У березні 1992 р. Верховна Рада України схвалила «Основи національної економічної політики України», які передбачали роздержавлення і приватизацію, структурну перебудову та модернізацію промисловості. Поряд з таким, ця економічна концепція передбачала відмову від ряду принципових положень, прийнятих при утворенні СНД: Україна залишається в СНД, але повністю виходить з рублевого простору; переорієнтація зовнішньої торгівлі на західні ринки тощо. Ця програма стала для України перепусткою до Міжнародного валютного фонду (МВФ), куди і була прийнята у квітні 1992 р.

Але в реальному житті лібералізація відбувалася без проведення відповідних кроків зі створення механізмів ринкової економіки та приватизації, як це було в країнах Східної Європи; зберігався широкий державний контроль. Усе це призвело до поглиблення кризи, сприяло подальшому падінню виробництва і, за відсутності конкуренції, закономірно спричинило могутнє зростання цін, що, своєю чергою, зумовило різке зниження рівня життя більшості населення.

Здійснена в 1992 р. лібералізація цін призвела до їх вибухового зростання у 20 разів (рівень інфляції 2000%).

У листопаді 1992 р. прем’єр-міністром призначили Л. Кучму. Він заявив про необхідність переходу до справді ринкової економіки. А віце-прем’єр-міністр В. Пинзеник розробив план перетворень. Зокрема, передбачалось: обмеження пільгових кредитів, скорочення субсидій, контроль Національного банку над витратами, розгортання широкої приватизації, жорстка економія енергоносіїв тощо.

Уряди України (1991-2004 рр.)

• Уряд В. Фокіна — квітень 1991 р. — жовтень 1992 р.
• Уряд Л. Кучми — жовтень 1992 р. — вересень 1993 р.
• Виконувач обов’язків голови уряду Ю. Звягільський (вересень 1993 р. — червень 1994 р.).
• Уряд В. Масола — червень 1994 р. — березень 1995 р.
• Уряд В. Марчука — березень 1995 р. — травень 1996 р.
• Уряд В. Лазаренка — травень 1996 р. — липень 1997 р.
• Уряд В. Пустовойтенка — липень 1997 р. — грудень 1999 р.
• Уряд В. Ющенка — грудень 1999 р. — квітень 2001 р.
• Уряд А. Кінаха — квітень 2001 р. — листопад 2002 р.
• Уряд В. Януковича — листопад 2002 р. — грудень 2004 р.
• Виконувач обов’язків голови уряду М. Азаров — грудень 2004 р. — січень 2005 р.

Закони «Про селянське (фермерське) господарство», «Про форми власності на землю» започаткували реформування колгоспно-радгоспної системи на основі розпаювання їхнього майна, а також почалося створення фермерських господарств. Протягом 1992 р. паювання або акціонування провели близько 4 тис. колгоспів. Розпаювання не дало поштовх швидкому розвитку фермерського господарства. Причинами цього були відсутність матеріальних і фінансових ресурсів, недостатня підтримка з боку держави, а також психологічне несприйняття більшістю селян, що виросли за умов колгоспного ладу, індивідуальних господарств, непідготовленість, а часто і нездатність багатьох із них вести самостійне господарство.

Зазначені заходи не рятували економічну ситуацію, уряди фактично здійснювали управління не економічними, а адміністративними методами. Приватизація майже не здійснювалася. Державні підприємства у своїй більшості припинили роботу в умовах інфляції, неплатежів, розриву економічних зв’язків і відсутності налагодженої системи збуту.

За період 1990-1994 рр. валовий національний продукт скоротився на 44 %, обсяг промислової продукції — на 41 %, національний дохід — на 54 %. У 1994 р. спад промислового виробництва досяг свого максимуму — 27,7 %. Рівень інфляції був найвищим у світі — понад 10155 %. За межею бідності опинилося 64 % населення.

Річне зростання ВВП України у відсотках в 1990-2010 рр.

• Які наслідки «шокової» терапії для економіки України?

2. Економічний розвиток України 1994—1999 рр.

Економіка, стан якої погіршувався, потребувала рішучих заходів, які б поєднували невідкладні антикризові дії з реалізацією нової соціально-економічної стратегії. Великі сподівання покладалися на зміну влади. Влітку 1994 р. президентом стає Л. Кучма.

З цього, по суті, починається другий етап економічних перетворень в Україні. Однак рішучих кроків з реалізації проголошеного курсу президент так і не здійснив. Ситуація ж в економіці продовжувала погіршуватися. Верховна Рада схвалила 144-трильйонну емісію, яка призвела до вибуху начебто приспаної інфляції, удвічі збільшивши курс долара і більш як удвічі ціни. Громадяни зіткнулися з явищем гіперінфляції.

Причини гіперінфляції 1992-1994 рр.

• Вплив лібералізації цінотворення в Росії;
• Примусовий вихід України з рублевої зони (друга половина 1992 р.);
• Стрімке зростання цін на енергоносії (за 1992 р. у 300 разів);
• Страйковий рух середини 1992-1993 рр. (шахтарі, транспортники, вчителі тощо), спричинений черговим підвищенням цін на сільгосппродукцію, змусив уряд збільшити розміри заробітної плати, яка не була економічно підкріплена;
• Прорахунки у проведенні економічних реформ, фактичне їх припинення у 1993 р.;
• Недовіра населення до купоно-карбованців (з листопада 1992 р. — українські карбованці), фінансові спекуляції;
• Загострення політичної боротьби.

Ускладнюються взаємовідносини з Росією і Туркменістаном з приводу розрахунків за енергоносії. Борг України цим країнам перевищив 1 млрд дол.

Купюра купоно-карбованця

Крім того, українські товари стрімко втрачали російський ринок. Відповідно скорочувалися доходи країни, тому що втрати не компенсувалися збільшенням поставок на інші ринки. Українські товари у своїй більшості були неконкурентоздатними. У цій ситуації Л. Кучма відкидає тезу про виняткову орієнтацію на Захід, заявляючи про необхідність розвитку стратегічного партнерства з Росією і країнами СНД.

Друга хвиля лібералізації цін, що почалася у жовтні-листопаді 1994 р., спровокувала новий вибух інфляції, яка досягла у жовтні 70% і збереглася до лютого 1995 р. У 1994 р. промислове виробництво скоротилося на 28,2%, сільське господарство — на 16,5%.

1995 р. характеризується певною стабілізацією грошово-кредитної сфери. Рівень інфляції в Україні становив 181,7% за рік.

Позитивні тенденції у ході фінансової стабілізації супроводжувалися суттєвими темпами приватизації. У підсумку за 3,5 року частка державної власності в Україні скоротилася з 96 до 62%. Уже в середині 1995 р. на недержавних підприємствах України вироблялося понад 40% промислової продукції. Активно продовжувалася приватизація і в 1996 р.

У 1995 р. зупинити спад виробництва не вдалося, але відбулося різке його уповільнення (12,2% проти 22,9% у 1994 р.). Також цього року було вперше подолано тенденцію зниження життєвого рівня населення, зростання номінальної зарплати почало випереджати зростання цін на споживчі товари.

У 1996 р. в Україні починається новий, третій етап реформ, який характеризується проголошенням коригування їх курсу на створення державно регульованої, соціально спрямованої ринкової економіки.

Важливою подією стала грошова реформа. Протягом 2-16 вересня 1996 р. (для особливих випадків термін подовжили) введено в дію повноцінну національну грошову одиницю України — гривню. Обмін відбувався у співвідношенні 1 гривня за 100 000 купоно-карбованців. У такій пропорції було змінено і ціни. Реформа була неконфіскаційна, і, по суті, обмін здійснювався без обмежень.

1 гривня. 1996 р.

Грошова реформа мала й позитивні сторони: зросла довіра до нової валюти; упродовж тривалого часу валютний курс гривні залишався практично незмінним (з вересня 1996 р. до кінця 1997 р.).

Але такої стабілізації досягли за рахунок зростання заборгованості з виплати заробітних плат, пенсій, стипендій (борг на 1999 р. становив 5 млрд грн.) та зовнішніх запозичень (якщо до 1993 р. Україна не мала зовнішнього боргу, то на 1999 р. його величина перевищує 10 млрд дол.). Економіка продовжувала своє падіння.

Назва «гривня» бере свій початок з часів Русі-України. У 1918 р. у гривнях випускалися кредитні білети Державного банку Української Народної Республіки. Після проголошення в 1991 р. Акта про незалежність України було вирішено власну грошову одиницю назвати гривнею, зберігши назву для розмінних монет — «копійка».