§ 26. Революція гідності

• Європейські соціал-демократи стверджують, що революції — це наслідок невчасно проведених реформ. Прокоментуйте цю думку.

1. Загострення дискусій щодо геополітичного вибору України

З давніх часів проблема геополітичного вибору України є актуальною для мешканців українських земель. Адже колись вони перебували на межі між світом перших неолітичних землеробів, світом мезолітичних мисливців і збирачів і світом кочових скотарів. Уже багато століть Україна стоїть на перетині західної християнської, східної християнської та мусульманської цивілізацій.

В умовах незалежності українське суспільство отримало можливість вільного геополітичного вибору. Звільняючись від прорадянського, проросійського й одночасно антиєвропейського світогляду й упереджень, український народ та українська еліта приходили до переконання про розумність і природність євроінтеграційного курсу для України. Під час тривалих дискусій різних суспільно-політичних сил у Верховній Раді України було вироблено й законодавчо закріплено такі пріоритети зовнішньої політики України, як Угода про партнерство й співробітництво між Україною й європейськими співтовариствами та їхніми державами-членами (1994) і Стратегія інтеграції до ЄС (1998). Нарешті, після тривалих дискусій, з 2007 р. розпочалася робота над підготовкою угоди про асоціацію між Україною та ЄС. За ці роки було проведено 21 раунд переговорів щодо угоди про асоціацію та 18 раундів щодо створення зони вільної торгівлі. У вересні 2013 р. на засіданні уряду Прем'єр-міністр України заявив, що угода значною мірою захищає інтереси вітчизняної економіки. Угода про лібералізацію торгівлі мала охоплювати понад 95 % обсягу двосторонньої торгівлі. При цьому мито на європейські товари мало знизитися у 2 рази протягом 4 років, тоді як мито на українські товари — у 15 разів протягом першого року дії угоди.

Після відвідин В. Януковичем президента РФ український уряд несподівано почав шукати приводів для гальмування підписання угоди. В Україні набула розголосу інформація про те, що для асоціації з ЄС Україні до 2017 р. потрібно 160 млрд дол. США. Стверджували, що таку суму свого часу ЄС надав Польщі, Чехії, Словаччині й Угорщині. Проте замовчували, що допомогу цим країнам надавали починаючи з 1991 р. Вона становила не 160, а майже 106 млрд дол. США. При цьому 86,5 % від цієї суми країни отримали не як асоційовані, а повноправні члени ЄС. Як наслідок, комісар ЄС Ш. Фюле щодо цього зазначив, що такі вимоги України є необґрунтованими.

Як оманливий аргумент проти асоціації з ЄС, наводили й цифру завищеного обсягу товарообігу з РФ — 36 %, а насправді він становив 27,3 %.

2. Євромайдан

Домінування «тіньової» економіки, корупція та хабарництво, злочинність і безкарність влади, невігластво чиновництва, свавілля силовиків, руйнування потенціалу країни, зниження обсягів виробництва — усе це свідчило про системну кризу. Єдине, на чому тримався суспільний договір народу з владою, були обіцянки В. Януковича про асоціацію з Європейським Союзом. Це було останньою надією українців на розвиток, хоча б у віддаленій перспективі. Українці з надією очікували Вільнюського саміту «Східне партнерство», запланованого на 28-29 листопада 2013 р. Однак 21 листопада, за тиждень до саміту, Кабінет Міністрів України оголосив про призупинення роботи щодо укладення угоди про асоціацію з ЄС. Було заявлено, що це рішення ухвалене «в інтересах національної безпеки» України. Воно спричинило справжній шок, адже це означало втрату європейської перспективи, передумову поглинення України РФ, повну маріонетковість чинного Президента України. Усвідомлення цього стало приводом до протесту.

Того ж дня о 22-й годині на майдані Незалежності в Києві почали збиратися перші учасники мітингу. Майже 1500 осіб, переважно журналісти й студенти, висловлювалися за підписання угоди з Євросоюзом. Тому акція отримала назву «Євромайдан». Число мітингувальників щодня зростало. 24 листопада в Києві відбулися велика хода та 100-тисячний мітинг на майдані Незалежності. 28 листопада декілька колон студентів з десятків вишів Києва об’єдналися в парку Т. Шевченка й вирушили на майдан Незалежності. Увечері 29 листопада, у час запланованого підписання чинним Президентом України угоди про асоціацію з ЄС, на Євромайдані відбувся великий мітинг. У ньому взяли участь лідери трьох опозиційних партій: А. Яценюк («Народний фронт»), В. Кличко («Удар»), О. Тягнибок («Свобода»), Опозиціонери виступили із закликами відставки прем’єр-міністра М. Азарова та дострокових виборів парламенту.

Уночі мітингувальники розійшлися. На майдані Незалежності залишилося декілька сотень студентів.

Євромайдан — початковий етап Революції гідності, акції протесту, що відбувалися протягом 21-29 листопада 2013 р. як реакція на рішення Кабінету Міністрів України призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

3. Революція гідності

Прагнучи демонстративно зламати опір молоді, 30 листопада 2013 р. о 4-й годині озброєні бійці «Беркуту» улаштували звірячу розправу над чотирма сотнями студентів, які ночували на Майдані. Молодих людей по-звірячому били кийками, переслідували на вулицях. Було поранено майже 100 осіб, 37 заарештовано. Частина євромайданівців розсіялася, інша знайшла прихисток у Михайлівському соборі. Його дзвони, як і в часи ворожої навали, ударили на сполох, закликаючи народ до захисту.

Небачена брутальність, виявлена до мирного виступу молоді, приголомшила суспільство. Ця подія стала переломним моментом у революційних подіях. Протести перетворилися з проєвропейських на антиурядові й набули значно ширших масштабів.

1 грудня в Києві на акції протесту вийшло майже півмільйона осіб. Опівдні на майдані Незалежності відбулося Всеукраїнське народне віче. До вечора протестувальники зайняли приміщення Київської міської державної адміністрації (КМДА) і Будинок профспілок, де був розташований створений опозицією Штаб національного спротиву. Головними вимогами протестувальників стали: розслідування побиття студентів, відставка силових міністрів і всього уряду М. Азарова, проведення позачергових виборів президента, відновлення європейського шляху України, звільнення всіх політв’язнів, уключаючи Ю. Тимошенко.

На майдані Незалежності знову виросло наметове містечко. Відомі митці, учені та громадські діячі виступали на сцені Майдану, підтримуючи визначені вимоги. Представники майже всіх українських релігійних конфесій проводили на Євромайдані молебні.

Майже по всій країні були організовані центри та пункти допомоги Євромайдану. Мільйони людей з усієї країни жертвували для мітингувальників гроші, їжу, одяг, теплі речі, медикаменти тощо. Упродовж місяців мільйони протестувальників, які пройшли через Майдан, не скоїли жодних правопорушень, насильства, мародерства та пиятики. На хвилі загального патріотичного піднесення лунали й входили в суспільне життя гасла: «Слава Україні! — Героям слава!», «Слава нації! — Смерть ворогам!», «Україна — понад усе!» Люди вчилися публічно співати гімн, тримаючи руку на серці. Скрізь вивішували, малювали й виготовляли національні символи.

Євромайдан. Фото. Грудень 2013 р.

Революція гідності — події між 21 листопада 2013 та 22 лютого 2014 р., що здійснили значний вплив на розвиток демократії, зміцнення громадянського суспільства та національної самосвідомості українців і відібрали владу в кримінально-олігархічних угруповань режиму В. Януковича.

Влада майже відразу перейшла до індивідуального терору. Майданівців заарештовували, били, звільняли з роботи. До нападів на протестувальників і журналістів влада широко залучала «тітушок» — люмпенізованих спортивних молодиків. Насильству Євромайдан протиставив самоорганізацію. Усі його учасники були об’єднані в сотні: господарські, медичні, правоохоронні та ін. Для захисту було створено Самооборону Майдану. Поступово вона розрослася до 40 сотень по 150 осіб у кожній.

На думку вченого

Музичний критик А. Троїцький з Росії стверджував: «Майдан — це така реальна народна містерія. Нічого подібного в Москві не було — я в житті нічого такого не бачив. Цього немає не лише в Росії, цього немає взагалі, я думаю, ніде у світі. Тобто я не знаю, як це все відбувається, скажімо, у Таїланді, або як це було в Єгипті. Там усе це було якось шумно, агресивно. А тут просто такий могутній монолітний народ».

РФ убачала в Євромайдані як загрозу для режиму В. Януковича, так і небезпеку поширення руху на Росію. Тому надавала своїй маріонетці всіляку підтримку, уключаючи фінансову та збройну. У ніч на 11 грудня В. Янукович віддав наказ штурмувати Євромайдан.

Дзвони Михайлівського Золотоверхого собору знову закликали киян до порятунку. Наступ силовиків транслювався в Інтернеті. Використовуючи його можливості, Р. Лижичко, Ю. Луценко та С. Вакарчук теж закликали людей на допомогу. Упродовж ночі автомобілісти й таксисти безкоштовно підвозили тисячі киян на Майдан. Лише о 9-й годині напад було відбито. Майдан перетворився на фортецю та в такому стані пережив святкування Різдва та Нового року.

Історичний факт

На зустріч нового 2014 р. на Майдан зійшлися майже півмільйона людей. їх розважали різні виконавці піснями та жартами. Опівночі всі присутні заспівали Гімн України, увійшовши до книги рекордів Гіннесса.

Диктаторські закони 16 січня 2014 р. та відповідь гідного народу. Завдяки Євромайдану в українців зник страх перед злочинним режимом. Щоб його відновити, провладні депутати ухвалили т. зв. «диктаторські закони», які забороняли участь в акціях протесту, благодійну допомогу протестувальникам, публікацію про це інформації. Каральні норми були списані з російського законодавства, але передбачали ще суворіші покарання. Ці закони перетворювали представників громадянського суспільства, які ставали на справедливий протест, на кримінальних злочинців.

19 січня 2014 р. на Майдані зібралося Народне віче. Його учасники засудили диктаторські закони й вирішили провести ходу до Верховної Ради та виставити там безстроковий пікет. Проте на вулиці Грушевського мирну ходу зупинили загони спецпризначення, застосувавши травматичну зброю, світло-шумові й травматичні гранати, заборонений у морози водомет. Розлютовані мітингувальники відповіли «коктейлями Молотова», підпаливши техніку «Беркута», а бійців закидали камінням і петардами. Щоб перешкодити беркутівцям влучно стріляти, підпалили автомобільні шини. До вечора гумовими кулями спецпризначенців було поранено сотні протестувальників, десятки втратили зір.

4. Небесна сотня

Протистояння загострювалося. 22 січня на вул. Грушевського бойовими кулями було вбито українця вірменського походження Сергія Нігояна та білоруса Михайла Жизневського. Отримали смертельні поранення й померли наступного тижня українці Роман Сеник та Олександр Бадера. Того ж дня в лісі під Києвом знайшли мертвим викраденого з лікарні й закатованого активіста Майдану львів’янина Юрія Вербицького.

Ухвалення «диктаторських законів» і вбивства демонстрантів вивели конфлікт з мирного русла. Настрої протестувальників різко радикалізувалися. Протягом 22-27 січня було захоплено 10 обладміністрацій. У ніч з 25 на 26 січня мітингувальники зайняли Український дім.

Народний наступ налякав депутатів, і 28 січня Верховна Рада скасувала «диктаторські закони». Цього ж дня у відставку пішов прем’єр-міністр М. Азаров, але продовжив виконувати обов’язки до формування нового уряду. У такий спосіб влада сподівалася загасити революційний запал Майдану, спровокувати в ньому внутрішні суперечки. Тим часом з РФ до Києва літаками надходили вибухівка й спеціальні боєприпаси. На допомогу В. Януковичу прибули агенти російських спецслужб.

А Майдан продовжував боротьбу. 18 лютого 2014 р. за рішенням Народного віча майданівці пішли до Верховної Ради з вимогами повернути Конституцію України 2004 р., отже, скасувати незаконні повноваження президента. Підготувавшись заздалегідь, беркутівці та «тітушки» напали на демонстрантів на вулиці Інститутській та в Марийському парку, убивши й поранивши десятки людей.

Увечері 18 лютого спецпідрозділи розпочали штурм Майдану з використанням світло-шумових і газових гранат, вогнепальної зброї та бронетранспортера. Майданівці захищалися, використовуючи бруківку та пляшки із займистою сумішшю. Правоохоронці навмисне підпалили наметове містечко й Будинок профспілок, де знаходився штаб Майдану. Штурм тривав 17 годин і завершився лише вранці, коли в силовиків закінчилися гранати та набої, а на допомогу протестувальникам прорвався автобус зі Львова й Тернополя. Люди з палицями й щитами накинулися на владні сили.

Юрій Вербицький

Михайло Жизневський

Сергій Нігоян

20 лютого протестувальники перейшли в наступ, відтіснивши спецпризначенців від монументу Незалежності, звільнили Міжнародний центр культури і мистецтв (Жовтневий палац) та Український дім. У відповідь відкрили вогонь снайпери. Кадри розстрілу беззбройних людей облетіли світ. Майданівці не розбігалися в паніці, а продовжували гідно стояти й самовіддано витягали з-під куль загиблих і поранених. Ризикуючи життям і зазнаючи жертв, допомогу пораненим надавала 6-а медична сотня Самооборони Майдану.

Протягом 18-20 лютого загинуло ще 77 майданівців, понад 700 зазнали поранень. За весь час Революції гідності постраждали 3,5 тис. мирних громадян. 107 з них було вбито чи померли від ран. Усі загиблі, які захищали Конституцію України, демократію, права та свободи людини під час Революції гідності, були зараховані до символічної Небесної сотні. їм посмертно присвоєно звання Герой України. Наймолодшим героєм Небесної сотні став 17-річний тернопільський студент Назар Войтович. День Героїв Небесної сотні відзначають в Україні 20 лютого.

На думку вченого

«Українці практично голіруч змусили відступити "Беркут”, з гідною великих народів холоднокровністю завдали історичну поразку тиранії, і тому [вони] не просто європейці, а найкращі з європейців, європейці не тільки з історії, а й за пролитою кров'ю» (Французький філософ А. -Л. Бернар, 5 березня 2014 р.).

Дії влади викликали масові протести в усій Україні. У Тернополі, Львові й Івано-Франківську відбулися штурми будівель МВС, прокуратури й обладміністрацій. Після кривавого розстрілу Майдану від режиму В. Януковича відвернулася навіть частина його вимушених прихильників. Пізно ввечері 20 лютого Верховна Рада 236 голосами засудила насильство, що призвело до загибелі мирних громадян, заборонила використання зброї силовими підрозділами та зобов’язала силові структури повернутися до місць постійного розташування. Усюди протестанти організовували народну самооборону.

Утеча В. Януковича. 21 лютого лідери опозиції за участі міністрів закордонних справ Німеччини, Польщі та Франції уклали з В. Януковичем угоду про врегулювання кризи в Україні. Протягом 48 годин планувалося відновити дію Конституції України 2004 р. та сформувати коаліційний уряд, до вересня здійснити конституційну реформу; до грудня — позачергові президентські вибори. Того ж дня Верховна Рада відновила дію Конституції України 2004 р., що гарантувало формування уряду незалежно від президента.

Увечері 21 лютого на Майдані зібралося велелюдне Народне віче. Лідери опозиції оголосили зміст угоди з В. Януковичем. Проте віче її рішуче засудило. На трибуну піднявся сотник Самооборони Володимир Парасюк і заявив, що Майдан не терпітиме В. Януковича до грудня 2014 р. й поставив від своєї сотні ультиматум: «Якщо В. Янукович не піде у відставку до ранку, то ми йдемо на штурм зі зброєю! Я вам клянуся!» Віче підтримало сотника. Тієї ж ночі В. Янукович утік і за декілька діб з’явився у Ростові-на-Дону (РФ).

Небесна сотня — збірна назва загиблих і померлих від ран учасників Революції гідності.

5. Відновлення владної вертикалі під час президентських і парламентських виборів 2014 р.

22 лютого Верховна Рада України 328 голосами позбавила В. Януковича повноважень Президента У країни, аргументуючи таке рішення його самоусуненням. (25 лютого В. Януковича було оголошено в розшук за підозрою в масових убивствах людей з обтяжливими обставинами). 23 лютого обов’язки Президента України було покладено на голову Верховної Ради України О. Турчинова.

27 лютого прем’єр-міністром України було обрано А. Яценюка. 25 травня на виборах Президента України переміг Петро Порошенко. Його підтримали 54,7 % виборців. 26 жовтня 2014 р. відбулися дострокові вибори до Верховної Ради України.

Петро Порошенко

Петро Порошенко народився 26. 09. 1965 р. ум. Болграді Одеської області.

Український політик, державний діяч. Кандидат юридичних наук, заслужений економіст України. Міністр закордонних справ (2009-2010), міністр економічного розвитку та торгівлі (березень-грудень 2012 р.). Підприємець. Належить до першої десятки найбагатших людей України. Президент України з 7. 06. 2014 р. по 20.05.2019 р.

Революція гідності продемонструвала здатність українців до самопожертви, самоорганізації та взємодопомоги, силу духу, віри та гідності. Злочинна й зрадницька влада була скинута. Україна не дозволила Росії знову себе колонізувати. Революція гідності відновила головні громадянські свободи, порушені «диктаторськими законами». Україна продовжила свій рух до Європи, переконала світову громадську думку, що вона — героїчна нація з власного самобутністю й історією. Українці продемонстрували, що їхньою вищою метою є свобода, людські цінності та демократія. Революція гідності відкрила шлях для радикального реформування економіки та формування повноцінного громадянського суспільства.

Історичний факт

За даними соціологів фонду «Демократичні ініціативи», у подіях Євромайдану та Революції гідності взяли участь 5 % населення країни, в інших містах і селах — 6 %, ще 9 % українців допомагали харчами, речами, грішми тощо. Отже, кожен п’ятий дорослий громадянин України, або майже 10 млн осіб, безпосередньо чи опосередковано брали участь у подіях Майдану.

6. Окупація та анексія Російською Федерацією Криму

Перемога Революції гідності та втеча В. Януковича означали для путінського керівництва Росії повну поразку їхньої підступної антиукраїнської політики та створення нової імперії. Проте програвши, РФ не могла дати спокій Україні, адже її розвиток продемонстрував би росіянам неефективність їхнього суспільного ладу та влади.

Кремль, користуючись ослабленням Української держави, провів заздалегідь сплановану операцію щодо окупації Криму. У ніч на 27 лютого 2014 р. російські військові без розпізнавальних знаків захопили державні будівлі Криму й підняли над ними російський триколор. Потім під дулами автоматів зібрали кримських депутатів і заявили, що більшість з них нібито проголосувала за проведення референдуму. Водночас російські війська, уведені на територію Криму, почали блокувати українські військові підрозділи, дороги та стратегічні об’єкти.

Історичний факт

Поки російські війська здійснювали агресію, В. Путін цинічно заявляв, що російських військ на півострові немає, а «місцева самооборона» амуніцію та озброєння «купила у воєнторзі». Лише через рік він сам зізнався в обмані.

Нове українське керівництво наївно очікувало, коли РФ схаменеться. Українські військові отримали вказівки проявляти витримку й утримувати свої позиції. Так було втрачено слушний момент для рішучої збройної відсічі. Водночас дієздатність українських сил у Криму була послаблена зрадою. Як наслідок, частина військових, вірних присязі, залишила Крим, чимало звільнилися в запас, а частина перейшла на службу до окупантів, а потім з тавром «предрасположенный к предательству» переведені у віддалені регіони РФ.

Окупація Криму. Фото. 2014 р.

16 березня окупанти провели в Криму т. зв. «референдум». Протягом першого року після анексії з Криму до материкової України виїхали понад 20 тис. кримчан.

Після анексії Криму відбулося стрімке згортання громадянських прав і свобод. Найбільше страждають етнічні українці та кримські татари. Проти мирних протестів окупаційна влада застосовує законодавство про боротьбу з тероризмом та екстремізмом. Мирних активістів запроторюють до в’язниць, викрадають, убивають, забороняють меджліс, позбавляють релігійні громади свободи віросповідання.

Історичний факт

Станом на 25 лютого 2017 р. на території Криму, окупованого Російською Федерацією, було відомо про 12 загиблих, 17 зниклих безвісти, 39 політв’язнів.

Росія постала перед світом як країна-агресор. Генеральна асамблея ООН підтримала територіальну цілісність України та визнала Крим і Севастополь територією України.

Запитання та завдання

• 1. Визначте причини й приводи до утворення Євромайдану та розгортання Революції гідності.
• 2. Визначте послідовність відновлення українських державних інституцій після завершення Революції гідності.
• 3. Перелічіть форми терору російських окупантів у Криму.
• 4. Складіть хронологічну таблицю розгортання Революції гідності.
• 5. З’ясуйте значення для України Революції гідності.
• 6. Охарактеризуйте політику Російської Федерації щодо України під час Революції гідності та після неї.
• 7. За висновками експертів, Україна внаслідок окупації Криму втратила 1 трлн 80 млрд 352 млн грн. А які людські втрати не можна полічити?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Історія України 11 клас Струкевич, Дровозюк (рівень стандарту)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)