Войти
Закрыть

Транспорт, його види та роль у національній і світовій економіці

9 Клас

Транспорт — специфічна складова господарства. На відміну від видів економічної діяльності первинного і вторинного секторів, він не створює нових матеріальних цінностей. Результатом роботи транспорту є послуги, які полягають у переміщенні вантажів і людей. Своєю діяльністю транспорт забезпечує зв’язки між секторами економіки, видами економічної діяльності, підприємствами, регіонами країни, навіть державами. Без транспорту був би неможливий сам процес сучасного виробництва, для якого необхідні зв’язки щодо постачання сировини, комплектуючих, готової продукції. Розвиток транспорту в XIX ст. відіграв дуже важливу роль у формуванні світової системи господарства (мал. 1). Усі подальші зміни в секторальній структурі світової економіки, її просторовій організації також досить тісно пов’язані з удосконаленням транспортних засобів і шляхів сполучення. Оскільки виробничим процесом у транспорті є переміщення вантажів і людей, то для кількісної оцінки значення ролі транспортного комплексу у світовому або національному господарстві використовується спеціальна система показників. Одним із них є обсяг перевезень, тобто маса перевезених вантажів (кількість пасажирів) за певний проміжок часу (добу, місяць, рік). Однак обсяг роботи, виконаної транспортом, залежить не тільки від кількості перевезених вантажів, але й від відстаней, на які здійснюються перевезення. Тому основним показником роботи, виконаної транспортом, вважається добуток обсягу перевезень на відстань транспортування. Для вантажного транспорту він називається вантажоообігом, а пасажирського — пасажирообігом. Вони визначаються відповідно в тонно-кілометрах та пасажиро-кілометрах....
0 Переглянути

Виробництво продуктів харчування у світі та окремих країнах

9 Клас

Однією з основних потреб людини є потреба в їжі. Однак виробництво продуктів харчування поширене у світі вкрай нерівномірно. Це залежить від системи розселення людей, а також від кліматичних умов, біологічної продуктивності морів, наявності придатних для сільського господарства земель, аграрних технологій, традицій населення, необхідних сортів рослин та порід свійських тварин, транспортно-географічного положення. За забезпеченістю продуктами харчування провідні місця у світі належать Малайзії (+322 % від потреби), Аргентині (+248 %), Таїланду (+87 %), Австралії (+66 %), Канаді (+39 %), Бразилії (+34 %), Казахстану (+27 %), Україні (+26 %). Надлишок виробленої продукції ці країни експортують (мал. 1). Найгірша ситуація із самозабезпеченням продуктами харчування спостерігається в більшості африканських держав, країнах Південно-Східної та Східної Азії, низці гірських та острівних країн Латинської Америки. Не забезпечують себе продуктами харчування повною мірою пустельні арабські держави, населення яких постійно зростає, наприклад Лівія (-77 % від потреби), Ірак (-76 %), Алжир (-65 %), Саудівська Аравія (-50 %). Схожа ситуація в африканських країнах — Анголі (-41 %) та Демократичній Республіці Конго (-25 %). У багатьох країнах, що розвиваються, зниження виробництва продуктів харчування пов’язане з погіршенням екологічної ситуації, відсталістю аграрної технології, перенаселенням, незадовільним державним управлінням. ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО... У сільському господарстві ДР Конго зайнято дві третини населення. Основними культурами, які тут вирощують, є маніок, ямс, банани, рис і кукурудза. Сільськогосподарські угіддя, на яких ростуть продовольчі культури, становлять лише 3,5 % від загальної площі землі. Через незначні посівні площі та відсталість агротехніки внутрішнє виробництво продовольчих культур виявилося недостатнім для задоволення потреб країни, а тому багато основних продуктів харчування їй доводиться імпортувати....
0 Переглянути

Чинники розміщення підприємств, що виробляють харчові продукти. Харчова промисловість в Україні

9 Клас

Харчова промисловість є видом економічної діяльності, який переробляє більшість продукції сільського господарства. Вона об’єднує близько 40 виробництв, які випускають продукти харчування, а також мило, тютюнові вироби тощо (мал. 1). Ці підприємства переробляють сільськогосподарську сировину або в кінцеві продукти харчування, які готові до споживання, або в напівфабрикати, які потребують приготування. Харчова промисловість переробляє також продукцію морських рибних промислів, очищає та фасує кухонну сіль, мінеральні води тощо. Визначальну роль у розміщенні підприємств, що виробляють харчові продукти, відіграють сировинний та споживчий чинники. Ці підприємства залежно від чинників розміщення можна об’єднати в три умовні групи. До першої слід віднести ті виробництва, підприємства яких тяжіють до сировини (цукрова, олійна, рибна, маслосироробна). Це зумовлено тим, що вони використовують малотранспортабельну сировину, яка швидко псується, а також ту, яку переробляють у великих обсягах для отримання значно меншої кількості готового продукту. Наприклад, для виробництва однієї тонни цукру-піску потрібно сім тонн цукрових буряків (мал. 2). Підприємства, у яких витрати на перевезення готової продукції більші, ніж на транспортування сировини, орієнтуються на споживача і розміщуються в місцях значного скупчення населення (хлібопекарські, кондитерські, пивоварні та ін.)....
0 Переглянути

Найбільші на світовому ринку країни-виробники та країни-експортери тканин, одягу та взуття

9 Клас

Текстильне, швейне, шкіряно-взуттєве виробництва були провідними на ранніх етапах промислового розвитку сучасних постіндустріальних та індустріальних країн. Зараз вони там майже втратили свою перспективу. Причиною цього є жорстка конкуренція з боку країн, що розвиваються, оскільки у виробництві товарів широкого вжитку вирішальну роль відіграє дешевизна робочої сили, а не рівень розвитку технологій. Під впливом чинника дешевої робочої сили трудомісткі виробництва в останні десятиліття все більше переміщувалися в країни, що розвиваються (40 % виробництва бавовняних тканин, 45 % — взуття). Причому виробництва, які потребують великої кількості робочих рук, переміщуються з нових індустріальних країн, де робоча сила помітно дорожчає, у бідніші країни Південної і Південно-Східної Азії та Китай, де робоча сила — одна з найдешевших. Тому Китай зараз став найбільшим виробником бавовняних (30 % світового виробництва) та вовняних тканин. Наступні місця за часткою в загальному обсязі світового виробництва тканин із бавовни належать Індії (10 %), США, Японії, Тайваню. ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО... Світова текстильна промисловість за рік споживає 45 млн т основної сировини: близько 50 % припадає на синтетичні та штучні волокна, решта — натуральні (45 % — бавовна, 4—5 % — вовна, шовк тощо). Щороку у світі виробляється понад 100 млрд м2 тканин....
0 Переглянути

Особливості текстильного, швейного, шкіряного та взуттєвого виробництва в Україні

9 Клас

Групу виробництв, які виготовляють товари для споживання населення, називають легкою промисловістю (мал. 1). До неї належать текстильні (виробництво різних тканин), швейні (пошиття одягу, білизни тощо), шкіряно-взуттєві (вичинка шкіри і пошиття взуття) та хутрові (виробництво хутра і хутрових виробів) підприємства. Отже, комплекс підприємств легкої промисловості працює для забезпечення потреб населення у взутті, одязі, предметах галантереї тощо. Частина продукції (технічна тканина, шкіра) надходить до індустріальних підприємств, зокрема транспортного машинобудування, меблевої промисловості. Основна складова комплексу легкої промисловості — текстильна промисловість, сировиною для якої є волокна: рослинні (бавовна, льон, коноплі), тваринні (вовна, шовк), а також штучні й синтетичні (віскозний шовк, лавсан, капрон, нейлон тощо). Залежно від сировини в текстильній промисловості виділяють лляне, шовкове, вовняне, бавовняне, а також трикотажне (виготовлення трикотажного полотна і в’язаних виробів із натуральних і хімічних ниток) виробництва. Сировиною для шкіряно-взуттєвого та хутрового виробництв легкої промисловості є шкури свійських і диких тварин, а також штучні шкіра та хутро. Природна сировина для текстильної промисловості проходить первинну обробку, яку здійснюють на льонопереробних, шовкомотальних, вовнемийних, бавовняноочисних та інших підприємствах. Процес виготовлення тканини, крім первинної обробки сировини, містить три основні стадії: прядіння, ткацтво й обробку тканини (мал. 2). Після першої отримують прядиво, утворене однією або декількома нитками. Із прядива на ткацькому виробництві отримують різні види тканин. Обробка тканини передбачає вибілювання, фарбування та оздоблення....
0 Переглянути

Машинобудування світу, регіонів, країн

9 Клас

Машинобудування посідає перше місце серед усіх основних напрямків промислового виробництва світу як за вартістю продукції (понад 35 %), так і за кількістю зайнятих (майже 100 млн осіб). В останні роки випереджальними темпами розвивається електроніка, для загального машинобудування характерне помірне зростання, а частка транспортного машинобудування поступово знижується. У транспортному машинобудуванні особливою високотехнологічністю виділяється авіаційна промисловість. Вона виробляє літальні апарати для цивільних і військових цілей: літаки, ґвинтокрили, космічні апарати й кораблі, ракети, а також їхні складові частини — деталі, вузли, агрегати. Ця промисловість виникла як авіаційна на початку XX ст. В епоху НТР вона була інтегрована з новітньою ракетно-космічною промисловістю. Ця високотехнологічна складова транспортного машинобудування постійно вимагає нових науково-технічних розробок і великих капіталовкладень. ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО... Перший у світі автомобіль був проданий у 1903 р. на заводі Г. Форда (США). У 1950 р. частка США у світовому виробництві автомобілів становила близько 80 %, тоді як усіх країн Західної Європи — лише 14 %. Однак уже до середини 1950-х рр. ситуація почала стрімко змінюватися. У 1970 р. на частку США вже припадало трохи більше 30 % світового виробництва, а зараз — менше ніж 20 %....
0 Переглянути

Машинобудування в Україні

9 Клас

Машинобудування виникло в Україні в першій половині XIX ст. На початку XX ст. частка України в загальному промисловому виробництві Російської імперії становила 25 %. Відносно розвиненими були сільськогосподарське й транспортне машинобудування (виробництво паротягів, вагонів, суден). Особливо швидкими темпами машинобудування почало розвиватися з другої половини XX ст., коли створювалися нові виробництва — приладобудування, авіаційна, радіоелектронна промисловість тощо. Машинобудування України на початку 1990-х рр. давало понад 30 % загального обсягу виробництва промислової продукції. Проте економічна криза 1990-х рр. найбільше позначилася саме на роботі машинобудівних підприємств. Як результат частка вартості продукції машинобудування зараз становить лише близько 8 % усього промислового виробництва держави та 6,6 % ВВП. Ці показники істотно поступаються показникам розвинених країн світу, що свідчить про недостатність розвитку машинобудування в Україні. Серед найголовніших проблем підприємств машинобудування України, які потребують свого розв’язання, є: 1) значна зношуваність устаткування на підприємствах (близько 75 %). Експлуатація застарілого обладнання знижує продуктивність виробництва та якість продукції;...
0 Переглянути

Машинобудування в сучасному світі

9 Клас

Машинобудування — найбільша комплексна складова обробної промисловості, що охоплює велику кількість взаємозалежних виробництв. Залежно від призначення продукції, яку випускає машинобудування, його поділяють на важке, транспортне, сільськогосподарське, виробництво устаткування для легкої та харчової промисловості тощо (мал. 1). Машинобудування стало провідним напрямком усієї індустрії розвинених держав. На його розвитку завжди позначався науково-технічний прогрес. Під його впливом суттєво змінилася вся структура машинобудування. Зараз усю сукупність виробництв, які випускають устаткування всіх видів і призначень, відносять до загального машинобудування. Транспортне машинобудування охоплює виробництва, які виготовляють усі види наземних, водних і повітряних транспортних засобів. Електротехнічне машинобудування випускає обладнання для виробництва електричної енергії, передачі її споживачам та перетворення на інші види енергії. Зараз з електротехнічної промисловості виділилася майже самостійна складова — електронне машинобудування. Машинобудування — найбільш наукоємна складова всієї індустрії з найвищою часткою продукції, яка створюється з урахуванням найновіших досягнень науки і техніки. Від рівня його розвитку залежать зростання продуктивності суспільної праці та рівень розвитку країн. Машинобудування відіграє дуже важливу роль у світовому господарстві. Випускаючи найрізноманітнішу продукцію, без якої сьогодні не може обійтися жоден вид економічної діяльності, воно забезпечує технічну озброєність, комплексну механізацію й автоматизацію виробничих процесів у всіх секторах економіки....
0 Переглянути

Виробництво деревини й паперу в Україні та світі

9 Клас

Сировинною базою для виробництва деревини й паперу є лісове господарство, яке входить до первинного сектору економіки. Деревообробна промисловість об’єднує виробництва з механічного та хіміко-механічного оброблення й перероблення деревини. У складі деревообробної промисловості діють лісопильні підприємства, виробництва будівельних деталей і плит на деревній основі, фанерне виробництво, дерев’яної тари, меблеве, лісохімічне (мал. 1). Основними видами продукції цих підприємств є пиломатеріали, деревні плити, заготовки та готові деталі для автомобіле-, вагоно-, суднобудування. Також важливе значення мають деревні будівельні матеріали та конструкції, столярні вироби, дерев’яна тара, меблі, спортивний інвентар, численні товари широкого споживання. Виробництва, які здійснюють хімічну переробку деревини, відносять до лісохімічної промисловості. Її основною продукцією є деревне вугілля, оцтова кислота, метиловий спирт, каніфоль тощо. Хоча науково-технічний прогрес створює умови та можливості для економічно доцільної заміни деревини в деяких традиційних сферах її застосування, за сучасних умов практично жодне виробництво не може обійтися без застосування деревини. Продукцію лісової та деревообробної промисловості використовують у будівництві, гірничодобувній і хімічній промисловості, машинобудуванні, сільському господарстві, сфері послуг (особливо папір). Важливе значення вона має і в забезпеченні безпосередніх потреб населення (меблі, зошити, сірники тощо)....
0 Переглянути

Хімічне виробництво в Україні та світі

9 Клас

Хіміко-індустріальний комплекс України почав формуватися наприкінці XIX ст. на Донбасі з підприємств, які виробляли соду. Перші заводи синтетичних матеріалів були побудовані напередодні Другої світової війни. У 1950-ті рр. швидко нарощувалися потужності з виробництва мінеральних добрив, а також соди, аміаку, лугів, кислот. Зараз хіміко-індустріальний комплекс України представлений широким спектром підприємств і виробництв. Однак на його роботі суттєво позначилися кризові процеси в національній економіці. Основна хімія в Україні спеціалізувалася на виробництві кальцинованої та каустичної соди у Слов’янську та Лисичанську (зараз підприємства не діють), мінеральних добрив, сульфатної кислоти. У місті Яни Капу* (до 2016 р. — Красноперекопськ) діють хімічні заводи ЗАТ «Бромний Завод» та ЗАТ «Кримський содовий завод». Вони орієнтуються на сировину — солі затоки Сиваш. ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО... Каустична сода застосовується в целюлозно-паперовій промисловості для отримання целюлози, у виробництві паперу, картону, штучних волокон, деревоволокнистих плит. Також вона необхідна для омилення жирів при виробництві мила, шампуню та інших миючих засобів. У хімічних виробництвах її застосовують для нейтралізації кислот і кислотних оксидів, як реагент або каталізатор у хімічних реакціях. Каустична сода також використовується в нафтопереробці для виробництва масел, для виготовлення біодизельного палива....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 341 342 343 344 345 346 347 348 349 ... 452
Назад

Навігація