§ 15. Політика більшовиків щодо України. Голодомор 1932—1933 рр.

ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

• яку політику здійснювали більшовики щодо України

• про причини Голодомору — геноциду українського народу

1. Зміцнення влади більшовиків в Україні. На початок 1920-х рр. російські більшовики зуміли здобути перемогу у збройній боротьбі за владу на землях колишньої Російської імперії. Проте ця перемога була здобута ціною розорення країни через тривалі бойові дії та спробу шляхом насилля негайно побудувати комунізм — суспільство загальної рівності й достатку. Однак замість обіцяного нового заможного життя народ отримав злидні й свавілля влади.

Невдоволення населення спричиняло великі й малі повстання. У 1921—1923 рр. посуха призвела до великого голоду. Щоб утриматися при владі, більшовики в 1921 р. пішли на запровадження нової економічної політики (неп). Вона передбачала часткове відновлення приватної власності та дозвіл на торгівлю результатами своєї праці. Особливо позитивно ця політика позначилася на житті українського селянина, який працею міг забезпечити свій добробут. За короткий час із 5 мільйонів селянських господарств 500 тисяч стали заможними. Більша частина, як тоді говорили, стали «середняками», зумівши забезпечити собі пристойне життя і сплачувати державі податок.

Крамниця непмана. 1920-ті рр.

Зміни торкнулися й міста, де завдяки появі приватних підприємців (їх тоді називали непманами) вдалося подолати нестачу предметів широкого вжитку і продовольства. Із поверненням достатку й стиранням із пам’яті важких років війни український селянин і житель міста почали більш прихильно ставитися до влади більшовиків, яку раніше сприймали вороже або з підозрою. Крім того, більшовики розуміли, що народ їх вважає за окупантів. Прагнучи укріпити владу і зробити її у сприйнятті людей своєю, вони запровадили заходи щодо українізації. Українську мову впроваджували в державних установах, школах, на виробництві, у пресі тощо. Українців призначали до різних органів влади, щоправда, давали не найвищі посади. Крім того, було розпочато заходи щодо подолання неграмотності населення. Створювали умови для розвитку української культури.

Заручившись довірою частини населення, більшовики не полишали надій на здійснення комуністичних перетворень. Першим кроком до цього стало зміцнення влади. У 1922 р., щоб остаточно прив’язати Україну та інші держави до радянської Росії, було проголошено створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Людям через засоби масової інформації, освіту почали активно нав’язувати комуністичні ідеї. Поступово влада зосередилася в руках однієї особи — Йосипа Сталіна. Усі, хто був не згоден із його політикою, ставали «ворогами народу» й підлягали знищенню.

Наприкінці 1920-х рр. Й. Сталін вирішив, що настав час для чергової спроби збудувати комунізм. А для цього слід було модернізувати промисловість і сільське господарство, здійснити індустріалізацію. Ці заходи мали бути втілені завдяки реалізації п’ятирічного плану розвитку. За цей час в Україні планувалося збудувати 400 підприємств, електростанцій, серед яких 14 підприємств-гігантів, що мали стати найбільшими в Європі або навіть у світі.

Індустріалізація — створення галузей важкої промисловості: металургійної, машинобудівної тощо.

Центральна частина міста Харкова, яке до 1934 р. було столицею УСРР. У центрі — будівля Держпрому, зведена в 1928 р. На той час це була найвища будівля із залізобетону в Європі.

Гребля Дніпровської гідроелектростанції (ДніпроГЕС). Її будівництво було завершено в 1932 р. Вона стала найбільшою в Європі.

Плакат часів Першої п'ятирічки, який закликає до самовідданої праці.

2. Голодомор 1932—1933 рр. Репресії. Спочатку населення, натхненне пропагандою і вірою у світле майбутнє, охоче взялося за справу. Проте невдовзі стало зрозумілим, що для такого грандіозного будівництва необхідні кваліфіковані робітники, інженери, сучасна техніка, гроші. Усього цього бракувало. Тому сталінське керівництво почало ліквідовувати приватну власність. Усі підприємства, магазини, дрібні майстерні, заклади харчування переходили у власність держави. Робітників примушували працювати більше, а платили менше. Селяни мали здавати державі вирощений хліб за безцінь. А щоб надалі селянство не могло чинити опір, більшовики на чолі з Й. Сталіним вирішили їх об’єднати в колгоспи.

Проте селяни не бажали добровільно йти в ярмо. Вони почали вирізати худобу, щоб не віддавати в колгосп (було знищено 50% поголів’я), нищити сільськогосподарський інвентар. Особливо активно проти колгоспів виступило українське селянство. По всій Україні спалахували повстання. Серед невдоволених стали популярними гасла про відновлення незалежної України. Сталінське керівництво було налякане тим, що воно може втратити Україну, і вирішило раз і назавжди приборкати українців. Для придушення повстань застосували армію. Заможних селян і тих, хто не бажав іти в колгосп, назвали куркулями й оголосили ворогом, якого треба знищити.

Почалося масове розкуркулення: у людей відбирали все майно, а їх самих відправляли на заслання до Сибіру.

Колгосп — колективне підприємство, де об'єднувалися земля, сільськогосподарський інвентар декількох десятків або сотень селянських господарств для спільної праці.

Меморіальний комплекс «Биківнянські могили». У Биківнянському лісі розташоване найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут було розстріляно близько 100 тисяч осіб.

Меморіальний цвинтар «Сандармох» (Росія). У 1937 р. за чотири дні тут було розстріляно 1111 українців (письменників, художників, композиторів та інших представників інтелігенції).

Було розкуркулено понад 1,5 млн осіб. Так селян вдалося насильно об’єднати в колгоспи. Проте колгоспи не змогли виростити необхідну кількість зерна. Обсяги зібраного врожаю скоротилися, а Й. Сталін вимагав усе більше зерна для потреб армії та населення міст, що зростало. До того ж зерно можна було продати за кордон, а на ці кошти купити необхідні для індустріалізації верстати та обладнання. Влада почала застосовувати подвірні обшуки селян, але все одно зібрати необхідну кількість зерна не вдалося. У селах почався голод. У 1932 р. було засіяно лише половину полів, відповідно не було і достатнього врожаю (дві третини від попередніх років).

Проте Й. Сталін на цьому не зупинився та вдався до репресій. 7 серпня 1932 р. уряд СРСР прийняв постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності». Згідно з нею, розкрадання майна колгоспів прирівнювалося до розкрадання державного майна та каралося розстрілом, а за «пом’якшувальних обставин» — позбавленням волі на строк щонайменше десять років. У народі цю постанову називали «законом про п’ять колосків». Крім того, до України було відправлено спеціальних посланців Й. Сталіна, які мали забезпечити вилучення потрібної кількості зерна. Забрали навіть те зерно, яке мали використати для посіву нового врожаю.

Вилучення всіх хлібних запасів призвело до ще більш масового голоду. Проте на українців чекало ще одне випробування. Щоб покарати їх за непокору, в українських селах почали вилучати не тільки хліб, а й усі запаси їжі. Села й цілі райони оголошували занесеними на «чорну дошку». Це означало припинення в цих селах торгівлі й будь-якого постачання продовольства. Селян також не пускали в міста, які забезпечувалися продовольством, та в інші республіки СРСР. В українських селян майже не залишалося шансів на виживання. Вимирали цілі села. Так влада намагалася навчити селян «уму-розуму», щоб вони покірно працювали в колгоспах. Однак колгоспи до кінця існування СРСР так і не стали ефективними виробниками сільськогосподарської продукції. Зрештою СРСР був змушений купувати зерно за кордоном.

Репресії — арешти, розстріли і переселення значної кількості людей, що здійснювали державні каральні органи.

Голодомор 1932—1933 рр. — геноцид українського народу, організований керівництвом більшовицької партії та урядом СРСР шляхом створення штучного масового голоду. Голодомор призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, більшість населення якої становили українці. Вважається, що в такий спосіб керівництво Радянського Союзу свідомо розраховувало на придушення українського національно-визвольного руху і фізичне знищення частини українського селянства.

Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом навмисно замовчувалося радянською владою.

Щороку четвертої суботи листопада відзначають День пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій.

Сталінська влада намагалася приховати свій злочин. Голодних селян за допомогою армії не пускали в міста та за межі України. У той час як в Україні населення вимирало мільйонами, на цілий світ проголошувалося, що СРСР успішно будує нове суспільство й ніякого голоду немає. До кінця існування СРСР про Голодомор взагалі заборонялося згадувати.

Штучно організований владою голод в Україні в 1932—1933 рр. отримав назву Голодомор. За підрахунками вчених, від голоду померло понад 4 мільйони осіб.

У 2006 р. Верховна Рада України законом визнала Голодомор геноцидом українського народу, злочином комуністичного режиму. Це рішення підтримали десятки країн світу.

Не тільки селяни зазнали утисків і репресій влади. У 1930-ті рр. було винищено національно свідому українську інтелігенцію. Репресії не оминули й тих, кого комуністична влада вважала своєю опорою, — робітників і навіть тих, хто віддано служив владі. Й. Сталін прагнув позбутися тих, хто міг у майбутньому розповісти про його злочини.

Розгляньте малюнки. Складіть розповідь про подальшу долю родини «куркулів».

Пошук у селянському подвір'ї «прихованого» зерна.

Розкуркулену селянську родину виганяють із власного будинку.

• Ознайомтеся із джерелами, які є свідченням Голодомору в Україні, і дайте відповіді на запитання.

Зі звіту міліції сіл Количівка та Янівка (Іванівка)

...На колгоспному полі виявлено близько 12 квадратних метрів зрізаних колосків... було встановлено, що колоски були зрізані колгоспницею-біднячкою Коваленко Надією Миколаївною, 14 років. Під час обшуку в останньої було виявлено до 15 фунтів [трохи більше 6 кг] зрізаних колосків (встановлено, що колгоспниця Коваленко на роботу в колгосп не з'являється і сім'я опухла від голоду... Матеріали слідства передані в міліцію для притягнення до відповідальності)...

...Бідняк-колгоспник Струк нарізав у колгоспі колосків жита.

Така ж сама біднячка-колгоспниця Оксинія Андросенко нарізала колосків ячменю близько 5 фунтів. Усі вони також притягуються до відповідальності...

1) За що притягували до відповідальності зазначених у звіті людей?

2) Що спонукало колгоспників на такі дії?

Національний музей «Меморіал пам'яті жертв Голодомору в Україні» в Києві.

Розгляньте малюнок. Як ви вважаєте, чому автор пам'ятника обрав саме такі символи для зображення трагедії Голодомору?

Із листа британського журналіста Гарета Джонса, що був свідком голоду в Україні

29 березня 1933 р. британський журналіст Гарет Джонс скликав у Берліні прес-конференцію, на якій вперше публічно заявив про катастрофічний голод в Україні. «Голод практично скрізь. І мільйони вмирають від нього. Я бродив кілька днів Україною, і там не було хліба, у дітей боліли животи, всі коні та корови повиздихали, і люди також вмирали з голоду. Терор набув нечуваних масштабів», — писав він у листі батькам одразу після повернення із СРСР.

1) Яку причину голоду називає журналіст?

2) Які масштаби голоду він вказує?

Запитання та завдання

1. Якими методами більшовики намагалися утвердити свою владу в Україні в 1920-ті рр.?

2. Як вплинули на розвиток України неп і політика українізації?

3. Коли і з якою метою було створено СРСР?

4. Для чого в СРСР створювали колгоспи?

5. Що таке розкуркулення?

6. Чим голод відрізняється від Голодомору?

7. Чому Голодомор називають геноцидом українського народу?

8. Які місця нагадують українцям про злочини Й. Сталіна та його поплічників?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Вступ до історії 5 клас Гісем 2018", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)