Войти
Закрыть

Моніторинг навколишнього середовища

8 Клас

Від стану навколишнього середовища залежить здоров’я людей. Щоб вживати заходів щодо запобігання та усунення негативного впливу природних й антропогенних чинників, у кожній країні (та у світі в цілому) необхідно здійснювати спостереження та контроль за станом навколишнього середовища — його моніторинг (англ. monitoring — контроль). Моніторинг навколишнього середовища — це система спостереження та контролю за природними й антропогенними ландшафтами, окремими природними компонентами та процесами з метою прогнозування їх змін, здійснення заходів щодо запобігання та усунення негативних наслідків впливу на них, раціонального використання природних ресурсів. На основі даних спостереження спеціалісти спочатку оцінюють стан навколишнього середовища. Потім вони складають прогноз зміни навколишнього середовища через певний час. Маючи науково обґрунтовану інформацію, організації, що відповідають за природокористування, приймають управлінські рішення, після чого інженери розробляють і втілюють технології природокористування. Державна система моніторингу в Україні, на жаль, не єдина. Вона включає установи різних міністерств і відомств, приклади діяльності яких наведено в таблиці....
0 Переглянути

Природно-заповідний фонд і національна екологічна мережа України

8 Клас

Згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України», до об’єктів природно-заповідного фонду належать 11 категорій територій та об’єктів із різним охоронним статусом і призначенням, які станом на 2016 р. займають понад 6% площі України. Природні заповідники — об’єкти найвищого ступеня охорони. У статті 15 Закону «Про природно-заповідний фонд України» зазначено: «Природні заповідники — природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для певної природної зони ландшафтів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки». Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання. Біосферні заповідники — об’єкти, створені для охорони найбільш типових природних ландшафтів із метою фонового моніторингу (тобто контролю за станом навколишнього середовища в результаті порівняння природних і сусідніх антропогенних ландшафтів). Рішення про їх створення узгоджувалося на міжнародному рівні в межах Програми ЮНЕСКО «Людина й біосфера»....
0 Переглянути

Природно-ресурсний потенціал України та його використання

8 Клас

Розрізняють вичерпні й невичерпні природні ресурси. До невичерпних належать водні (поверхневий стік і підземні води), кліматичні й космічні ресурси (енергія Сонця, вітру, агрокліматичні, рекреаційні кліматичні). Вичерпні природні ресурси поділяються на відновлювані (фауністичні — мисливські, рибні, медоносні; ресурси флори — лісові, лікарські рослини тощо; певною мірою ґрунти як головна складова частина земельних ресурсів) та невідновлювані (більша частина мінеральних ресурсів). Для розвитку сучасного господарства певної країни її природно-ресурсний потенціал має важливе, проте не вирішальне значення. На жаль, багаті природні ресурси нашої країни використовуються нераціонально. 2. Мінеральні ресурси, їх використання й охорона Мінеральні ресурси — сукупність запасів корисних копалин, доступних для видобутку за наявних умов розвитку науки й техніки. На які групи поділяють корисні копалини за використанням?...
0 Переглянути

Природні умови і ресурси Чорного та Азовського морів

8 Клас

Чорне та Азовське моря — два внутрішніх моря Атлантичного океану, що глибоко вдаються в суходіл. Азовське море є одним із найменших морів планети. Охарактеризуйте географічне положення Чорного й Азовського морів. Якими морями та протоками Чорне море сполучається зі Світовим океаном? Через Керченську протоку шириною 4—13 км Азовське море сполучається із Чорним. Через протоки Босфор і Дарданелли придонні течії приносять у Чорне море більш солону й важку воду із Середземного моря (солоність води в глибинній Босфорській течії становить 30 %о), а поверхневі течії виносять легшу менш солону воду із Чорного в Середземне море. Обґрунтуйте напрям придонних і глибинних течій через Керченську протоку. 2. Взаємозв’язки в системі «моря — прибережний суходіл» Вам уже відомо, що океани й моря впливають на природу суходолу і навпаки. Розглянемо такі взаємозв’язки. Одним із прикладів взаємодії води й суходолу є формування берегової лінії. Про наступ Чорного моря на Причорноморську низовину впродовж останніх тисячоліть свідчать лимани — затоплені морем колишні гирлові частини річкових долин. Як доводять вчені, 500 років тому рівень моря був на 1 м нижчий за сучасний. Коливання рівня моря пов’язані не лише з неотектонічними рухами, але й зі змінами клімату. Так, у льодовикові епохи рівень моря знижувався на 120—150 м, а в епохи танення льодовика був значно вищим за сучасний....
0 Переглянути

Кримські гори: загальні риси природних умов і висотна поясність ландшафтів

8 Клас

Кримські гори є невисокими й невеликими за розміром (займають менше ніж 1 % від площі України). Вони простяглися приблизно на 180 км уздовж чорноморського берега Кримського півострова від Севастополя до Феодосії. Максимальна ширина гір — до 50 км. Гірська система Криму складається із трьох пасом. На півночі простягається Зовнішнє пасмо (середня висота 250 м). Це височина з дуже положистими північними та крутими південними схилами. Такі форми рельєфу називають куестами. Внутрішнє пасмо — це також куестові височини й низькогір’я висотою до 738 м. На півдні гір розташоване Головне пасмо, розділене зниженнями на окремі масиви — яйли. У середній частині пасма — між Ялтою та Алуштою — розташовані найвищі яйли. Серед них — Бабуган-яйла з найвищою точкою Криму — горою Роман Кош (1545 м). Північні схили Головного пасма відносно положисті, а південні стрімко обриваються в бік моря. Між Головним пасмом і морем розташована вузька смуга суходолу — Південний берег Криму (ПБК). Він поєднує прибережно-схилові височини (до висоти 400 м), окремі вулканічні низькогір’я та міжгірні улоговини. Визначте спільні й відмінні риси геологічної будови Українських Карпат і Кримських гір. З'ясуйте, якими гірськими породами складене кожне пасмо Кримських гір. Чим нижчим є пасмо, тим пізніше воно утворилося, тим більш молодими гірськими породами складене. Головне пасмо складене переважно легкорозчинними вапняками, розбитими тріщинами, у які просочується вода. На поверхні яйл багато карстових лійок і провалів, із яких починаються печери....
0 Переглянути

Українські Карпати: загальні риси природних умов і висотна поясність

8 Клас

Українські (Східні або Лісисті) Карпати — один із країв Карпатської гірської фізико-географічної країни. Власне гори мають протяжність до 280 км (із північного заходу на південний схід) і ширину до 110 км. Східну межу фізико-географічної країни проводять по глибинному тектонічному розлому, який у рельєфі переважно відповідає долині Дністра (мал. 34.1). Поясніть, чим і чому відрізняється план характеристики гірських країн (додаток 7, с. 197) від плану вивчення природних зон. 2. Найважливіші риси геологічної будови й рельєфу Карпатська фізико-географічна країна сформувалася в межах великої тектонічної структури у складі Середземноморського рухливого поясу — Карпатської складчастої системи. У її межах виділяють Передкарпатський крайовий прогин (у рельєфі він відповідає Передкарпатській височині) і Закарпатську міжгірську западину (у рельєфі відповідає Закарпатській низовині). Між прогинами і западиною розташована Карпатська гірська складчасто-покривна споруда, якій у рельєфі відповідають пасма Українських Карпат. Південно-західні схили Карпат більш стрімко обриваються до Закарпатської низовини, а північно-східні схили є більш положистими, що поступово переходять до Передкарпатської височини. Пригадайте, із яких пасом складаються гори (с. 44—45). У межах гірського масиву Чорногора розташовані шість найвищих вершин: гори Говерла (2061 м), Бребенескул (2032 м) та інші....
0 Переглянути

Степова природна зона

8 Клас

У науковій літературі довго тривала дискусія про причини безлісся степової зони. За сучасними уявленнями головною причиною цього є вплив кліматичних чинників (недостатнє атмосферне й ґрунтове зволоження, яке зумовлює накопичення у верхніх шарах ґрунтів легкорозчинних солей, що теж не сприяє розвитку деревної рослинності). Трав’яна ж рослинність (особливо злаки) більш пристосована до виживання в умовах спекотного літа й досить прохолодної малосніжної зими та засолених ґрунтів. Степові ландшафти в непорушному стані зникли ще задовго до початку їх наукового дослідження. Основні масиви степу були розорані ще наприкінці XVIII ст. Ландшафти жодної з природних зон не змінені так, як степові. Ось як описував видатний дослідник природи степів О. Ізмаїльський зміни, що наприкінці XIX ст. призвели до значних посух, неврожаїв та зубожіння населення: «...Степ був не менш пристосований до використання атмосферних опадів, ніж ліс. У незайманому степу всі умови сприяли затриманню вологи та її збереженню від випаровування... Людина, знищивши степову рослинність, зумовила висихання степу. Раніше з відмерлих рослинних решток утворювалася степова повстина, яка, мов губка, вбирала воду й чудово захищала ґрунт від посушливого впливу пекучих сонячних променів і сильних вітрів. Забравши в степу віками накопичену повстину, людина позбавила степову рослинність головної зброї в боротьбі з несприятливими умовами місцевого клімату. Літні зливи справляють на нього ще більш руйнівний вплив. Волога цих дощів майже не проникає в ґрунт, бурхливо стікаючи з її поверхні, лише збільшуючи розміри ярів і зумовлюючи утворення нових»....
0 Переглянути

Природні зони широколистяних лісів та лісостепу

8 Клас

Раніше українські вчені-географи виділяли тільки природну зону лісостепу, а зону широколистяних лісів розглядали як її Західноукраїнський край. Через антропогенний вплив широколистяно-лісова зона зовні дуже схожа на лісостеп. Однак головна відмінність між зонами — у зволоженні (їхня межа проведена орієнтовно по ізолінії коефіцієнта зволоження =1). На захід від цієї межі зволоження надмірне, й у таких умовах зростали середньоєвропейські широколистяні ліси (за участю волого- й теплолюбних бука й клена-явора), а на схід — лісостеп, де ліси-діброви (мал. 32.1) утворювали більш посухо- й холодостійкі дуб, клен, липа, що поєднувалися з лучними степами на плоских вододільних рівнинах (мал. 32.2). Широколистяно-лісова і лісостепова природні зони займають центральну смугу України. Із навчальною метою ми будемо їх вивчати й порівнювати в межах одного параграфа. За таблицею додатка 6 (с. 195) ознайомтеся з особливостями природи зони широколистяних лісів і лісостепу. Порівняйте їх із зоною мішаних лісів. Південна межа лісостепу (зі степом) менш чітко виражена, оскільки вона зумовлена поступовою зміною клімату. Ця межа майже збігається з ізолінією коефіцієнта зволоження 0,6. На карті її проводять між ґрунтами: чорноземами типовими з півночі та чорноземами звичайними з півдня. На вододілах ця межа також відповідає поширенню на південь дубових лісів. 2. Чому в межах зони лісостепу поєднуються ліси та степи Широколистяні ліси формувалися в умовах кращого зволоження — у межах однойменної природної зони в Західній Україні та північній частині лісостепової зони (де зволоження краще, а випаровування менше), а лучні степи — в умовах гіршого зволоження, у південній і східній частинах лісостепової зони. Проте досить часто ліси та степи в лісостеповій зоні розташовувалися поряд. Чому ж такі несхожі угруповання рослинності зростали в подібних кліматичних умовах? Ще в XIX ст. із цього приводу розгорнулася бурхлива наукова дискусія. Одні вчені доводили, що колись ліси повністю вкривали територію зони, а степи є вторинними угрупованнями, що виникли внаслідок вирубування лісів людиною. Другі переконували в споконвічності такого поєднання. Треті стверджували, що лісостеп утворився внаслідок наступу лісу на степ, четверті ж відстоювали думку про наступ степу на ліс....
0 Переглянути

Природна зона мішаних лісів

8 Клас

За таблицею «Характеристика природних зон України» (див. додаток 6, с. 195) послідовно ознайомтеся з особливостями географічного положення та природних компонентів зони мішаних лісів. Південну смугу зони європейських мішаних лісів за особливостями клімату й належністю до ділянки з уповільненими неотектонічними підняттями виділяють як фізико-географічний край Українського Полісся (із переважанням ландшафтів мішаних дубово-соснових лісів на дерново-підзолистих ґрунтах). Цю зону в Україні часто називають Поліссям. Чому північна частина України належить до природної зони широколистяних лісів? Річ у тому, що клімат північної частини України цілком придатний для зростання широколистяних дерев із розвиненою кроною (на відміну від більш північних прохолодних територій, де дуб та інші види широколистяних дерев низькорослі й поступаються у висоті більш холодостійким хвойним деревам). В Українському Поліссі майже немає ялиново-широколистяних лісів, характерних для більш північних країв зони мішаних лісів. Чому ж тоді в лісах Українського Полісся сосен більше, ніж дубів? Причини належності півночі України до зони мішаних лісів не стільки полягають у впливі клімату, скільки пов’язані зі складом гірських порід. Уповільнені порівняно із сусідніми територіями неотектонічні підняття обумовили тут переважання низовинного рельєфу. Протягом льодовикового періоду Поліська низовина заповнювалася талими водами, які наносили сюди водно-льодовикові відкладення (переважно піски й супіски). Отже, у Поліссі переважають водно-льодовикові низовини, складені пісками й супісками — гірськими породами, бідними на елементи мінерального живлення, а до таких умов краще пристосовується сосна. Тут на пісках сформувалися соснові ліси (бори), а на супісках і піщано-глинистих відкладеннях, дещо багатших на елементи мінерального живлення, — сосново-дубові ліси (субори)....
0 Переглянути

Районування природних ландшафтів. Антропогенні ландшафти

8 Клас

Одним із найважливіших завдань науки є систематизація знань. У географії така систематизація здійснюється у вигляді районування. Фізико-географічне районування — це виділення й опис великих територій, для яких характерна певна єдність і неповторність рис природних ландшафтів. Основні одиниці районування: країна, зона, підзона, край, область, район. Виділення кожної одиниці фізико-географічного районування проводиться з урахуванням трьох головних чинників, які зумовлюють зональні чи азональні риси природи (мал. 30.1). Які із цих чинників належать до зональних, а які — до азональних? У природі ландшафти утворюють складну мозаїку. Наприклад, мішано-лісові ландшафти можуть поєднуватися з ділянками болотних, заплавних, лісостепових. При створенні карт фізико-географічного районування ландшафтні межі узагальнюють за переважаючим класом, типом чи видом ландшафтів. Між одиницями фізико-географічного районування та одиницями класифікації ландшафтів існує певна відповідність. Наприклад, у межах фізико-географічної країни переважає один клас ландшафтів, фізико-географічної (природної) зони — тип, природної підзони — підтип, району — один вид ландшафтів. Чим дрібнішою с одиниця районування, тим більше спільних рис природи в її межах, і навпаки....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 307 308 309 310 311 312 313 314 315 ... 452
Назад

Навігація