§ 45. Ціна Другої світової війни.

• Куди емігрували після поразки Української революції її лідери?

• Що таке «лінія Керзона»?

• Коли завершилося вигнання німецьких окупантів з території України?

1. Українці у військових формуваннях держав Об’єднаних Націй.

У Другій світовій війні більшість українців воювала на боці антигітлерівської коаліції, але частина з різних мотивів підтримала Німеччину та її союзників. Зокрема, поширеною серед них була ідея про можливість створення Українського війська у складі Вермахту. Українські націоналісти вбачали у співпраці з Німеччиною можливість здобуття незалежності України від СРСР. У цивільного населення були інші мотиви: воно намагалося вижити в умовах окупації. Із початком Другої світової війни до 120 тис. українців Галичини й Волині у складі Війська Польського боронили свої історичні землі від нацистів, а згодом — і від радянських солдатів. Поруч з ними воювали ветерани Української революції 1917-1921 рр., які виїхали сюди після її завершення. Коли ж у 1941 р. почалася німецько-радянська війна, з полонених поляків та українців було набрано армію під командуванням генерала В. Андерса. Звісно, це було краще, ніж помирати у ГУЛАГу. З цієї ж причини закарпатські українці вступали до 1-го Чехословацького армійського корпусу під командуванням Людвіга Свободи. Загалом у лавах Червоної армії воювало 6 млн українців.

Українці також входили до збройних формувань Канади (Британська імперія) і США. У канадській армії служив кожен десятий українець із тих, що проживали у Канаді. їх загальна кількість становила 35-45 тис. Вони діяли як на Американському континенті, так і на території Європи й Азії. До прикладу, Богдан Панчук, капітан військово-повітряних сил Канади, за успішну висадку у Нормандії був нагороджений орденом Британської імперії. Більшість українців, котрі мешкали у США, йшли добровольцями на фронт. Близько 80 тис. американців українського походження воювали у Тихому океані, в Малій Азії, Північній Африці, Європі. Ймовірно, у 1945 р. вони зустрілися зі своїми земляками-українцями на Ельбі. Сотні американських українців відзначено за хоробрість, а вояк Микола Миньо посмертно нагороджений Почесною конгресовою медаллю за те, що сам атакував і знищив німецьке кулеметне гніздо. Морський піхотинець 5-ї американської дивізії Майкл Стренк, лемко-українець, був одним із шести солдатів, які підняли американський прапор на острові Іодзіма (Японія).

Підняття американського прапора над Іодзімою. Серед солдатів — українець Майкл Стренк

Після нападу Німеччини на Францію українці, які об’єдналися навколо Українського Народного Союзу (УНС), виявили бажання зі зброєю в руках захищати французьку землю. До французького Іноземного легіону було завербовано 5 тис. українців. Вони — учасники боїв під Седаном, на Соммі (травень 1940 р.), на Сені, Марні, Луарі (червень 1940 р.). У серпні 1944 р. на бік французьких партизанів перейшли українські підрозділи, зокрема курінь ім. І. Богуна та курінь ім. Т. Шевченка, розквартировані на території Франції у складі 30-ї піхотної дивізії СС. А легіонери української дивізії «Галичина», які проходили підготовку у Франції, створили партизанський загін під орудою поручика Осипа Круковського. Ще одним партизанським загоном керував лейтенант Червоної армії Василь Порик, який утік із німецького полону. За відважний вчинок був удостоєний звань Національний герой Франції, Герой Радянського Союзу. Залишились у світі мільйони могил українців, які воювали по різних боках фронтів. Наші земляки загинули, воюючи за чужі інтереси, але всі вони були синами й дочками уярмленої України.

1. У військових формуваннях яких держав воювали українці Галичини, Волині, Закарпаття?

2. Наведіть приклади героїзму українців у арміях Британської Імперії та США.

3. Стисло охарактеризуйте участь українців у військових формуваннях Франції.

2. Українське питання на Ялтинській і Потсдамській конференціях. Завершення Другої світової війни.

Наближення Другої світової війни до завершення вимагало від союзників по антигітлерівській коаліції вирішення важливих міжнародних питань. Вони обговорювали їх на Ялтинській (Крим) та Потсдамській (Німеччина) конференціях, тут же вирішували й українське питання. Ялтинська конференція тривала упродовж 4-11 лютого 1945 р. В ній взяли участь очільники трьох країн: Иосиф Сталін (СРСР), Франклін Рузвельт (США) та Вінстон Черчілль (Велика Британія). У Ялті було прийнято кілька рішень, що безпосередньо стосувались України: встановлення українсько-польського кордону уздовж «лінії Керзона» з відхиленнями від неї у деяких районах на 5-8 км на користь Польщі; включення України до складу держав - засновників ООН. Перше означало, що союзники визнали за СРСР Західну Україну і Західну Білорусь, анексовані у 1939 р., друге свідчило, що ті ж союзники визнали внесок України у перемогу. Потсдамська міжнародна конференція відбулася 17 липня— 2 серпня 1945 р. Делегацію СРСР очолював Йосип Сталін, США — Гаррі Трумен, Великої Британії — Вінстон Черчілль, якого після перемоги лейбористів на виборах до парламенту змінив Клемент Еттлі. У Потсдамі СРСР переконав союзників визнати чинними його кордони за станом на 22 червня 1941 р., тобто в складі СРСР залишилася Бессарабія та Північна Буковина.

Звільнення Закарпаття від угорських загарбників відбулося в результаті Карпатсько-Ужгородської операції. Після вступу Червоної армії на цю українську територію її доля була вирішена. 26 листопада 1944 р. у Мукачевому відбувся з’їзд Народних комітетів Закарпатської України, ініційований радянською владою. Делегати з’їзду ухвалили рішення про приєднання до УРСР. Правове врегулювання цього питання відбулося 29 червня 1945 р., коли уряди Чехословаччини та СРСР домовилися про включення Закарпаття до складу УРСР. У січні 1946 р. було створено Закарпатську область.

Після вигнання нацистських окупантів з України німецько-радянська війна тривала. У звільненні країн Європи і штурмі Берліна взяли участь 92 радянські оперативні з’єднання, в яких воювали десятки тисяч воїнів-українців. У повітряному бою над Берліном збив свій 64-й ворожий літак двічі (згодом — тричі) Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб. Одним із тих, хто встановлював прапор Перемоги над Рейхстагом у Берліні, був лейтенант Червоної армії українець Олексій Берест. 8 травня 1945 р. антигітлерівська коаліція прийняла Акт капітуляції Німеччини, але оскільки за московським часом уже було 9 травня, то саме ця дата увійшла у нашу історію як День Перемоги над нацистською Німеччиною. Щоправда, згідно Указу Президента України, з 2014 р. 8 травня відзначається як День пам’яті і примирення. Улітку 1945 р. українці у складі радянських військ брали участь у розгромі Японії. 2 вересня 1945 р. на лінкорі «Міссурі» генерал-лейтенант Червоної армії українець Кузьма Дерев’янко від імені СРСР підписав Акт капітуляції Японії. Так завершилася Друга світова війна.

1. Які рішення стосовно України прийнято на Ялтинській та Потсдамській конференціях?

2. Коли Закарпаття було приєднано до УРСР?

3. Коли завершилася німецько-радянська війна, а коли — Друга світова війна?

Іван Кожедуб (1920-1991)

Український льотчик

Народився у сім’ї церковного старости в с. Ображіївка на Сумщині. Вдень допомагав по господарству, а вечорами зачитувався літературою про авіацію. Навчаючись у хіміко-технологічному технікумі, одночасно вступив до аероклубу.

Відтоді авіація стала сенсом його життя. Згодом навчався у Чугуївській школі пілотів-винищувачів, де залишився працювати як інструктор. Із початком німецько-радянської війни училище евакуювали в Середню Азію. Вихованці І. Кожедуба демонстрували у боях високу майстерність, а їхній наставник потрапив на фронт лише навесні 1943 р. Перший бойовий виліт виявився невдалим. Це стало хорошим уроком на майбутнє. Від бою до бою зростала майстерність молодого льотчика. У повітряній сутичці над Берліном у травні 1945 р. І. Кожедуб збив ще один літак, довівши їх особистий рахунок до 64-х. У серпні 1945 р. І. Кожедуб втретє став Героєм Радянського Союзу. Його вважають кращим асом не тільки СРСР, а й союзників. Ім’я І. Кожедуба присвоєно Харківському університетові повітряних сил.

Кузьма Дерев’янко (1904-1954)

Український військовик

Народився у с. Косенівці на Уманщині. Батько був каменярем, а ще — борцем за національні й соціальні права. Тому 1907 р. його заслали на п’ять років на північ Росії. Туди ж із трьома маленькими дітьми поїхала дружина. Після повернення К. Дерев’янко вступив до гімназії в Умані (нині — Черкаської області). Але через нестачу коштів здібний хлопчик покинув навчання. Допомагав батькові у каменоломні й матері по господарству. Вісімнадцятирічним вступив до Київської, а після її закінчення — до Харківської військової школи. У 1933 р. став слухачем Військової академії в Москві, де ґрунтовно вивчив англійську мову. Захоплювався футболом, велоспортом, любив співати. У 1939-1940 рр. був учасником радянсько-фінської війни, де отримав позачергове звання полковника. Другу світову війну завершив у званні генерал-лейтенанта. Першим з українців побачив зруйноване м. Нагасакі й відчув на власному здоров’ї наслідки радіаційного опромінювання. 2 вересня 1945 р. на лінкорі «Міссурі» представники Японії і країн-переможниць підписали Акт капітуляції Японії. Коли ж для підпису підійшов представник СРСР К. Дерев’янко, йому аплодували усі американські моряки. Він став легендою ще за життя. Серед його численних нагород — орден «Легіон заслуг», який отримав у травні 1946 р. від Президента США Г. Трумена. Указом Президента України 2007 р. К. Дерев’янку посмертно було присвоєно звання Героя України.

3. Внесок українського народу в перемогу над нацизмом.

Визволення України від німецько-фашистських окупантів, що тривало два роки або ж 680 діб, стало важливим етапом на шляху до перемоги над Німеччиною та її союзниками. 7 командувачів фронтів і армій та 200 генералів Червоної армії були українцями. Із 6 млн українців, які в ній воювали, лише половина повернулися додому. Кожен другий, хто залишився живим, став інвалідом. 250 тис. українців воювали у лавах союзників. Сотні тисяч українців боролись із нацизмом у Русі Опору, зокрема через УПА за роки її існування пройшло 100 тис. українців. Втрати цивільного населення в Україні становили 5 млн людей, з яких 1,5 млн. — жертви Голокосту.

Радянська влада під час евакуації з України вивезла сотні промислових об’єктів, майно і худобу тисяч колгоспів, радгоспів, десятки наукових і навчальних закладів, осередків культури, історичні цінності. Усе інше намагалися знищити, аби не дісталося ворогові. У східні райони СРСР виїхало майже 3,5 млн кваліфікованих робітників і спеціалістів, науковців, творчої інтелігенції з України, деякі там і залишилися. Не повернулися до радянської України і близько 250 тис. біженців, остарбайтерів та в’язнів з Німеччини та Австрії. Вони виїхали переважно до країн Північної і Південної Америки, Західної Європи, Австралії. Значну частку емігрантів складали вчителі, лікарі, юристи, священики і близько 200 дипломованих учених. Чималу кількість культурних цінностей в Україні пограбували, а то й зруйнували німецькі окупанти. Вони знищили кілька сотень кінотеатрів, 151 музей, 110 вишів, 62 театри. До Німеччини вивезли 33 тис. найцінніших музейних експонатів, 50 млн рідкісних книг, понад 5 тис. рукописів, понад 3 тис. стародруків тощо. Так само діяла й радянська влада. До прикладу, 3 листопада 1941 р. радянською диверсійною групою підірвано головний храм Києво-Печерської лаври — Успенський собор XI століття. У внутрішні райони СРСР евакуювали музеї, архіви, бібліотеки. По дорозі деякі з них були втрачені, інші так і залишилися у Росії.

У результаті бойових дій в Україні було зруйновано понад 700 міст і селищ, десятки тисяч сіл. Гітлерівці спалили 1377 сіл разом із жителями. Трагедія у містечку Корюківка на Чернігівщині була найкривавішою на теренах усієї Європи: за два дні загони СС та угорської військової жандармерії знищили 6700 мешканців. Майже вщент зруйнували міста Тернопіль, Київ і Харків, великої розрухи зазнали Дніпропетровськ (нині Дніпро), Запоріжжя, Полтава. Знищено 2 млн будинків, унаслідок чого понад 10 млн мешканців залишилися без даху над головою. Загалом матеріальні втрати України під час війни оцінюють у 285 млрд крб, або 100 млрд доларів за тодішнім курсом валют. Український народ зробив значний вклад у перемогу над нацизмом. Тільки та перемога далася дорогою ціною.

1. Який людський потенціал використали союзники у війні?

2. Стисло доведіть думку. Під час війни Україна була пограбована.

3. Які матеріальні втрати України у війні?

Амет-Хан Султан (1920-1971)

Кримсько-татарський льотчик Народився у м. Алупка (Крим). Батько, дагестанець за походженням, працював робітником, а мати, кримська татарка, займалася домашнім господарством. Живучи на березі моря, мріяв про далекі мандрівки, а коли п’ятнадцятирічним уперше побачив літак, почав плекати нову мрію — здійнятися у небо.

Відтак, записався до Сімферопольського аероклубу, а згодом вступив до Качинського авіаційного училища. Німецько-радянську війну пройшов від першого до останнього дня. Після звільнення від гітлерівців Криму, на кілька днів приїхав у рідну Алупку відвідати батьків. Саме тоді на його очах відбувалася депортація кримських татар з історичної батьківщини. Лише завдяки допомозі друзів Амет-Хану Султану вдалося захистити від виселення рідну матір, але його молодший брат Імран був репресований «за співробітництво з окупантами». Двічі Герой Радянського Союзу, льотчик-винищувач здійснив 603 бойових вильоти. У 130 повітряних боях збив 30 ворожих літаків. Нажахані вороги дали йому прізвисько «Чорний диявол».

За даними Українського інституту національної пам’яті

Коли в Україні завершилася Ялтинська міжнародна конференція, ...

у Японії тривали бої за острів Іодзіма, що завершилися підняттям американського прапора, зокрема й українцем Майклом Стренком.

Кузьма Дерев’янко. Українець, який поставив крапку у війні: http://www.istpravda.com.ua/articles/2015/09/1/148521/

Іван Кожедуб — героїчний пілот, який перетворив свою мрію на покликання: https://amazing-ukraine.com/ivan-kozhedub-heroichnyi-pilot-iakyi-peretvoryv-svoiu-mriiu-na-poklykannia/

О. Довженко. Щоденник. (1941-45): https://www.youtube.com/watch?v=-LAOA0RDkaE

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 4—11 лютого 1945 р. — Ялтинська конференція;

- 9 травня 1945 р. — День Перемоги над нацистською Німеччиною;

- 17 липня — 2 серпня 1945 р. — Потсдамська конференція;

- 2 вересня 1945 р. — капітуляція Японії; завершення Другої світової війни.

2. Поясніть значення поняття капітуляція.

3. Складіть історичну довідку «Українці у військових формуваннях інших держав».

4. Напишіть твір-роздум «Ціна перемоги».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно