Внутрішньополітична ситуація в УРСР. Репресивні кампанії радянської влади
- 3-05-2022, 00:58
- 636
11 Клас , Історія України 11 клас Хлібовська, Наумчук (рівень стандарту)
§ 4. Внутрішньополітична ситуація в УРСР. Репресивні кампанії радянської влади
- Назвіть ознаки тоталітарного режиму.
- Яка політична система була створена в УРСР?
- Що було спільного між комунізмом і нацизмом?
1. Суспільні настрої та реакція влади.
Із наступом Червоної армії і вигнанням з України військ нацистської Німеччини та її союзників український народ опинився перед новим поворотом у своїй примхливій долі. Багато мислячих людей, переживши німецьку окупацію, позбулись ідеологічної зашореності, почали розуміти шкідливість не лише гітлерівського, а й сталінського тоталітаризму. Перемога в Другій світовій війні, здобута ціною жертв і страждань, породжувала в народі віру в краще майбутнє без масових репресій, голоду, стану загальної підозрілості у суспільстві. Українські селяни сподівалися, що будуть розпущені колгоспи; робітники — на достойну заробітну плату, хороші умови праці й побуту; інтелігенція прагнула послаблення над нею контролю з боку влади, інтелектуальної свободи. Ці настрої підсилювалися тим, що мільйони людей, за різних обставин, змогли побачити життя у так званому буржуазному світі таким, яким воно було насправді, а не у змалюванні партійної пропаганди. Ознайомлення з чужою політико-економічною системою вплинуло на багатьох радянських громадян. Відтак влада мусила шукати ідейну протидію цьому «ворожому впливові».
Тоталітарний режим не міг допустити поширення ліберальних настроїв. Незважаючи на великий моральний стимул, який дала більшовикам перемога у Другій світовій війні, Йосиф Сталін був переконаний, що вона призвела до певних ідеологічних втрат у радянському суспільстві. Найбільше занепокоєння режиму викликало населення, котре жило на окупованих територіях, потрапило в німецький полон, працювало на примусових роботах.
Повернення командно-адміністративної системи з її більшовицькими методами роботи, «надзвичайщиною» і намаганням узяти реванш за власні прорахунки, за воєнну катастрофу 1941-1942 років спричинило чергове загострення конфлікту в суспільстві, нагнітання атмосфери страху та підозри, взаємне відчуження між людьми. Утисків зазнали широкі верстви населення, громадянські права яких, декларовані Конституцією, всіляко порушували під час прийому на роботу, вступу до вищих навчальних закладів, при просуванні по службі тощо. Поступово серед населення утверджувалося розуміння: надії на те, що радянська влада за час війни змінилася на краще, що пом’якшиться її ставлення до людей, — марні.
- 1. Яким бачили своє майбутнє українці після Другої світової війни?
- 2. Що викликало найбільше занепокоєння у тоталітарного режиму?
- 3. У чому проявлявся конфлікт між суспільством і владою?
Уривок зі «Щоденника» Олександра Довженка
«Визволителі поводяться з визволеними брутально, недобре, а часом жорстоко, як у чомусь винними, ворожими, підозрілими, забуваючи, що Батьківщина — це не тільки земля, а й рідні люди, плоть від плоті якої вони є».
- 1. Дайте оцінку діям радянської влади щодо українського народу.
2. Відновлення тоталітарного режиму.
Попри зовнішні атрибуты суверенної республіки, Україна й надалі залишалася складовою частиною унітарної держави, керівництво якої прагнуло до соціально-політичної і культурної уніфікації всіх підконтрольних територій. Внутрішня політика в УРСР була спрямована на відновлення тоталітарного режиму. Прагнення до оновлення суперечило самій суті сталінізму. Можновладці насаджували культ «вождя світового пролетаріату, керівника всіх перемог і корифея всіх наук» — Йосифа Сталіна. Прояви будь-якого незадоволення кваліфікували як ворожість до радянської влади та її лідера. Відновили масові репресії, від яких ніхто не був застрахований. Пік післявоєнних репресій припав на 1947 рік, коли ЦК КП(б)У очолював найближчий соратник Йосифа Сталіна Лазар Каганович. Тривало зловживання владою, придушували будь-які спроби інакомислення. Пильну увагу органи НКВС звертали насамперед на репатріантів — військовополонених та цивільних осіб, переважно остарбайтерів, які під час війни опинилися за межами країни. їх спеціально перевіряли на лояльність до радянського режиму, внаслідок чого частина цих осіб була репресована. їм інкримінували співробітництво з окупантами і державну зраду. Із недовірою ставилася влада й до тих, хто проживав на окупованій території.
Однією з визначальних рис політичного життя України стало зміцнення впливу Комуністичної партії. На 1 січня 1946 року КП(б)У налічувала 320 тисяч членів. її чисельність неухильно зростала головно за рахунок українців. Проте керували партією в ці роки росіяни: до 1949 року — Микита Хрущов, а в 1949-1953 роках — Леонід Мельников. Партійному апаратові фактично вдалося встановити контроль над усіма сферами суспільного життя.
Важливою подією того часу стали вибори до рад усіх рівнів: у лютому 1947 року — до Верховної Ради УРСР, у грудні 1947 року — до місцевих рад, хоча зазвичай вони відбувалися на безальтернативній основі й депутати були відомі заздалегідь. Водночас припинили роботу органи управління, що діяли у воєнний час. Загалом сподівання населення на лібералізацію суспільно-політичного життя в цей час не виправдались. Однак післявоєнне українське суспільство не було єдиним у своїх поглядах. Більшість населення все ж таки зберігала оптимізм та віру в радянську владу. Проте серед частини мешканців воєнні поневіряння і репресії породжували незадоволення та зневіру.
- 1. На що була спрямована внутрішня політика УРСР?
- 2. Яка риса політичного життя України стала однією з визначальних?
- 3. Визначте зміни в органах влади УРСР у повоєнний період.
Уривок із твору Миколи Ніконорова «Неперспективні люди з острова Валаам»
«Після війни радянські міста були переповнені людьми, яким пощастило вижити на фронті, але які втратили в боях за Батьківщину руки і ноги. Саморобні візки, на яких снували між ногами перехожих людські обрубки, милиці та протези героїв війни псували картину світлого соціалістичного сьогодні. И ось одного разу радянські громадяни прокинулись і не почули звичного гуркоту візків і скрипу протезів. Люди з інвалідністю були відразу видалені з міст. Одним із місць їх заслання і став острів Валаам».
- 1. У чому проявлявся цинізм радянського керівництва по відношенню до власного народу?
Уривок із доповідної записки у відділ НКВС
«Технік-конструктор машинно-прокатної бази тресту «Запоріжбуд» Недєльський Євген Петрович, 1907 року народження, українець, під час тимчасової німецької окупації працював у німецькій фірмі на заводі «Запоріжсталь». Серед інженерно-технічних працівників Недєльський проводить антирадянську агітацію, заявляючи: «Радянський уряд веде неправильну політику, народ страждає від голоду і холоду, а уряд прагне підняти індустріалізацію. Кому це потрібно? Група правлячого класу тепер живе краще, ніж раніше буржуазія. Радянська влада агітує вже 30 років і все обіцяє соціалізм. Ось ми і страждаємо 30 років. Із тих, хто чекав соціалізм, 50 % уже в могилі, скоро і ми помремо, а представники влади жили і будуть жити».
- 1. Як оцінював сучасник політику влади?
- 2. Спрогнозуйте, які наслідки мала «антирадянська агітація» для Євгена Нєдєльського.
Радянський плакат «Любий Сталін — щастя народу»
Геннадій Добров «Старий воїн». 1975 рік
- 1. Розгляньте ілюстрації. Порівняйте пропаганду і реальність радянської системи.
3. Ідеологічні кампанії радянської влади.
Духовний клімат радянської доби першого повоєнного десятиліття визначали дві тенденції: з одного боку, патріотичне піднесення, а з другого — прагнення влади повернути стару схему тотального контролю над соціумом і придушити будь-які погляди, альтернативні офіційним.
Провідником нового наступу тоталітарної системи став близький помічник Йосифа Сталіна, секретар ЦК ВКП(б) з ідеології Андрій Жданов. Сутність «ждановщини», яка розгорнулась у 1946-1949 роках, полягала у проведенні низки репресивних заходів, спрямованих проти інтелігенції, котру звинуватили в політичній неблагонадійності та «буржуазному націоналізмі». Метою «ждановщини» в Україні було посилення контролю над творчими процесами в галузі культури, придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійної ідеї. В культурно-мистецькому і науковому житті дедалі відчутніше відбувалась ідеологічна уніфікація творчості. Здійснено оформлення всіх творчо-мистецьких угруповань у централізовані спілки письменників, художників, композиторів і закріплено основний, а по суті, єдиний метод творчості — метод так званого соціалістичного реалізму. Його визначили як «правдиве зображення дійсності в її революційному розвитку». Все, що виходило за рамки «соціалістичного реалізму», неминуче вступало у конфлікт із політичною системою. Це фактично означало відмову від національних засад творчості. Сам факт звернення до минулого українського народу, відтворення його самобутньої сутності вже вважали проявом буржуазного націоналізму. Водночас від української культури вимагали «тісніше зливатись із великою російською культурою».
Із 1948 року розгорнулася боротьба з космополітами. Космополітизм як ідеологія світового громадянства надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям. Натомість Йосиф Сталін бачив у ній спробу утвердити гегемонію «американського буржуазного націоналізму», спосіб ідеологічної та культурної експансії США. Звинувачення в космополітизмі адресували головно усім інтелектуалам, які контактували із Заходом. Потенційно найвразливішими щодо таких звинувачень були представники єврейської національності, позаяк вони мали численних родичів за кордоном. Євреї були також достатньо представлені серед інтелектуальних еліт США і Західної Європи. У поле зору партійних функціонерів УРСР потрапили літературні й театральні критики, насамперед єврейської національності. їх звинуватили в антипатріотизмі, у «низькопоклонстві перед культурою Заходу», в спробі здійснити змову в інтересах міжнародного імперіалізму. Як наслідок — масові звільнення євреїв з освітніх закладів, наукових установ. У 1950 році був ліквідований кабінет єврейської літератури, мови й фольклору при АН УРСР, який очолював мовознавець Ель Співак. Декому із представників єврейської культури інкримінували зв'язки з «Єврейським антифашистським комітетом», сфабрикували справу, що закінчилася розстрілом у 1952 році його лідерів. Для забезпечення «нового ідеологічного курсу» з 1946 до 1951 років було прийнято низку партійних постанов, що відображали нарощування репресивної політики. Перед духовною розправою створювали відповідну атмосферу — сипали безпідставні звинувачення, розгортали публічну критику. Прикметною ознакою була упередженість в оцінках діячів науки і культури. «Ждановщина» і боротьба з космополітизмом мали своїм наслідком гальмування розвитку науки, культури і мистецтва, обмеження свободи творчості, ізоляцію від надбань західної культури.
- 1. Які тенденції визначали духовний клімат радянської доби першого повоєнного десятиліття?
- 2. Визначте мету політики «ждановщини».
- 3. Проти кого розгорнулася боротьба з космополітизмом?
Із постанови ЦК КП(б)У «Про політичні помилки й незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР»
«...незважаючи на своє тринадцятирічне існування, Інститут не розробив, не видав наукової марксистсько-ленінської історії України. Праці Інституту складені в антимарксистському дусі, містять у собі грубі помилки, перекручення буржуазно-націоналістичного характеру. Працівники Інституту запозичили в буржуазно-націоналістичних істориків Антоновича, Грушевського та інших основні положення, що, по суті, призвело до відродження буржуазно-націоналістичних настанов у питаннях історії України, викритих партією як ворожих українському народові».
- 1. Висловіть обґрунтоване судження. В чому радянська влада звинуватила працівників Інституту історії України Академії наук УРСР?
Уривок зі «Збірника творів» Ігоря Губермана
За все на євреїв знайдеться суддя.
За жвавість, за розум, сутулість.
За те, що єврейка стріляла в вождя.
За те, що вона промахнулась.
- 1. Як даний вірш розкриває репресивну політику влади?
Коли в Україні почалася боротьба з космополітизмом (1948 р.), у Палестині, в місті Тель-Авів Єврейська Національна рада проголосила створення держави Ізраїль (14.05.1948 р.).
Підсумуйте свої знання
1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:
- лютий 1947 р. — відбулися вибори до Верховної Ради УРСР;
- грудень 1947 р. — відбулися вибори до місцевих рад;
- 1946-1949 рр. — період реалізації ідеологічної політики «ждановщини»;
- 1948 р. — початок боротьби з космополітизмом.
2. Поясніть значення понять: «ждановщина», космополітизм, репатріанти, соціалістичний реалізм.
3. Підготуйте історичну довідку на тему: «Пізній сталінізм: методи зміцнення тоталітарного режиму».
4. Визначте причини й наслідки ідеологічних кампаній та їхній вплив на суспільство.
Коментарі (0)