Войти
Закрыть

Українські землі в складі Чехословаччини. Карпатська Україна

10 Клас

За рішенням Паризької мирної конференції Закарпаття опинилось у складі Чехословаччини. На початку 1920-х рр. чеський уряд намагався створити враження сумлінного виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо надання Підкарпатській Русі (офіційна назва у складі Чехословаччини) автономних прав, зазначених у Сен-Жерменському договорі (1919 р.). Свої зволікання з наданням автономії чиновники пояснювали непідготовленістю населення краю до самостійного життя в силу низького рівня освіти та відсутності у достатній кількості кваліфікованих управлінських кадрів. Не справдилися сподівання нечисленної місцевої інтелігенції про організацію управління краєм за участю корінних представників. Призначений губернатором Підкарпатської Русі Антін Бескид, адвокат, політичний і громадський діяч, упродовж 10 років не мав реальної влади. Натомість краєм володіли віце-губернатор А. Розсипал, чех за походженням, та очолювана ним адміністрація, до складу якої входили також чехи. Документи розповідають З виступу міністра зовнішніх справ Едварда Бенеша «Про Карпатську проблему і Чехословацьку республіку» (1934 р.) Усі західні союзники і Північна Америка були в згоді від початку війни, щоб у момент поділу Австро-Угорщини не допустити Росію перейти Карпати, ввійти в Угорську долину і таким чином перетворитися у державу Центральної Європи. Я певний, що Франція, Англія і Італія, не кажучи вже про Америку, захищали б з рішучістю на Паризькій мирній конференції ту думку, яку диктував їм страх перед панславізмом....
0 Переглянути

Українські землі в складі Румунії

10 Клас

Румунія з самого початку взяла курс на повну асиміляцію українців, як і інших народів, позбавивши їх можливості національного розвитку. Натомість економічна політика була гнучкішою. На неї найбільший вплив мали політика інтеграції та уніфікації всіх земель, що опинились у складі Румунії, а ще загальна економічна відсталість країни. Новоприєднані землі у переважній більшості були розвиненішими, ніж Старе королівство (Регат), тому перші кроки румунського уряду виглядали як пограбування цих територій. З них вивозилися обладнання заводів і фабрик, цінні речі. Буковина, через відносно вищий культурний розвиток, наявність кваліфікованих кадрів і значних природних ресурсів, стала привабливим регіоном для іноземного капіталу та державних інвестицій. Це дало поштовх до розвитку харчової, легкої, деревообробної, хімічної промисловостей. Однак такого не можна сказати про Бессарабію. Як і промислова, аграрна політика уряду будувалася відповідно до конкретних соціально-економічних умов різних українських земель. У Бессарабії закон про аграрну реформу вступив у дію з 1920 р., на Буковині — з 1921 р. Реформа в Бессарабії враховувала інтереси поміщиків, у яких 1918 р. відібрали землю. Окупанти не наважилися відразу після анексії покінчити з наслідками аграрних перетворень, що відбулися під впливом революційних подій в Російській імперії. Замість цього вони встановили високі оренду та викупні платежі, щоб селянам було не вигідно користуватися поміщицькою землею. На Буковині, де аграрні перетворення в 1918 р. не відбулися, селянам належало тільки 47 % сільськогосподарських угідь. Рештою володіли поміщики, церква, держава....
0 Переглянути

Українські землі в складі Другої Речі Посполитої

10 Клас

Після поразки визвольних змагань західноукраїнські землі опинились у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини. До польської окупації потрапили землі Східної Галичини, Західної Волині, Полісся, Холмщини, Підляшшя, на яких, за переписом 1931 р., проживало 5,6 млн українців. У складі Румунії українці (790 тис. осіб) проживали у Північній Буковині, Хотинському, Аккерманському та Ізмаїльському повітах Бессарабії, а також Мармарощини. На території Підкарпатської Русі, що ввійшла до складу Чехословаччини, проживало понад 450 тис. українців. У містах на цих землях переважало неукраїнське населення (євреї, поляки, угорці, румуни, німці). Найбільшим містом був Львів, у якому з 200 тис. мешканців українці на 1918 р. становили лише 27 тис. У Польщі, де проживало найбільше українців, до того ж із високою національною свідомістю, українське питання стояло найгостріше. Польський уряд, маючи стратегічну мету — повне ополячення загарбаних українських земель, залежно від внутрішніх та зовнішніх обставин коригував свій курс. За період 1919-1939 рр. чітко вирізняються три етапи польської політики щодо українства. У 1919-1923 рр. польське керівництво намагалося в очах світової громадськості довести свої права на українській землі, а також переконати всіх, що права національних меншин нібито забезпечуються повністю. Польська конституція 1921 р. гарантувала права українців на рідну мову на побутовому рівні та в навчанні у початкових школах. Крім цього, закон від 26 березня 1922 р. надав самоврядування Східній Галичині (трьом воєводствам — Львівському, Станіславському, Тернопільському). Але як тільки 14 березня 1923 р. Рада послів Англії, Франції, Італії та Японії визнала Східну Галичину частиною Польщі, всі ці права залишились на папері....
0 Переглянути

Національно-культурне життя радянської України

10 Клас

Культурний процес в Україні у 1920-1930-ті рр. поділяється на два етапи, які мають разючі відмінності. Так, 1920-ті роки відзначаються злетом української культури; 1930-ті — її погромом. Політика радянського керівництва в галузі культури офіційно була названа «культурною революцією». За короткий строк планувалося ліквідувати неписьменність; створити систему народної освіти; сформувати кадри нової інтелігенції; перетворити літературу, мистецтво, гуманітарні науки на інструмент ідеологічного впливу на маси; використати наукові досягнення для соціалістичного будівництва. «Культурна революція» — сукупність перетворень у сфері культури, здійснювана радянською владою наприкінці 1920-х — у 1930-х рр., в основі якої були заходи з подолання культурної відсталості населення, боротьби з неписьменністю, що поєднувалося з насадженням єдиної соціалістичної культури, котра ґрунтувалася на марксистській ідеології. Характерними рисами духовного життя суспільства в цей час стали, з одного боку, новаторство й пошук, ламання стереотипів, залучення широких народних мас до надбань і продукування культури, ліквідація неписьменності, а з іншого — форсованими темпами наростали уніфікація, централізація, тотальна ідеологізація, загальне зниження рівня культури. Наприкінці 1920-х рр. компартійно-радянське керівництво розпочало згортання українізації, котра позитивно впливала на розвиток української культури. 1929 р. з’явилася постанова ЦВК СРСР, відповідно до якої діловодство підприємств союзного підпорядкування й державних органів між собою та союзними органами фактично перевели на російську мову....
0 Переглянути

Масові репресії. «Сталінська» конституція

10 Клас

Здійснювані радянською владою в 1929-1939 рр. соціально-економічні та політичні перетворення суттєво вплинули на склад населення України. Внаслідок розгортання індустріалізації значно збільшилася кількість промислових робітників. Їхня питома вага у складі населення республіки досягла третини. Дещо більше половини від загальної кількості робітників становили українці. У складі робітничого класу, порівняно з попереднім періодом, зросла кількість жінок. На середину 1930-х рр. вона становила 30 % від його загальної кількості. Для радянської влади рівноправність жінок дозволяла залучити додатковий ресурс робочої сили до розв’язання завдань індустріалізації. Розгортання індустріалізації сприяло стрімкому зростанню кількості населення міст і містечок України. Кількість міських жителів за 1926-1939 рр. збільшилася вдвічі й досягла третини населення. Наслідком цього стало загострення питання забезпечення житлом. Через пріоритетну увагу влади до будівництва нових підприємств значна частина міського населення жила в гуртожитках, бараках і кімнатах комунальних квартир. Основним джерелом поповнення робітників у період здійснення першого п’ятирічного плану стало селянство. Здійснення колективізації спричинило перетворення селян на колгоспників і робітників радгоспів. Позбавлені паспортів, вони були фактично «прикріплені» до землі....
0 Переглянути

Насильницька колективізація та опір їй населення. Голодомор 1932-1933 рр.

10 Клас

Радянське керівництво, взявши курс на модернізацію промислового потенціалу країни, одразу зіткнулося з трьома проблемами: нестача коштів, сировини та робочих рук для розвитку індустрії. Одержати все це за відсутності зовнішніх джерел (кредитів, технологій) можна було лише від селянства, що становило переважну більшість населення. Однак господар-власник був незручною і небажаною фігурою для партійно-державного апарату. Маючи певний мінімум засобів виробництва, він мало залежав від державних структур. Доки селянин сам вирішував, що йому сіяти і що відвозити на ринок, від нього залежала держава, якій треба було нагодувати місто та армію. Ось чому під приводом турботи про піднесення добробуту сільського населення партія хотіла створити на селі контрольоване колективне господарство. Перший п’ятирічний план передбачав, що в Україні в колгоспи буде об’єднано 30 % селянських господарств. Але вже на листопадовому 1929 р. пленумі ЦК ВКП(б) 1929 р. було взято курс на суцільну прискорену колективізацію. У січні 1930 р. Україну зарахували до групи регіонів, де колективізацію планувалося завершити восени 1931 — навесні 1932 р. Розуміючи, що такі темпи колективізації можливі лише через примус, на село скеровуються «двадцятип’ятитисячники» — робітники-комуністи з великих промислових підприємств, комсомольці, молодші командири Червоної армії. Такі заходи зустріли відчайдушний спротив селянства, яке готове було піднятися на збройну боротьбу. Подекуди повстання таки спалахнули. Загалом ДПУ УСРР зафіксувало в 1930 р. 4,1 тисячі селянських виступів, у яких взяло участь 1,2 млн селян. Найбільшим було Павлоградське повстання, яке довелося придушувати регулярними частинами Червоної армії. Україна стала головним центром опору колективізації....
0 Переглянути

Форсована індустріалізація

10 Клас

Згідно з марксистсько-ленінською теорією, індустріалізація була ключовою в комуністичному (соціалістичному) будівництві. Вона мала забезпечити відносну економічну незалежність (автаркію) соціалістичної держави від капіталістичних держав. У грудні 1925 р. відбувся XIV з’їзд ВКП(б), який проголосив курс на індустріалізацію СРСР. Наступний, XV з’їзд, у 1927 р. визнав пріоритет державного плану над ринком, що означало згортання непу і знищення товарно-грошових відносин. На основі рішень ХV з’їзду ВКП(б) Держплан СРСР, Всесоюзна рада народного господарства розробили два варіанти плану: відправний (мінімальний), який передбачав економічне зростання 16-18% на рік, і оптимальний (максимальний) — 20-22%. 78% всіх капіталовкладень спрямовувалось у промисловість групи «А». Валове виробництво цих галузей мало збільшитися у 3 рази. Країна з аграрно-індустріальної мала перетворитися на індустріально-аграрну....
0 Переглянути

Політика коренізації в УСРР

10 Клас

Захопивши владу, більшовики намагалися радикально вирішити не тільки питання влади, власності, а й національні питання. В основу своєї національної політики більшовики поклали концепцію «титульної нації», котра набула значного поширення з кінця ХІХ ст. Титульною нацією називали ту частину населення, національність якої визначала назву держави. Проте більшовики надали цьому поняттю дещо іншого змісту. Титульними націями оголосили всі етноси, які становили більшість населення в кожній адміністративно-територіальній одиниці. Але в реальному житті усе звелося до встановлення ієрархії етносів, визначеної політико-адміністративним поділом держави. На чолі ієрархії, як слід було чекати, опинилися росіяни. Вони неофіційно розглядалися як титульна нація загальносоюзного масштабу і користувалися перевагами титульної нації на всій території СРСР. Титульними націями другого порядку вважали тих, хто дав своє ім’я союзним республікам (українці, білоруси, грузини, вірмени тощо), третього порядку — автономним республікам (зокрема кримські татари), четвертого порядку — національним округам, п’ятого порядку — національним районам. Національна політика більшовиків мала три складові: • визнання за етносом, який чисельно переважав у кожній ланці адміністративно-територіального поділу, прав і переваг титульної нації; • сприяння такій титульній нації в культурному зростанні й кар’єрному просуванні її представників щаблями компартійної та радянської вертикалей;...
0 Переглянути

УСРР на початку 1920-х рр. Масовий голод 1921-1923 рр. Впровадження непу

10 Клас

Внутрішнє становище України, на території якої від літа 1914 р. впродовж семи років майже безперервно точилися воєнні дії та у 1918-1921 рр. реалізовувалися більшовицькі експерименти з побудови комунізму, було дуже складним. Господарство перебувало в руїнах. У 1920 р. промислове виробництво становило лише 10% від рівня 1913 р. металу — 5% , вугілля — ледь сягало 30%. З 11 тис. підприємств, що існували у 1922 р., працювало тільки 2552, з 57 доменних печей — лише одна. Було повністю знищено 4 тис. км залізниць. Залишилося лише 40% паровозів. Посівні площі скоротилися з 20,9 млн дес. у 1913 р. до 15,4 млн дес. у 1920 р. Міське населення забезпечувалося продовольством на картки за класовим принципом. Продовольчий пайок у містах влада скоротила до 100 грамів хліба на день. Протести робітників придушувалися, їхніх учасників узагалі позбавляли продовольчих карток. Така ж ситуація була і в інших радянських республіках. На початку травня 1921 р. ЦК РКП(б) зобов’язав ЦК КП(б)У організувати впродовж місяця відправку до Росії не менше ніж 40 ешелонів із хлібом. Вимоги центру вкрай загострили ситуацію в Україні. ЦК КП(б)У був змушений залучити до стягнення із селян продрозкладки спеціальні робітничі та червоноармійські загони. Внаслідок цього майже всю територію радянської України охопила нова хвиля повстанського руху, який на цей час мав більш виразний національно-визвольний характер, а не лише був спротивом селян соціально-економічній політиці держави, керованої більшовиками....
0 Переглянути

Статус УСРР на початку 1920-х рр. Входження до складу СРСР. Адміністративно-територіальний устрій УСРР

10 Клас

Після поразки українців у боротьбі за українську державність українські землі знову були розділені між сусідами. Західноукраїнські території увійшли до складуПольщі, Румунії та Чехословаччини. На теренах Наддніпрянщини утвердилась більшовицька влада під формальним статусом окремої держави — Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Вона займала площу 452 тис. км2, а її населення становило 25,5 млн осіб. Усі утворені на теренах колишньої Російської імперії радянські республіки були формально самостійними, але фактично, внаслідок панування в кожній із них єдиної Комуністичної партії, становили єдину державу без спільної назви. Спочатку вона існувала у формі «військово-політичного союзу», а з 1921 р. як «договірної федерації». Натомість в умовах, коли радянська влада перебувала на етапі становлення, це створювало можливості для виникнення у деяких республіканських лідерів ідей з реального наповнення суверенітетом новоутворених радянських держав. Найбільш сформованими такі прагнення були у керівників УСРР, попри те, що більшість з них не були українцями. Наприкінці грудня 1920 р. Голова Раднаркому УСРР Х. Раковський підписав у Москві з Головою Раднаркому РСФРР В. Леніним Союзний робітничо-селянський договір між РСФРР та УСРР. У його вступній частині заявлялося про незалежність і суверенність обох держав, проте найважливіші державні функції УСРР фактично передавалися Росії. Сім наркоматів РСФРР: військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів, пошти і телеграфу поширювали свою діяльність і на УСРР. У той же час УСРР була єдиною республікою, крім РСФРР, яка мала право на самостійну зовнішньополітичну діяльність. Цим активно користувався Х. Раковський, який також очолював Народний комісаріат закордонних справ УСРР. Головним своїм завданням він вважав необхідність досягнути дипломатичного визнання радянської України, як запоруки її суверенітету. У січні 1921 р. представники УСРР підписали першу міжнародну угоду з Грузією, у лютому із Литвою, а через деякий час також установили дипломатичні відносини з Латвією та Естонією. Делегація УСРР підписала Ризький мир з Польщею, який відкрив шлях до встановлення дипломатичних відносин. На початку січня 1922 р. делегація УСРР уклала угоду про дружбу й братерство з Туреччиною....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 28 29 30 31 32 33 34 35 36 ... 45
Назад

Навігація