Сучасні історичні джерела (фото, відео, аудіо, цифрові)
- 17-11-2022, 23:12
- 790
5 Клас , Вступ до історії та громадянської освіти 5 клас Сорочинська 2022
§ 9. Сучасні історичні джерела (фото, відео, аудіо, цифрові)
За цим параграфом ви зможете:
- дізнатись, які історичні джерела називають сучасними, чим вони вирізняються.
Пригадайте!
- 1. Які джерела найактуальніші для дослідження найближчого минулого?
- 2. Яка мета дослідження минулого?
1. Фото-, кіноджерела
Розвиток суспільства супроводжується змінами у передачі та збереженні інформації. Це називають інформаційними технологіями. Особливо швидко вони розвивалися в XIX—XX ст. Це призвело до появи нових історичних джерел — фото-кінодокументів. Із них історик може почерпнути факти, невідомі йому раніше за іншими джерелами, і важливі дані для уточнення вже відомих подій. А особливо — отримати образно-зорове сприйняття події. Кіно-, фотодокументи мають іще ряд переваг. Вони достатньо доступні, а в окремих випадках розповідають про подію більше, ніж її очевидці.
Один з перших фотоапаратів
Французький винахідник Жозеф Ньепс у 20-х рр. XIX ст. за допомогою давно відомого пристрою камери-обскури (темний ящик з невеликим отвором і екраном на протилежному боці від отвору) створив перші у світі світлини, використавши пластину з нанесеною срібною сіллю, яка чорніє при контакті з денним світом.
Найстаріша з фотографій Ньєпса, що збереглася до нашого часу. «Вид з вікна в Ле Гра». Зроблена близько 1826 року. Внесена до переліку ста фотографій, що змінили світ за версією Лайф.
Вдосконалення цього винаходу привело до виникнення сучасного фотоапарата. Починаючи зі середини XIX ст. фотографія фіксує найважливіші історичні події. Стало можливим створювати фотонариси, фоторепортажі, фотолітописи подій. Завдяки сучасним цифровим фотокамерам уже нема родин, які не мали б сімейних фото та відео. У багатьох є світлини вже кількох поколінь родичів. Тож сімейні фотоархіви — багате джерело для створення історії роду.
Фотонарис — оповідь засобами фотографії, в якій автор зображає підмічені у житті події, реакції конкретних людей.
Фоторепортаж — призначене для поширення повідомлення, розповідь про поточні події, зроблені засобами фотографії.
Фотолітопис — фотоматеріал, який створює широку картину, висвітлюючи доволі значний часовий відрізок у різних сферах життя суспільства.
Завдяки фотографії ми можемо знати, який точно вигляд визначні історичні діячі. На світлині письменник Іван Франко з дружиною Ольгою Хоружинською
Наприкінці XIX ст. завдяки братам Люм’єр виникло кіно. Найбільшу цінність, як історичне джерело, мають хронікально-документальні фільми. Вони бувають німими (неозвученими) або озвученими (їх почали продукувати у 1920-ті рр.).
«Прибуття потягу на вокзал Ла-Сьота», 1895 р.
Серед хронікально-документальних фільмів розрізняють кінохроніку, яка обмежується констатацією фактів з коротким коментарем, та документальний фільм, який на основі реальних фактів, як правило, має на меті навчати, інформувати та надихати глядачів. Також виокремлюють такий вид, як кінолітопис (повсякденну зйомку кінооператорами найважливіших подій нашого життя, історії країни). З розвитком техніки виник і такий вид, як стрім — певне документування свого життя в реальному часі.
Кадр першого кінофільму. 1895 р.
Цікаво знати
Як й інші джерела, фотографія не завжди правдиво відображає подію. Є спеціальні постановочні фотографії, які створювали неправдиві образи. Бували випадки, коли змінювалися зображення на фотографіях, щоби приховати або викреслити окремих осіб, події.
Поради для аналізу фото (фотоколекцій)
І. Опис фото (фотоколекції):
1. Якого віку і статі люди зображені на світлині? Скільки їх?
2. Які дії людини / людей зафіксовані на фото?
3. Які почуття виражають зображені особи? Чи виявляється ставлення героїв фото до зафіксованої події?
4. Коли і де відбуваються події? Що із зображеного дає змогу припустити достовірність місця і часу?
5. Чи бракує інформації, щоб упевнитись у правильності зроблених припущень?
II. Сюжет і загальний задум фото (фотоколекції):
1. Кого (що) фотограф показав крупним планом? Що бачимо на задньому плані фото?
2. Що намагався донести фотограф своїм знімком (серією знімків)?
3. Що визначає послідовність фото в колекції?
III. Створення повідомлення про зображені події:
1. Про перебіг якої події розповідають світлини? Коли і де ця подія відбулася?
2. На яких ситуаціях у ході цієї події укладач колекції хоче зосередити увагу глядачів? Чи справді йому це вдалося?
3. Яким є ставлення до цієї події укладача колекції і авторів фотографій, що він дібрав? Що може підтвердити зроблений висновок?
4. Що тобі ще відомо про події, змальовані за допомогою цих світлин? Про що ти ще хотів/хотіла б дізнатися?
Фото міста. Кінець XIX ст.
Окрім хронікально-документальних фільмів, на початку XX ст. вийшли на екран і художні фільми. Майже два десятиліття вони були німими, згодом поступово їх витіснили звукові. У середині XX ст. чорно-білі стрічки змінили кольоровими. Художні фільми теж є важливими джерелами для істориків. Залежно від режисерського задуму ці кінострічки відображають реальну чи ідеальну картину дійсності. Роботі дослідника над фільмом допомагають сюжет, а також авторський текст, записи роздумів та розмов героїв фільму. Також кінокартини відображають технічні досягнення, використані під час їхнього виготовлення, рівень розвитку мистецтва.
Кадр з одного із перших кольорових фільмів "Чарівник зі смарагдового міста”. 1939 р.
Дослідження кіно- та фотодокументів передбачає визначення місця й часу зйомки, прізвищ її учасників. Про назву і творців фільму розповідає його легенда. Тут вказано прізвища режисера й оператора, студію та рік зйомки.
Кінодокументи — це образотворчі документи, створені кінематографічним або іншим способом за допомогою певних технічних засобів.
Основа кінодокумента — кіноплівка, що є багатошаровою системою. Використовують кольорові та чорно-білі кіноплівки.
Кінодокументи — це образотворчі документи, створені кінематографічним або іншим способом за допомогою певних технічних засобів.
Основа кінодокумента — кіноплівка, що є багатошаровою системою. Використовують кольорові та чорно-білі кіноплівки. Порівняння негатива з позитивом дає змогу за ретельного аналізу встановити достовірність кіно- і фотодокументів, виявити підробку, якщо така є.
Порівняння негатива з позитивом дає змогу за ретельного аналізу встановити достовірність кіно- і фотодокументів, виявити підробку, якщо така є.
• Яка цінність фото-, кіноджерел?
2. Аудіоджерела (фонодокументи)
Іще одним видом джерела, який виник у XIX ст., стали аудіозаписи.
Звукові технології — технології опрацювання, запису та відтворення звукових хвиль: голосу, співу, інструментальної музики, звукових ефектів тощо.
12 серпня 1877 р. видатний американських винахідник Томас Едісон зробив перший у світі звукозапис, зафіксувавши на циліндрі фонографа, що виступав на той час носієм інформації, американську мелодію «Маrу had a little lamb».
Фонограф
У 1888 р. німецький інженер Еміль Берлінер винайшов грамофон.
Грамофон
Із часом грамофон було замінено патефоном. Завдяки певним поліпшенням він мав портативніший розмір, аніж грамофон, що, звісно, привело до дуже широкої популярності музичних записів. Тим більше що платівки постійно дешевшали. Для їх виготовлення використовували дуже недорогі матеріали, зупинившись, зрештою, на вінілі.
Патефон
Водночас із винаходом фонографа робили перші спроби магнітного запису звуку. Реальним народженням магнітний запис зобов’язаний данцю Паульсену, який у 1898 р. продемонстрував діючий апарат — магнітофон, де носієм запису був сталевий дріт. Перші магнітофони за якістю запису поступалися популярним тоді грамофонам. Усе змінилося завдяки прогресу в електроніці і винайденню порошкової магнітної стрічки (бабіни, касети). Коли технології магнітного запису звуку стали досконалішими, а якість запису звуку — кращою, магнітофони стали популярними в усьому світі.
Платівка
Із розвитком радіотехніки почали випускати радіоли, програвачі та електрофони, які дали змогу зробити прогрес і в програші платівок.
У 1979 р. компанія «Philips» разом із «Sony» запропонували світу абсолютно новий носій інформації — оптичний диск (компакт-диск — CompactDisk — CD) для запису та відтворення звуку. У 1982 році почалося масове виробництво компакт-дисків. Для запису інформації на них та її відтворення використовувався лазерний промінь. Ще на початку XXI ст. компакт-диски різних видів були поширеними в усьому світі. Їх частково замінили різноманітні інші предметні накопичувачі інформації, як, наприклад, широковідомі «картки пам’яті». У 2010-х роках стрімкого розвитку набули хмарні технології, які дозволяють зберігати великі обсяги інформації у «хмарних» сховищах і мати до них доступ з різних пристроїв.
Аудіокасета
У фонодокументах можна виокремити: подієві фонозаписи (що відображають звук якихось подій: мітингів, нарад і так далі — у момент їхнього звершення), фоноінтерв’ю (сучасників, які розповідають про подію у момент її звершення або близько за часом) і, нарешті, фономемуари (за змістом спогадів тих, що наближаються до письмових джерел).
Фонодокументи — (від грецьк. phone — «звук, документ») — музично-звукові, аудіальні документи. Містять звукову інформацію, зафіксовану будь-якою системою звукозапису про події, явища і факти реальної дійсності, отримані в результаті механічного, фотографічного, магнітного чи оптичного звукозапису.
Запис голосу Лесі Українки
Фонодокументи, відображаючи звук подій, допомагають визначити місце, де відбувалася подія, психологічний стан тих, хто виступав, чи тих, які говорили публічно або між собою (на зборах, мітингах і т. д.), реакцію слухачів на виступ (репліки, оплески) та ін.
Компакт-диск
Звукові документи з вичерпною повнотою фіксують людську мову, передають її смисловий зміст, а також якнайтонші нюанси, інтонацію. Істотна перевага звукових документів виявляється в оперативності відображення події і порівняльної легкості її фіксації.
Архів аудіовізуальних джерел
• Які особливості аудіоджерел (фонодокументів)?
Фоноджерела показують певну спорідненість з письмовими, якщо узяти за основу аналізу текст, що викладають усно, і опублікованого письмово виступу. Це дає змогу їх аналізувати за методикою письмового джерела.
3. Цифрові джерела
Доба цифрових технологій сформувала підґрунтя для появи й використання документів, що мають принципово нову матеріальну і знакову основу — двійковий знак (біт).
Такі системи надають інформації форми документів, ресурсів або засобів, що й виступають як джерела інформації для істориків. Для відтворення їх обов’язковим є посередництво технічних пристроїв, котрі забезпечують репрезентацію інформації, зафіксованої цифровим кодом, в аналоговій формі, доступній для сприйняття людиною. Такі системи, як і документи й ресурси в них, традиційно називають електронними. В історичній науці коректніше вживати щодо терміна «джерело» прикметник «цифровий», а не «електронний», оскільки в основу кодування інформації покладено не властивості електронів, а двійковий код (біт). При цьому цифрові джерела можуть містити інформацію довільної форми: текстову, графічну, табличну, аудіо, відео, віртуальну, комплексну.
• Які особливості цифрових джерел?
Інтегровані в комп’ютеризованій інформаційній системі цифрові джерела є основою архівів цифрових документів та/або бібліотек цифрових ресурсів.
Сучасні цифрові носії інформації
Цифрові документи варто розрізняти як первинні (відразу створені як цифрові) та вторинні (як оцифровані копії документів, оригінали яких створені на традиційних носіях — папері, плівці, тканині, камені, дереві, склі й т. ін. — за аналоговим принципом).
ВИСНОВКИ
• Фотографія та кіно, голосові записи, які були винайдені в XIX ст., стали важливими джерелами інформації про дослідження історичних подій. Вони, мабуть, є найінформативнішими, але охоплюють лише незначний відрізок життя людства.
• Найсучасніші історичні джерела — цифрові. З одного боку, вони можуть бути носіями вже раніше відомих історичних джерел, з іншого — дають змогу дослідити окремі аспекти, які раніше були непомітні. Також можуть виступати і як самостійний вид історичних джерел.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
- 1. Які нові види історичних джерел виникли у ХІХ—ХХІ ст.? З чим пов’язана їхня поява?
- 2. У чому «новизна» джерел порівняно з традиційними?
- 3. Поміркуйте. Чи полегшили роботу історика нові види джерел?
- 4. За додатковими джерелами підготуйте презентацію «Виникнення і розвиток нових історичних джерел».
- 5. Використовуючи нові типи джерел, дослідіть подію, свідком якої ви були.
- 6. Сформулюйте визначення, що таке цифровий документ.
Коментарі (0)