з якого формується ґрунт. Якість ґрунту залежить насамперед від хімічного складу гірської породи. Чим більше хімічних елементів у породі, тим кращим буде ґрунт, і навпаки. Велике значення мають механічний склад і будова породи. Від них залежать фізичні властивості ґрунту, його щільність, водний, повітряний і тепловий режими, глибина залягання ґрунтових вод. Усе це впливає на характер ґрунтоутворювальних процесів, мінералізацію й гуміфікацію рослинних решток, швидкість накопичення й переміщення речовин у ґрунті. Найцінніші ґрунтотвірні породи — карбонатні леей, лесовані суглинки, менш цінні — безкарбонатні суглинки. Бідними материнськими породами є кварцові піски. Ґрунти, які утворюються з порід, що містять багато солей, характеризуються великим умістом легкорозчинних солей. Материнські породи (підґрунтя) визначають мінеральний склад, а також фізичні й хімічні властивості ґрунту. В Україні такими породами є четвертинні відклади — переважно лесові й піщані. Від них до ґрунту потрапляють дрібні тверді частки — глина й пісок, а в гірських районах до них долучаються гравій і щебінь....

Навігація