§ 26. Політика «умиротворення». Карпатська Україна

1. Причини та цілі політики «умиротворення». Аншлюс Австрії

Політикою умиротворення називають військову політику держави, яка полягає в поступках агресору задля компромісів, щоб утримати його від порушення миру або застосування крайніх заходів. Термін «умиротворення» найчастіше вживають для пояснення зовнішньої політики британського уряду щодо нацистської Німеччини наприкінці 1930-х років. Така політика призвела до розпаду Версальської системи, Ліги Націй та системи колективної безпеки. Вона докорінно змінила розподіл сил у Європі: значно послабила позиції Великої Британії й Франції, але посилила гітлерівську Німеччину.

Найактивнішим прихильником політики «умиротворення» був Н. Чемберлен, прем’єр-міністр Великої Британії. На його думку, Перша світова війна виникла тому, що великі держави на деякий час втратили контроль над розвитком подій і в результаті місцевий конфлікт переріс у світову війну. Щоб відвернути таку небезпеку в майбутньому, міркував він, потрібно зберегти контакти з усіма учасниками міжнародного конфлікту і вирішувати наявні проблеми на основі взаємних поступок.

Французька й британська дипломатія помилково вбачала в діях Гітлера тільки прагнення усунути наслідки невигідного для Німеччини Версальського договору. Пізніше, коли плани агресора стали очевидними, політики були впевнені, що ні СРСР, ні Велика Британія, ні Франція не зможуть економічно витримати гонку озброєнь. На тій підставі вирішено, що політика «умиротворення» агресора не має альтернативи. Керуючись цією думкою, Британія спочатку погодилася зняти з Німеччини обмеження в галузі будівництва військово-морського флоту, а трохи згодом не стала перешкоджати введенню німецьких військ у Рейнську зону.

Першим результатом політики «умиротворення», який призвів до територіальних змін, став аншлюс Австрії. Ідея аншлюсу, тобто об’єднання Австрії й Німеччини в єдину державу, з’явилася в XIX ст. у концепціях австрійських і німецьких націоналістів, які прагнули побудови «Великої Німеччини». Версальський і Сен-Жерменський договори 1919 р. забороняли об’єднання Австрії та Німеччини без згоди Ліги Націй. Приєднання Австрії стало одним з головних завдань зовнішньої політики Третього рейху. У лютому 1938 р. австрійський канцлер Курт фон Шушніґ підписав з Німеччиною угоду, яка поставила Австрію під контроль Німеччини. 11—12 березня 1938 р. німецька армія за підтримки австрійських нацистів окупувала Австрію. Наступного дня новий австрійський уряд на чолі з нацистом Артуром Зейс-Інквартом проголосив «возз’єднання Австрії з Німецькою імперією». Це відбулося за майже повної підтримки місцевого населення. Австрія стала провінцією Третього рейху - Остмарк.

Запитання і завдання

1. Дайте визначення поняття політика «умиротворення». Назвіть основні причини цієї політики.

2. Спробуйте пояснити, чому нацистській Німеччині в другій половині 1930-х років удавалося доволі легко досягати бажаних територіальних і політичних цілей?

2. Судетська криза. Мюнхенська угода й розчленування Чехословаччини

Наступною жертвою агресії стала Чехословаччина, від якої Німеччина зажадала приєднання промислово високорозвиненої Судетської області, де проживало 3,2 млн німців. У вересні 1938 р. судетські нацисти вчинили заколот. Після його придушення Німеччина почала погрожувати Чехословаччині розправою. Але тоді співвідношення сил було не на користь Німеччини. Чехословаччина мала добре озброєну й підготовлену армію. Втрутився й Радянський Союз, який запропонував Чехословаччині, згідно з договором 1935 р., усебічну допомогу. Виникла міжнародна криза, для розв’язання якої Чемберлен двічі зустрічався з Гітлером.

Гітлер обіцяв, що Судетська область - остання територіальна вимога Німеччини в Європі. Це, а також британсько-французький ультиматум чехословацькому уряду про передачу Німеччині територій, заселених німцями, розчистили шлях до Мюнхенської угоди. Угоду укладено за спиною Чехословаччини главами урядів Великої Британії, Франції, Німеччини та Італії 29—30 вересня 1938 р. Її наслідком стало відторгнення від Чехословаччини на користь Німеччини всіх західних і північно-західних районів. Чехословаччина втратила п’яту частину території, майже чверть населення і половину важкої промисловості, усі прикордонні укріплення. Кордон з Німеччиною став проходити за 40 км від Праги.

Мюнхенська угода - ганебна сторінка дипломатії. Але восени 1938 р. західні суспільства сприйняли змову з полегшенням. Повернувшись до Лондона, Чемберлен навіть заявив, що привіз мир для цілого покоління. Мюнхенська угода актуалізувала територіальні претензії до Чехословаччини з боку Польщі та Угорщини. У жовтні 1938 р. Польща одержала Тешинську Сілезію. Трохи згодом Угорщині передано частину Словаччини й Карпатської України. Чехословаччина була приречена. Мюнхенська угода означала перетворення Німеччини на найсильнішу державу Центральної Європи. Усі малі держави регіону зрозуміли, що ні Ліга Націй, ні Велика Британія з Францією не можуть гарантувати їхній суверенітет і пішли на зближення з Німеччиною. У цьому розумінні Мюнхен був поразкою насамперед Британії та Франції і наблизив початок війни.

Розуміння хибності такої політики прийшло через кілька місяців. Ще на початку 1939 р. уряди Великої Британії та Франції визнали режим Франко в Іспанії, який підтримували Німеччина й Італія. Але нацисти вже не залишали часу на роздуми. 15 березня 1939 р. німецькі війська окупували Чехію і Моравію, Словаччина отримала примарну незалежність, а Карпатську Україну захопила Угорщина. Далі Німеччина почала домагатися від Польщі згоди на передачу їй Данцига (Гданська), який відповідно до Версальського договору був вільним містом, і спорудження через польський коридор екстериторіальної траси для зв’язку Німеччини з Пруссією. Німецькі війська увійшли в Мемельську область (Клайпеду), яка належала Литві. У квітні 1939 р. Італія захопила Албанію. Відчуваючи безкарність, Гітлер і Муссоліні продовжували завойовувати території, готуючи ґрунт до великої війни.

Погляд історика

Перша світова ще не встигла завершитися, як на карті Центрально-Східної Європи почали з’являтися контури нових держав. Повсталі на уламках Німецької, Російської, Австро-Угорської та Османської імперій, вони поспішали утвердитися. Перш за все - територіально...

Але перешкодами ставали давні історичні образи, значна етнічна неоднорідність багатьох регіонів, нерівномірність розміщення промислових потужностей та природних ресурсів. А отже, виникала чи то спокуса, чи то патріотичний порив брати до рук рушницю й іти воювати «за своє». Гарячими точками ставали стратегічні порти, центри металургії, гірські перевали та зручні переправи. А ще - колишні столиці, заселені тепер представниками іншої нації...

Окрім образ, завданих унаслідок втрати територій, суперечності виникали й між молодими національними державами. Нерідко вони були невдоволені вже отриманим і претендували на додаткове збільшення своїх земель. При цьому аргументи мало відрізнялися від висловлюваних німцями чи угорцями: йшлося про ту саму історичну справедливість, про етнічний склад відповідних регіонів. Утім нерідко за зовні шляхетними позиціями маячили відверті економічні інтереси, які хотілося вдовольнити саме шляхом територіальної експансії.

Гоменюк І. Провісники Другої світової. Прикордонні конфлікти в Центрально-Східній Європі. Від розпаду імперій до Гляйвіцької провокації. Харків, 2017. С. 4-5.

Запитання і завдання

1. Визначте зміст і сутність Мюнхенської угоди 1938 р. Чому цю угоду вважають ганебною сторінкою в історії дипломатії?

2. Спираючись на текст підручника і погляд історика, поміркуйте про емоційні аспекти конфліктів у Центрально-Східній Європі - провісників Другої світової війни.

3. Український рух на Закарпатті

Між світовими війнами Закарпаття було частиною Чехословаччини під назвою «Підкарпатська Русь». Хоча чехословацька влада й не надала краю повної автономії, як передбачали політичні домовленості 1919 р., його становище було чи не найкращим з українських теренів. Населення провінції обирало депутатів до чехословацького парламенту. Чехословацька держава толерувала розмаїті, а часто й суперечливі, політичні, культурні та релігійні орієнтації українського, угорського чи єврейського населення.

В українському русі на Закарпатті суперничало кілька течій і політичних орієнтацій. Найдинамічніше розвивалася проукраїнська національно-демократична течія. Її основу становила інтелігенція, а розвитку сприяли здобутки чехословацької влади в освітній і культурній царинах. У роботі над формуванням національної свідомості закарпатських русинів українофіли використовували осередки товариства «Просвіта», скаутської організації «Пласт», учительські товариства. Лідером українофілів був Августин Волошин, який спирався на Народно-християнську партію.

З українофілами суперничали русофіли (карпатороси), які відстоювали думку про єдиний загальноруський культурний простір. Після приходу до влади в Росії більшовиків вони почали орієнтуватися на Прагу. Консерватизм робив карпаторосів зручними союзниками уряду. Лідер закарпатських русофілів Антоній Бескид за призначенням президента Чехословаччини Томатна Масарика був губернатором Підкарпатської Русі в 1923-1933 рр. У 1932 р. він звернувся до Масарика з меморандумом про автономію для краю, але празький уряд вкотре ухилився від реалізації зобов’язання, посилаючись на незгоди серед місцевих політичних сил. Деякі карпатороси орієнтувалися на Будапешт, співпрацювали з угорським урядом, унаслідок чого здобули назву «мадярони». Вони виступали за приєднання Закарпаття до Угорщини з наданням краю автономії.

На настрої населення відчутний вплив мали господарські труднощі. Бідність гальмувала й розвиток національного руху. Попри чималі державні інвестиції в інфраструктуру Підкарпатської Русі (мости, дороги, гідроелектростанції, шпиталі та школи), переважна кількість місцевих мешканців була на межі виживання. Застарілий характер землеволодіння й квола промисловість призводили до безробіття і навіть голоду. Усе це загострювало розпач населення, спонукаючи його, незалежно від національності, підтримувати одну з найсильніших політичних партій на Підкарпатській Русі - комуністів. На виборах 1935 р. комуністи дістали підтримку більшу, ніж будь-яка інша партія, — 26 % голосів.

Погляд сучасника

На Закарпатті в селі Довгім [тепер Іршавського р-ну], куди мій чоловік дістав призначення на окружного лікаря, поклав він велику працю для піднесення здоровного стану населення. Зараз після війни стан здоров’я на Закарпатті був безнадійний... Чоловік добився у чеського уряду заложення й побудування домівки для диспансеру Масарикової Ліги... Працював днями й ночами, маючи під своєю опікою 8 сіл. 20-літня праця увінчалася значним успіхом. Деякі недуги, як тиф і віспа, зовсім зникли, а інші значно зменшилися... Але вдячність населення була типова. Коли Гітлер передав у 1939 році Закарпаття мадярам - місцеві інтелігенти, «русскіє», поставили нас «под стенку», щоб п’яні селяни нас розстріляли. Та все ж таки знайшлися чесні люди й наші приятелі, що не допустили до вбивства. Тоді мадяри протягом 24 годин насильно депортували мене й мого сина до Відня, а чоловіка забрали до концтабору в Нірадгазі. Ще впору вдалося мені його видобути з цього табору, де «культурні» мадяри били й катували національно усвідомлену молодь і селянство Карпатської України.

Франко-Ключко А. Іван Франко і його родина. Спомини. Торонто, 1956. С. 53.

Запитання і завдання

1. Схарактеризуйте український рух на Закарпатті в 1930-х роках. Визначте особливості його розвитку. Поясніть причини різних національно-політичних орієнтацій серед українського населення регіону.

2. Поміркуйте про залежність політичних настроїв населення від його соціально-економічного становища. Як у 1930-х роках ця залежність проявляла себе на Закарпатті?

4. Карпатська Україна: від автономії до проголошення незалежності

Чи не найдраматичнішим часом в історії Закарпаття двадцятого століття стали осінь 1938 і весна 1939 р. Після відторгнення від Чехословаччини і приєднання до Німеччини Судетської області Польща й Угорщина також висунули вимоги щодо чехословацьких територій, населених поляками й угорцями. Під тиском зовнішніх обставин і внутрішньої нестабільності центральний уряд у Празі був змушений погодитися на федералізацію. Після того як власний уряд сформувала Словаччина, лідери закарпатських партій звернулися до Праги з вимогою надати автономію Підкарпатському краю, як це було передбачено Сен-Жерменським мирним договором і конституцією країни. 11 жовтня 1938 р. празький уряд затвердив автономну адміністрацію на чолі з русофілом Андрієм Бродієм. Так виникла Карпаторуська держава, що перебувала у федерації із Чехією і Словаччиною.

Події розвивалися бурхливо і стрімко. Не минуло й двох тижнів, як чехословацька контррозвідка ідентифікувала А. Бродія як угорського агента. Головою уряду Карпаторуської держави призначено лідера українофілів А. Волошина. Але Угорщина відмовлятися від претензій не мала наміру — їй потрібен був спільний кордон з Польщею, а принагідно й людські та природні ресурси Закарпаття. Ініціювавши міжнародний арбітраж, який відбувся 2 листопада 1938 р., гортистський уряд домігся приєднання важливих чехословацьких територій, зокрема частини Закарпаття. Карпатська Україна (а так почали називати Карпаторуську державу) втратила ключові міста - Ужгород, Мукачеве і Берегове. Столицею став Хуст.

Особа в історії

Августин Волошин (1874-1945) - греко-католицький священик, педагог, громадський і політичний діяч. Народився на межі Закарпаття й Галичини у родині греко-католицького священика. Вищу освіту здобув у Будапешті, де 1900 р. отримав диплом викладача математики і фізики. У 1917-1938 рр. був директором учительської семінарії в Ужгороді. Здобув визнання як журналіст-видавець, редактор україномовних видань, автор підручників, праць з педагогіки й проблем української мови. Політичною діяльністю почав займатися на хвилі розпаду Австро-Угорщини. Дотримувався українофільської орієнтації. Був одним з організаторів Народно-християнської партії, яку очолив у 1923 р. Обирався депутатом чехословацького парламенту. Від 26 жовтня 1938 р. - прем’єр-міністр автономного уряду Карпатської України, а після проголошення незалежності на засіданні сейму 15 березня 1939 р. обраний президентом Карпатської України. Після окупації краю Угорщиною оселився в Празі, де викладав в Українському вільному університеті, поринув у наукове життя й відійшов від політики. У травні 1945 р. затриманий органами радянської контррозвідки. Його звинувачено «у ворожій діяльності проти Радянського Союзу» і перевезено до Москви. Безперервні, з фізичними тортурами і психологічною наругою допити швидко позначилися на слабкому здоров’ї А. Волошина. 11 липня 1945 р. він помер у лікарні Бутирської в’язниці в Москві.

Угорські війська в окупованому Хусті. 16 березня 1939 р.

Територія Карпатської України

Хоча формально Карпатська Україна була частиною федеративної Чехо-Словаччини, фактично уряд Волошина мав змогу вести самостійну політику. Було сформовано вищий законодавчий орган - Українську Народну Раду й створено Українське національне об’єднання (УНО). Це була не так політична партія, як осередок українських сил державницької орієнтації. Адміністративні органи, систему освіти й видавничу справу переведено на українську мову. Для боротьби з угорськими й польськими збройними формуваннями створено організацію народної оборони - Карпатську Січ, у якій прихильники незалежності вбачали основу для власних збройних сил. Підрозділи Карпатської Січі включали не тільки місцевих патріотів, а й українців з інших регіонів, зокрема членів ОУН, які приїхали з тодішньої Польщі боротися за українську державність. На виборах до сейму Карпатської України, які відбулися в лютому 1939 р., майже всі депутатські місця здобули прихильники УНО.

На початку 1939 р. Карпатська Україна стала предметом розмов серед дипломатів і в генеральних штабах, навколо цієї невеличкої землі сплівся вузол шпигунських інтриг, підкилимної боротьби й залаштункових домовленостей. Німецька й угорська дипломатія працювала в напрямі повного розчленування Чехо-Словаччини. Із цією метою спровоковано конфлікт між чехословацьким військовим командуванням і прихильниками української державності в особі радикального крила Карпатської Січі. А щоби домогтися невтручання СРСР в справу ліквідації Чехо-Словаччини, було запущено чутку про план Гітлера приєднати до Карпатської України інші українські території й створити васальну Українську державу. У результаті Угорщина отримала повну свободу дій у Закарпатті.

Історичний документ

Закон № 1, ухвалений сеймом Карпатської України.

15 березня 1939 р.

§ 1. Карпатська Україна є незалежна держава.

§ 2. Назва держави є: Карпатська Україна.

§ 3. Карпатська Україна є республіка з президентом, вибраним соймом Карпатської України, на чолі.

§ 4. Державна мова Карпатської України є українська мова.

§ 5. Барва державного прапору Карпатської України є синя і жовта, причому барва синя є горішня, а жовта є долішня.

§ 6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб: медвідь у лівім червонім полі і чотири сині та три жовті смут у правому півполі і тризуб св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі. Переведення цього місця закону полишається окремому законові.

§ 7. Державний гімн Карпатської України є: «Ще не вмерла Україна...».

§ 8. Цей закон обов’язує зараз од його приняття.

Національні відносини в Україні у XX ст.: Збірник документів і матеріалів / упоряд. М. І. Панчук (кер.) та ін. Київ, 1994. С. 242.

Атака угорських сил почалася на світанку 14 березня. У відповідь на угорський ультиматум чехословацька влада погоджувалася залишити регіон за умови евакуації чехословацьких громадян і державного майна. Своєю чергою А. Волошин просив зупинити бойові дії й почати переговори. Відповідь з Будапешта була лаконічна: делегацію зустрінуть гостинно, але зупинити вторгнення неможливо «з технічних причин». В умовах, що склалися, Волошин проголосив 14 березня 1939 р. незалежність Карпатської України. Наступного дня в Хусті зібрався сейм, який ухвалив відповідні документи. Президентом держави обрано Августина Волошина. Незалежність Карпатської України боронили озброєні загони місцевих добровольців Карпатської Січі й кількох сотень оунівців, які прийшли на допомогу. Хуст було окуповано 16 березня, того самого дня в районі Верецького перевалу угорські війська досягли кордону з Польщею.

Запитання і завдання

1. Укладіть план доповіді на учнівську конференцію про шлях Карпатської України до проголошення нею в 1939 р. державної незалежності.

2. Схарактеризуйте діяльність Августина Волошина. Поміркуйте про роль цієї особистості в історії України.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ ПАРАГРАФА

1. Розкрийте сутність політики «умиротворення» напередодні Другої світової війни. Визначте її причини та наслідки.

2. Підготуйте розгорнуте письмове резюме про стан міжнародних відносин навесні 1939 р. з урахуванням українського питання.

3. Перегляньте документальний фільм «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1918-1939» (реж. Т. Химич, 2012 р.). Спираючись на знання історії, висловте аргументовані судження про представлений у фільмі образ міжвоєнного Закарпаття. Підготуйте письмовий відгук про фільм.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно