|
Упродовж багатьох десятиліть Українська РСР, як і інші союзні республіки, мала формальний суверенітет у складі СРСР. Відповідно такими були й вибори до вищого законодавчого органу УРСР. Кандидати на виборні посади фактично лише затверджувалися голосуванням. У виборчому бюлетені містилося лише одне прізвище. Депутати двічі на рік на один-два дні збиралися в залі засідань Верховної Ради та ухвалювали закони. У роки перебудови ситуація зазнала докорінних змін. Уже під час виборів народних депутатів СРСР у 1989 р. уперше було застосовано окремі елементи вільних та альтернативних виборів1. Ще більше ситуація змінилася в Україні на час виборів депутатів до Верховної Ради УРСР і місцевих рад (березень 1990 р.). На порядку денному постало завдання відновлення української державності, а також необхідність докорінних змін в економічній і політичній галузях. Представники 43 неформальних організацій сформували Демократичний блок України. Одним із співзасновників був Народний Рух України. Упродовж трьох місяців до виборів його представники розгорнули мітингову кампанію та інші акції. Найвагомішою була акція «Українська хвиля» (21 січня 1990 р.), організована на відзначення річниці возз’єднання двох українських республік у 1919 р. 1 Альтернативні вибори - вибори, які надають право та можливість усім громадянам здійснювати вільний вибір шляхом голосування, обираючи між двома й більше кандидатами на виборну посаду. Мовою джерел Ніхто не приховує того, що поляризація громадськості відбулась... Нині об'єднуючим осередком у нас став НРУ, однак його статус не визнає колективного членства. Дане положення ввійшло в протиріччя з реальним життям, оскільки УГС, Товариство української мови ім. Т. Шевченка, «Меморіал», СНУМ, Товариство Лева та інші, поєднавшись з Рухом, не розчинилися в ньому, а кожна з організацій зберегла свою платформу, членство, видавничий орган. От і довелося сформувати блок демократичних сил....
|
