§ 11. Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського

Звільнивши за підтримки іноземних військ територію України від більшовиків, УЦР потрапила в залежність від німецького та австрійського військового керівництва. Спроби діячів УЦР дотримувати демократичного курсу, окресленого Третім і Четвертим Універсалами, спричинили невдоволення німецького командування. Центральні держави розраховували одержати від України продовольчі та інші ресурси, що були надзвичайно потрібні для продовження війни з Антантою. Тому вони були зацікавлені в утвердженні влади, здатної покласти край анархії. їхній вибір припав на нащадка гетьманського роду Павла Скоропадського. Німці обіцяли йому підтримку за певних умов: визнання Брестського миру, розпуск Центральної Ради, відмова від скликання Установчих зборів, недопущення виборів у будь-які законодавчі інститути до «повного замирення» краю, ліквідація земельних комітетів, поновлення приватної власності на землю й утримання австро-німецьких військ, що перебували на території України.

29 квітня 1918 р. відбувся державний переворот. УЦР була розпущена, натомість проголошена Українська Держава на чолі з гетьманом П. Скоропадським. В історії визвольних змагань розпочався новий період, який тривав сім місяців. Попередню назву - Українська Народна Республіка - замінили на нову: Українська Держава. Гетьман зосередив у своїх руках усю повноту влади: законодавчу, виконавчу, судову.

Проаналізуйте карту. » 1. Визначте, які території охоплювала Українська Держава гетьмана П. Скоропадського. Порівняйте їх з: 1) Автономною Україною в кордонах, окреслених «Інструкцією Тимчасового уряду Генеральному секретаріатові»; 2) Українською Народною Республікою в кордонах, заявлених Третім Універсалом Центральної Ради; 3) Українською Народною Республікою за Брестським мирним договором. » 2. Про які проблеми внутрішньої та зовнішньої політики Української Держави свідчить карта? Поміркуйте, чим вони були зумовлені.

Українська Держава гетьмана П. Скоропадського

1. Якою була внутрішня політика гетьмана Павла Скоропадського

29 квітня в найбільшій столичній залі - у двоповерховому кінному цирку (нині на цьому місці - кінотеатр «Україна») зібралося майже 8 тис. делегатів Всеукраїнського хліборобського конгресу. Коли в ложі з’явився П. Скоропадський, залунали вигуки «Хай живе гетьман!». Скоропадський, якого головуючий запросив у президію, подякував присутнім за довірену йому владу. На цьому процедура виборів закінчилася. Зважаючи на лояльне ставлення німецького командування, прибічники гетьмана в ніч на 30 квітня захопили державні установи.

Молебень на Софійському майдані в Києві на честь проголошення П. Скоропадського гетьманом України. 1918 р.

У виданому після перевороту універсалі - «Грамоті до всього українського народу» - засвідчено курс внутрішньої політики уряду гетьмана П. Скоропадського. Проаналізуйте джерело. » 1. З’ясуйте, як у «Грамоті...» схарактеризовано причини приходу до влади П. Скоропадського. » 2. Сформулюйте суть основних напрямів політики нової влади, задекларованих у документі, за планом: 1) державний устрій; 2) верховна влада; 3) соціально-економічні відносини.

Павло Скоропадський (1873-1945)

Український військовий і державний діяч, гетьман Української Держави (1918). Нащадок українського аристократичного роду. Учасник Першої світової війни, генерал-лейтенант, командир 34-го корпусу російської армії, після українізації - 1-го Українського корпусу, отаман Вільного козацтва. Прийшов до влади внаслідок державного перевороту за підтримки німецького військового керівництва (29 квітня 1918 р.). Усунутий від влади в результаті повстання, очоленого Директорією. 14 грудня 1918 р. зрікся гетьманства й емігрував до Німеччини.

Подискутуйте, чому внутрішня політика П. Скоропадського спричиняла невдоволення різних прошарків населення України. Свої міркування повідомте класу за алгоритмом: ми вважаємо..; тому що..; отже.

«Громадяни України!

Колишнє Українське Правительство не здійснило державного будування України, позаяк було зовсім не здатне до цього. Бешкети й анархія продовжуються на Україні, економічна розруха і безробіття збільшуються і розповсюджуються з кожним днем і врешті для багатющої колись-то України встає грізна мара голоду. При такому становищі, яке загрожує новою катастрофою Україні, глибоко сколихнуло всі трудові маси населення, які виступили з категоричним домаганням негайно збудувати таку Державну Владу, яка здібна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці. Як вірний син України, я рішив відкликнутись на цей поклик і взяти на себе тимчасово всю повноту влади.

Цією грамотою я оголошую себе Гетьманом усієї України.

Управа Україною буде провадитися через посередництво призначеного мною Кабінету Міністрів і на остаточнім обґрунтуванні нижче долучених до цього законів про тимчасовий державний устрій України.

Центральна і Мала Рада, а також усі земельні комітети з нинішнього дня розпускаються. Всі Міністри і товариші звільняються. Всі інші урядовці, що працюють у державних інституціях, зостаються на своїх посадах і повинні продовжувати виконання своїх обов'язків.

У найближчий час буде виданий закон, що установить новий порядок виборів до Українського Сойму...

Права приватної власності як фундаменту культури і цивілізації відбудовуються в повній мірі, й усі розпорядки колишнього Українського Уряду, а рівно тимчасового уряду російського, відміняються і касуються. Відбудовується повна свобода по оформленню купчих до купівлі-продажу землі.

Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель за їх дійсною вартістю від великих власників для наділення земельними ділянками малоземельних хліборобів.

В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й відчиняється широкий простір приватного підприємства й ініціативи... 29 квітня 1918 р., м. Київ».

Головою гетьманського уряду став Федір Лизогуб, міністром закордонних справ - Дмитро Дорошенко, міністром освіти та мистецтв - Микола Василенко, міністром юстиції - Михайло Чубинський. Усі вони були передусім фахівцями, а не політичними діячами. Представників соціалістичних партій П. Скоропадський до свого уряду не залучив.

Гетьман задумав створити 300-тисячну армію, оснащену за останнім словом техніки, з панцерними спецчастинами та авіацією. Проте німецьке командування народження повноцінної української армії вважало небезпечним для себе. Адже сам П. Скоропадський, як колишній генерал царської армії, надто добре воював проти них у недалекому минулому.

Офіційна урядова газета часів Української Держави

Гетьман П. Скоропадський з прем’єр-міністром Ф. Лизогубом. Київ. 1918 р.

Вільгельм Габсбург-Лотрінґен (1895-1948)

Австрійський архікнязь, племінник Карла І - останнього імператора Австро-Угорщини. Вільгельма Габсбурга знали в Україні як Василя Вишиваного - таке ім’я йому дали українські вояки під час Першої світової війни.

Крім того, німецькому генералітету було вигідно, щоб Україна платила за «послуги» їхніх військ.

Однак до заходів із розбудови українського війська гетьман таки вдався. У серпні 1918 р. Є. Коновалець отримав від Скоропадського дозвіл на відродження січового стрілецтва із розміщенням у Білій Церкві.

Збройні сили гетьмана складалися із Запорозької дивізії (з полком гайдамаків), Сірожупанноїі Сердюцької (гвардійської) дивізій.

Після укладення Брестського миру у складі австро-німецьких військ в Україні перебував легіон УСС. Він входив до військової групи полковника Вільгельма Габсбурга (Василя Вишиваного), який з квітня 1918 р. обіймав посаду командира легіону. Саме в ньому деякі опозиційні до П. Скоропадського українські діячі вбачали претендента на голову Української Держави.

У серпні 1918 р. австрійське військове командування передало у розпорядження Української Держави Сірожупанну дивізію, сформовану в Австро-Угорщині з українських військовополонених. Під час повстання проти гетьмана дивізія перейшла на бік Директорії.

Проаналізуйте таблицю. Поміркуйте, що було спільним, а що відрізняло внутрішню політику Центральної Ради та Гетьманату. Які внутрішньополітичні ініціативи гетьмана зумовили падіння його режиму?

Заповіт гетьмана П. Скоропадського. 3 серпня 1918 р.

Гетьман на ґанку своєї резиденції

2. Як селяни та робітники поставилися до гетьманського режиму

Розчаровані політикою влади, селяни й робітники поновили боротьбу. Поширилися підпали маєтків, убивства поміщиків та їхніх управителів. Селянські протести набули характеру справжньої війни з владою. Найбільш активним був партизанський рух у Київській губернії. Очолювали й координували партизанщину більшовицькі та лівоесерівські організації.

Робітнича боротьба, на противагу селянській, була значно організованішою й масштабнішою. У липні - серпні 1918 р. припинили роботу близько 200 тис. залізничників. Це істотно позначилося на обсягах продовольства та сировини, що його вивозили до Німеччини й Австро-Угорщини.

3. Якими були напрями зовнішньої політики Павла Скоропадського

Уряд радянської Росії зобов’язався за умовами Брестського миру визнати незалежність України й укласти з нею мирний договір. У травні 1918 р. до Києва прибула для ведення переговорів російська делегація на чолі з X. Раковським. Українську делегацію на переговорах очолив С. Шелухін.

12 червня сторони підписали попередній договір про припинення стану війни між Україною і Росією. Відновлювалися поштові, телеграфні, залізничні та інші комунікації. Українська Держава отримала можливість заснувати консульства в багатьох містах Росії. У головному питанні - про делімітацію кордону - сторони не дійшли згоди. Російська делегація погоджувалася з етнографічним підходом до визначення кордону, але висунула необґрунтовані претензії на великі території. X. Раковський відверто затягував переговори, вичікуючи поразки Німеччини у двобої з Антантою, що зробило б нечинним Брестський мир.

Словник

Делімітація кордонів (від лат. delimitatio - встановлення кордонів) - визначення в договорі загального напрямку лінії кордону між сусідніми державами та її графічне зображення на карті, що додається до договору.

Гетьман П. Скоропадський та кайзер Вільгельм II під час зустрічі у Берліні. Вересень 1918 р.

Гетьманська дипломатія приділила багато уваги проблемі Холмщини й Підляшшя. Проте цісарський уряд не допустив у контрольовані ним п’ять повітів Холмщини гетьманську адміністрацію. Так само кайзерівський уряд не бажав передавати Україні Кримський півострів з великою військово-морською базою в Севастополі та Чорноморський флот. Німецька окупаційна адміністрація передала владу в Криму колишньому царському генералу Сулейману Сулькевичу. Створений ним крайовий уряд не приховував намірів зберегти Крим для «єдиної та неділимої» Росії, яка мала постати в майбутньому, після знищення більшовицького Раднаркому. Забезпечивши німецький нейтралітет, П. Скоропадський оголосив блокаду Криму. Вона паралізувала економічне життя півострова, виявивши його цілковиту залежність від материка. Сулькевич капітулював і погодився на переговори про форму державного об’єднання з Україною. Восени 1918 р. сторони розробили попередні умови побудови крайової автономії, які підлягали затвердженню кримськотатарським Курултаєм та іншими національними і громадсько-політичними організаціями.

У березні 1918 р. набуло актуальності бессарабське питання. Румунія після укладення миру з Австро-Угорщиною відразу ж анексувала Бессарабію. Гетьманський уряд розірвав дипломатичні відносини з Румунією і заборонив вивезення до неї будь-яких товарів. Тільки через півроку, коли виникла потреба шукати контактів з Антантою, П. Скоропадський погодився на укладення тимчасового торговельного договору. В Румунії розміщувалися дипломатичні представництва країн Антанти, і гетьман сподівався на її посередництво в переговорах. Питання про долю Бессарабії було відкладене до кінця війни.

Гетьман П. Скоропадський перед своєю резиденцією на вул. Інститутській. Київ. 1918 р.

Восени 1918 р. розпочалися переговори про об’єднання Кубанської Народної Республіки з Українською Державою. 21 жовтня було узгоджено договір про об’єднання. Однак сталося це запізно: на Північному Кавказі уже формувалася білогвардійська Добровольча армія, а сам П. Скоропадський в Україні опинився в критичному становищі.

Представники гетьмана в Румунії, Швеції та Швейцарії шукали контактів із представниками Антанти, намагаючись переконати їх у тому, що запрошення німців в Україну було не більш ніж намаганням захиститися від більшовиків. 14 листопада гетьман відправив у відставку уряд Ф. Лизогуба. Новий уряд мав утілювати в життя зовнішньополітичний курс на федеративний зв’язок із майбутньою небільшовицькою Росією, якої ще не існувало. Переорієнтацією з Німеччини на Росію й наголосом на спільній, разом з Добровольчою армією генерала А. Денікіна, боротьбі проти більшовизму гетьман сподівався здобути прихильність Антанти.

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: » Звернення П. Скоропадського з «Грамотою до всього українського народу» » Підписання Брестського договору УНР з Центральними державами » Початок повстання проти гетьманського уряду.

2. Порівняйте територію Української Держави гетьмана П. Скоропадського з територією Української Народної Республіки в кордонах, заявлених Третім Універсалом Центральної Ради. Встановіть причиново-наслідкові зв’язки між зазначеними змінами.

3. Складіть речення, використавши поняття та терміни: Українська Держава, Гетьманат.

4. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів відповідно до їхньої участі в подіях доби Української Держави: Ф. Лизогуб, С. Сулькевич.

5. Які з тверджень характеризують становище України за гетьмана П. Скоропадського? Відповідь обґрунтуйте.

» 1. Перевибори до органів місцевого самоврядування на підставі майнового цензу. » 2. Накидання селянам принципів артільно-комуністичного ведення господарства. » 3. Співпраця з усіма політичними партіями та організаціями. » 4. Жорсткі німецькі реквізиції. » 5. Масові селянські повстання; страйкова боротьба робітників. » 6. Підпорядкування фінансів України фінансовим органам радянської Росії. » 7. Формування регулярної армії. » 8. Посилення дисципліни на виробництві, скасування 8-годинного робочого дня. » 9. Шовіністичний, антиукраїнський розгул.

6. Серед наведених тверджень про причини падіння Гетьманату оберіть три, які вважаєте найістотнішими. Свій вибір обґрунтуйте.

Причини падіння Української Держави гетьмана П. Скоропадського:

» Згортання революційних завоювань, досягнутих унаслідок падіння самодержавства.

» Втрата австро-німецькими гарнізонами окупаційних функцій в Україні після Листопадової революції в Німеччині й розпаду Австро-Угорщини.

» Неможливість для гетьмана спертися на війська Антанти.

» Конфронтація гетьмана майже з усіма українськими політичними партіями.

» Неможливість для гетьмана знайти спільну мову з російськими білогвардійцями.

» Війна гетьманської та окупаційної адміністрацій із селянськими масами, які бажали негайно поділити поміщицьку землю на зрівняльних засадах (подібно до того, як це було зроблено в сусідній Росії).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно