Войти
Закрыть

Первинний сектор економіки

11 Клас

• Видобування і споживання паливних мінеральних ресурсів. Гірничодобувна промисловість забезпечує видобуток різних мінеральних ресурсів, серед яких постійно зростає значення мінерального палива. Серед паливних ресурсів найбільші запаси у світі припадають на вугілля, що оцінюються в 5 трлн т. Найбільші родовища вугілля зосереджені у США, Китаї, Росії, ПАР, Німеччині, Австралії, Великій Британії, Канаді, Індії, Польщі. За сучасного рівня світового видобутку 4,5 млрд т на рік розвіданих запасів вугілля може вистачити на майже 400 років. Основні споживачі вугілля - енергетична, металургійна й хімічна промисловість. Його сучасний світовий видобуток становить понад 7,5 млрд т (на 2016 р.). Глобальні ринки вугілля сформувалися в Китаї (46 % світового видобутку), Індії, США, Австралії, Індонезії, Росії, ФРН, ПАР, Польщі, а також Казахстані, Україні, Туреччині, Канаді та ін. (табл. 1). Нафта лідирує на світовому ринку палива. Її використовують як джерело енергії, а також як сировину для хімічної промисловості, з неї отримують низку речовин - етиловий спирт, бензол, фенол, синтетичні волокна, каучук, пластмаси, лаки, барвники тощо. Загальносвітовий видобуток нафти перевищує 4 млрд т на рік. Глобальні ринки нафти сформувалися у країнах Західної Азії (Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Ірак), а також у США, Росії, Ірані, Канаді, Венесуелі, Мексиці, Бразилії, Нігерії, Алжирі та Лівії. Найбільшим районом шельфового видобутку є Перська затока (2/5 світового морського видобутку), затока Маракайбо у Венесуелі, Мексиканська затока, Північне море (Норвегія, Велика Британія і Данія), Каспійське море, Гвінейська затока (Нігерія, Габон), Південно-Китайське море (Бруней, Малайзія, В’єтнам). Провідну роль на світовому нафтовому ринку відіграє створена в 1960 р. Організація країн - експортерів нафти (ОПЕК), до якої нині входять 15 країн (Алжир, Ангола, Венесуела, Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Габон, Ірак, Іран, Конго, Кувейт, Катар, Лівія, Нігерія, ОАЕ, Саудівська Аравія). На їхню частку припадає 40 % світового видобутку та понад 50 % світового експорту нафти....

Сучасна глобальна економіка та тенденції її розвитку

11 Клас

• Сучасна глобальна економіка та її компоненти. Глобальна економіка - це складна система, що характеризується множинністю складових елементів, ієрархічністю, багаторівневістю, структурністю. Основу системи становить міжнародне й звужене межами окремих держав національне виробництво матеріальних і духовних благ, їхній розподіл, обмін і споживання. Глобальна економіка - єдина система, що об’єднує економіки всіх країн світу, які взаємодіють між собою завдяки міжнародному поділу праці. Глобальна економіка як система не може розвиватися без визначеного порядку, заснованого на нормах міжнародного публічного й приватного права, що регулюють економічні відносини між державами, економічними об’єднаннями, юридичними й фізичними особами. Додержання установлених конвенційних і звичайних норм забезпечується самими державами й колективними формами контролю за дотриманням міжнародного права - за цим слідкують різні міжнародні організації....

Демографічна політика та сучасні міграції у світі

11 Клас

• Особливості демографічної політики. Для вирішення проблем, пов’язаних з динамікою населення та його відтворенням, використовують різну демографічну політику, яка спрямовується на збільшення або зменшення чисельності населення. Увесь комплекс методів здійснення демографічної політики можна умовно поділити на три основні групи: 1) законодавчі, або адміністративно-правові (законодавчі акти, що регламентують шлюби, розлучення, охорону материнства й дитинства, визначають мінімальний вік вступу до шлюбу, різні види пільг для батьків тощо); 2) економічні (фінансова допомога сім’ям, гранти на освіту, субсидії на житло, податкові пільги сім’ям з дітьми, відпустки матерям і батькам у зв’язку з народженням і вихованням дітей, особливі пільги одиноким батькам); 3) соціально-психологічні, або заходи ідеологічного впливу (агітація і пропаганда в різних засобах масової інформації). Метою демографічної політики є зміна або підтримка існуючих у певний період часу демографічних тенденцій. Тому вона буває спрямована або на підвищення народжуваності й зростання чисельності населення країни, або, навпаки, на зменшення природного приросту. У розвинутих країнах (Франції, Німеччині, Швеції, Польщі, Україні тощо) демографічна політика спрямована на підвищення народжуваності й здійснюється переважно економічними заходами (щомісячні доплати сім’ям, які мають дітей, пільги одиноким батькам, пропаганда підвищення престижу материнства, оплачувана відпустка по догляду за дитиною тощо). Демографічна політика - цілеспрямована діяльність державних органів та інших соціальних інституцій з метою збереження або зміни наявних тенденцій у демографічних процесах....

Демографічний стан населення

11 Клас

• Динаміка чисельності населення світу. Із часу появи перших людей на Землі чисельність людства зросла в багато тисяч разів (табл. 1). У жовтні 1999 р. на планеті народився шестимільярдний її мешканець, 31 жовтня 2011 р. - семимільярдний. Якщо така динаміка зростання чисельності населення не зміниться, то восьмимільярдну межу буде подолано у 2024 р. Станом на 2018 р. на Землі живуть 7632 млн осіб, з яких понад 3/4 мешкає у 25 державах світу (із чисельністю населення понад 50 млн осіб). За останні 30 років кількість мешканців на Землі зросла майже на 2 млрд осіб - переважно завдяки країнам Азії, Африки, Південної Америки (мал. 1). Таке швидке зростання спричинило появу негативних прогнозів про можливе перенаселення Землі. Відомості про чисельність населення світу отримують на основі регулярних переписів населення, які проводять через 5 або 10 років. На сьогодні без перепису залишилися лише дві держави світу (Оман і Катар) і ще понад 40 країн, де ця черговість порушена. Загальні дані всіх країн концентруються в демографів ООН. За їхньою оцінкою, щорічне зростання населення на планеті становить приблизно 80-90 млн осіб....

Світосистема: сутність і функціонально-компонентний склад

11 Клас

• Сутність світосистеми та її функціонально-компонентним склад. Одним із ключових моментів сьогодення є потужна глобалізація, що торкається майже всіх сфер діяльності людини. Процеси глобалізації охопили політичну й економічну сфери, а також соціально-культурне життя людства. Глобалізація - процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції й уніфікації. Світосистема - сукупність великих людських спільнот (цивілізацій, регіональних і планетарних об’єднань, держав та інших структур), яка формується унаслідок їх взаємодії у господарській, політичній та культурній сферах і є найважливішим чинником внутрішнього відтворювального процесу в кожній окремій спільноті. Результати процесу глобалізації проявляються в тому, що межі для економічної, культурної й політичної діяльності стають більш прозорими та умовними. Транснаціональні корпорації, Всесвітня павутина (Інтернет), обмін студентів і професійних кадрів, сфера послуг, різні світові рухи захисту прав людини - усе це сприяє створенню справді глобальної культурної й економічної системи (мал. 1). Саме глобалізація виступає процесом формування глобального людського суспільства, тобто світосистеми. У центрі цього процесу - відтворення єдності людства під впливом могутніх інтеграційних процесів у економічній, соціальній, культурній, політичній сферах людської діяльності....

Ґрунти та природні зони світу

11 Клас

Основною характеристикою ґрунтів є їхня родючість, яка залежить від фізико-механічних, хімічних, біологічних властивостей. Основою родючості є вміст перегною, або гумусу, - органічної складової ґрунту, що утворюється унаслідок розкладу рослинних і тваринних решток і продуктів життєдіяльності організмів - гуміфікації (перегною). Найбільше гумусу - у верхній частині ґрунту, найменше - у нижній (материнській породі). Ґрунт - багатокомпонентна динамічна система, що включає гірські породи, верхній природний шар земної кори, техногенні утворення і складається з твердих (тверді мінерали, лід і органічно-мінеральні структури), рідких (водні розчини), газоподібних (повітря, гази) та біологічних або живих (макро- й мікроорганізми) компонентів. Ґрунти формуються унаслідок сукупної дії біотичних (живі організми) й абіотичних (неживі) чинників. До абіотичних чинників належать; материнська порода, рельєф, клімат, геологічний вік території, до біотичних - рослинність, тваринний світ, діяльність мікроорганізмів і господарська діяльність людини (антропогенний чинник). Унаслідок дії цих чинників формуються види ґрунтів, що відрізняються своєю будовою, властивостями та складом. Ґрунтовий профіль - зображення генетичних горизонтів із зазначенням їхніх глибин і літерних індексів. Потужність ґрунтового профілю становить від десятків сантиметрів до кількох метрів. Особливості будови ґрунтових профілів, складу та властивостей його горизонтів слугують основою для класифікації ґрунтів. Дослідження ґрунтового профілю також широко використовують під час картографування ґрунтів, розробки агротехнічних і меліоративних заходів тощо. Унаслідок різних чинників ґрунтоутворення на різних територіях нашої планети формуються різні типи ґрунтів (малюнок)....

Біосфера та біологічні ресурси

11 Клас

• Поняття «біосфера», її складові та межі. Біосфера є складною за ґенезою і будовою оболонкою, яка населена живими організмами (тому її називають живою оболонкою). Вона охоплює нижні шари атмосфери, усю гідросферу та верхній шар літосфери. Біосфери на інших планетах, окрім Землі, невідомі. Вважається, що бактеріальні біосфери чи схожі до них можуть існувати на Марсі, Венері та, ймовірно, на інших малих планетах. Термін «біосфера» вперше застосував у 1875 р. австрійський геолог Едуард Зюсс, називаючи ним окрему оболонку Землі, наповнену життям. Детально вчення про біосферу розробив Володимир Вернадський. У його наукових працях термін «біосфера» вперше з’явився у 1911 р. У 1926-му він видав книжку «Біосфера», у якій виклав учення про неї як особливу сферу Землі, що включає сферу поширення живої речовини. Також В. Вернадський увів поняття - «ноосфера». Ноосфера - це сфера людського розуму, складова біосфери. До біосфери входять усі живі організми, зокрема людина (ноосфера), а також мікроби та бактерії, усі рослини й тварини, ґрунт - як спільний продукт діяльності живої та неживої природи. Межі біосфери - це ті межі, у яких живуть живі організми. Нижньою межею біосфери є верхня частина земної кори, а верхня межа збігається з висотою озонового шару (20-25 км). До біосфери відносять усю гідросферу (мал. 1). Існує безліч гіпотез про виникнення життя на Землі. Основні з них стверджують, що життя:...

Прісні води як джерело життя на Землі

11 Клас

• Прісна вода як ресурс і чинник розміщення населення та виробництва. Вода є основною умовою існування організму людини, забезпечує його корисними мікроелементами й присутня у процесах перетравлення їжі та кровообігу. Організм людини на 65 % складається з води, а тому її якість є надто важливою. Споживаючи чисту прісну воду, людина збагачує себе корисними мікроелементами й хімічними сполуками. Зі зростанням населення та темпів урбанізації прогресуюче збільшується водоспоживання саме прісних вод. Якщо в 1900 р. споживання води у світі становило 400 км , у 1975 р. - 3000 км3, то нині населення планети витрачає щорічно майже 8000 км3 води. У розрахунку на одного мешканця планети величина водозабору зросла із 140 до 780 л/добу (мал. 1). Прісна вода традиційно виступає важливим чинником розміщення як населення, так і виробництва. Вода завжди була і є джерелом життя і добробуту. Обумовлювалося це низкою чинників: потребою в питній воді; рибальством, що було одним з основних засобів прожитку; можливістю швидкого пересування водними шляхами; запровадженням зрошуваного землеробства. Саме тому біля крупних річок виникали давні цивілізації - Давній Єгипет, Месопотамія, Стародавній Китай тощо. Важливим чинником розміщення сфер господарства виступає наявність водних ресурсів. Усі ланки господарства щодо водних ресурсів поділяються на споживачів і користувачів. Споживачі забирають воду з джерела водопостачання, використовують її для виготовлення продукції, а потім повертають, але вже в меншій кількості й іншій якості. Користувачі застосовують воду як середовище (водний транспорт, рибальство тощо) або як джерело енергії (ГЕС)....

Води суходолу

11 Клас

• Підземні води: характер залягання і властивості. Підземні води - води, що містяться у верхній частині земної кори в рідкому, твердому або пароподібному стані й заповнюють порожнини, пори, тріщини гірських порід, а у ґрунті - капіляри. Підземні води утворюються внаслідок інфільтрації атмосферних опадів і поверхневих вод, конденсації водяної пари, магматичних процесів і метаморфізму тощо. Усі гірські породи поділяють на водопроникні, водонепроникні, або водотривкі, розчинні. Оскільки кора вивітрювання має шарувату будову й шари можуть складатися як з водотривких, так і водопроникних порід, то підземні води залягають теж шарами. Шари водопроникних порід, що вміщують воду, називають водоносними. Шари водонепроникних порід, над якими залягають водоносні горизонти, називають водотривкими. За умовами залягання розрізняють верховодку, ґрунтові, міжпластові й артезіанські води (мал. 1). Природний вихід підземних вод на земну поверхню на суходолі чи під водою називають джерелом. За хімічним складом виділяють: прісні підземні води - із загальною мінералізацією до 1 г/л (використовують для питного водопостачання та зрошування); солонуваті - від 1 до 10 г/л; солоні - від 10 до 50 г/л і ропа - води із загальною мінералізацією 50-400 і більше г/л. Води, мінералізація яких значно перевищує 1 г/л, застосовують як мінеральні лікувальні (санаторно-лікувальні комплекси, зокрема Трускавець, Моршин, Свалява - Україна; Карлові Вари - Чехія; Баден-Баден - Німеччина; Кастільйоне - Італія тощо); з високомінералізованих вод видобувають різні солі....

Світовий океан: його складові та ресурсний потенціал

11 Клас

• Запаси води на Землі. Більша частина поверхні Землі вкрита водними просторами, які утворюють особливу оболонку Землі - гідросферу. Океани, моря, озера, річки, підземні води та льодовики вкривають майже 71 % земної поверхні. Водні ресурси планети в рідкому, газоподібному й твердому станах становлять 1,6 млрд км3 - це 1/800 об’єму Землі. Найбільша кількість води - 96,4 % - зосереджена у Світовому океані і лише 3,6 % - в інших водоймах (мал. 1). Об’єм прісних вод становить лише 35 млн км3 від загальних запасів планети. Однак ця вода, утримана в льодах, снігах, підземних джерелах, не завжди доступна людині. Якщо для наочності весь водний запас планети дорівняти до 100 л, то лише 0,5 л стануть придатними для вживання, а людині доступними - усього 0,003 л (мал. 2). Гідросфера - водна оболонка Землі, до складу якої входять океани, моря та континентальні водойми, сніговий покрив і льодовики, це переривчаста оболонка Землі між атмосферою і земною корою. Життя і господарська діяльність людини пов’язані з прісними водами. Їхніми джерелами є ріки, найбільші ресурси повного річкового стоку припадають на Азію, де течуть такі великі ріки, як Янцзи, Іраваді, Лена, Об, Єнісей, Меконг, Ганг, та Південну Америку з її найдовшою Амазонкою (мал. 3). Найменш багата на ці ресурси Австралія. Найбільші ресурси прісних вод мають Бразилія, Росія, Китай, Індія, Індонезія, США та ін. (мал. 4). Найменш забезпечені прісною водою країни з посушливим тропічним кліматом, що розташовані в Північній Африці та Західній Азії. • Світовий океан і його складові. Світовий океан є безперервною водною оболонкою Землі, яка оточена материками та островами. Із Світового океану на суходіл надходять атмосферні опади, він впливає на клімат прибережних територій, формує глобальні й місцеві системи повітряних потоків у нижніх шарах тропосфери (мусони, бризи). З ним пов’язана ерозійна й акумулятивна робота вод. Саме через діяльність хвиль і прибою відбувається руйнування берегів, і цей процес отримав назву абразія. Унаслідок абразії формується берегова зона з різними типами берегів: рівним, бухтовим, фіордовим, лиманним, лагунним та ін....

Навігація