§ 6. Передумови, рушійні сили та періодизація Української революції 1917-1921 рр.

• Коли в Російській імперії відбулася перша революція?

• Які політичні партії діяли в Російській імперії на початку XX ст.?

• Коли і чому було створено ТУП?

1. Передумови Української революції.

Велика війна спричинила наслідки, що не відповідали тим, на які розраховували імперії: замість очікуваного зміцнення імперської могутності, вона призвела до глибокої економічної і соціально-політичної кризи. Породжена війною господарська руїна, погіршення становища населення викликали гостру соціальну напруженість. У Росії зростали антивоєнні настрої і крайнє невдоволення політикою імператора Миколи II не лише лівих опозиційних сил (соціал-демократів, есерів, кадетів), а й тих політичних партій, що були лояльними до влади. Мільйонні маси солдатів-фронтовиків, котрі щодня бачили кров і смерть, жадали миру, повернення до землі. Популярним у той час стало гасло «Геть війну!». Відтак монархія втрачала опору в армії. Чи усвідомлювали правлячі кола небезпеку, що їм загрожувала? Наближені до Миколи II з відчаєм говорили йому: «Буде революція, нас усіх повісять, а на якому ліхтарі, — все одно». Однак імператор уперто не хотів бачити цієї небезпеки, сподіваючись на милість Провидіння. У ході війни дедалі більше українців — як членів українських національних партій, так і безпартійних громадян — переконувалися, що Російська імперія жодним чином не враховує їхні національні інтереси. У цих умовах національний рух набув радикальніших форм. У результаті, в 1917 р. український народ отримав історичний шанс створити власну соборну державу.

Перша світова війна ослабила воюючі держави і стала безпосереднім поштовхом до революції. 27 лютого 1917 р. у Росії було повалено монархію. Імператор Микола II зрікся престолу. Владу перейняв утворений 2 березня 1917 р. коаліційний Тимчасовий уряд, до якого увійшли кадети, октябристи, безпартійні. Очолив його голова Всеросійського союзу міст князь Георгій Львов. Уряд повинен був діяти до скликання Установчих зборів, які мали вирішити питання про державний устрій та прийняти конституцію. Тимчасовий уряд прагнув зберегти контроль над усіма територіями держави, зокрема над Україною, де його підтримували промисловці, землевласники, чиновники. Виконавчу владу на місцях було передано губернським і повітовим комітетам, дозволено діяльність політичних партій та громадських організацій, видання преси різних напрямків, проведення маніфестацій, зборів. Проте втомлене війною та економічними негараздами суспільство вимагало від нього аграрних реформ, фінансової стабільності, збалансованої цінової політики, розширення соціальної допомоги, припинення війни. Однак Тимчасовий уряд не міг зважитися на такі радикальні перетворення.

Одночасно з Тимчасовим урядом виникли інші структури влади — ради робітничих і солдатських депутатів, представницькі органи, обрані колективами промислових підприємств та військових гарнізонів. У них переважали меншовики, есери та бундівці. Більшовиків у радах було небагато, що відповідало їхньому тогочасному реальному впливу. Меншовики та есери загалом схвально ставилися до політики Тимчасового уряду, погоджуючись із ним щодо відкладення вирішення основних питань сьогодення до скликання Установчих зборів. Натомість лідер більшовиків Володимир Ульянов (Ленін), повернувшись у квітні 1917 р. з еміграції в Росію, закликав не підтримувати Тимчасовий уряд, а передати владу радам. В Україні ради робітничих і солдатських депутатів не відігравали значної ролі й не претендували на владу.

1. Визначте наслідки Великої війни для Російської імперії.

2. Чи можна Лютневу революцію 1917 р. вважати демократичною?

3. Які структури влади виникли у ході революції?

2. Причини і рушійні сили Української революції.

Національний рух щільно переплітався з іншими видами суспільного протесту, що неухильно наростали на тлі поглиблення економічної кризи, розбалансованої промисловості, сільського господарства, торгівлі, посилення бідувань народу і, як результат, зростання його політичної активності. Зокрема, упродовж перших двох місяців 1917 р. в Україні відбулося 50 страйків, у яких брали участь 40 тис. осіб. У робітничому середовищі популярними ставали соціально-економічні та політичні вимоги, що їх висували партії соціалістичного спрямування. Наростали селянські виступи, частішали погроми та підпали поміщицьких маєтків. Антивоєнні й антиурядові настрої дедалі більше охоплювали інтелігенцію, особливо студентство, яке вдавалося до акцій громадянської непокори. Тогочасна українська еліта групувалася навколо Товариства українських поступовців. Воно неодноразово вимагало від російської влади надати українським землям автономію. Подібні погляди поширювали й інші українські організації. Поряд з цим виникали осередки, що відстоювали принцип самостійної України. Для прикладу, в Катеринославі ще восени 1915 р. утворений ініціативний комітет Українського самостійного союзу. Однак вплив самостійницьких ідей та відповідних організацій був порівняно обмеженим, а організації нечисленними.

Українська національна революція розпочалася в умовах економічної та політичної кризи у Російській імперії і стала загальноукраїнським явищем. Вона була зумовлена кількома причинами. По-перше, залежним та пригнобленим становищем українців, асиміляторською політикою щодо них Російської й Австро-Угорської імперій.

По-друге, незадовільним соціально-економічним становищем населення, особливо селян та робітників, через невирішеність аграрного питання й соціального захисту робітників. По-третє, піднесенням українського національного руху, його ідеологічним та організаційним оформленням.

Маніфестація в Києві 19 березня 1917 р.

Головною рушійною силою революції виступило селянство, частка котрого у різних регіонах України становила 80-90 % населення. Від позиції селян залежала доля будь-якої влади. У суспільних процесах зросла роль робітників, чисельність яких збільшилася в результаті індустріальної модернізації. Загалом кожна соціальна група могла заявити про свої вимоги у перебігу будівництва нової української держави. Лідером українського руху залишалась українська інтелігенція. Завдяки її зусиллям на початку XX ст. творилося організаційне та ідейно-теоретичне підґрунтя Української революції. Демократизація суспільства, що відбулася під впливом революційних змін у Росії, позначилася на українському русі. 4 (17) березня 1917 р. у Києві була утворена Українська Центральна Рада (УЦР), з діяльності якої почався новий період у боротьбі за українську державність, означений Українською революцією.

1. Які вимоги висловлювали владі українські організації та політичні партії?

2. Назвіть причини Української національної революції.

3. Яке значення у розвитку революції мали різні соціальні стани? Коли було утворено УЦР?

Мовою джерела. Володимир Винниченко про причини Української революції:

«...українство не могло пожалітись на поміркованість політики російського монархічного уряду щодо України. Всі форми утиску, експлуатацій і нищення прав політичних, соціальних, національних та взагалі прав людини й громадянина, так притаманні всій системі упорядкування царизму, щодо українства прикладалися в самих щедрих розмірах і без усякого маскування...»

1. У чому вбачає автор головні причини Української революції?

Мовою джерела. Із газетного повідомлення про створення Центральної Ради (березень 1917 р.):

«Учора відбулося багатолюдне зібрання членів різних українських організацій. На зібранні всі організації об’єдналися і увійшли до складу комітету «Центральна Рада». До комітету приєдналася також і українська молодь. Зібранням відправлені вітальні телеграми голові ради міністрів кн. Львову ... з висловленням сподівання, що у вільній Росії будуть задоволені законні права українського народу. У Києві очікується приїзд Михайла Грушевського, зісланого в Симбірськ... Ужиті заходи зі звільнення ... митрополита Шептицького... Відновлюється закрите адміністрацією українське товариство «Просвіта». Випуск газети «Рада» ... вийде цими днями...»

1. Конкретизуйте, хто належав до УЦР.

2. Про які «законні права українського народу» йдеться в публікації?

3. Періодизація Української революції.

В Українській революції прийнято виділяти кілька етапів. Перший період — доба Української Центральної Ради, який тривав від 4 березня 1917 р. по 29 квітня 1918 р. Він розпочався відразу після перемоги російської Лютневої революції у Петрограді. Представницьким органом українців стала Українська Центральна Рада. Такі повноваження їй надав Всеукраїнський національний конгрес. Початково політичною метою УЦР було здобуття автономії України у складі демократичної федеративної Російської республіки.

Купюра номіналом 1000 гривень часів Гетьманату

Проходила українізація армії і флоту. Проте після того, як більшовики захопили владу в Петрограді, надії на демократичний устрій Росії не виправдалися. УЦР проголосила утворення Української Народної Республіки (УНР), котра майже від початку існування зазнала більшовицької агресії з боку Росії. У розпал бойових дій було проголошено незалежність УНР. У лютому 1918 р. УНР уклала з Центральними державами Брестський (Берестейський) мирний договір. Відтак дипломатичне визнання та їхня військова допомога зміцнили УНР і дали змогу відвоювати окуповані більшовиками території.

Наступний період — доба Гетьманату — з 29 квітня до 14 грудня 1918 р. Здобувши владу, гетьман П. Скоропадський скористався нетривалим мирним періодом для зміцнення основ української державності. У цей час розбудована дієва регіональна адміністрація, налагоджена робота промисловості, транспорту, фінансів.

Українську державу визнали 30 країн. Третій етап — доба Директорії, хронологічно обмежений груднем 1918 - листопадом 1920 рр. Директорія відновила республіканський лад і демократичне правління. Акт злуки Української Народної Республіки із Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУHP) засвідчив прагнення українців до соборності. Увесь цей період УНР вела важкі бої за незалежність та державну цілісність. Ця боротьба завершилася Ризьким мирним договором 18 березня 1921 р., який означав вихід із війни союзниці УНР — Польщі і визнання останньою УСРР.

В Українській революції виділяється також період існування Західноукраїнської Народної Республіки, що тривав з листопада 1918 р. до липня 1919 р. Вона виникла на території Східної Галичини внаслідок розпаду Австро-Угорської імперії. Очільники ЗУНР зуміли облаштувати державні справи, сформувати дієвий уряд, адміністрацію, військо.

День Соборності України 22 січня 1919 р.

Символіка ЗУНР

Однак війна з Польщею та рішення Паризької мирної конференції не дали змоги зберегти державність. Остаточно статус Східної Галичини у Польщі був закріплений у 1923 р. Радою послів Антанти. Українці Північної Буковини і Закарпаття мали намір об’єднатись із ЗУНР, однак цьому зашкодили зовнішні фактори. Попри те, що українські землі на початку 1920-х рр. опинилися під владою чотирьох держав, питання єдності української нації прогресивні політики вже ніколи не ставили під сумнів. Саме під час Української революції було проголошено незалежність України, продемонстровано можливість цивілізованого демократичного збирання територій у єдину суверенну державу. Це був вагомий і багато в чому трагічний досвід державницько-правової розбудови України.

1. Визначте хронологічні межі доби Української Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР. Які події цих періодів були визначальними?

2. Визначте хронологічні межі існування ЗУНР. Чому західно-українцям не вдалося зберегти державність?

3. Уважно розгляньте ілюстрації. Проаналізуйте й з’ясуйте, які кроки впродовж Української революції зробили українці для побудови державності.

Коли в Україні у Києві було створено Українську Центральну Раду, ...

в Росії Тимчасовий уряд визнав право Польщі на незалежність.

Перша відозва Української Центральної Ради (див. розділ VII): /book/xrestomatia/

Як починала Українська Центральна Рада: https://www.youtube.com/watch?v=JXer2cdhLrY

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 27 лютого 1917 р. — повалено монархію в Російській імперії;

- 2 березня 1917 р. — утворено у Росії Тимчасовий уряд;

- 4 (17) березня 1917 р. — утворено Українську Центральну Раду (УЦР);

- 4 березня 1917-29 квітня 1918 рр. — доба УЦР;

- 29 квітня 1918-14 грудня 1918 р. — доба Гетьманату;

- 14 грудня 1918-листопад 1920 рр. — доба Директорії;

- листопад 1918-липень 1919 рр. — період Західноукраїнської Народної Республіки.

2. Поясніть значення понять: Тимчасовий уряд, ради робітничих і солдатських депутатів, УЦР.

3. Підготуйте повідомлення на тему: «Передумови та причини Української революції».

4. Складіть історичну довідку на тему: «Періодизація Української революції».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно