§ 21 ЗА ЛІТОПИСНИМ РЯДКОМ, або ЯК ІСТОРИКИ ДОСЛІДЖУЮТЬ КНЯЖУ ДОБУ

Роздивіться картину П. Андрусева. Як ви думаєте, за якої доби відбулася зображена подія? Чому так уважаєте? Представників яких груп населення зображено? Що дає підстави для такого висновку? Звідки художник дізнався про одяг, взуття, головні убори, меблі та інші побутові предмети, а також зброю, прикраси тієї епохи? На чому ґрунтуються уявлення художника про поведінку і ролі учасників події, якій він присвятив картину?

1. Звідки відомо про найдавніші факти з історії княжих часів і що дізнаємося з літопису про перших князів Київської Русі?

Щоб створити картину, з приводу якої ви обмінювалися враженнями, художник мав знати багато історичних фактів. Фактом (від лат. «зроблене») називають справжню, а не вигадану подію, те, що відбувалося насправді. Факт — це реальність, дійсність. Історичними фактами є, зокрема, події, кожна з яких унікальна, бо трапляється в певний час у якомусь місці і в ній бере участь певне коло осіб. Наприклад, фактом-подією є зустріч княгині Ольги з візантійським імператором 957 р. або коронація Данила Романовича 1253 р.

Ви вже знаєте, що завдання істориків — з’ясувати на підставі свідчень історичних джерел (речових, писемних, усних) якомога більше фактів минулого, аби вповні відновити картину життя. Що давніші часи досліджують історики, то складнішим (проте й набагато цікавішим!) виявляється завдання. Недарма найдавніші сторінки історії мають часто не одну, а кілька версій подій.

Для дослідження історії княжих часів особливе значення мають, як ви вже знаєте, літописи. Першим літописом, що дійшов до нас, є «Повість минулих літ». Літопис починається словами «Повість минулих літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського, звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала». Створено його було на початку 12 ст., а розповідає він про події від 860 до 1111 р., тож зрозуміло, що його автор використовував праці своїх попередників.

Чорноризець (від «чорні ризи», тобто чорний верхній одяг) — чернець, монах.

До найвідоміших літописів Русі належить і Галицько-Волинський літопис. У ньому йдеться про події на галицьких та волинських землях від 1205 р. до кінця 13 ст.

Перша сторінка «Повісті минулих літ»

Ви, напевно, здивуєтеся, але свідчення літописів потребують ретельної перевірки. Річ у тім, що тексти літописів дійшли до сьогодення в копіях (списках), зроблених за пізніших часів і далеко від Києва. Промовистим, наприклад, є такий факт: історичні діячі, зображені на мініатюрах (малюнках) літописних списків, одягнені відповідно до моди тих часів, коли їх зроблено, а не так, як одягалися в період, про який іде мова в тексті. Трапляються й інші неточності. Приміром, серед перших володарів держави із центром у Києві літописець називає скандинавських воїнів — братів Аскольда й Діра, що правили одночасно. Натомість сучасні історики вважають, що правили вони нарізно і були нащадками династії Кия — засновника міста.

Пригадайте, про які історичні факти дізналися на попередніх уроках. Запропонуйте кілька ознак, за якими події відрізняються одна від одної. Як історики дізнаються про події минулого?

Аскольд утратив владу внаслідок заколоту 882 р., тоді в Києві утвердився князь Олег. Він прибув з півночі, з Новгорода, із собою привіз малолітнього Ігоря з князівського роду Рюриковичів. Від його імені Олег правив тридцять років.

Після Олегової смерті в 912 р. повновладним київським князем став Ігор. Відтоді в Києві правив князівський рід Рюриковичів.

Сторінка з літопису про події за доби правління Олега.

Прочитайте уривок з літопису і дайте відповіді на запитання: 1. Які свідчення літописця, на вашу думку, мають легендарний характер? 2. Що можна вважати справжнім історичним фактом? 3. Як, за літописом, відбулося утвердження князя Олега на київському столі?

«І прибули Олег та Ігор до гір київських, і довідався Олег, що тут Аскольд і Дір удвох княжать. І сховав він воїв у човнах, а інших позаду зоставив, і сам прийшов на берег Дніпра, несучи Ігоря малого... І послав він посла до Аскольда й Діра... Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші вої з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: "Ви оба не є ні князі, ні роду княжого. А я єсмь роду княжого. — І тут винесли Ігоря. — А се — син Рюриків”. І вбили вони Аскольда й Діра... І сів Олег, князюючи, в Києві, і мовив Олег: "Хай буде се мати городам руським”».

2. Чому згадка про невдалий похід князя Ігоря Святославовича в 1185 р. лишилася в пам’яті нащадків?

У 12 ст. наші землі потерпали від нападів кочового народу — половців. Учасником боротьби проти них був новгород-сіверський князь Ігор. Літопис розповідає, що 1185 р. він разом із братом Всеволодом, племінником Святославом і сином Володимиром вирушив у половецький степ. Похід був не на часі й погано організований. Ігор мав намір заскочити половців зненацька. Проте вже від початку довелося змінювати план битви, оскільки половці були готовими до сутички. Першого дня битва принесла перемогу русичам. Половці почали відходити в степи. Ігор необачно наказав переслідувати їх. Тож ночувати руські дружини змушені були в половецьких степах. А половці не спочивали: зібрали великі сили і зранку почали атаку. Похід закінчився поразкою — такою ганебною, що подібних не пам’ятала Русь. Усе Ігореве військо загинуло, а він з іншими князями потрапив у полон.

Прикра поразка марнославного князя навряд чи надовго залишилася б у пам’яті нащадків, якби не сила поетичного слова. Річ у тім, що похід князя Ігоря оспівав поет кінця 12 ст. Історія не зберегла імені митця, та це лиш додає таємничості поемі «Слово о полку Ігоревім».

Сторінка з літопису зі згадкою про похід та битву військ Ігоря Святославовича з половцями 1185 р.

Складіть план тексту та перекажіть його одне одному.

Картина В. Васнецова «Після побоїща Ігоря Святославовича з половцями». 1880 р.

Працюючи над картиною, художник вивчав експонати з історичного музею: давнє спорядження, зброю, одяг. Як ви думаєте, навіщо?

Оберіть один з уривків зі «Слова о полку Ігоревім». Що в цьому уривку вважаєте історичним фактом, а що — художнім вимислом? Відповідь обґрунтуйте.

Ігор сей, славен князь,

Міццю розуму оперезав,

Мужністю сердечною нагострив,

Ратного духу виповнився

Та й повів полки свої хоробрі

На землю Половецьку,

За землю Руську.

Ой же ступив та Ігор-князь

У золоте стремено

Та й поїхав по чистому полю.

Сонце йому тьмою шлях закрило,

Буря розбудила птаство,

Звіра в табуни ізбила свистом.

 

А половці дорогами небитими

Помчалися к Дону великому.

Риплять вози опівночі,

Мов ті лебеді ячать сполохані.

Ігор на Дон війська веде,

А вже лихо його тяжкеє

Підстерігають птахи на дубах,

Вовки грозу в ярах навивають,

Орли-білозерці клекотом

Звірину скликають на кості,

Лисиці брешуть на щити багряні.

 

Летять стріли гартовані,

Гримлять шаблі об шоломи,

Тріщать списи булатні

У полі невідомому,

Серед землі Половецької.

Бились день та бились і другий,

А на третій, в південну годину,

Похилились Ігореві стяги!

Никне трава жалощами,

Древо з туги к землі клониться.

Невесела, браття, настала година,

А що силу руську пустиня вкрила!

3. Які свідчення збереглися в літописі про Данила Романовича?

Перша частина Галицько-Волинського літопису є життєписом князя — першого короля в нашій історії — Данила Романовича. Розповідаючи про вдачу й риси характеру князя-короля, літописець пише: «Сей же король Данило був князем добрим, хоробрим, мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, та братолюбством він світився був із братом своїм Васильком...». А ще цікавим є опис князя, коли той приїхав у державних справах у місто Пожг (нині столиця Словаччини Братислава): «Сам він їхав поруч із королем за звичаєм руським: кінь під ним був напрочуд гарний, сідло позолочене, стріли й шабля золотом оздоблені та іншими прикрасами, аж дивно було, а жупан із тканини грецької широким золотим мереживом обшитий, і чоботи зелені козлові, обшиті золотом... Багато дивилося та багато дивувалося, а король йому сказав: "Не пошкодував би я дати й тисячу срібла за те, що ти прийшов звичаєм руським батьків твоїх”».

Галицько-волинський князь Данило Романович. Реконструкція З. Васіної.

Королю Данилові випало жити в час, коли Київська Русь зазнала удару монголів.

Щоб виграти час і зміцнити оборону своїх земель, 1245 р. Данило сам поїхав у столицю монгольської держави Золотої Орди. Прибувши в Сарай, Данило Романович виконав вимоги монгольських ритуалів і отримав ярлик, тобто дозвіл, на Галицьку й Волинську землі.

Монголи — кочовики, які 1239—1241 рр. здійснили похід на наші землі і підкорили їх.

Яким постає з оповіді літописця князь Данило Романович? Про які факти буденного життя тієї доби дізналися з уривків? Які факти літописного опису використала художниця для реконструкції образу князя-короля? Чи подобається вам цей образ? Що змінили б у ньому?

Прочитайте уривок з літопису і дайте відповіді на запитання: 1. Чи погоджуєтеся з думкою, що відвідини Золотої Орди виявили мудрість і розважливість Данила? Чому? 2. Розкажіть про зустріч князя з ханом Батиєм. 3. Чому літописець, розповідаючи про подорож князя Данила, не приховував жалю?

«Вибрався ж він на празник святого Дмитрія Солунського. І прибув до Києва, і, прийшовши у храм архістратига Михаїла, тобто Видобич, скликав чорноризців і весь монаший чин, щоб вони вчинили молитву за нього. І було сповнено так, і вирушив він із монастиря у човні, і прибув до Переяславля... Звідти ж прибув він до Батия на Волгу... І поклонився він за обичаєм їх, і ввійшов у вежу його. Він, Батий, сказав: "Данило!.. Чи п’єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумиз?”. І він сказав: "Досі я не пив. А нині ти велиш — я п’ю”. Він тоді сказав: "Ти вже наш-таки, татарин. Пий наше пиття!”. І він, Данило, випивши, поклонився за обичаєм їх, і, промовивши свої слова подяки, сказав: "Я іду поклонитися великій княгині Баракчиновій”. Батий сказав: "Іди”. Пішовши, він поклонився їй за обичаєм. І прислав Батий вина дзбан, і сказав: "Не звикли ви пити молока, пий вино!”».

О, лихіша лиха честь татарськая! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! А вони данини хотять, і погрози ідуть, і він життя не надіється!

Пробув же князь у них днів двадцять і п’ять, а тоді одпущений був із тими, що були з ним, і поручена була земля його йому...».

Батий (Бату-хан) — монгольський правитель. Батий керував походами монголів у Східну Європу в 1237—1243 рр.

У літописі монгольських завойовників названо татарами, хоч татарам і самим довелося потерпати від монгольських луків та мечів.

Проведіть гру «Аукціон подій». Для цього погортайте сторінки підручника, щоб пригадати якомога більше історичних подій, про які довідалися впродовж року. По черзі від кожної групи називайте по одній події (якщо хтось із учнів розгубився і не навів прикладу, коли йому випала черга, група втрачає хід, передаючи право називати події іншій). Виграє та з груп, яка назве найбільше подій, про які йшлося в підручнику.

Про які факти, на вашу думку, історикам дізнаватися найважче — про походи, битви, подорожі чи винаходи? Чому? Чи однаково багатими на захопливі факти є розповіді про відкриття, битви, подорожі, господарське та повсякденне життя? Про які факти вам цікавіше дізнаватися?

ОЦІНІТЬ СЕБЕ

1. Про які факти-подїї доби Київської Русі та Галицько-Волинської держави ви дізналися? Назвіть їх у хронологічній послідовності.

2. Скориставшись картою на с. 36, дайте відповіді: 1) На які території поширювалася влада князя Олега наприкінці його правління? 2) Які князі і коли ходили походами проти Візантії?

3. Які історичні факти стосуються володарювання Данила Романовича?

1) Коронувався як король Русі. 2) Запровадив християнство як державну релігію, збудував Софійський собор. 3) Князь, з ім’ям якого пов’язують розквіт Галицько-Волинської держави в 13 ст. 4) Відвідав столицю Золотої Орди, де зустрівся з ханом Батиєм. 5) Відвідав Візантію, де мав урочисту зустріч із Візантійським імператором. 6) Підкорив Києву території від Балтійського моря до Чорного.

4. Накресліть лінію часу, позначте відповідні дати на ній та розв’яжіть хронологічну задачу.

Скільки років було Данилові Романовичу під час битви з монголами на річці Калці 1223 р., якщо з літопису відомо, що, коли загинув його батько в 1205 р., князеві було 4 роки?

5. Що таке літопис? Про які події шкільного життя розповіли б у літописі своєї школи? Поділіться ідеями про те, яким би мав бути цей літопис.

Прочитайте оповідання і дайте відповіді на запитання до нього.

ПОДОРОЖ КНЯЗЯ ДАНИЛА В ОРДУ

Минув місяць, як князь Данило прибув до Золотої Орди. А здається — збіг не один рік. Нічого іншого й не сподівався від підступних ординців. Та все-таки добре, що згодився відвідати хана Батия, — матиме хоч і гіркий, проте мир.

Данило вдивлявся в далекі заволзькі обрії. Певно, рано думати про відвідини Батия як про надбання минулого, бо й сьогодні він, великий руський князь, названий ханом гостем, насправді — полонений.

Данило пригадав сумну подорож. Непривітно зустрів його Київ. Не загоїв Золотоверхий ран від ординської навали. Обшарпані палаци й понівечені храми позаростали бур’яном та припали порохом. У Михайлівському храмі, що у Видубичах, молився щиро сам, а ще попросив, щоб молилися за нього всі чорноризці. Потому рушив далі.

Батиєві слуги кілька днів виглядали Данила. Тільки-но наблизився князь до столиці Золотої Орди, відразу ж зустріли й запросили до хана.

Данило увійшов до Батия, поклонився за тамтешнім звичаєм. «Випий, князю, нашого пиття», — простягнув хан повну чашу кумису. Данило знав, що випити кумис із ханських рук — велика честь. Та знав і те, що негоже русичам пити кобиляче молоко. Недарма називають його чорним: хто вип’є кумис, той визнає свою підлеглість. Замислився на мить Данило, та знав, що іншого способу вберегти рідну землю від спустошливих нападів степовиків немає, тому сказав твердо: «Досі я не пив. А нині ти велиш — я п’ю». Випивши чашу, поклонився князь.

— О, лиха ти, честе татарська, — задумливо мовив Данило. — І все-таки краще данина, ніж загибель.

Князь подивився на сонце. Час на останню розмову з Батиєм.

— Мужні в тебе воїни, княже, — почав здалеку Батий. — Згадую весь час того Дмитра, що був київським воєводою під час нашої облоги міста. Він так вразив мене своєю вояцькою майстерністю та звитягою, що я подарував йому життя, звільнивши з полону. Дивак він — не захотів лишитися моїм радником.

Мовчав галицький князь, знав, куди хилить хитрий хан: не через те впала Русь, що невмілих мала воїнів, а тому, що кожен князь змагався з ординцями тільки власними силами. Князівські чвари й розбрат занапастили Київську державу. Тож треба дбати, аби та сама доля не спіткала й Галицьке князівство.

1. Чи відповідає зміст оповідання уривкові з літопису, який опрацьовували на уроці? 2. Які фрагменти літопису точно відтворені в оповіданні, а які — переказані? 3. Які фрагменти джерела не знайшли втілення в оповіданні? 4. Що в оповіданні є художнім вимислом? 5. Як ви думаєте, чи міг щось домислити автор літопису? Що саме?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно