Внутрішньополітична ситуація в УРСР у першій половині 1950-х рр.
- 1-05-2022, 22:48
- 1 358
11 Клас , Історія України 11 клас Даниленко, Смольніцька (рівень стандарту)
§ 9. Внутрішньополітична ситуація в УРСР у першій половині 1950-х рр.
1. Зміни в керівництві країни
На початку 1950-х рр. у СРСР зберігалися монополія комуністичної партії на владу та особиста диктатура Й. Сталіна. Зрощення партійного та державного апаратів з профспілками й громадськими організаціями створило умови для повного контролю радянської держави над усіма сферами життя. Хоча до 1954 р. в Україні ще діяла організована мережа підпілля.
Й. Сталін керував державою, спираючись на радянську бюрократію (номенклатуру). Саме партійна, державна й господарська номенклатура, або правляча бюрократія, розпоряджалася державною власністю на засоби виробництва, що складали економічний фундамент системи. Природний та економічний потенціал УРСР, будучи під контролем союзних міністерств і відомств, експлуатувався без урахування інтересів України та її населення.
Після смерті Й. Сталіна в 1953 р. та з приходом до влади М. Хрущова почалися суттєві кадрові перестановки та зміни керівництва на місцях.
Микита Хрущов
Микита Хрущов (1894-1971) - партійний і державний діяч. У 1938 р. - секретар Московського міськкому ВКП(б). Саме із цієї посади призначений Першим секретарем ЦК КП(б)У, який очолював до 1949 р. (з перервою в 1947 р.). З вересня 1953 р. - Перший секретар ЦК КПРС. Сформувавшись як особистість у 1920-1930-х рр. і пройшовши «сталінську школу» кадрового зростання, М. Хрущов спирався на випробувані адміністративно-командні методи управління.
Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте фільм «Микита Хрущов. Спроба змінити країну. Пишемо історію». Окресліть найважливіші для вас моменти фільму.
Державна служба. Державні службовці - особи, які виконують функції держави на відповідній території, у конкретній галузі державного управління. Держслужбовець повинен дотримуватися законів, шукати шляхи для розв’язання питань, що перебувають у його компетенції, бути справжнім фахівцем та з повагою ставитися до громадян.
У 1954 р. збільшилася частка українців у складі ЦК КПУ, у республіканському державному апараті, зросло представництво у всесоюзному керівництві, у Збройних силах СРСР. В УРСР з’явилася фактично нова радянська політична еліта, більшість якої починала свою трудову діяльність у сільському господарстві та походила із центральних і північно-східних регіонів України.
2. Нові виступи проти сталінської системи
1953 р. - це рік знакових змін, які стосувалися багатьох сфер суспільного життя. Ці зміни були спричинені кризою сталінської системи управління. Після смерті Й. Сталіна в таборах розраховували на послаблення режиму та перегляд справ засуджених. Але амністію отримало обмежене коло осіб (кримінальні злочинці та ув’язнені з невеликими строками покарання). Важкі умови утримання та свавілля адміністрації стали причинами масової непокори й спровокували низку повстань політичних в’язнів у таборах системи ГУЛАГ. Протестувальники висували як економічні вимоги (зменшення тривалості робочого дня, виплата зароблених грошей, поліпшення побутових умов проживання, медичного обслуговування), так і політичні (перегляд справ політв’язнів, покарання представників табірної адміністрації, зняття обмежень у листуванні з родичами).
Повсякденне життя ув’язнених у таборах системи ГУЛАГ
Використовуючи фотографії, сформулюйте п’ять-шість речень про повсякденне життя людей у таборах системи ГУЛАГ.
Норильське повстання (25 травня - 4 серпня 1953 р.) - масовий спротив в’язнів Горлату1 (понад 16 тис. осіб). У Горлату в’язні працювали на мідно-нікелевому руднику, вугільних шахтах, на заводах, а також зводили місто Норильськ. Повстання було спровоковано випадком зловживання вогнепальною зброєю охоронцем табору. Провідну роль в організації повстання відігравали члени ОУН, колишні бійці УПА (С. Головко, С. Семенюк, Д. Шумук) та балтійські патріоти. Форми протесту: ненасильницький спротив (невихід на роботу, невиконання наказів адміністрації, виготовлення листівок, плакатів тощо).
1 Горлаг (від рос. Горный лагерь) - Особливий табір № 2 із центром у м. Норильськ Красноярського краю.
Норильське повстання довело, що навіть у найважчих умовах пригноблення можна боротися з тоталітарним режимом, причому не методами терору, які суперечать людській природі і законам демократичного суспільства, а легальними методами колективного протесту. Для цього ідеї повстання повинні були підтримати маси людей, які відкинули багаторічний страх перед системою.
Л. Бондарук, історикиня
Воркутинське повстання (липень-серпень 1953 р.) - спротив ув’язнених у таборі Речлаг1 (з 38 тис. ув’язнених понад 10 тис. - українці). Керували Воркутинським повстанням конспіративні центри, які складалися переважно з українських, балтійських і польських патріотів. Форма протесту: невихід на роботу.
Мовою джерел
Усі комітетники ходили по бараках і пояснювали, чому ми оголошуємо страйк, які будуть наші вимоги. Страйк буде в спільних інтересах, тому свої персональні питання не вирішувати, між собою особистих рахунків не зводити, на роботу нікому не виходити... Працівників табірної адміністрації не ображати, всі вимоги, окрім роботи, виконувати. Хто порушить ці правила страйку, буде покараний комітетом.
Зі спогадів політичного в'язня Ю. Якименка
Яка інформація зі спогаду свідчить про організований характер страйку? Якою була мета «ходіння по бараках» комітетників? Для чого серед в’язнів поширювали правила поведінки під час страйку?
Кенгірське повстання (травень-червень 1954 р.) відбулося в концтаборі особливого режиму Степлаг2 (понад 20 тис. осіб, з них українців - 46,3 %). В’язні Степлагу працювали на будівництві Кенгірського водосховища, гідровузла і ТЕЦ, на збагачувальній фабриці та об’єктах соцкультпобуту селища Кенгір, у копальнях, шахтах і кар’єрах поблизу. Повстання відбулося через нестерпні умови життя й праці в’язнів, свавілля з боку адміністрації та відлуння про виступи і страйки в концтаборах у Воркуті та Норильську. Приводом стало невмотивоване застосування зброї охоронцем під час конвоювання ув’язнених. В акціях непокори - невиході на роботу та невиконанні наказів адміністрації - брали участь майже всі категорії ув’язнених. Повстанням керував конспіративний центр, до складу якого входило п’ять осіб із числа вояків УПА та представників балтійських народів - І. Кондратас, В. Ус, О. Суничук, Вахаєв і Г. Келлер.
1. Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте документальний фільм «Кенгір. 40 днів свободи». Що нового ви дізналися? 2. Поділіться отриманою інформацією зі старшими родичами. 3. Підбийте підсумки ваших інформаційних пошуків.
1 Речлаг (від рос. Речной лагерь) - Особливий табір № 6 для політв’язнів із центром у м. Воркута.
2 Степлаг (від рос. Степной лагерь) - Особливий табір № 4 для політв’язнів, управління якого розташовувалося в с. Кенгір (Казахстан).
Кожне із цих повстань було придушено силовими методами, загинули сотні людей. За результатами повстань відбулися найбільші зміни в каральній системі управління. Було здійснено повну реорганізацію системи: протягом кількох років на волю вийшли дві третини ув’язнених, виправно-трудові табори (ВТТ) скасовувалися; в’язні, що відбували термін у ВТТ, переводилися до колоній, а особливо небезпечні - до в’язниць.
3. XX з’їзд КПРС
XX з’їзд КПРС відбувся в Москві 14-25 лютого 1956 р. На з’їзді обговорювалися питання зовнішньої (курс на зниження міжнародної напруженості) і внутрішньої (економічні та соціальні проблеми, переваги «колективного керівництва» державою) політики. Знаменитим з’їзд став завдяки доповіді М. Хрущова «Про культ особи та його наслідки», у якій новий керівник партії та держави засудив культ особи Й. Сталіна, масовий терор і злочини другої половини 1930-х - початку 1950-х рр., провину за які поклав на Й. Сталіна. Також було розглянуто проблему реабілітації партійних і військових діячів, репресованих за часів Й. Сталіна. Утім основи соціалістичного державного устрою не піддавалися критиці. Культ особи визнавався однією з характерних ознак сталінського періоду, хоча явище розглядалося винятково як наслідок особистих недоліків Й. Сталіна, але не породження системи, що він створив.
Культ особи - це безмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яка обіймає найвищу посаду в політичній чи релігійній ієрархії, надмірне перебільшення заслуг, функцій і ролі лідера.
Публічне оприлюднення виступу М. Хрущова відбулося після публікації Постанови ЦК КПРС «Про подолання культу особи і його наслідків» (липень 1956 р.), яка викликала великий резонанс у країні.
Цей документ оцінювали по-різному. Одні сприймали десталінізацію як початок руйнації системи, інші, навпаки, - як засіб її зміцнення. І перші, і другі, безумовно, прагнули її збереження, тому критику культу особи намагалися ввести в жорсткі рамки.
4. Десталінізація та лібералізація суспільного життя
Десталінізація - це процес ліквідації та розвінчання культу особи Й. Сталіна й сталінської політичної системи. Десталінізація поклала край великомасштабному використанню примусової праці в економіці. У кінці 1950-х рр. було проведено кампанію з очищення від спадщини Й. Сталіна у громадській сфері.
Поясніть, як десталінізація впливала на повсякденне життя радянських громадян.
Лібералізація - це пом’якшення державного тиску на різні сфери суспільного життя: політику, економіку, право.
Одним з перших кроків до лібералізації радянського суспільства стала відмова від насилля як головного інструмента державного управління:
- восени 1953 р. ліквідували військові трибунали й Особливу нараду НКВС та оголосили про амністію осіб, засуджених на строк до п’яти років, а також за посадові, господарські й деякі воєнні злочини; вагітних жінок, неповнолітніх (віком до 18 років) та жінок, що мали дітей віком до 10 років;
- у 1954 р. створено Комісію Президії ЦК КПРС для розслідування злочинів Й. Сталіна в роки «великої чистки» (1936-1939); у 1955 р. ухвалено положення про прокурорський нагляд.
З високих трибун пролунало запевнення, що законність та охорона прав громадян - найважливіша основа розвитку та зміцнення радянської держави.
Після XX з’їзду КПРС продовжилося активне реформування адміністративно-правоохоронної системи: розформували значну частину внутрішніх військ та внесли зміни в кримінальне законодавство. Серед новацій: вилучення поняття «ворог народу», зниження обсягів і тривалості термінів кримінального покарання та заміна їх в окремих випадках на адміністративні заходи.
Андрій Малишко
Андрій Малишко (1912-1970) - український поет, перекладач, літературний критик. Під час обговорень підсумків XX з’їзду КПРС висловився за повернення літературної спадщини репресованих у сталінський період О. Олеся, М. Ірчана, В. Блакитного, Г. Косинки, М. Куліша, порушив заборонену в Україні тему Голодомору 1932-1933 рр. Виступав за подолання негативних явищ, які наростали в національній політиці, призводили до забуття рідної мови, історії та традицій українського народу.
Іноземні мови. Престижна та затребувана професія перекладача має спеціалізації: письмовий переклад (технічної літератури, художньої літератури) та усний переклад (синхронний, послідовний). Професія перекладача допомагає зробити світ зрозумілішим і дарує можливість бути почутим у будь-якій країні.
Десталінізація здійснювалася в таких формах:
- розвінчування образу «великого вождя»;
- відновлення першорядної ролі партії у владній ієрархії;
- реформування державного апарату (децентралізація управління економікою, кроки до активізації діяльності рад);
- курс на ширше залучення трудящих мас до суспільного життя шляхом створення мережі громадських організацій (основний базис - ради, комсомол, профспілки);
- зміни в соціальному законодавстві;
- зменшення ідеологічного тиску у сфері культури.
Десталінізація та лібералізація здійснювалися непослідовно та суперечливо. З одного боку, спостерігалося поступове руйнування ідеологічної одновимірності мислення, його модернізація, демократизація та гуманізація. З іншого - запроваджені реформи були тимчасовими й поверховими, тому кардинально не змінили основ тоталітарної системи. Усталені стереотипи мислення та правила поведінки були доволі стійкими, що унеможливило миттєву зміну парадигми мислення. Але контролювати й регламентувати діяльність і свідомість громадян владі ставало дедалі складніше.
Відлига - це неофіційна назва періоду в історії України та всього СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х - початок 1960-х рр.). Характерними рисами цього періоду були певний відхід від жорсткої сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.
Чому поняття відлига закріпилося в історіографії для позначення періоду?
5. Реабілітація жертв сталінських репресій
Реабілітація - це комплекс заходів, яких вживає держава для поновлення репутації, доброго імені громадян, незаконно притягнутих до кримінальної відповідальності в період утвердження та функціонування в Україні тоталітарного режиму.
Насамперед він [XX з’їзд КПРС] дав поштовх прискореному процесу звільнення і реабілітації репресованих. Сотні тисяч осіб вийшли на свободу, мільйонам повернуто їх чесне ім’я. Можливо, процес, розпочатий напередодні з’їзду, міг мати продовження і без втручання Хрущова з його доповіддю, проте він рухався би дещо повільніше і його вплив на моральне оздоровлення суспільства був би значно меншим.
К. Марусик, політолог, правник
До яких наслідків, на думку дослідника, привів XX з’їзд КПРС?
Після XX з’їзду КПРС партійно-державне керівництво продовжило процес амністії та реабілітації жертв сталінських репресій:
- відповідно до Указу Президії ВР СРСР від 24 березня 1956 р. «Про розгляд справ на осіб, що відбувають покарання за політичні, службові і господарські злочини», в Україні було створено 13 комісій, яким надавалося право на місцях, після особистого ознайомлення із засудженими, ухвалювати остаточне рішення щодо звільнення їх з-під варти, подальшого утримання в місцях позбавлення волі;
- одночасно з роботою комісій Президії ВР СРСР проводився перегляд архівно-слідчих справ про державні злочини органами прокуратури УРСР. Як правило, переглядалися справи лише тих засуджених за політичні злочини, від яких надійшли скарги чи заяви від їхніх рідних або творчих спілок, громадських організацій.
У 1956-1959 рр. повністю реабілітовано 250 тис. осіб (переважно посмертно), додому повернулися десятки тисяч в’язнів.
Використовуючи схему (с. 48), проаналізуйте зміст реабілітації громадян. Згрупуйте інформацію за рубриками: порушені права / відновлені в процесі реабілітації / не передбачалися для відновлення.
На кінець 1950-х рр. переглянуто справи 5,5 млн осіб і тільки 58 % з них було реабілітовано.
Здебільшого реабілітація стосувалася кількох груп осіб:
- українських діячів науки та культури (зокрема, письменників І. Микитенка, З. Тулуб, В. Чумака, Д. Фальківського та ін.);
- державних, партійних і військових працівників (зокрема, В. Затонського, Е. Квірінга, С. Косіора, Ю. Коцюбинського, М. Скрипника та ін.);
- звинувачених у співробітництві з німецькими окупантами (за звинуваченням у «посібництві ворогу» безпідставно вислали за межі України тисячі жителів західних областей).
Поза процесом реабілітації залишилися жертви політичних процесів, сфабрикованих у 1920-х - на початку 1930-х рр.; активні діячі ОУН і УПА; партійні діячі та інтелігенція, репресовані за звинуваченнями «в причетності до українського буржуазного націоналізму».
Мовою джерел
1. Знято з обліку спецпоселень і звільнено з-під адміністративного нагляду органів МВС СРСР кримських татар, балкарців, турків - громадян СРСР, курдів, хемшилів і членів їх сімей, виселених на спецпоселення в період Великої Вітчизняної війни;
2. Встановлено, що зняття обмежень по спецпоселенню з перелічених вище осіб не тягне за собою повернення їм майна, конфіскованого при виселенні, і що вони не мають права повертатися в місця, звідки були виселені.
З Указу Президії ВР СРСР (28 квітня 1956 р.)
Висловте своє ставлення до змісту Указу Президії ВР СРСР щодо репресованих народів.
У середині 1960-х рр. процес реабілітації фактично припинився. Кількість переглянутих справ щорічно зменшувалася, перевірки проводилися лише за особистою заявою громадян або їхніх родичів.
5 травня 2018 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Перейдіть за кодом чи посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2325-19 та ознайомтеся зі змістом закону. Сформулюйте власний висновок про доцільність і значення цього документа для суспільства.
Формуємо компетентності
Хронологічну. Розташуйте у хронологічній послідовності події: XX з’їзд КПРС, Норильське повстання, Кенгірське повстання, оприлюднення постанови «Про подолання культу особи і його наслідків», смерть Й. Сталіна.
Просторову. Використовуючи карту 1 (с. 216), складіть розповідь про участь українців у повстаннях у сталінських концтаборах у 1953-1954 рр.
Інформаційну. На які групи осіб поширювалася реабілітація? Назвіть представників цих груп.
Логічну. 1. У чому, на вашу думку, полягала особливість процесів реабілітації в Україні? 2. Чому партійно-державне керівництво не наважилося на подальший процес десталінізації?
Аксіологічну. «ХХ з’їзд [КПРС]-вагома віха в історії СРСР, що практично поділила її радянський період приблизно навпіл» (К. Марусик, політолог, правник). Обґрунтуйте ваше розуміння цього твердження. Почніть словами: «Я (не) згоден / згодна...».
Мовленнєву. Якими фактами з історії СРСР (УРСР) можна проілюструвати терміни: культ особи, хрущовська відлига, десталінізація, лібералізація, реабілітація?
Коментарі (0)