Однією з найвідоміших пам’яток України княжих часів є Софійський собор у Києві. Собор святої Софії збудовано в часи розквіту держави з центром у Києві. Володарював тоді син Володимира Святославовича князь Ярослав. Він залишився в пам’яті нащадків миролюбним, розважливим і тихим князем, який до книжок виявляв завзяття, часто читаючи їх і вдень і вночі, за що й був пошанований іменням Мудрий. Про історію храму довідуємося з літопису «Повість минулих літ», де під 1037 р. є запис: «Заложив Ярослав город - великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він також церкву святої Софії, премудрості Божої».

Софійський собор був найвеличнішою спорудою Києва часів Ярослава Мудрого. Споруджену з каменю церкву увінчували 13 бань, оточували з трьох боків два ряди відкритих галерей. Із заходу до собору було прибудовано дві башти з широкими гвинтовими сходами на другий поверх храму. Собор був однією з найбільших будівель свого часу. Загальна ширина храму - 54,6 м, довжина - 41,7 м, заввишки він сягав 28,6 м.

Грандіозні розміри пояснюються тим, що Софійський собор споруджували як головний храм держави. У ньому мали відбуватися не лише богослужіння, а й найурочистіші державні церемонії: сходження на великокнязівський престол, посвячення в митрополити, проведення церковних соборів, зустрічі чужоземних послів тощо. Собор був осередком літописання, тут створено першу бібліотеку.

Внутрішній вигляд Софійського собору

Упродовж своєї історії собор пережив кілька пограбувань, пожежі, багаторічні запустіння, ремонти й перебудови. Унаслідок перебудов XVII—XVIII ст. храм змінився ззовні. Над давніми одноярусними галереями надбудували другі поверхи, а галереї перетворили на закриті приміщення. Над собором звели шість нових бань, і їх стало дев’ятнадцять. Баням надали грушоподібної форми. Фасади потинькували й побілили, бані позолотили. Внутрішнє опорядження собору лишилося майже без змін. Саме таким зберігся він донині.

Архітектура - (від грецького «будівничий») мистецтво будівництва споруд.