Войти
Закрыть

Голокост

10 Клас

Голокост (у перекладі з давньогрецької — всеспалення), або Шоа — планомірне й організоване знищення єврейського населення в роки Другої світової війни. Жертвами Голокосту стали 6 млн євреїв (в Україні — до 1,4 млн осіб). Це становило близько 63 % європейського і 36 % світового єврейства. Жорстока політика терору проти євреїв на окупованих територіях знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Антисемітська політика, яку проводили нацисти після приходу до влади в Німеччині в 1933 р., після початку Другої світової війні набула ще більш жахливого вигляду. Почалося планомірне й систематичне знищення нацистами єврейського населення Європи. Цей процес отримав назву Голокост. За роки Голокосту (1941—1945 рр.) загинуло 6 млн євреїв. Після загарбання Польщі, де проживала одна з найбільших єврейських громад, усе єврейське населення було переселено у спеціальні поселення — гетто, а їхню власність конфісковано. Гетто, що були відокремлені від зовнішнього світу та мали мінімальні умови для життя, створювали з єдиною метою — подальшого повного знищення їхніх мешканців. Усіх невдоволених і тих, кого нацистський уряд вважав небезпечними для свого режиму, відправляли до концентраційних таборів....
0 Переглянути

Колабораціонізм. Українці на боці Третього рейху та його союзників

10 Клас

На території України, крім окупаційних військової і цивільної адміністрацій, створювали допоміжну адміністрацію із представників місцевого населення, які виявили бажання співпрацювати з окупантами: це бургомістри в містах, голови в районах, старости в селах, допоміжна поліція. На співробітництво з окупантами з різних причин погодилося близько 1 % населення України. У європейських країнах громадян, які погодилися на співробітництво з окупаційною владою, називають колаборантами. Цей термін є синонімом до слова «зрадник». Проте для України його застосовувати доволі складно, тому що для цього потрібно відповісти на низку питань. Головні з них: якою була для українського населення радянська влада напередодні війни? кого «зраджували» українці? Причини, що спонукали людей іти на службу до окупантів, були різними: • бажання помститися радянській владі за заподіяні кривди (репресії, розкуркулення тощо); за підрахунками вчених, така категорія складала 20—30 %; • ідеологічне несприйняття радянської влади, комуністичної ідеології, антисемітизм; • страх за своє життя і життя близьких, прагнення вижити в умовах окупації; • кар’єризм, прагнення пристосуватися до нових умов життя (комуністів, комсомольців, радянських активістів серед колаборантів було 30—50 %); • позиція радянського уряду щодо військовополонених, яких вважали зрадниками (8 серпня 1941 р. Й. Сталін видав наказ № 270, згідно з яким перебування в полоні розцінювалося як «злісне дезертирство» і зрада);...
0 Переглянути

Нацистський «новий порядок» в Україні

10 Клас

У всіх окупованих країнах німецький уряд запроваджував «новий порядок». Проте в різних країнах він мав свої відмінності, що залежали від ролі, яку нацисти відводили їм у своїй імперії. Українські землі передбачалося перетворити на «життєвий простір» для «арійської раси», тому вони мали стати джерелом постачання продукції та сировини для «нової Європи». Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Після завершення війни передбачалася колонізація або онімечення загарбаних територій. «Новий порядок» передбачав: створення системи масового знищення людей, системи пограбування, системи експлуатації людських і матеріальних ресурсів. Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор, який здійснювали каральні органи — державна таємна поліція (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) та озброєні загони НСДАП (СС). Із місцевого населення формувалися допоміжна поліція, низові ланки окупаційної адміністрації — бургомістри в містах, старости — у селах. Загалом окупаційні формування становили близько 350 тис. осіб. Наміри Німеччини на окупованих східних територіях були викладені в плані «Ост», що передбачав знищення населення та «освоєння» окупованих територій на сході. Його розробляли під керівництвом А. Гітлера, Г. Гіммлера, А. Розенберга та інших нацистських діячів. Через зміну становища на фронті він у повному обсязі так і не був затверджений (лише його економічна частина). Однак ідеї, покладені в основу плану, активно впроваджували на окупованій території....
0 Переглянути

Україна на початку німецько-радянської війни

10 Клас

Згідно з планом «Барбаросса», Німеччина та її союзники для нападу на СРСР зосередили 190 дивізій загальною кількістю 5,5 млн осіб. їм протистояло угруповання радянських військ, яке налічувало 170 дивізій і дві бригади (2,9 млн осіб). В основу плану було покладено ідею «бліцкригу» — швидкого просування до політичних та економічних центрів, оточення і розгром частин у прикордонних боях. В Україну було спрямовано наступ німецької групи армій «Південь» (командувач генерал-фельдмаршал Г. Рундштедт). Угрупованню німецьких військ, що наступали в Україні, протистояли підрозділи Київського Особливого та Одеського військового округів, які були перетворені на Південно-Західний (командувач М. Кирпонос) і Південний (командувач І. Тюленєв) фронти. Загалом німецькі війська поступалися радянським військам в Україні як кількісно, так і в озброєнні. Проте на напрямку головного удару Німеччина мала перевагу. Уже в перший тиждень війни головні німецькі сили мали оволодіти Києвом. Проте події розгорталися інакше. Уздовж кордону підрозділи нацистів зустріли відчайдушний опір прикордонників та невеликих гарнізонів ще недобудованих укріплених районів «лінії Молотова». 23 червня 1941 р. головні частини німецьких військ були контратаковані радянськими механізованими корпусами в районі міст Луцьк—Рівне—Дубно—Броди. Спалахнула перша в Другій світовій війні грандіозна танкова битва, що тривала до 29 червня. Проте контрудар був погано скоординований і не підтриманий артилерією та авіацією. Хоча просування німецьких військ вдалося затримати на тиждень, втрати були величезними: із 4,2 тис. танків у Південно-Західного фронту залишилося лише 737....
0 Переглянути

Український національний рух на початку Другої світової війни

10 Клас

Суперечності, що посилювалися в Європі та світі, не могли залишати осторонь жодну політичну силу. Українські діячи знову почали сподіватися, що новий загальноєвропейський конфлікт створить умови для відродження української держави. Український національний рух напередодні Другої світової війни гуртувався навколо декількох центрів. Перший був представлений урядом УНР в екзилі (вигнанні) на чолі з А. Лівицьким, що мав свої представництва в різних країнах Європи. Представники УНР не мали чіткої єдиної позиції щодо того, кого підтримати. Частина заявила про свою прихильність ідеалам демократії і, відповідно, англо-французької коаліції. Проте швидка поразка Польщі, а згодом Франції переконала прибічників відновлення УНР у тому, що доля України вирішуватиметься в протистоянні Німеччини та СРСР. Тому робилися спроби налагодити співпрацю з Німеччиною. Крім того, військові структури УНР висунули ідею створити на Волині збройні загони «Січі», які після початку радянсько-німецької війни мали реорганізувати в армію, що разом із німецькими військами брала б участь у звільненні України від більшовизму. Цю ідею почали реалізовувати в середині 1940 р., а в роки німецько-радянської війни загони «Січі» перетворилися на «Поліську Січ» під керівництвом Тараса Боровця (Бульби)....
0 Переглянути

Радянізація Західної України в 1939—1941 рр.

10 Клас

Радянізація — насильницьке насадження норм економічного, суспільно-політичного та культурного життя, що було характерним для СРСР. За першим періодом радянізації 1939—1941 рр. закріпилася народна назва «перші совєти». Для узаконення радянського режиму в Західній Україні 22 жовтня 1939 р. під контролем НКВС було проведено вибори до Народних зборів. За офіційними даними, у голосуванні взяли участь 92 % виборців. На виборчих дільницях вони отримали вже складені безальтернативні списки кандидатів у депутати. Наприкінці жовтня Народні збори прийняли Декларацію про входження Західної України до складу СРСР і возз’єднання її з УРСР. 1 листопада 1939 р. сесія Верховної Ради СРСР, а 15 листопада сесія Верховної Ради УРСР ухвалили відповідні закони. На території Західної України, що офіційно увійшла до складу УРСР, у грудні 1939 р. було створено шість областей — Львівську, Станіславську, Волинську, Тернопільську, Рівненську, Дрогобицьку. Фактичному включенню до складу СРСР було надано зовнішню форму «вільних виборів» до Народних зборів, офіційного прохання про включення до складу Радянського Союзу та прийняття до «країни совєтів». Менш ніж через рік було законодавчо оформлено й включено до складу УРСР території Північної Буковини та придунайських земель....
0 Переглянути

«Битва за Британію». Битва за Атлантику

10 Клас

Із перших днів «битви за Британію» німецькі пілоти зіткнулися з надзвичайно ефективною британською протиповітряною обороною. Британські зенітники й льотчики несподівано точно били по бомбардувальниках, і найцікавіше — ніч зовсім не допомагала німецьким солдатам, британські війська збивали їх і в темряві. Одразу став відомий секрет такого гострого зору стрільців — морква, якою начебто їх годують у величезних кількостях. Ось так чутки про користь моркви, навмисно поширені британським Міністерством інформації, допомогли британським військовим тривалий час приховувати від Німеччини факт використання для оборони Англії винайдених радіолокаційних радарів. Капітуляція Франції в червні 1940 р. залишила Велику Британію наодинці з Німеччиною, яка володіла ресурсами всієї Європи, а також отримувала щедре постачання із СРСР. Англія на той час перебувала не в найкращому стані. Більшість бойової техніки було втрачено у Франції. Ще боєздатні частини були розкидані по всьому світу в колоніальних володіннях. Єдиною надією Англії залишався флот, який перевищував німецький у шість разів. Проте він був вразливим для авіації, що неодноразово доводили події війни. 16 липня 1940 р. А. Гітлер підписав план операції «Морський лев», яка передбачала завоювання Англії. Як свідчили підрахунки, можливостей здійснити масову висадку військ на Британські острови в Німеччини не було. У неї не вистачало потрібної кількості плавучих засобів. Тоді було прийнято рішення підкорити Англію масовими бомбардуваннями....
0 Переглянути

Бойові дії в Європі в 1939—1941 рр.

10 Клас

«Дивна війна» — назва, яку використовують щодо періоду війни з 3 вересня 1939 до 10 травня 1940 р. на Західному фронті. Вона підкреслює характер ведення бойових дій у цей час, а точніше їх відсутність. Щоправда, 7 вересня 1939 р. французька армія перейшла кордон Німеччини й захопила більше десяти населених пунктів. Однак за п'ять днів бойових дій їй вдалося просунутися лише на 32 км у глиб Німеччини. 12 вересня французьке командування скасувало наступальну операцію. 16—17 вересня під час контрнаступу Німеччина повернула всі втрачені території. Французьке командування визнало становище Польщі безнадійним і продовжило укріплювати оборонну «лінію Мажіно». 3 вересня 1939 р. Англія, а згодом і Франція після марних спроб схилити А. Гітлера стати на шлях переговорів і вивести війська з території Польщі й окупованої частини Чехословаччини оголосили Німеччині війну. Проте переходити в наступ союзники не поспішали. Період війни між 3 вересня 1939 та 10 травня 1940 р. отримав назву «дивна війна», оскільки, формально оголосивши війну, жодна сторона її фактично не вела. Французькі війська (110 дивізій), до яких почали прибувати ще й англійські дивізії, відсиджувалися за «лінією Мажіно», а німецькі — за «лінією Зігфріда» (23 дивізії). На захід від кордону Бельгії союзники споруджували нову лінію укріплень аж до самого Північного моря. Не бажаючи втягуватися в тривалі криваві бої, як це було в роки Першої світової війни, союзники розпочали блокаду Німеччини й СРСР та здійснення рейдів бомбардувальників на промислові центри Німеччини....
0 Переглянути

Агресія СРСР проти держав Центрально-Східної Європи в 1939—1940 рр.

10 Клас

28 вересня 1939 р. у Москві було підписано пакт про взаємодопомогу з Естонією, за яким СРСР отримав право ввести на її територію війська. Такі угоди було підписано також із Латвією та Литвою. У всіх договорах радянська сторона брала на себе зобов’язання не втручатися у внутрішні справи держав. Також СРСР передавав Литві Віденську область, яка опинилася під його владою після ліквідації Польщі. Улітку 1940 р. СРСР розпочав другий етап агресії проти держав Балтії. 14 червня 1940 р. радянський уряд направив ультиматум Литві — єдиній країні, яка мала спільний кордон із Третім рейхом. Й. Сталін вимагав відставки литовського уряду, арешту деяких його членів і згоди на введення в країну підрозділів Червоної армії. Після цього аналогічні ультиматуми були направлені Латвії та Естонії. Також до республік були надіслані спеціальні емісари: А. Жданов — в Естонію, В. Деканозов — у Литву та А. Вишинський — у Латвію. Ультиматуми були прийняті, і наступного дня додаткові радянські війська увійшли на території держав. Це стало сигналом до створення прорадянських урядів на багнетах червоноармійців. Радянська пропаганда подавала це як «народні революції». «Демонстранти» з-поміж місцевих комуністів (у кожній країні членів комуністичних партій налічувалося кілька сотень) і радянських солдатів захоплювали урядові будівлі та створювали «народні уряди». Згодом під наглядом окупаційної влади в країнах було проведено вибори до нових органів влади, а в серпні 1940 р. вони увійшли до складу СРСР....
0 Переглянути

Пакт Молотова—Ріббентропа. Початок Другої світової війни

10 Клас

Найактивніше розігрували «українську карту» нацисти, які прагнули оволодіти «життєвим простором» на сході, що було кроком до встановлення світового панування. «Українське питання» було зручним для порушення внутрішньої стабільності таких країн, як Чехословаччина, Польща та СРСР. У 1933—1934 рр. відбувалися інтенсивні переговори Німеччини й Польщі про спільний похід проти більшовизму. Саме українські землі в цих переговорах розглядалися як «розмінна монета» для оплати Польщі. До цього походу мали приєднатися Італія, Франція та Британія, які також проявляли інтерес до українських земель. Проте, як виявилося, це була лише хитрість А. Гітлера, щоб виграти час і відновити армію, не зустрічаючи спротиву країн Заходу. Під гаслом об’єднання всього німецького населення в одній державі («Один народ, один рейх, один фюрер!») А. Гітлер висунув територіальні претензії до Чехословаччини. Знову постало «українське питання». Цього разу воно мало сприяти розвалу Чехословаччини, стати засобом тиску на Польщу та СРСР і залучення на свій бік Угорщини. Отримавши Судетську область, А. Гітлер підтримав становлення Карпатської України, що вкрай занепокоїло Польщу і СРСР, які не бажали відродження української держави. Зрештою «українська карта» зіграла на користь Німеччини. Карпатську Україну передали Угорщині, яка стала союзником Німеччини. Також було налагоджено контакти з радянським керівництвом, яке дії Німеччини розцінило як крок до зближення....
0 Переглянути
Вперед
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 45
Назад

Навігація