Войти
Закрыть

Лічба часу в народів світу та на теренах України

5 Клас

Хоч ви тільки нещодавно закінчили початкову школу, проте вже звикли жити за годинником. Складіть список щоденних обов’язкових справ, поряд указавши час, на який вони випадають, і ви переконаєтеся, що ваш робочий день розплановано по годинах. А в дорослих день подекуди буває розписаний по хвилинах. Недарма кажуть: з усіх речей час належить нам найменше, а бракує його — найбільше. Цю властивість часу люди помітили давно, тож прагнули винайти чи вдосконалити способи його обліку. Цій меті, зокрема, слугували календарі. Слово «календар» походить з латинської мови. У Давньому Римі так називали боргові книги, тому що боргові відсотки потрібно було сплачувати в перший день місяця. Сьогодні календар - це спосіб розрахунку великих відрізків часу - років, місяців, тижнів, днів, який ґрунтується на рухові видимих небесних тіл - Сонця і Місяця. Календар передбачає поділ тривалих проміжків часу на коротші. Час, що відповідає календарю, називають календарним. На початку уроку ви записували дату, тобто котрийсь день місяця певного року. В історії датою називають точний час події. Наприклад, дата запровадження християнства в державі з центром у Києві, яку історики називають Руссю-Україною, є 988 р. Поширені в наш час календарі було винайдено дуже давно. Розвиток науки сприяв їх удосконаленню. Навіть така звичайна сьогодні річ, як кількість днів у календарному році (а їх, як ви знаєте 365, проте раз на чотири роки з’являється додатковий 366-й день), усталилася не одразу. За давнини в різних народів рік міг тривати від 300 до 400 днів і починатися будь-якої пори року або й узагалі з приводу якоїсь події (повені річки, заснування міста тощо). Тому визначити точний календарний час подій, що відбулися тисячі й тисячі років тому, дуже складно....

Фольклор як історичне джерело

5 Клас

Аж поки не виникла писемність, люди зберігали пам’ять про минуле в усному слові: міфах, казках, переказах, легендах, піснях, загадках, прислів’ях та приказках. Усе це розмаїття уснорозмовних творів називають усною народною творчістю, або фольклором. Із фольклорних творів учені-етнографи довідуються про те, яким було буденне життя за давніх часів, у що вірили люди, чим займалися, якими були звичаї різних народів. Відгукувалися словом творці фольклору й на історичні події. Приміром, багатими на інформацію про життя за часів Руси-України та Галицько-Волинської держави є билини (старини), у яких ідеться про богатирів - оборонців рідної землі. Слово фольклор походить від англійського folk-lore, що означає «народна мудрість», «народні знання». Етнографія, або народознавство - історична наука, яка вивчає культуру й побут народів світу, їх походження та розселення. Чимало давніх легенд і переказів потрапили на сторінки літописів. Так, з літопису «Повість минулих літ» до нас дійшла легендарна оповідь про походження й час заснування нашої столиці - міста Києва, про що ви довідалися на попередньому уроці. Довгий час історики не вважали цей літописний переказ правдивим. Проте, зіставивши свідчення літописця з іншими тогочасними джерелами, учені дійшли висновку, що легенда має історичну основу, а Кий був реальною особою - полянським князем, який жив близько 1500 років тому. Підтверджують це й археологічні знахідки на Старокиївській горі: археологам пощастило розкопати рештки городища Кия, яке відносять до VI ст. Імена інших засновників Києва - його братів і сестри - зберігаються в назвах київських річок, гір, вулиць: річка Либідь, гори Щекавиця та Хоревиця....

Писемні па’мятки та їх дослідження

5 Клас

Серед історичних джерел неабияку цінність мають писемні пам’ятки. Адже тільки з появою писемності люди змогли докладно розповідати про те, що, де, коли і як відбувалося. Писемні джерела - це тексти (рукописні або друковані) на папері чи інших матеріалах. Їх вивчає археографія. Рукописні книжки досліджують фахівці з палеографії, а написи, вирізьблені на твердих матеріалах, - епіграфіка. Тексти законів, договори, літописи та хроніки, листи, щоденники подорожніх, спогади, а за пізніших часів газети безпосередньо свідчать про те, яким було життя в часи, коли їх створено. Щоправда, аби відтворити справжній перебіг подій, історики мають виокремити з багатьох текстів важливу інформацію, порівняти її з відомостями з інших джерел, довести справжність пам’яток, визначити час їх створення тощо. Ця праця не з легких, вона потребує різнобічних знань. Складність відтворення минулого за писемними джерелами полягає ще й у тому, що в будь-якому тексті завжди відбивається особистість автора. Уявіть, наприклад, якими будуть розповіді про кінофільм двох різних глядачів, причому якщо одному фільм сподобався, а іншому - ні. Розповіді про реальні події так само залежать від того, якою була участь у них людини-очевидця. Та й чи на власні очі ця людина бачила те, про що пише! Тож не дивно, що про ту саму подію різні джерела можуть свідчити по-різному, а часом їхні свідчення суперечать одне одному. Завдання історика - пояснити суперечності джерел і відтворити вірогідний перебіг подій. Робота в парах Чому писемні історичні джерела є надзвичайно важливими для пізнання минулого? • Чому в дослідженні писемних джерел історики спираються на дослідження мовознавців? • Чому свідчення писемних джерел часто бувають суперечливими?...

Спеціальні історичні дисципліни

5 Клас

На сторінках рукописних і друкованих книг, монетах, прапорах, побутових речах, зброї, будівлях, у творах мистецтва нерідко трапляються своєрідні схематичні зображення. Вони можуть бути намальовані, вишиті, вирізьблені, викарбувані тощо. Часом такі зображення химерні й складні: леви, що спираються на міські мури, чорні, білі або жовті орли з розпростаними крилами й гострими пазурами, дракони та змії, шаблі й списи, лілії й трояни, ключі та брами, лінії та хрести... А часом - дуже прості, наприклад, звичайні багатокутники. Такі зображення називають гербами, а науку, що їх вивчає, - геральдикою. Упродовж століть складалися закони, за якими створювали герби. Приміром, обов’язковим елементом герба, що зумовлює його форму, є щит. За формою щита визначають місце створення герба, його вік. У геральдиці застосовують обмежену кількість кольорів: червоний, синій, зелений, чорний, які в різні часи мали різне символічне значення. Герб (від німецького спадщина) - символічний знак держави, міста, роду або окремої особи тощо, зображений на прапорах, монетах, печатках, документах. Чимало сучасних гербів міст і держав дійшли до нас із глибокої давнини. Понад тисячолітню історію має герб України - тризуб. Що саме зображував тризуб, точно невідомо (існує більше сорока версій його тлумачення). У ньому вбачають подобу сокола, якоря, лука і стріл, шолома, сокири або ж рибальського знаряддя, верхівку хлібного колоса - найбільшого багатства наших предків-хліборобів, а також символ трьох природних стихій - повітря, води та землі. Проте всі дослідники тризуба сходяться на тому, що він має давнє походження....

Археологічні скарби України

5 Клас

Назви «трипільська культура» та «трипільці» умовні. Вони походять від назви села Трипілля на Київщині, де 1896 р. археолог Вікентій Хвойка знайшов перші пам’ятки згаданої культури. За даними сучасної історичної науки, трипільці - нащадки одного з давніх південно-східних народів. На наші землі вони прийшли з гирла Дунаю, згодом розселилися на величезних просторах від Дністра до Дніпра, досягши території сучасної Волині та Степового Причорномор’я. Від трипільських часів залишилося чимало археологічних пам’яток, які нині добре досліджені. Вони свідчать про високий рівень розвитку господарства трипільців, а також про те, що близько п’яти з половиною тисяч років тому їхнє життя занепало. Як припускають учені, трипільці розчинилися серед інших народів: тих, які так само, як і вони, приходили здалеку, і тих, які жили на наших землях споконвіку. Власне, тому знання та вміння трипільців не зникли без сліду, а були збережені й через багато століть успадковані українцями. Робота в парах Кого називають «трипільцями»? Звідки походить ця назва? • Кому завдячуємо відкриттям трипільської культури? • Коли жили трипільці? Що про них відомо? Досліджуємо Роздивіться ілюстрації. Порівняйте візерунки на трипільському посуді та українських писанках. Поділіться припущеннями, про що свідчить подібність візерунків на зображених предметах....

Значення археології для дослідження минулого

5 Клас

Пам’ять про минуле бережуть різноманітні речі. Це й стародавні споруди: фортечні мури, залишки жител чи укріплень, жертовники чи храми. І давні мистецькі витвори: прикраси, мальовані, вирізьблені чи виліплені зображення, книжки. До пам’яток належать також старовинні речі - зброя, монети, печатки, посуд, елементи оздоблення одягу, знаряддя праці. Ви пам’ятаєте, що історики називають такі залишки минулого речовими джерелами, бо так само, як джерела наповнюють річку, пам’ятки сповнюють минуле, відтворене дослідниками, деталями й подробицями. Найбільше таємниць приховують найдавніші часи в історії людства, бо від тієї доби лишилося надто мало свідчень - виготовлене з недовговічних матеріалів давно зруйноване, а те, що міцніше, опинилося під товстим шаром ґрунту. Та навіть якщо комусь пощастить натрапити на понівечені часом речі, зрозуміти їхню цінність зможе не кожна людина. Пояснити, чим були знахідки в минулому, яке мали призначення, як служили людям, до снаги лише дослідникам, яких називають археологами. А науку, що вивчає минуле за речовими історичними джерелами на підставі розкопок, називають археологією. Слово археологія походить від грецьких слів: архео - «стародавній» і логос - «слово», «учення». Археологи виробили правила пошуку та розкопування давніх пам’яток. Власне розкопкам передує археологічна розвідка. Для цього уважно вивчають писемні джерела, оглядають місце майбутнього пошуку. Потім закладають пробний розкоп (шурф) - вузьку траншею, що має виявити, чи є в ґрунті цікаві для археолога предмети людської діяльності. Якщо знаходять бодай щось, то готують великий розкоп. Працюючи, археологи не квапляться. Щоб не пошкодити пам’яток давнини, вони застосовують здебільшого легкі лопати, ножі, щіточки. Всю поверхню розкопу поділяють на квадрати зі стороною 10 метрів. Такі самі квадрати, тільки в сантиметрах, креслять на папері. Це дає змогу точно фіксувати й замальовувати всі знахідки. Крім того, археологи ретельно записують у щоденниках, як відбуваються розкопки. Знайдені речі надсилають до лабораторії. Там з’ясовують їхній вік і призначення, ретельно описують до найдрібніших ознак. З окремих дрібних шматочків збирають і склеюють цілі предмети. Так знахідкам дають нове життя....

Джерела історичної інформації

5 Клас

Про події минулого свідчать різноманітні вироби людських рук, сказане чи написане слово. Такі джерела інформації називають історичними джерелами. Історичні джерела - свідки минулого, за якими вчені з’ясовують, як жили люди в попередні часи. Серед історичних джерел вирізняють речові, писемні, зображальні та усні. До речових джерел належать давні монети, господарче знаряддя, залишки хатнього начиння, залишки посуду, одяг, прикраси тощо. Хоч якими цінними вони є для історії, проте відтворення минулого тільки за ними не було б повним, бо вік речових пам’яток нетривалий. Тому історики послуговуються ще й словесними джерелами - писемними й усними. Завдяки вченим починають «промовляти» написи на каменях, кістках, металі, стають зрозумілими давні книги (розповіді про життя в давніх державах, хроніки, літописи, подорожні нотатки тощо), різноманітні документи, листи, щоденники, перетворюючись на писемні джерела історії. Рештки минулого, за якими вивчають життя в попередні часи, називають історичними джерелами, або історичними пам’ятками. Подані на початку уроку ілюстрації - це фотографії. Історики називають їх фотодокументами, бо вони є важливими джерелами знань про минулі часи. В історії кожного народу була дописемна доба, коли всі знання передавалися з уст в уста. Отже, давні легенди, міфи, перекази, казки та обрядові пісні - то не лише витвір народної фантазії, а й скарбниця досвіду попередніх поколінь і тому - безцінне джерело для історика....

Історія як наука про розвиток людства

5 Клас

Шанобливе ставлення до минулого - прикметна риса кожного народу. Про минувшину в Україні завжди казали - свята, добра. І досі вживані в українській мові прислів’я: Не за нас стало, не за нас і перестане; Не силою роби, а розумом, не серцем, а звичаєм. За давніх часів пам’ять про минуле зберігалася в переказах та легендах. Згодом, з появою писемності, про події дня вчорашнього оповідали літописи. Саме з найдавніших літописів довідуємося про виникнення міста Києва, про перших київських володарів. Закарбовуючи для нащадків події минулого, творці літописів прагнули водночас зрозуміти їх, з’ясувати, чим вони спричинені, які мали наслідки. Так поступово накопичувалися історичні знання. Літописи - записи найважливіших подій з року в рік, «з літа в літо», як тоді казали. Отже, історія - це наука про минуле людства. Вона вивчає життя та діяльність людини, досліджує всілякі великі й малі події від найдавніших часів до дня вчорашнього, встановлює, як і чому людське життя змінювалося та вдосконалювалося, ставши таким, як тепер. Слово «історія» - грецьке з походження. У перекладі воно означає розповідь про минулі події, дослідження минулого. Власне, наука історія зародилася в Давній Греції. Першим істориком уважають давньогрецького вченого Геродота, який жив дві з половиною тисячі років тому. Сучасна історична наука сформувалася в XIX ст. Найвідомішими серед перших професійних істориків в Україні були професори Київського університету Микола Костомаров і Володимир Антонович, Михайло Грушевський, автор багатотомної «Історії України-Руси». Істориком за фахом був відомий громадський діяч Михайло Драгоманов, дядько Лесі Українки. Першою жінкою - авторкою популярної книжки з історії України - була Олександра Єфименко, якій Харківський університет 1910 р. присудив ступінь доктора історії....

Предмет шкільної істсорії

5 Клас

Сучасний шкільний урок має далеких попередників. Такими, приміром, були уроки в українських школах, закладених мешканцями міст при православних церквах. Ці школи називають братськими. Перший такий заклад з’явився у Львові 1586 р. У братських школах дітей навчали рідною мовою. Крім початкової грамоти, опановували в них арифметику, іноземні мови. У цих школах навчалися діти і з заможних родин, і з бідних. Року 1632, успадкувавши досвід Острозької академії, яка була першим вищим навчальним закладом у Східній Європі, почала діяти Київська колегія. Тривалий час вона була провідним навчальним закладом не лише в Україні, а й за її межами. Життя їй дали дві київські школи - школа Київського братства, яка діяла на Подолі від 1615 р., та Лаврська школа, заснована 1631 р. тодішнім настоятелем Києво-Печерської лаври Петром Могилою. Власне, Петро Могила ініціював злиття двох шкіл в одну та створення на цьому підмурку школи вищого типу. Невдовзі Київську колегію стали називати академією, бо вона надавала вищу освіту подібно до європейських університетів. А ще до її назви долучилося прізвище Петра Могили. Текст 2 Зі статуту братських шкіл: «Сідати кожен має на своєму певному місці, визначеному за його успіхи: котрий більше знає, сидіти буде на першому місці, хай би і найубогішим був; котрий менше знати буде, має сидіти на гіршому місці. Багатий над убогим у школі нічим не має бути вищий, тільки самою наукою......

Подорож триває, або пригадаймо найважливіше

5 Клас

Оберіть 6 спостерігачів — чергових на станціях, на яких ви зупинятиметеся під час подорожі. Обов’язок чергових — оцінювати виконання завдань командами мандрівників та спостерігати за часом перебування команд на станції. Для кожної станції підготуйте табличку з номером і назвою станції, аркуші з завданням за кількістю груп, що подорожують, а також аркуші чистого паперу, на яких групи виконуватимуть завдання. Для кожної команди мандрівників приготуйте маршрутний листок для оцінок із назвами станцій та кількістю балів (за зразком). Маршрутний листок передбачає послідовність відвідування станцій командами. Об’єднайтеся в 5—7 команд мандрівників. Кожна команда має отримати свій маршрутний листок. Почніть пересуватися класом, зупиняючись на станціях у визначеній послідовності. Час перебування на кожній станції — не більше 5 хвилин. Після завершення подорожі здайте маршрутні листки вчителеві для обрахунку балів та визначення команди-переможця. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПОДОРОЖІ Станція 1. Історія та карта Роздивіться карту на с. 202. Скориставшись картою як джерелом інформації, визначте місце розташування та час створення відомих пам’яток культури України (обирайте по одній пам’ятці кожної групи). Заповніть таблицю....

Навігація