Войти
Закрыть

Гласність і політичний плюралізм

11 Клас

М. Горбачов ініціював в СРСР політику гласності, за допомогою якої передбачалося сформувати зворотний зв’язок між владою й населенням та активізувати громадян на підтримку реформ. Гласність - це внутрішня політика, що проводилася керівництвом СРСР у період перебудови. Її риси: відносна відкритість і правдивість у діяльності державних і громадських організацій; часткова свобода слова та інформації; створення умов для участі громадян у вирішенні внутрішньополітичних питань; урахування громадської думки; відмова від ідеологічного тиску на суспільство, переслідувань за переконання та висловлені думки й судження. Мовою джерел Гласність передбачає соціальну, правову і моральну відповідальність засобів масової інформації. Неодмінними вимогами в цій сфері повинні бути... компетентність, безумовна достовірність інформації. З резолюції XIX Всесоюзної конференції КПРС «Про гласність» (1988) У чому проявлялася новизна проголошеного курсу можливостей відкритого інформування суспільства? Порівняйте заявлені тези з подіями 1986 р. в Україні. Незважаючи на заявлені зміни, у СРСР продовжував функціонувати головний цензурний літературний орган - Головне управління у справах літератури та видавництва і згодом створене на його базі Головне управління з охорони державних таємниць у пресі (1989-1991). Це означало, що влада не відмовлялася від впливу на зміст інформації, яку отримувало суспільство. Утім нові можливості активно використовувала опозиційно налаштована громадськість. Її коло поповнювалося дисидентами, які тривалий час були ізольовані від суспільства і тепер поверталися в Україну з тюрем, таборів, заслання. Серед них були В. Чорновіл, М. Горинь, Л. Лук’яненко, які гуртували навколо себе однодумців....
0 Переглянути

Початок перебудови в СРСР

11 Клас

Перебудова - це політичні та економічні реформи, спрямовані на оновлення життя в СРСР, які здійснювалися після приходу до влади Михайла Горбачова (Генеральний секретар ЦК КПРС з 1985 по 1991 р.). Перебудова у своєму розвитку пройшла чотири етапи: березень 1985 р. - січень 1987 р. - під гаслом «більше соціалізму»; 1987—1988 рр. - основний лейтмотив - «більше демократії»; 1989-1990 рр. - розмежування та розкол у таборі провідників перебудови; 1991 р. - перемога радикал-реформізму, розпад СРСР. У середині 1980-х рр. у СРСР керівництво держави вже не мало ефективних важелів для стримування кризових тенденцій в економічній сфері. Через вичерпання екстенсивних ресурсів за відсутності внутрішніх резервів для модернізації відбувалося призупинення економічного розвитку, падіння основних економічних показників, втрата економічних позицій СРСР на міжнародній арені, загострення соціально-економічних проблем. Поглиблення економічної кризи супроводжувалося наростанням кризових явищ у політичній та ідеологічній сферах. Згідно з новим курсом, який проголосив М. Горбачов на квітневому пленумі ЦК КПРС (1985), передбачалося здійснити комплекс реформ для прискорення соціально-економічного розвитку країни, виведення економіки на новий технологічний рівень і досягнення нового якісного стану суспільства. Кожна з проголошуваних складових «прискорення» підкріплювалася низкою заходів, які впроваджувалися випробуваними командно-адміністративними методами....
0 Переглянути

Практичне заняття 3. Повсякденне життя в місті та на селі

11 Клас

Традиція представлення історії міст і сіл у нерозчленованій єдності міцно укорінена у вітчизняному історієписанні. Чимало прислужилося такому укоріненню вершинне досягнення українських краєзнавців - 26-томна «Історія міст і сіл Української РСР». Хоч історія сіл була представлена в ній здебільшого лише фрагментарно, у суспільній свідомості арена розселення і поселень незмінно асоціювалася із місько-сільським континуумом. Але ж очевидно, що місто й село - відмінні поселенські структури, а їхній історичний досвід ... у порівняльному контексті майже неспівставний. Місто й село - це різні системи самоорганізації людських співтовариств, а конфігурації міського й сільського життя на всіх історичних етапах мали більше розбіжностей, ніж спільних рис. Міській субкультурі притаманний потяг до інновацій, сільській - авторитет традиції. А отже, постає необхідність пошуку часто невидимих, розмитих меж між містом і селом, з одного боку, і міською й сільською історією - з другого. При всій самоочевидності відмінностей між містом і селом провести чітку грань між цими двома поняттями часто буває непросто. Я. Верменич, історикиня 1. Об’єднайтеся у групи та опрацюйте текст за методом «Надайте мені заключне слово». Оберіть з тексту найважливіший, на вашу думку, фрагмент і запишіть його на аркуші паперу. На зворотному боці запишіть коментарі: Які думки викликав цей уривок? Чому це важливо? Що в ньому сумнівного? 2. Вислухавши позиції всіх учасників, визначте основну думку автора в наведеному дослідженні. Аргументуйте....
0 Переглянути

Розвиток культури

11 Клас

Процеси, що відбувалися в економіці, впливали на розвиток освітньої галузі. Оскільки країна потребувала кваліфікованої робочої сили, було приділено значну увагу підготовці трудового ресурсу. Крім того, освіта була важливою ланкою ідеологічної системи. У другій половині 1960-х - 1970-х рр. продовжилося реформування системи освіти: з 1966 р. введено обов’язкову 10-річну освіту, з 1969 р. посилено централізацію управління освітою (Міністерство освіти СРСР перебрало на себе низку повноважень республіканського міністерства), з 1968 р. політизовано навчально-виховний процес шляхом відновлення військової підготовки у вишах, з 1972 р. - обов’язкову початкову військову підготовку введено в середніх школах УРСР. Кількісними показниками характеризувалися зміни у сфері вищої освіти: з’явилися нові виші - Донецький (1964), Сімферопольський (1972), Запорізький (1985) університети, згодом Прикарпатський і Волинський університети; створено мережу загальнотехнічних і загальнонаукових факультетів при великих промислових підприємствах. Кількість спеціалістів з вищою освітою в Україні з 1964 по 1985 р. зросла з 2,3 млн до 7,3 млн. Провідним науковим центром була Академія наук УРСР. Її наукові установи розподілялися за секціями: фізико-технічні та математичні науки, хіміко-технологічні та біохімічні науки, суспільні науки. АН УРСР очолював видатний учений Б. Патон....
0 Переглянути

Відродження історичної пам’яті українства

11 Клас

У СРСР інформацію про Голодомор 1932-1933 рр. було засекречено та заборонено. Навіть у період десталінізації партійно-державне керівництво не визнало існування терору голодом у колективізованому селі. Історик В. В’ятрович називає 10 засобів, використовуваних владою для приховання правди про трагедію 1932-1933 рр.: 1) обмеження пересування людей, а отже, й інформації; 2) жорстка цензура - від газет до приватних листів; 3) дезінформація про ситуацію в Україні в голодні роки; 4) замовлення матеріалів у закордонних ЗМІ; 5) дискредитація тих свідків, хто розповідав про Голодомор за кордоном; 6) організація турне впливових іноземців до «процвітаючої» України; 7) кримінальне покарання громадян СРСР за згадки про голод; 8) приховування, нищення та фальсифікація первинних джерел: актів громадянського стану, даних перепису, архівних записів; 9) обмеження доступу до даних; 10) залучення на свій бік впливових західних діячів. Усупереч цензурі, в Україні згадки про голод почали з’являтися на сторінках художніх, публіцистичних, мемуарних творів у 1960-х рр. Серед авторів, що наважилися згадувати про заборонене, І. Стаднюк, М. Стельмах, Є. Сверстюк, М. Руденко, В. Чорновіл, М. Осадчий, П. Григоренко. Значним внеском у відновлення пам’яті про Голодомор в Україні в 1932-1933-х рр. була діяльність української діаспори. Українці - очевидці трагічних подій узагальнили відомі їм факти в документальних виданнях: «Чорні справи Кремля: Біла книга» (Детройт, Торонто, 1953, 1955); «Голод 1933 року в Україні: свідчення про винищення Москвою українського селянства» (Нью-Йорк, 1963). Уперше голод в Україні назвав геноцидом американський правник Р. Лемкін у 1953 р....
0 Переглянути

Кримськотатарський національний рух

11 Клас

Серед опозиційних течій і рухів повоєнного періоду в СРСР помітне місце посідав кримськотатарський національний рух - самовіддана і послідовна боротьба народу за повернення на історичну батьківщину, збереження самобутньої культури, реалізацію прав і свобод, гарантованих йому міжнародними актами, декларованих союзною та українською республіканською конституціями. У другій половині XX ст. розгортання кримськотатарського національного руху було відповіддю на депортацію 1944 р. Відразу після депортації починає організовуватися рух за повернення до Криму. Перші протестні кроки представників депортованого народу проявлялися в таких формах, як масові втечі з місць поселення, порушення встановленого режиму. Проте такі дії жорстко каралися. Перші організовані акції руху почалися у другій половині 1950-х рр. як наслідок лібералізації радянського суспільства в період хрущовської відлиги. В історії розвитку кримськотатарського руху умовно розрізняють три періоди....
0 Переглянути

Діяльність Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ)

11 Клас

У серпні 1975 р. уряди 35 держав Європи і Північної Америки, у тому числі і уряд СРСР, підписали Гельсінські угоди, що були покликані закріпити нові відносини в Європі, існуючі кордони та забезпечити виконання в кожній з них високих принципів демократії і прав людини. 9 листопада 1976 р. група дисидентів у Києві об’єдналася в Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод. Мета заснування правозахисної неформальної групи - стежити за здійсненням Гельсінських угод на території України, збирати й поширювати інформацію про порушення Гельсінських угод, змагатися за окрему, самостійну участь України в Гельсінських нарадах і в Гельсінському процесі. Учасники УГГ визначали, що головний мотив їхньої діяльності не політичний, а гуманітарно-правовий. Члени-засновники УГГ: письменник М. Руденко (голова), письменник-фантаст О. Бердник, правозахисники та колишні політв’язні Л. Лук’яненко, О. Мешко, П. Григоренко, І. Кандиба, мікробіолог Н. Строката, інженер М. Маринович, історик М. Матусевич, учитель О. Тихий. У наступні роки склад учасників УГГ поповнювався....
0 Переглянути

Посилення інтелектуальної опозиції радянській системі

11 Клас

Із середини 1960-х і впродовж 1970-х рр. розгортається другий етап дисидентського руху в Українській РСР. Дисиденти зосереджують увагу передусім на захисті прав і свобод громадян, гарантованих Конституціями СРСР та УРСР. Розвиток правозахисного руху в УРСР був спричинений політикою радянської влади, яка спрямовувалася на згортання процесу десталінізації та супроводжувалася утисками інакодумців. Найбільш резонансною справою дисидентів після мітингу протесту проти переслідувань владою української інтелігенції (4 вересня 1965 р.) під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків» стала демонстрація правозахисників під час судового процесу над інакодумцями М. Горинем, Б. Горинем, М. Зваричевською, М. Осадчим (13-18 квітня 1966 р. в м. Львів). На підтримку підсудних виступили І. Драч, Л. Костенко, М. Холодний, І. Вільде, Р. Братунь, Р. Іваничук, Р. Лубківський, І. Дзюба, В. Чорновіл та інші представники наукової і творчої інтелігенції. Упродовж другої половини 1960-х рр. правозахисний рух розвивався у вигляді індивідуальних і колективних звернень громадян (петиційних кампаній) на адресу вищого політичного керівництва, правоохоронних органів з метою захисту свободи слова та переконань, висловлення протесту проти політичних переслідувань. У «Листі 78-ми» (листопад 1965 р.) кінорежисер С. Параджанов, авіаконструктор О. Антонов, композитори В. Кирейко, П. Майборода та ін. вимагали від ЦК КПРС та ЦК КПУ забезпечити дотримання «ленінських принципів соціалістичної демократії» та відкритого публічного розгляду кримінальних справ, порушених проти інакодумців....
0 Переглянути

Динаміка етносоціальних змін

11 Клас

Відбулися істотні трансформації в територіальній структурі. Україна стала міською нацією: у 1965 р. чисельність міського населення складала 51 %, у 1965 р. - 65 %. Основну роль у формуванні міського населення УРСР відігравали міграційні процеси, які мали як стихійний характер, так і державно-стимулювальний. Використовуючи карти 4, 5 (с. 218, 219), порівняйте зміни у складі міського / сільського населення в області, де ви проживаєте. У яких областях України зафіксовано найвищий рівень урбанізації? Чому? У кількісних показниках втрати сільського населення в 1959-1977 рр. становили 3,3 млн осіб. Це відбулося через зниження природного приросту, адміністративно-територіальні перетворення, міграцію до міст, організовані переселення селян із західних і східних областей у південні райони республіки та на цілинні землі Казахстану. Реалізація радянським урядом плану побудови безкласового суспільства шляхом встановлення соціальної однорідності (вирівнювання освітнього рівня, уніфікація розмірів середньої заробітної плати суспільних груп тощо) виявилася недостатньо ефективною. Американський дослідника. Інкелес спробував схарактеризувати радянське суспільство крізь призму його соціального устрою. Автор нарахував у радянському суспільстві 10 соціальних груп. До інтелігенції зарахував такі підгрупи: 1) правляча еліта (вищі партійні чиновники, урядовці, провідні вчені, окремі артисти та письменники), 2) вища інтелігенція (середня ланка вищезгаданих категорій, провідні технічні спеціалісти), 3) звичайна інтелігенція (більшість професійних груп, чиновники, управлінці малих підприємств, молодші військові офіцери тощо), 4) службовці. Робітничий клас складався з: 5) робітничої «аристократії» (робітники вищої кваліфікації), 6) середніх робітників, 7) малозабезпечених робітників, 8) робітників концентраційних таборів. Селяни теж мали свої відмінності: 9) багаті селяни та 10) звичайні селяни....
0 Переглянути

Економіка та суспільно-політичне життя в добу застою

11 Клас

Результати впровадження реформи для економіки України були суперечливими. Нововведення стимулювали прискорення розвитку господарства УРСР та сприяли певному економічному підйому. В Україні протягом 1966-1970 рр. основні виробничі фонди та обсяги промислового виробництва зросли в 1,5 раза, а національний дохід - на 30 %. Промисловість республіки освоїла випуск 440 зразків нової техніки й матеріалів. З виробництва було знято 1115 найменувань застарілої техніки. На підприємствах України в 1966-1970 рр. вводилися в дію автоматизовані виробництва, автоматичні, напівавтоматичні та механізовані лінії. Завершилося спорудження найбільших у Європі Придніпровської, Зміївської, Бурштинської, Старобешівської та Луганської ТЕС. Позитивні зрушення стосувалися переважно важкої індустрії: металургії, енергетики, промислового машинобудування. Використовуючи карту 5 (с. 219), сформулюйте висновок про розвиток промисловості в Україні в середині 1980-х рр. Реформа на певний час прискорила темпи росту у виробництві, робітники стали отримувати більше за свою працю, було здійснено спроби налагодити прямі зв’язки між місцями збуту товарів і виробництвом. Реформа сприяла певній стабілізації в галузі індустрії. Натомість виробництво предметів споживання й надалі істотно відставало: люди не могли придбати елементарні побутові речі. У побуті стало звичним слово «дефіцит». Дефіцит - це перевищення попиту над пропозицією. Типове явище в умовах планової економіки. На кінець 1960-х рр. стало очевидним, що процес створення елементів ринкових відносин у радянській економіці зазнав провалу....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 26 27 28 29 30 31 32 33 34 ... 40
Назад

Навігація