§ 7—8. Зміни в повсякденному житті під впливом Першої світової війни

Практичне заняття № 2

1. Які факти у розповідях очевидців свідчать про незворотні зміни в повсякденному житті внаслідок Першої світової війни

Документ 1

Зі спогадів Івана Стріонова, уродженця с. Комар Донецької області: «Війна майже відразу увійшла в кожну сім’ю, призвавши на захист батьківщини когось із кожної родини - батька, брата, сина, племінника тощо. Церковні дзвони, що вдарили на сполох, зібрали сільські сходи й оголосили про початок війни з Німеччиною і мобілізацію на фронт військовозобов’язаних певних років народження. У першу мобілізацію потрапив і мій старший брат Дем’ян Ількович.

За кілька днів після мобілізації брат Дем’ян з’явився додому на двійко днів у повному бойовому спорядженні: гвинтівка-"трьохлінійка” з багнетом, маленька лопата в чохлі, алюмінієвий казанок і ложка, шинеля із сірого сукна, башлик із верблюжої вовни, речовий мішок із запасом теплої білизни, онучі з верблюжої вовни, теплі шкарпетки з вовни, рукавички з верблюжої вовни з двома пальцями. На ньому були юхтові1 чоботи, безкозирка з червоним кантом, френч зі стоячим коміром з кантами, штани навипуск з кантами, ремінь широкий з патронташами, набитими патронами. Брат Дем’ян сказав, що їх направляють на фронт, дорогою відпустили попрощатися з рідними, збір на залізничній станції Просяній.

Минуло небагато часу після мобілізації старшого брата Дем’яна, і забрали ще двох братів - Юрка та Дмитра, які народилися після нього. Після відправлення на фронт декількох наборів молоді й чоловіків старшого віку село наше, а отже, й домівки спорожніли.

Війна позначилася й на економіці села. Не вистачало робочої сили, селяни скорочували посівні площі та кількість худоби. У нашій родині залишилося чотири брати. Старшому - Федору - йшов 15-й рік, а батько був непрацездатним, страждав на серцеву хворобу. Однак ми поки не скорочували свої посівні площі, хоч і доводилося важкувато. Таке ж скрутне становище з робсилою було у більшості селянських господарств. Кращим був стан справ у господарствах, де в сім’ях було більше жінок.

Війна тривала, з фронтів йшли невтішні звістки, чимдалі частіше надходили листи-похоронки, листи зі шпиталів від поранених солдатів. Надійшов лист і від нашого старшого брата Дем’яна, що він поранений у ліву руку, лежить у шпиталі.

У середині 1915 р. до нас у село привезли групу військовополонених і розподілили їх по дворах. Нам також дали одного чоловіка - солдата з австрійської армії. Полонений виявився розумною людиною, працював у нас, наче у себе вдома, навіть запровадив якісь нововведення й був задоволений своєю долею. Згодом, коли добре опанував нашу мову і став мало не членом нашої родини, розповів, що не хотів воювати й добровільно здався в полон, щоб зберегти своє життя.

1 М’яка вичинена шкіра великої рогатої худоби, коней, свиней.

Російська піхота

Десь наприкінці 1915 р. повернувся додому зі шпиталю і старший брат Дем’ян, бо його визнали непридатним для стройової служби в армії (йому розривною кулею роздробило кістку лівої руки, вище за лікоть). Хоч він і не був цілком працездатним, але взяв на себе обов’язки господаря, і справи наші пішли вгору.

З фронтів і далі надходили невтішні звістки про те, що війна йде на території Польщі, тобто нашій території, і наші війська зазнають великих втрат у людській силі і військовій техніці.

Мої два брати - Юрко та Дмитро - теж отримали поранення (перший - у голову, другий - у груди) і після шпитального лікування були кілька днів вдома перед відправленням знову на фронт.

У 1917 р. у селах різко скоротилася торгівля промисловими товарами й відчутно бракувало найнеобхіднішого: мила, гасу, солі тощо.

Тоді я вперше почув слово "революція” і зрозумів, що підвалини царизму розхитано війною і цар, земний бог, може бути скинутий із престолу своїми підданими».

На основі джерела наведіть конкретні факти, які свідчать про незворотні зміни в повсякденному житті внаслідок Першої світової війни. Чи були ті зміни лише негативними? Відповідь обґрунтуйте.

Скориставшись пам’яткою, пригадайте правила опрацювання фрагментів історичних джерел. Проаналізуйте подане джерело відповідно до цих правил.

1-й крок - визначте, ким був автор документа; узагальніть, про що йдеться в поданому уривку; з’ясуйте, коли відбулися описані події.

2-й крок - визначте, як автор розповіді ставиться до подій або історичних діячів, що їх описано; поміркуйте, навіщо він свідчить про події; з’ясуйте значення подій та явищ, про які йдеться в джерелі.

3-й крок - поясніть, у чому є цінність джерела особисто для вас; стисло висловіть своє ставлення до описаних подій та діячів.

Виконайте завдання 1. Випишіть із тексту по 5-10 іменників, прикметників, дієслів, за допомогою яких автор розповідає про Першу світову війну. Які слова переважають - емоційно забарвлені (експресивні) чи стилістично нейтральні? Зробіть висновок про те, як світова війна позначилася на долях пересічних людей.

2. Як висвітлювали проблему біженців, військовополонених, «дітей війни» тогочасні джерела

З огляду на які події російське військове командування видало наказ, який, зокрема, зобов’язував залишати ворогу «територію, перетворену на пустелю, тобто очищену як від населення, так і від усього, що могло становити цінність для ворога»? Поміркуйте, у чому суть проблеми біженства на наших землях за доби Першої світової війни. Чому проблема біженства стала актуальною для України в 21 ст.?

Документ 1

Зі звіту щодо евакуації біженців залізницями й гужовими шляхами, підготовленого статистиком Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського земського союзу Івченком: «Зима 1915 р. З моменту відступу російської армії з Галичини у прифронтовій смузі почали з’являтися невеликі групи місцевого населення, яке тимчасово залишало свої "гнізда” під наступальним тиском військ. Окремі поселення непомітно залишали свої оселі, просочувалися крізь військові лави і розташовувалися недалеко від фронту, харчувалися при медико-санітарних загонах, при окопних організаціях і не втрачали надії незабаром повернутися на старі місця. Явище це мало характер суто місцевий, звичайний у прифронтовій смузі, незначний за своїми масштабами і не спричиняло великої уваги з жодного боку. Однак за якийсь час, коли війська перемістилися вглиб країни, залишаючи ворогові величезну територію, явище це, згодом відоме як "біженський рух”, набуло грандіозних, небачених обсягів... Сталося неймовірне зрушення цілого народного масиву, який пережив глибоку трагедію руйнування цілком певного укладу життя - побутового, економічного й соціального. Суто місцеве явище несподівано перетворилося на явище найпершої державної ваги та привернуло увагу й участь великих державних і громадських сил...»

» Роздивіться людей на фотографіях. Про які почуття і настрої говорять їхні обличчя, постаті й жести? Чи співчуваєте ви цим людям? Які нові явища соціального життя постали внаслідок воєнних подій? Чи були з-поміж них такі, що підштовхували цивілізаційний розвиток?

Військовополонені у супроводі конвою перед брамою табору Фрайштадт (Австрія). 1915-1917 рр. У листопаді 1914 р. для військовополонених українців створено табір у Фрайштадті, де завдяки Союзу визволення України проводилася культурна, освітня, виховна робота серед бранців.

Біженці, евакуйовані з Ковеля (Волинська область). 1916 р.

Переважна більшість біженців рухалися на власних підводах, покритих брезентом та навантажених найбільш цінним майном. «Діти та старі, - писав очевидець, - їхали на фірі, а інші члени сім’ї значну частину дороги йшли пішки, бо гнали худобу чи просто жаліли коней».

Військовополонені царської армії на станції Тільзіт (Австро-Угорщина). 1914 р.

Документ 3

Зі звіту Комітету Південно-Західного фронту (далі - ПЗФ): «Навіть у нинішній страшний час важко уявити собі щось більш жорстоке, ніж примусове виселення населення із залишених областей. Не окремі особи, а цілі села й міста за декілька хвилин втрачають все, що мали: майно, становище, зв’язки. Колишні осілі люди стають на довгий час кочовиками, які змушені з нуля влаштовувати своє життя. Важко, перебуваючи у центрі, хоча б приблизно уявити дійсно моторошні картини, які ми бачимо тут на кожному кроці. Цілі каравани біженців вештаються нині по російських дорогах взад-вперед без плану, без мети, абсолютно без будь-яких засобів до існування. Люди їдуть самі не знаючи куди. І страшніше над усе, що цього не знає геть ніхто. Місцева влада бачить у них лишень зайвий важкий тягар і ганяє їх з місця на місце. Діти дорогою хворіють і вмирають, худоба продається за безцінь (незважаючи на заборону), голодні коні гинуть, вибиваючись із сил. Це не слова, ми не згущуємо фарби, люди в буквальному сенсі полишені напризволяще і приречені на повільне вимирання».

Документ 4

З доповідної Комітету ПЗФ: «Російські військовополонені, яким вдалося втекти з австрійського полону, досягши Волині, бачили повну картину розореного краю: не було, здається, жодної церкви, жодного села, де б не лежав відбиток насильства та грабежів. Жителі остаточно розорені, частина чоловічого населення забрана, частина розбіглася, ховаючись по лісах. Австрійці забрали все, що потрапило їм під руку. У жителів не залишалось ніякої живності, одягу та харчів. Селяни жили тим, що вдалося приховати, закопавши в землю. Повсюдно панував смуток, тривога, розпач... Біженці, погорільці, розорене місцеве населення змушені були жити впроголодь, випрошуючи хліб у більш спроможних жителів або у військових. Такою була соціальна картина життя прифронтової Волині».

Документ 5

Зі статті «Сім вагонів дітей», опублікованої в газеті «Юго-Западный край» (вересень 1915 р.): «Кременчук. 10.ІХ. Сюди доставлено 290 дітей... Більшість - діти галицьких уніатських священиків, убитих або заарештованих в Австрії. З-поміж дітей багато поранених. Чи не починаєте ви раптом чути у цих звичних словах плач, вереск, лепетання, гучні й відчайдушні бідкання сотень дітей? Сім вагонів одиноких дітлахів, сім вагонів несподіваних сиріт волають про свою незрозумілу муку, б’ються у малечій тузі, розгублені, загнані, безпорадні... Який дивний, зворушливий, трагічний потяг! Кучеряві голівки з блідими схудлими щоками! І ці особливі, величезні, здивовані дитячі очі!..»

Про які суспільні явища, пов’язані з Першою світовою війною, ви дізналися з фрагментів джерел та фотодокументів? Наведіть по кілька цитат з джерел на підтвердження своїх міркувань.

Виконайте завдання 2. Чому історію біженців уважають однією з найтрагічніших сторінок Першої світової війни? Свою відповідь обґрунтуйте фактами з наведених фрагментів джерел.

3. Що довідуємося з історичних джерел про українських жінок на фронті

Документ 6

З віденської газети «Нова вільна преса» (січень 1915 р.): «Знову й знову з перебігу цієї війни дізнаємося про жінок, які за своєю особистою мужністю, стійкою хоробрістю й готовністю до самопожертви не відстають від жодного чоловіка. Цього разу, як розповідає WilhelmKorrespondenz, Відень приймає жінку - кадет-аспіранта Олену Степанів, у мирний час студентку філософії Львівського університету. Проте молоду даму, яка вчора прибула до Відня, з першого погляду аж ніяк не можна було б розпізнати за її жіночою зовнішністю, і напевно вона могла б годинами гуляти Віднем, не привертаючи до себе жодної уваги. Панна Степанів носить простий польовий сірий мундир і з коротко обстриженим волоссям виглядає так само, як і сотні інших молодих захисників вітчизни. Ця дама одразу ж після початку війни приєдналася на своїй батьківщині до українського корпусу добровольців і від того часу боролася у битвах на передгір’ї Карпат так само хоробро, як і будь-який чоловік. Разом зі своїми товаришами по зброї - чоловіками вона лежала в окопах, ділила з ними хліб з наплечника і ром з польової фляжки, разом з ними брала у полон росіян, коротше кажучи, зносила всі незгоди і збурення гарячої битви. Панна Степанів була авансована у своєму корпусі до звання кадет-аспіранта і нещодавно за свою відвагу перед ворогом отримала срібну медаль хоробрості. Зараз жінка-кадет перебуває у Відні, щоб розшукати свого батька, греко-католицького священика о. Івана Степаніва».

Олена Степанів (1892-1963)

Національна героїня Галичини доби визвольних змагань 1914-1920 рр. У роки Першої світової - хорунжа, командир стрілецької чети в легіоні Українських січових стрільців. Перебула полон (1915-1917). З листопада 1918 р. - четар 4-ї Золочівської бригади Української Галицької армії.

Документ 7

З газети «Діло», Львів (липень 1915 р.): «Олена Степанів опинилася в російському полоні під Болеховом і з полоненими була перевезена до Києва, а відтак - до Самари. Воєнний кореспондент "Русского слова” Сергій Мамонтов в одному дописі ось як згадує про Степанів: "Найбільшу сенсацію викликала панночка-офіцер в австрійському мундирі. Кажучи точніше, власне не офіцер, а аспірант, себто щось на зразок прапорщика, що склав офіцерський іспит і має право здобувати наступні військові звання. Чисто слов’янське миловидне личко, зовсім дитячі риси, гарна жіноча фігурка, жвава малоросійська вимова. Вона українка, 22 років, переконана прихильниця самостійності української нації. На війну проти "москалів” пішла з переконання і не приховувала від начальства своєї статі. Коли якийсь із наших офіцерів запідозрив її у вступі до армії через романтичні мотиви, вона дуже почервоніла й почала гаряче протестувати. Це викликало добродушний сміх і серед нас, і серед її полонених товаришів”».

Старшини УСС Зенон Носковський, Олена Степанів, Іван Чмола, Осип Яримович та Софія Галечко на горі Маківка. 8 березня 1915 р.

Документ 8

Зі спогадів команданта УСС М. Галущинського: «Раннім ранком виїхав я на Львівський вокзал. Добровольці вже були зібрані. Стали сідати до двох підготовлених поїздів. Старшин розділив я на обидва поїзди, сам їхав другим, поки не впевнився, що все забрано і все від’їхало в порядку. Ще перед від’їздом мав я одну неприємну пригоду з панною О. Степанівною, яка несла службу у відділі десятника Чмоли. Але я не міг і не можу сьогодні погодитися з тим, щоб жіноцтво активно виконувало військову службу. До цього можуть спонукати якісь хворобливі схильності, а щонайменше істерія. Стільки є поля для діяльності жіноцтва, стільки можуть вони доброго зробити для вгамування болю, спричиненого війною! Тому в моїй голові не могло й не може поміститися, щоби жіноцтво саме завдавало болю. Хто мене про це повідомив і досить рішуче, для добра справи, домагався обов’язкового усунення панни Степанівної з вагона - не пам’ятаю. З самою панною Степанівною я не говорив, лише з десятником Чмолою, який дуже домагався, щоб вона таки залишилась. Коли я все ж таки не захотів скасувати мого наказу, десятник Чмола заявив, що він також залишається, якщо я не дам дозволу їхати панні Степанівні. Домігся-таки, не дав, і тоді вони обоє покинули вагон і повернулися до міста...»

» 1. Пригадайте значення понять «емансипація» та «фемінізм», про які дізналися в 9-му класі. Як пов’язані факти та явища, описані у фрагментах джерел, із цими поняттями? Свою думку обґрунтуйте. » 2. Чи погоджуєтеся ви з міркуваннями М. Галущинського про роль жінки в суспільстві? Чим вони зумовлені? Чи можна твердити, що такі погляди уже відійшли в минуле? Чому? » 3. Висловіть припущення, що спонукало жінок іти на фронт. Чи вбачаєте ви у фактах, про які йдеться у джерелах, вияви нового суспільного явища, що свідчить про зміну ролі жінок у соціальному житті?

Виконайте завдання 3. Складіть ланцюжок фактів біографії Олени Степанів, про які дізналися з фрагментів джерел. Визначте, які з них можна вважати типовими, такими, що свідчать про зміну соціальних ролей жінок.

Враження від уроку

Чи погоджуєтеся ви з думкою, що будь-яку подію в історичній перспективі можна оцінювати за різними векторами? Яким, на ваш погляд, був негативний та позитивний вплив Першої світової війни на розвиток людської цивілізації?

Поставте собі оцінку за урок, зарахувавши за різні етапи роботи відповідні бали: за кожне із завдань (завдання 1-3) - від 1 до 3 балів; так само від 1 до 3 балів оцініть свою участь в обговоренні в парах/групах (максимальна оцінка за урок - 12 балів).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно