§ 34. Політичне життя суспільства

1. Організація управління державою

У процесі розбудови владних структур у 1991-1994 рр. визріла криза. Вона проявилася у протистоянні парламенту та президента, роздвоєнні виконавчої гілки влади, формуванні чиновницьких дублюючих структур та ін. З президентськими виборами 1994 р. намітилися спроби виправити ситуацію і здійснити соціально-економічні реформи.

Новообраний президент Л. Кучма домігся підписання 8 червня 1995 р. документів, які суттєво розширили його повноваження. Україна перетворилася на президентсько-парламентську республіку. Утім перерозподіл влади не привів до стабілізації: спостерігалося дублювання повноважень державних інститутів, постійне перетягування на себе повноважень між основними гілками влади. Довіра населення до діяльності президента, Верховної Ради, владних структур на місцях падала.

Хоч ухвалення Конституції України в 1996 р. і окреслило базові основи функціонування різних гілок влади, але не стало крапкою в їхньому протистоянні. Л. Кучма продовжував посилювати роль президента в керуванні державою. Він активно застосовував лобіювання1 своїх інтересів у Верховній Раді, здійснював кроки до створення «партії влади». Певний час інтереси президента збігалися з Міжрегіональним блоком реформ, який проголошував своєю метою якнайшвидше реформування української економіки на засадах приватної власності, самостійності регіонів у вирішенні економічних питань, дотримання прав людини, стратегічного економічного партнерства з республіками колишнього СРСР.

Під час президентства Л. Кучми відбувся процес розшарування суспільства на клани. Частина державних чиновників, бізнесменів, не згодних з політикою керівництва держави, перейшли до конструктивної опозиції й почали формувати власну політичну структуру. У 1996 р. в Україні зареєстровано понад 40 політичних партій, які умовно можна поділити на кілька блоків: центристський, правий, лівий, проросійський.

Підготовка до нових президентських виборів 1999 р. супроводжувалася гострим політичним протистоянням. За результатами першого туру жоден з кандидатів не набрав необхідної кількості голосів. У другий тур вийшли П. Симоненко і Л. Кучма. У другому турі переміг Л. Кучма. Під час другої каденції він намагався впливати на ухвалення важливих державних рішень через зміну президентських повноважень та структури політичної системи. У цей період в Україні потужною силою стала масова опозиція. У 2004 р. почалася політична криза, яка збіглася із черговими президентськими виборами.

2. Леонід Кучма

Леонід Кучма (народився 1938 р.) - інженер-механік у галузі ракетної техніки, державний діяч, політик. Закінчив Дніпропетровський університет (1960). Пройшлов шлях від інженера конструкторського бюро «Південне» у м. Дніпропетровськ (1960) до генерального директора ВО «Південний машинобудівний завод» (1992). Протягом 1990-1994 рр. - народний депутат України, член Комісії ВР України з питань оборони і державної безпеки (1990-1992), член Ради національної безпеки і оборони України (1992-1993). З 1994 по 2004 р. - Президент України.

Леонід Кучма

Десятирічний період правління Л. Кучми отримав як позитивні, так і негативні оцінки. Як позитив розцінюють ухвалення довгоочікуваної Конституції України, налагодження діяльності Конституційного

Суду України, запровадження національної валюти, наведення певного порядку в економічній, державно-управлінській галузях, подолання тотальної кризи 1990-х рр., збереження територіальної цілісності незалежної України.

Водночас Л. Кучма зазнав великої критики за посилення президентської гілки влади. Виконавчу владу було реорганізовано таким чином, що президент мав змогу безперешкодно впливати на будь-яку сферу державного управління. На тлі перетворень у системі державних органів особливим чином вирізнялися кількісні та якісні зміни в Адміністрації Президента України. За роки президентства Л. Кучми Адміністрація Президента України перетворилася на центр розробки найважливіших управлінських рішень і впливовий центр влади.

1 Лобіювання, лобізм - цілеспрямований легальний вплив на органи державної влади та місцевого самоврядування від імені іншої особи, організації або групи.

Саме в роки президентства Л. Кучми велика частка державного капіталу перейшла під управління надпотужних фінансових груп, пов’язаних з українським політикумом.

Більшість ЗМІ працювали на виправдання владної політики президента та його оточення, блокувалися можливості впливу опозиції на політичний процес. У стосунках влади та мас-медіа з’явилося поняття «темники» - письмові вказівки Адміністрації Президента підконтрольним телеканалам та іншим ЗМІ з метою подання інформації в інтересах певних груп.

Під час свого другого терміну перебування на посаді, який почався 1999 року, Кучма став верховним арбітром у стосунках між новими олігархічними кланами в економіці й політиці. Він також намагався зміцнити особисту владу й маргіналізувати парламент. Але тут усе пішло не за планом: Україна справді не була Росією.

С. Плохій, історик

Які ознаки змін у політичній діяльності Л. Кучми наводить автор?

3. Рухи протесту на початку 2000-х рр.

Переломним моментом правління президента Л. Кучми стала осінь 2000 р., коли було знайдено мертвим журналіста Георгія Гонгадзе - засновника часопису «Українська правда». Ця подія та опублікований запис розмов у кабінеті Л. Кучми спричинили значний суспільний резонанс.

Опозиція, яка об’єднала націонал-демократів, соціалістів і навіть комуністів, почала політичну кампанію під гаслом «Україна без Кучми». Перший протест було проведено 15 грудня 2000 р., у ньому брали участь 24 політичні партії та громадські організації.

Мовою джерел

Наметове містечко на Хрещатику дісталося до переходу напроти Прорізної. «Зона, вільна від Кучми» в понеділок зранку нараховувала вже 36 наметів. Тим часом в Дніпропетровську антикучмісти пікетують районний суд... У суботу вдень 13 партій обласної організації «Україна без Кучми» виставили німий пікет в центрі міста біля ЦУМу. Роти учасників акції були заклеєні на знак протесту. Мітинг був несанкціонований, оповіщати заздалегідь міські власті «безнадійно» - це призводить до зриву акції... В неділю увечері багатотисячний ланцюг учасників «Україна без Кучми» зі свічками і портретами Гонгадзе в руках вишикувався від Хрещатику через майдан Незалежності по вулиці Інститутській до Банкової... Організатори акції з мегафонами в руках скандували «Кучму - геть!», що із задоволенням підхоплювали учасники живого ланцюга.

З хроніки подій акції «Україна без Кучми» (11-12 лютого 2001 р.)

Які події наведено в рубриці? Що спонукало людей приєднуватися до протестних заходів? Заходи були організованими чи стихійними? Які форми протесту використовували учасники?

Акція протесту «Україна без Кучми» (2001)

Восени 2002 р., у другу річницю смерті Г. Гонгадзе, почалася акція протесту «Повстань, Україно!». На Європейській площі в Києві зібрався багатотисячний мітинг із закликом «Кучму у відставку!». Серед організаторів протестних акцій були опозиційні партії: Соціалістична партія України, Комуністична партія України, Блок Юлії Тимошенко. До акції також приєднався лідер опозиційного блоку «Наша Україна» В. Ющенко.

З різною активністю протести в межах акції було проведено у Львові, Донецьку, Одесі, Чернівцях, Харкові, Сімферополі, Дніпропетровську, Кіровограді, Житомирі, Луцьку тощо.

У першій половині 2003 р. акцію поступово згорнули.

Мовою джерел

Наша спільна акція «Повстань, Україно!» дозволила консолідувати націю, згуртувати здорові сили суспільства, підняти народ на відкриту боротьбу з корупцією, олігархією, тіньовою економікою та іншими негативами урядування чинної влади, втіленням якої став президент Л. Кучма та його найближче оточення. Мільйони людей з усієї України, незважаючи на погрози, шантаж, провокації та залякування, знайшли в собі мужність вийти на вулиці та площі, щоб висловити рішучий протест згубному і злочинному політичному курсу, яким веде країну можновладна бандитська верхівка. Ми щиро вдячні всім чесним та порядним людям, які підтримали акції протесту і розпочали самі виборювати своє право на гідне життя. Без вашої участі, без вашої щирої підтримки ми ніколи б не змогли розраховувати на успіх у боротьбі.

Зі звернення лідерів акції «Повстань, Україно!» до українського народу (6 грудня 2002 р.)

Які обставини спонукали лідерів опозиції до організації протестної акції? Чому їхні заклики були популярними? Як влада реагувала на громадську активність учасників протестів?

4. Конфронтація навколо острова Тузла

Восени 2003 р. відбулося загострення українсько-російських відносин. Приводом до конфлікту стала ситуація, яка нібито вимагала негайного проведення Російською Федерацією комплексу робіт з метою запобігання екологічній катастрофі в регіоні. Саме в цей період російські ЗМІ активно розповсюджували думку, що будівельні роботи на острові Тузла виконують суто для вирішення проблем з його підтопленням.

Російська сторона зазначала, що роботи зі спорудження дамби в Керченській протоці від Таманського півострова до острова Тузла розпочалися винятково з ініціативи губернатора Краснодарського краю О. Ткачова без погодження з вищим керівництвом держави.

У російських ЗМІ конфлікт супроводжувався образливою риторикою губернатора на адресу української сторони.

Задовго до згаданих подій депутатом Законодавчих Зборів РФ Олександром Травніковим у 1997 році було презентовано дві книги щодо історичної долі острова Коса Тузла. Це - «Коса Тузла. Причисленная территория» і «Коса Тузла и стратегические интересы России», в яких автор достатньо аргументовано доводить, що і Тузла, і Кримський півострів є територією, що належить Російській Федерації, а отже, і сферою її стратегічних інтересів. Спосіб викладення матеріалу в цих творах є елементом прихованої пропаганди з метою формування відповідної суспільної думки щодо означеного питання, але саме ці твори стали ідеологічним підґрунтям у майбутньому конфлікті.

О. Гапеєва, історикиня

Які приклади прихованої пропаганди, що завдали шкоди інтересам України, наводить автор у своєму дослідженні? Чи можна означені дії розцінювати як інформаційну війну? Сформулюйте висновок про формування в інформаційному просторі Російської Федерації ідей, які порушували гарантії національної безпеки України.

Після низки політико-дипломатичних консультацій, рішучих виступів українських парламентаріїв та вжиття відповідних заходів з боку Міністерства оборони України відбулася зустріч Президента України Л. Кучми та Президента Російської Федерації В. Путіна, конфлікт було вичерпано.

Але ще багато років поспіль з російської сторони лунали думки про зраду національних інтересів РФ та «здачу» острова Тузла Україні.

Формуємо компетентності

Хронологічну. Установіть хронологічну послідовність подій: конфронтація навколо острова Тузла, акція «Україна без Кучми», початок другої каденції президента Л. Кучми, акція «Повстань, Україно!».

Просторову. Використовуючи карту 7 (с. 221), сформулюйте висновок про географію поширення протестних рухів.

Логічну. Складіть характеристику політичної діяльності Л. Кучми.

Аксіологічну. «Акції "Україна без Кучми” та "Повстань, Україно!”... не мали якогось конкретного, відчутного результату. Місія подібних акцій - підігрівати протестні настрої громадськості, тримати в "тонусі” місцевих партійних активістів. Зрештою, відпрацювати механізми захисту результатів голосування на майбутніх президентських виборах» (І. Жданов, президент аналітичного центру «Відкрита політика»). Як ви розумієте це твердження? Сформулюйте свою оцінку початку й перебігу акцій з позиції політичного лідера / учасника акції / пересічного громадянина. Обговоріть висновки в загальному колі.

Мовленнєву. Висловте своє ставлення до подій, що відбувалися навколо острова Тузла. Покажіть місце конфлікту на карті 7 (с. 221).

Інформаційну. 1. Знайдіть у мережі Інтернет інформацію з теми «Медіаринок і медіавласність» та ознайомтеся з нею. 2. Використовуючи інформацію, отриману з тексту параграфа та інтернет-мережі, а також власний досвід, схарактеризуйте діяльність ЗМІ в Україні.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Історія України 11 клас Даниленко, Смольніцька (рівень стандарту)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)