Права людини. Права людини у правових пам’ятках. Як захистити свої права. Права та обов’язки громадянина
- 17-11-2022, 23:31
- 534
5 Клас , Вступ до історії та громадянської освіти 5 клас Сорочинська 2022
§ 27. Права людини. Права людини у правових пам’ятках. Як захистити свої права. Права та обов’язки громадянина
За цим параграфом ви зможете:
- дізнатися, що таке права людини; які їх принципи; що таке права громадянина.
Пригадайте!
- 1. Як регулюються відносини у суспільстві?
- 2. Чому до усвідомлення рівності прав людство йшло тисячі років?
1. Поняття прав людини
Сучасне розуміння прав людини формувалося у продовж століть. Вони мали обмежити свавілля сильних і дати кожній особистості можливість жити, реалізовуючи себе.
Права і свободи є оболонкою, щитом, що захищає гідність кожної людини від посягань з боку влади, її представників та інших людей.
Права людини не гарантують того, що ми будемо кохані, щасливі, що нас буде супроводжувати успіх, не гарантують навіть справедливості або добробуту — вони захищають нас від принижень, владних маніпуляцій та забезпечують можливості розвитку.
Права людини природні, вони належать кожній людині від народження тільки тому, що вона — людина. Вони ніким не даруються, їх не можна відібрати, заслужити або купити, вони виникають з людського способу життя.
Права людини невід’ємні. Це означає, що їх не можна втратити, оскільки вони мають відношення до самого факту людського співіснування. Однак за певних обставин дії деяких з них можуть бути припинені або обмежені. Але будь-які обмеження є тимчасовими і не можуть скасувати прав.
Паспорт громадянина України
Права людини неподільні, взаємозалежні, але не взаємозамінні. Це означає, що права людини пов’язані між собою. Але немає жодного права, яке було б важливішим за інші. Жодне право не може замінити собою інше.
Права людини є загальними (універсальними), тобто вони однаково застосовуються до людей у всьому світі. Кожен має право користуватися правами незалежно від раси, кольору шкіри, віросповідання, майнового стану, політичних чи інших переконань.
Демонстрація за право на життя
Усі люди рівні в реалізації своїх прав, всі в рівній мірі заслуговують на повагу.
Таким чином в основі прав людини лежать дві основні цінності: перша — це людська гідність, а друга — рівність.
Права людини — це визнані світовим співтовариством блага й умови життя, яких може домагатися особа від держави і суспільства, в яких вона живе, та забезпечення яких реальне в умовах досягнутого людством прогресу.
Серед прав людини ключовими є:
• право на життя. Це право становить основу всіх прав людини і є невід’ємним. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Складовою частиною цього права є право кожного захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань;
• право на гідне ставлення. Воно означає особливе моральне ставлення людини до самої себе і відповідне ставлення до неї з боку суспільства;
• право на особисте життя. Воно передбачає, що особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Вона має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя;
• право на свободу і особисту недоторканність. Це право означає, що нікого не можна позбавляти свободи без законного рішення;
• право на свободу слова. Це право людей вільно висловлювати свої ідеї або думки без небезпеки помсти, цензури, санкцій тощо. Проте це право має деякі обмеження, пов’язані з образами і приниженням гідності, а також державною безпекою;
Демонстрація за право на свободу слова
• право на рівне ставлення. Це право тісно пов’язане з принципом недискримінації, що означає заборону необгрунтованого відмінного ставлення (а саме встановлення розрізнень, винятків, обмежень чи переваг) до осіб, які знаходяться в однаковій ситуації, чи однакового підходу до осіб, які знаходяться в різних ситуаціях. Оскільки дискримінація призводить до обмеження або унеможливлення в користуванні чи здійсненні прав і свобод усіма людьми на рівних підставах, то її заборона розглядається як один із шляхів забезпечення рівності всіх людей;
Дискримінація — розповсюджене порушення, необґрунтоване обмеження прав і свобод людини із встановленням розрізнень, винятків, обмежень чи переваг до осіб, які знаходяться в однаковій ситуації чи однакового підходу до осіб, які знаходяться в різних ситуаціях.
Недискримінація — означає рівноправне ставлення та відсутність дискримінації, а також створення додаткових умов та середовища, де людина могла б реалізувати свої права.
Марш проти дискримінації афроамериканців. Вашингтон, 1963 р.
• право на власність. Воно регулює відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником;
• право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою в Україні;
• право знати свої права. Це необхідно для уникнення ситуацій їхнього порушення, для можливості їх захисту, для відновлення порушених прав, для поваги до прав інших людей тощо;
• право на свободу світогляду. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
• Які основні права людини?
2. Права дитини
Дитина, як і кожна людська істота, від народження (і навіть до народження) має права людини, але вона повинна мати ще й додаткові, особливі права. Це обумовлено її фізичною, розумовою, моральною та духовною незрілістю. Отже, права дитини — це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування й досягнення зрілості. Права людини починаються з прав дитини — це загальноприйнята норма в Європейському Союзі, вона визнана й в Україні.
Необхідність захисту прав дитини виникає, коли відбувається порушення її прав — незалежно від того, чи усвідомлює це сама дитина.
Дорослий: Я маю права. Дитина: Я теж
Під захистом прав дитини розуміється — відновлення порушеного права, створення умов, які компенсують втрату прав, усунення перешкод на шляху здійснення прав та інтересів.
Мультфільм про права дитини
Зокрема, вирізняють такі шляхи захисту прав дитини, як самозахист, захист з боку батьків, звернення до органів опіки та піклування, звернення до органів державної влади або місцевого самоврядування, звернення до громадських організацій та звернення до суду.
Стандарти у галузі дотримання прав дитини, що формувалися протягом багатьох десятиліть, закріплені у міжнародних документах. Ще у 1924 р. Лігою Націй було розроблено та схвалено Женевську декларацію прав дитини. Питання захисту прав дитини знайшли відображення у Загальній декларації прав людини, прийнятій ООН у 1948 р. У 1959 р. ООН ухвалила Декларацію прав дитини, яка справила значний вплив на політику світових держав. 20 листопада 1989 р. Генеральна Асамблея ООН затвердила Конвенцію про права дитини, яка правомірно вважається міжнародною дитячою Конституцією.
Діти на демонстрації. США, 1909 р.
Ця Конвенція була ратифікована (прийнята, ухвалена) найбільшою кількістю країн з-поміж усіх міжнародних договорів про права людини в історії. Але й досі не всі діти можуть насолоджуватись повноцінним дитинством. У багатьох дітей дитинство закінчується передчасно.
1924 р. — Женевська Декларація прав дитини.
1948 р. — Загальна Декларація ООН про права людини.
1959 р. — Декларація ООН про права дитини.
1989 р. — Конвенція ООН про права дитини.
Емблема ЮНІСЕФ (Дитячого Фонду ООН)
Конвенція проголошує і закріплює такі права:
- ти маєш право на життя. Ніхто не може позбавити тебе цього найціннішого дару;
- ти маєш право на піклування і турботу. Це означає, що твої інтереси повинні забезпечуватися першочергово як з боку держави, так і з боку батьків;
- ти маєш право на достатнє харчування та дах над головою. Про це також піклуються твої батьки, а якщо їх у тебе немає, то держава;
- ти маєш право на розваги, відпочинок і дозвілля. Дорослі повинні будувати для тебе дитячі майданчики та місця проведення дозвілля. Це стосується і театру, в якому повинні також ставитись вистави для дітей;
- ти маєш право на освіту. Якщо ти хочеш стати відомою людиною, то ти обов’язково повинен навчатися;
- ти маєш право на медичну допомогу. Якщо ти захворів, то ти можеш звернутися до лікаря, який тобі обов’язково допоможе;
- ти маєш право на приватне життя. Ніхто не може перевіряти твої речі, читати твої листи;
- ти маєш право висловлювати свою точку зору, але вона не повинна ображати інших людей;
- усі діти рівні у своїх правах незалежно від походження, кольору шкіри, національності та статків батьків.
• Які права є специфічними для дітей?
3. Права людини у правових пам’ятках
Уперше права людини були записані Декларації незалежності США (1776) та французькій Декларації прав людини і громадянина (1789). Ці документи проголосили свободу віросповідання, слова, об’єднань, зібрань. Навіть — право на повстання проти влади.
Схвалення Декларації незалежності США, 1776 р.
Протягом XIX — початку XX ст. низка європейських країн записала у своїх законах соціальні права: на працю, освіту, охорону здоров’я, пенсії, відпочинок.
Зрештою у 1948 р. було сформульовано Загальну декларацію прав людини. Ця декларація — збірка основоположних прав, яке вибороло собі людство протягом тисячоліть. Але перелік прав, записаних там, не є вичерпним. У перебігу розвитку цивілізації з’являється необхідність захистити права, які раніше навіть не уявлялися правами. Наприклад, свого часу людство не уявляло собі, що жінки й тварини можуть мати якісь права.
• Коли почалося формування основних прав людини?
Робота з джерелами
Із Декларації незалежності США (4 липня 1776 р.)
Ми вважаємо за очевидні такі істини: усіх людей створено рівними, і всі вони наділені від Творця деякими невід’ємними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення щастя. Для забезпечення цих прав установлено серед людей уряди, наділені справедливою владою за згодою керованих. Та якщо ця форма урядування стає згубною для їхніх цілей, то народ має право змінити або скасувати її та встановити новий уряд.
• 1. Що мали на увазі автори декларації, коли писали, що всіх людей створено рівними? 2. Які невід’ємні природні права людини проголошувалися? 3. У чому полягає загальнолюдське значення декларації?
Робота з джерелами
Із Декларації прав людини і громадянина 1789 р.
Представники французького народу... прийняли рішення викласти в цій урочистій декларації природні, невід’ємні й священні права людини...
І. Люди народжуються і залишаються вільними і рівними в правах...
II. Метою кожного державного союзу є забезпечення природних і невід’ємних прав людини. Такими є свобода, власність, безпека та опір гнобленню.
III. Джерело всієї верховної влади завжди перебуває в нації...
IV. Свобода полягає в праві робити все, що не шкодить іншому...
V. Закон може забороняти лише дії, шкідливі для суспільства. Усе, що не заборонено законом, дозволено...
Декларація прав людини і громадянина 1789 р.
VI. Закон є вираженням загальної волі. Усі громадяни мають право особисто або через представників брати участь у виданні законів. Закон має бути рівним для всіх.
VII. Ніхто не може бути обвинувачений, затриманий або заарештований інакше, ніж у випадках, визначених законом...
IX. ...Людина вважається невинною доти, доки її не оголосять винною...
X. Ніхто не має відчувати утисків у висловлюванні власних думок...
XVI. Оскільки власність є непорушним і священним правом, то ніхто не може бути позбавлений її інакше, ніж у випадку встановленої законом незаперечної суспільної необхідності...
- 1. Хто, за Декларацією, вважався джерелом верховної влади?
- 2. Які невід’ємні природні права людини проголошувалися?
4. Права та обов’язки громадянина
За часів Стародавніх Греції (афінська демократія) та Риму (римська республіка) право на участь у житті держави було наслідком обов’язків громадян перед нею — перш за все військовими. Тобто був встановлений баланс і взаємозалежність між правами і обов’язками.
Більшість людей на Землі є громадянами тієї чи іншої держави, яких налічується близько 200. Кожна з держав у своїх конституціях гарантує своїм громадянам права.
Збори громадян на агорі — прояв афінської демократії
Конституція України розрізняє також поняття «права людини» і «права громадянина». Згідно із Конституцією України до прав людини належать: право на життя (стаття 27); на повагу до гідності людини (ст. 28); на свободу та особисту недоторканність (ст. 29); на недоторканність житла (ст. 30); на невтручання в особисте та сімейне життя (ст. 32) тощо.
Захист Вітчизни — один із обов’язків громадянина України
Коли йдеться про права громадянина, то маються на увазі його відносини зі своєю державою. Прикладом прав громадянина, встановлених у Конституції України, є право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36), право брати участь в управлінні державними справами (ст. 38), право на участь у проведенні мітингів, походів, демонстрацій (ст. 39) тощо. Права людини мають порівняно з правами громадянина домінантне значення. Адже права людини поширюються на всіх людей, які проживають у тій або інший державі, а права громадянина — лише на тих осіб, які є громадянами певної країни. Отже, поняття «права людини» є ширшим, ніж «права громадянина».
Сплата податків поповнює державну казну
Конституція України також визначає обов’язки громадянина:
- Захист Вітчизни.
- Шанування державних символів.
- Незаподіяння шкоди природі, культурній спадщині.
- Сплата податків і зборів.
- Додержання Конституції України та законів України.
- Непосягання на права і свободи, честь і гідність інших людей.
• Чим відрізняються права людини і громадянина? Чому розмежовуються права людини і свобода людини?
5. Як захистити свої права
Утвердження, забезпечення, реалізація прав людини є важливим показником, що вказує на демократичність держави, а також на те, що така держава є правовою.
Гарантії дотримання прав людини та їх захисту закріплені як в національних, так і в міжнародних документах.
На теперішній час людство виробило такі способи захисту прав та свобод людини і громадянина:
- судовий.
- позасудовий.
Свої права можна захистити в суді
Після використання всіх національних засобів юридичного захисту кожен може звернутися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Позасудовий механізм захисту прав та свобод людини і громадянина передбачає розгляд звернень громадян в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Кожна людина має право направляти письмові звернення до органів державної влади
Під зверненнями громадян варто розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Особливе місце в системі захисту прав та свобод громадянина відведено інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Емблема Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
Для захисту прав дитини також створений інститут Уповноваженого Президента України з прав дитини.
• Які існують способи захисту своїх прав і свобод?
Пропозиція (зауваження) — звернення громадян, де висловлюється порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) — звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання — письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.
ВИСНОВКИ
• Формування прав людини тривало впродовж тривалого часу.
• Вони виникають не лише тому, що ми є фізичними істотами, ми — це моральні й духовні людські істоти. Права людини необхідні для захисту і збереження кожного людського роду, для забезпечення того, щоб кожна особа могли вести життя, достойне людини.
• Права людини — це моральні права, які має кожна особа у світі просто лише завдяки тому, що він або вона є людиною. Вимагаючи дотримання наших прав людини, ми морально вимагаємо, зазвичай від уряду нашої країни, не робити чогось, тому що це є втручанням у мою особисту сферу, попранням моєї особистої гідності. Ані інша людина, ані будь-який уряд не можуть позбавити нас наших прав людини.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
- 1. Що таке права людини? На яких принципах вони сформульовані?
- 2. Які права людини називають природними? Коли вони були сформульовані?
- 3. Щорічно 1 червня у світі відзначають Міжнародний день захисту дітей. Підготуйте малюнок, присвячений цьому дню.
- 4. Проведіть гру. Об’єднайтеся у невеликі групи, їх має бути парна кількість. Учасники і учасниці однієї групи намагаються зобразити на аркуші паперу або за допомогою пантоміми одне з прав дитини, а іншої — його відгадати.
- 5. Поясніть одну з ключових тез, що «Права людини починаються з прав дитини».
- 6. Куди варто звернутися громадянину, дитині за захистом своїх прав?
- 7. Поміркуйте. Перегляньте та проаналізуйте перелік прав дитини. Висловіть пропозиції, якими правами їх варто доповнити. Поясніть доцільність та необхідність своїх пропозицій.
- 8. Чому діти без сім’ї, діти з особливими потребами, діти-біженці, діти, що перебувають у конфлікті із законом потребують особливої турботи?
- 9. Робота в парах. На основі положень Конвенції про права дитини визначте групу прав, яку можна назвати 1) «Піклуйтеся про мене»; 2) «Не знущайтеся наді мною».
- 10. Проаналізуйте документ. Витяг з аналітичної довідки за результатами опитування дітей віком 10-17 років у межах проєкту «Права дітей в Україні: реалії та виклики після 20 років незалежності» на виконання Указу Президента України «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні» від 16 грудня 2011 року № 1163.
Коментарі (0)