|
1. Населення Європи: демографічні процеси й проблеми, природний та механічний рух. Демографічна політика. Чисельність населення Європи, уключаючи жителів європейської частини Росії та Туреччини, становить понад 739 млн осіб. Упродовж кількох минулих століть чисельність населення регіону дуже швидко зростала, і тому Європа стала осередком міграції населення до інших материків. Вихідці з Європи освоїли й заселили Північну та Південну Америку, Південну Африку, Австралію й Нову Зеландію. Пригадайте, коли і як відбувалося освоєння Нового Світу вихідцями з Європи — Старого Світу. Нині ситуація змінилася. Найкращі показники з природного приросту населення в Європі в незначної кількості країн — Ірландії, Ісландії, Албанії, Кіпру та Люксембургу, де природний приріст — +4 та більше осіб на тисячу мешканців. У багатьох країнах Європи він незначний (Швейцарія, Словаччина, Нідерланди — менше 1), нульовий (Німеччина, Швеція), а то й від’ємний (Болгарія, Латвія, Сербія, Литва — -4,5 і нижчий). На терени Європи посилюється міграція з африканських та ісламських країн. Тут налічується вже понад 20 млн іноземних робітників і частина осіб, що мігрували з усього світу, яких не можна точно порахувати. У більшості країн Західної Європи, де спостерігається незначний природний приріст населення, здійснюється політика стимуляції народжуваності за допомогою виплат родинам, які мають дітей. Крім зовнішньої міграції, у країнах Європи спостерігається посилення внутрішніх міграційних потоків. З країн, які нещодавно ввійшли до складу ЄС і НАТО й ще не досягли високого рівня розвитку та зарплат, молодь намагається переселитися до високорозвинених західноєвропейських країн спочатку на навчання чи заробітки, а потім і на постійне місце проживання. Українці їдуть навчатися та працювати в Польщу, Словаччину, Чехію та Угорщину, а мешканці цих країн прямують до Німеччини, Великої Британії, Люксембургу. Значний внутрішній міграційний потік спрямовано з Португалії та Іспанії до країн Бенілюксу....
|
