Чому мова є джерелом знань про минуле

§ 7. Чому мова є джерелом знань про минуле

1. Які свідчення минулого можна знайти у мові.

2. Що повідомляє про минуле усна народна творчість.

3. Як можна дізнатися про минуле з пам’яток усної народної творчості.

В ескімосів — народу, який проживав за Полярним колом, біля Північного Льодовитого океану, є понад десяток слів на позначення снігу. А в народів Африки, які живуть біля екватора, слова, що означає поняття «сніг», взагалі немає. Як ви вважаєте, з чим це пов’язано?

1. ЯКІ СВІДЧЕННЯ МИНУЛОГО МОЖНА ЗНАЙТИ У МОВІ

Читаючи текст, знайдіть речення, що підтверджують вислів німецького мовознавця XIX століття Якоба Гримма: «Наша мова є також наша історія».

Слова, як і все інше, мають свою історію. І вона така ж захоплююча, як історія людей, адже перше — невід’ємне від другого. Учені-мовознавці цікавляться походженням слів, які ми вживаємо щодня, здебільшого навіть не замислюючись над тим, коли саме і як вони виникли.

Наприклад, з’ясовуючи походження слова «хліб», дослідники висунули декілька версій щодо цього. Одні вважають, що це слово прийшло з іранської мови, інші — що воно вперше з’явилося у давніх мовах народів Кавказу. Слово «хата», на думку мовознавців, могло прийти з давньоугорської, давньогерманської або з давньоіранської мов. Незважаючи на кількатисячолітню історію, ці слова є частиною нашої повсякденної мови й донині.

Мова не є застиглою, вона змінюється упродовж століть і десятиліть. Поступово з’являються слова на позначення нових предметів, речей або явищ, іноді нові слова запозичуються з інших мов. У 1961 році Юрій Гагарін став першою людиною, яка полетіла в космос. Відтоді нам відомі слова «космонавт», «космічний корабель» , «ракета». Ваші бабусі та дідусі в дитинстві не вживали такі звичні сьогодні слова, як «комп’ютер» або «супермаркет».

Коли з життя зникають певні явища чи предмети, зникають і слова, що їх позначають. Так, сьогодні вам треба пояснювати такі поширені колись слова, як «п’ятирічка» або «трюмо».

У розвитку мови відображається світогляд, культура і традиції людей у різні часи. Використовуючи мову як історичне джерело, вчені можуть дати відповіді на такі важливі запитання: які народи проживали на території нашої країни та які народи були нашими сусідами у давнину? Як пов’язані мова та зміни у державному, господарському та культурному житті нашого народу?

Наприклад, голландське слово «матрос» з’явилося в українській мові лише тоді, коли українці почали нести службу на кораблях Російської імперії у XVIII столітті. А поява у нашій мові таких звичних тепер слів, як «тротуар» (із французької) чи «трамвай» (з англійської) стала можливою лише наприкінці XIX — на початку XX століття, коли життя мешканців українських міст збагатилося новими видами транспорту.

Прочитайте наведені у схемі іншомовні слова. Як ви вважаєте, за яких обставин в минулому кожне з них могло закріпитися в українській мові? Обговоріть, про що свідчить наявність у нашій мові такої великої кількості іншомовних слів.

Є у нашій мові і слова, які тісно пов’язані з певними подіями чи періодами в історії, наприклад, воєвода, князь, полюддя — з історією Київської Русі1, а отаман, гетьман, курінь — з історією козацтва. Вище наведені слова пов’язані з історією, тому їх називають історизмами. Знання історизмів допомагає зрозуміти старовинні літописи, твори письменників, написати підручник з історії, відтворити картину життя у попередні століття.

1 Ознайомитися з цими словами детальніше ви зможете у наступних параграфах.

Отже, вивчаючи мову, ми не тільки ознайомлюємося з історією слів, а й з історією у словах.

2. ЩО ПОВІДОМЛЯЄ ПРО МИНУЛЕ УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Які види усної народної творчості слугують історичними джерелами? Наведіть приклади.

Історія значним чином відображена в усній народній творчості, чи фольклорі.

Фольклор (з англійської — «народна мудрість») — усна та музична народна творчість, обряди та звичаї, що мають давнє походження.

Прислів’я, казки, балади, історичні думи та пісні розповідають про працю і побут, родинні стосунки, обряди й звичаї, вірування і цінності народу. Наприклад, повагу наших предків до знання відображає прислів’я: «Голова без розуму — як ліхтар без свічки», а про значущість для них ремісничих умінь й інструментів говорить прислів’я: «Без сокири — не тесляр, а без голки — не кравець».

Роздивіться обкладинки книжок. Поясніть, чим, на вашу думку, може бути корисним кожен із різновидів фольклорного твору.

Передавання відомостей про минуле «з уст в уста» зберігає пам’ять народу про давні події і разом із письмовими та речовими історичними джерелами розповідає про життя народу в минулому. Недаремно два століття тому українські історики почали досліджувати думи, билини, пісні, укладати словники, аби довести, що існує окрема мова — українська, окремий народ — українці, який зберігає свою історію в усній народній творчості.

Нам відомі схожі сюжети казок у різних народів. Це свідчить, що люди всюди мають подібні турботи. Недаремно у багатьох народів є схожі казки про злу мачуху і недобрих сестер; про лісових та домашніх тварин; про чарівних помічників у боротьбі з лихими персонажами чи ворогами.

3. ЯК МОЖНА ДІЗНАТИСЯ ПРО МИНУЛЕ З ПАМ’ЯТОК УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ

Працюючи в малих групах1 над завданнями, поданими нижче, подумайте, що є важливим під час використання фольклору як історичного джерела.

Досліджуючи усні народні твори як історичне джерело, скористайтеся інструкцією.

Як працювати з пам’яткою фольклору — історичним джерелом

Аналізуючи текст фольклорного твору, намагайтеся послідовно відповідати на запитання:

• Про що та про кого йдеться у пісні, казці, думі чи прислів’ях?

• До якої групи населення належать головні персонажі?

• Про які події йдеться у творі?

• Який історичний період описується? Чому ви так вважаєте?

• Які географічні назви згадуються?

• Що у цьому творі, на вашу думку, є правдою, а що схоже на вигадку?

Оберіть один із наведених творів і проаналізуйте його за допомогою інструкції.

1) Уривок з історичної пісні «Розмова Дніпра з Дунаєм».

2) Українські прислів’я.

3) Уривок з обрядової пісні.

1 Якщо вам необхідно пригадати, як працювати в малих групах, зверніться до інструкції на початку підручника.

1)

РОЗМОВА ДНІПРА З ДУНАЄМ

Питається Дніпр тихого Дунаю:

«Тихий Дунаю,

Що я своїх козаків на тобі не видаю?

...Чи твоя Дунай-вода моїх козаків забрала?»

Промовить тихий Дунай до Дніпра-Славути:

«Дніпр-батьку, Славуто!

...Ні, моя дунайська вода твоїх козаків не забрала,

Твої козаки на черкеській1 горі пробувають,

Холодної води в барила набирають,

Шляхи і дороги замічали,

Городи бусурменські2 плюндрували,

Огнем-мечем воювали,

Сребра-злата по достатках набирали,

До річки Хортиці прибували,

До стародавньої Січі поспішали...»

2)

• Коли козак у полі, то він на волі.

• Кінь та ніч — козакові товариші.

• Хліб та вода — то козацька їда.

• Береженого Бог береже, а козака шабля стереже.

• Козак хороший, та нема грошей!

3)

Добра нивонька була,

Сто кіп жита зродила:

Що копа, то колода — Панові нагорода. Запрягайте воли, їдьте по підпори, Скиртоньки підпирати, В’язальників поспрашати.

Ігор Дзись. Запорозький козак (авторська реконструкція)

1 Гори черкеські — середгір’я гір Кавказу.

2 Городи бусурменські — турецькі міста.

Перевірте себе

1. З якою метою досліджують мову як історичне джерело?

2. Звідки в українській мові іншомовні слова?

3. Що таке фольклор?

4. Про що свідчить наявність в українській мові іншомовних слів? Пригадайте географічні назви або історизми, запозичені з мов інших народів.

5. Якими прикладами можна підтвердити, що казки, прислів’я та пісні є історичними джерелами?

1. Прочитайте українську народну казку. Застосуйте для її аналізу наведену в тексті уроку інструкцію.

2. Знайдіть удома або у шкільній бібліотеці текст історичної думи, пісні чи казки. Проаналізуйте обране вами джерело за інструкцією «Як дослідити історичне джерело».

КАЗКА ПРО СЕЛЯНСЬКОГО СИНА

Був собі на світі бідний селянин і мав він двох синів. Один парубок як парубок, а другий зроду на ноги слабий, ходити не може.

Якось у жнива пішли всі в поле, зостався слабий сам у хаті. Коли це приходить білобородий старець і просить чогось напитися.

— Рад би, дідуню, дати вам пити,— каже хлопець,— та не можу встати.

— Іди й принеси! — каже дід.

І так він ото вимовив, що хлопець забув про свою недужість, встав і пішов. Приніс кварту пива, дід надпив трохи, а решту наказав хлопцеві випити.

— Що ти тепер в собі чуєш? — питає.

— Чую — така в мене сила ввійшла,— каже хлопець,— що дайте мені, дідуню, об що обпертись, то світ переверну.

— Забагацько в тобі сили,— каже дід,— піди ще пива принеси.

Приніс хлопець, дід і наказав йому всеньке випити.

— А тепер що в собі чуєш?

— Тепер, дідуню, наполовину сили не стало.

— Ото й досить, як для чоловіка! — сказав дід і пішов собі.

А хлопець вже й в хаті не може всидіти. Треба, думає, що-небудь для старого батька зробити, бо він стільки років його, каліку, жалів та годував. От і пішов він до багатого пана.

— Чи віддаси ти мені, пане, комору зі збіжжям, якщо я її на плечах з місця на місце перенесу?

Здивувався пан.

— Хто ти такий,— питає,— та чи не здурів, що комору зі збіжжям на плечах переносити хочеш?

— Я,— каже хлопець,— Іван, селянський син, а комору таки перенесу, якщо ти її мені віддаси.

— Ну що ж,— сміється пан,— перенесеш — твоя буде!

От повернувся Іван додому, та як прийшов батько з поля, почав його просити, щоб позичив в цілому селі, де тільки є які, мотузки та посторонки, бо він буде комору переносити. Батько здивувався, що син ходить міцно та ще й таке говорить, але послухав і пішов по мотузки. Збирав цілий вечір по селу, а вранці Іван узяв їх цілу купу, закинув на плечі й пішов до комори. Прийшов і почав комору обплутувати, неначе павук павутинням. Побачив оте слуга, побіг до пана.

— Що мені з тим хлопцем робити? — питає.— Він каже, ніби пан йому дозволив.

А пан все сміється, каже, що справді дозволив і сам ще прийде подивитися на ту роботу. Закінчив Іван комору обплутувати, тут і пан надійшов.

— Що ж, неси,— глузує пан,— як перенесеш, все твоє буде!

Зігнувся Іван, підсунувся під мотуззя, а потім підвівся, підняв комору на плечі і пішов. Люди дивуються, а хлопець іде до батькового городу та там комору і становить. Є тепер в батька хліб на довгі роки!

Панові вже не до сміху, комори зі збіжжям шкода, та нічого не вдієш!

А Іван батькові уклонився й каже:

— Живіть щасливо, а я піду по світу силу свою поспитати.

Історична мозаїка

Дуже давно на українські землі прийшла монгольська навала. Монгольські хани і полководці самі себе називали «бабай-ага», що означає «старший пан». Звісно, на слов’янське населення наводила жах звістка про те, що з військом іде бабай-ага. Адже це означало напади на міста і села, пожежі, розбій, смерть або полон. І якщо матері хотіли вгамувати своїх непослухів, то казали: «Цить, бабай йде!» Цим словом досі лякають маленьких дітей в Україні. А в Росії це слово, на думку дослідників, перетворилося на Бабу-Ягу — жахливого персонажа багатьох казок.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно