Не просто слова, або Мова як джерело знань про минуле

§7. НЕ ПРОСТО СЛОВА, або МОВА ЯК ДЖЕРЕЛО ЗНАНЬ ПРО МИНУЛЕ

На уроці навчитеся

1. Пояснювати, як мова допомагає історикам у дослідженні минулого.

2. Наводити приклади назв історичних регіонів України. 3. Розповідати про походження кількох (на вибір) географічних назв. 4. Розповідати про історію власного імені.

Роздивіться фотографію. Зображений на ній печерний монастир розташований в Інкермані - місті в Криму, неподалік Севастополя. Назва Інкерман у перекладі з кримськотатарської означає печерна фортеця. На кримській землі багато інших назв мають східне походження. Як ви думаєте, чому? Як різноманітні назви можуть прислужитися історикам? Чому мову називають свідком історії?

Як географічні назви зберігають пам’ять минулих поколінь?

Досліджуючи минулі часи, історики раз по раз натрапляють на назви міст і містечок, сіл, річок, озер, урочищ тощо. Одні назви мають давнє походження і збереглися дотепер, інші назавжди зникли у вирі історичних подій, залишивши по собі відгомін у легендах і переказах. Проте вони також можуть багато повідомити про минуле.

Чимало назв міст, містечок та сіл в Україні вказують на розташування поселення. Так, назва міста Бережани походить від слова «берег»: перші мешканці оселилися на березі річки Золота Липа, тому й назвали себе бережанами. Назва міста Донецьк походить від найменування річок Дон і Донець. Місто Луганськ завдячує своєю назвою річці Лугань, яка має широку лугову заплаву. Місто Жовті Води розташоване на річці Жовтій - назва вказує на те, що на ній розробляли родовища залізної руди, яка забарвлювала воду в жовтий колір. Легко пояснити назви міст та містечок Долина, Прилуки, Рівне, Броди, Берегове, Запоріжжя.

Поширені географічні назви, в основі яких лежать назви тварин, птахів, рослин, що населяли землі на час появи поселень. Такими, зокрема, є назви селищ Березне, Вільшана, Козелець, міст Дубно, Сосниця, Чигирин, Чорнобиль, Вишневе, Лисичанськ, Лебедин тощо.

Деякі назви - це свідчення особливостей господарської діяльності, прикмет суспільного життя. Такими є, наприклад, назви населених пунктів Бортничі, Бортники, Бортнів тощо. Ці назви пов’язані зі словом «борт», що означало дупла диких бджіл. Тих, хто займався збиранням меду, називали бортниками, звідси й назви.

Так, дослідивши окремі назви, складемо цікаву картину життя українців та інших народів, які мешкали на наших землях у минулі віки: кожна назва, коли знаєш її походження і значення, перестає бути звичним, буденним найменуванням села чи містечка - вона стає свідченням історії.

Роздивіться подані на ілюстрації сучасні герби міст. Чи «прочитується» назва міста за його гербом? Які ці міста? Яку закономірність помітили? Чи знаєте, який герб має ваше місто (село)?

Складіть перелік з 10 - 15 географічних назв, пов’язаних з вашими родинами: назви міст, сіл, де народилися ви, ваші батьки, бабусі й дідусі, назви місць, де живуть ваші родичі, де ви бували на відпочинку тощо. Чи знаєте щось про походження цих назв?

Як називали в минулому нашу країну та її частини?

Ви вже знаєте, що назва Русь передувала назві Україна для означення землі, заселеної українцями-русичами. Назву Україна вперше вжито в літописі під 1187 роком до Київщини, Переяславщини й Чернігівщини. Вона походить від слова країна, що означало рідний край, країна, земля. Згодом назва Україна поширилася на всю нашу землю й дала найменування народові, витіснивши з ужитку давнішу.

З експозиції «Закарпаття»: дерев’яна церква 18 ст., хата кінця 19 ст. Музей просто неба в Пирогові.

Експозиція «Середня Наддніпрянщина»: церква Святого Архістратига Михаїла 1600 р. Музей у Пирогові.

Експозиція «Поділля»: дерев’яна хата із солом’яною стріхою, на задньому плані - церква Святого Миколая. Музей у Пирогові.

Для різних частин нашої країни з давніх часів використовують такі назви, як Волинь, Київщина, Поділля, Галичина, Слобожанщина, Чернігово-Сіверщина, Буковина, Закарпаття та інші. Кожна з них має свою історію, виникали вони за різних часів, тож усі є втіленням історичного минулого. Їх називають історичними. Уживаними також є етнографічні назви, як, приміром, Гуцульщина. Цю назву застосовують до частини Галичини, Закарпаття та Буковини.

Окреслені історичними та етнографічними назвами землі вирізняються особливостями народного будівництва, одягу, обрядів, господарськими заняттями, що сформувалися під впливом природного середовища та історичних особливостей. Довідатися про ці особливості можна в музеях народної архітектури та побуту. Найбільшим з таких музеїв є Національний музей народної архітектури та побуту України, розташований у Пирогові на південній околиці Києва.

Тут на мальовничій території зберігається понад 300 пам’яток народного будівництва, а колекція хатнього начиння, знарядь праці, одягу, творів народного мистецтва сягає 80 тис. одиниць.

1. Запитайте один в одного про нові слова, вжиті в тексті. За підручником витлумачте їх.

2. Пограйте в гру «Я знаю 5...», називаючи по 5 назв історичних земель України; географічних назв, пов’язаних з історичним минулим вашого міста (села); назв вулиць у вашому місті (селі) на честь видатних історичних осіб.

Про що історики можуть довідатися за прізвищами?

Час зберіг для нас цінне історичне джерело - «Реєстр Війська Запорізького 1649 року», скріплений власноручними підписами гетьмана Богдана Хмельницького й генерального писаря Івана Виговського та державною печаткою. На восьмистах восьми пожовклих сторінках цієї пам’ятки, де подається перелік прізвищ сорока тисяч козаків, закарбовано справді безцінні відомості про мову тогочасних українців. Найпоширенішими є прізвища Андрієнко, Василенко, Гриценко, Іваненко... У реєстрі можна натрапити на такі характерні в народній мові римування імен та прізвищ: Іван Мовчан, Протас Мукотряс, Матвій Постій, Андрух Глух, Матвій Заморій.

Багато прізвищ відбивають народний гумор, дотепність, доброзичливу вдачу українців, зокрема такі, як Охонько, Золотко, Зозулька, Писанка, Голубчик, Чудомій.

А скільки маємо свідчень багатющих можливостей українського словотвору! Приміром, у реєстрі можна налічити близько шести десятків прізвищ, утворених від слова ніс: Ніс, Безніс, Кривоніс, Лупиніс, Нетриніс, Перебийніс, Носач, Красноносенко, Носицький... Реєстр виявляє також розмаїття синонімів тогочасної української мови: Балакало, Говір, Гутаренко, Розмова, Повідайло.

З’ясуйте спосіб творення власного прізвища та прізвищ двох-трьох однокласників. Обміняйтеся думками про почуте в загальному колі.

Роздивіться ілюстрації до слів, що вже вийшли з ужитку. Сформулюйте кілька припущень, чому слова застарівають. Поділіться своїми міркуваннями з класом.

1. Кольчуга - обладунок у вигляді сорочки з металевих кілець, продітих одне в одне.

2. Сагайдак - назва набору для лучника, який складався здебільшого з лука з налуччям, стріл з колчаном.

3. Фібула - металева застібка, яка одночасно виконувала роль прикраси.

4. Колти - скроневі прикраси, що підвішувалися до головного убору на стрічці чи металевих ланках - ряснах.

1. Розкажіть про мову як джерело знань про минуле за планом:

1. Історія в географічних назвах.

2. Історія в іменах та прізвищах.

3. Коли слова стають історією.

2. Виберіть з переліку ті назви, які вказують на особливості розташування.

Селище Приморське; місто Івано-Франківськ; майдан Незалежності; місто Долина; проспект Перемоги; місто Київ; вулиця Володимирська; вулиця М. Грушевського; місто Берегове; вулиця Межигірська; вулиця Борисоглібська; площа Коліївщини; вулиця Друкарська; місто Прилуки; селище Шевченкове.

3. Що ви дізналися про походження назви «Україна»? Як за давніх часів називали себе наші предки? Як називали колись і називають нині нашу країну та її частини?

4. Накресліть лінію часу, позначте на ній відповідні дати та розв’яжіть хронологічну задачу.

Назву «Україна» в писемних джерелах уперше вжито в 1187 р. Скільки років тому це сталося?

Що ви знаєте про походження назв міст, сіл, озер, річок свого рідного краю? Які назви вулиць, провулків, майданів пов’язані з історичним минулим вашого міста, села? Як називається центральна вулиця та площа? Що знаєте про походження цих назв?

Прочитайте тексти про імена та назви.

1. Історію творять люди. Кожна людина має ім’я. Саме тому всі події минулого пов’язані з конкретними іменами. Історикові не обійтися без знань про те, якими були імена за сивої давнини, як вони змінювалися. У давні часи ім’я обирали залежно від обставин появи дитини на світ. Так, дівчинку, яка народилася взимку, могли назвати Зимою. Часом батьки іменем виражали ставлення до нового члена сім’ї - дитині, народження якої з нетерпінням чекали, давали ім’я Жданко, Любко. А як багато могли розповісти імена про зовнішність і вдачу! Були серед давніх українців і Дрібки, і Світлики, і Добрині, і Гордині. Наші пращури вірили в магічну силу імені, мали його за оберіг. Тому часто нарікали дітей назвами звірів - Вовк, Ведмідь, вважаючи, що такі імена відлякують злих духів.

Уживали наші предки й складні наймення - Борислав, Доброслав, Славомир, Святополк, Ярополк тощо. Такі імена були поширені, як правило, у князівських родинах. Тому й називають їх княжими.

Довідайтеся про походження та значення свого імені. Складіть стисле повідомлення про нього.

2. За різних часів найбільша річка України мала кілька назв - Дніпро, Славута, Борисфен... Як вони виникли, яка з них найстаріша? Сьогодні вчені одностайні, що назва Дніпро - найдавніша. Корінь дон-(дн-) зі значенням «вода» відомий у назвах багатьох річок: Дон, Донець, Дністер, Дунай...

Доберіть назви міст, містечок, сіл, які мають корінь дон-(дн-). Довідайтеся про походження інших назв, згаданих у тексті.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно