На схилі літ. Останнє десятиліття
- 25-10-2022, 22:47
- 249
7 Клас , Перший український король 7 клас Васильків 2020
На схилі літ
Останнє десятиліття
Проект давньоруського городища, місто Володимир, світлина
Король Данило вдало вибрав час для виступу проти монголів. Близько 1256 року помер хан Бату. Золота Орда опинилася без правителя, чим належало скористатися. Подніпровським улусом командував Куремса. Боротьба в далеких ханських палацах позбавила його допомоги, тому мусив покладатися на свої сили. Того ж 1256 року він здійснив похід проти Волинського князівства, а в листопаді наступного року неочікувано з’явився біля міста Володимир. Однак руси удар витримали. Невдачі зазнав Куремса й біля міста Луцьк. Монголи неправильно налаштували метальну машину: замість того, аби обстрілювати укріплення, каміння летіло в нападників. Коли ж каменемет спробували перенацілити, він розвалився! Позаяк ординці зазнали поразки, король Данило сподівався надалі успішно їм протистояти.
Галицько-Волинський літопис про похід Куремси. Перша письмова згадка про Львів:
«...А потім [хан] Куремса рушив на Данила і на Василька, який тоді збирався [на війну] у Володимирі, а Данило — в Холмі, [і] вони послали [гінців] до Лева, щоби він поїхав до них.
[Хан] Куремса ж послав людей до [города] Володимира. А коли в’їхало військо противників до города, вийшли на них піші городяни і билися з ними кріпко, і вибігли вони з города, прибули до Куремси і розповіли, що городяни кріпко борються з ними.
Данило ж і Василько все одно збиралися удвох, маючи намір битися з татарами. Але прилучилось ото за гріхи [наші] загорітися Холмові... І полум’я було таке, що зо всеї землі [Холмської] заграву [було] видіти. Навіть і зо Львова дивлячись, було видно [її]... І люди, бачачи [це, думали], що город був запалений татарами, і повтікали в лісові місця, і не могли зібратися. Данило тоді зустрівся з братом...
Потім же поїхали вони обидва у Володимир. Не маючи змоги дружини зібрати, посилали вони обоє [гінців] сюди й туди. І коли прилучилося Васильковим людям виїхати [в поле], то, знайшовши татар, вони били їх і колодників захопили.
...Луцьк був неукріплений і непідготовлений, і збіглося у нього багато людей. А був уже холод і вода велика. І коли він [Куремса] прийшов до Луцька, то не міг перейти [річку Стир]. Він хотів міст захопити, але городяни одрубали міст. Він тоді пороки поставив, намагаючись одігнати [їх], але Бог чудо вчинив, і Святий Іоанн [Златоустий], і Святий Микола [Мирлікійський]: знявся ж такий вітер, що коли порок вергав [камінь], то вітер повертав каменя на них, [татар]. Вони все одно далі сильно метали на них [городян, і] зламався силою божою порок їхній. І, не досягнувши нічого, вернулися вони у сторони свої, тобто в поле».
1. Із якою подією збіглася в часі велика пожежа в місті Холм? 2. Чому складно було зібрати військо для відсічі монголам? Де в мирний час перебували княжі дружинники? 3. Згадай, за яких обставин князі організовували народне ополчення з містян та селян. Чи належить до таких прихід військ під командуванням Куремси?
Тим часом у столиці Орди утверджувався новий правитель — хан Берке. Розуміючи потребу навести лад у віддалених володіннях, він скерував до Галицько-Волинської держави добірні загони під командуванням Бурундая. Той оголосив, що йде війною на Литву, і вимагав, аби король Русі прибув до нього. Звісно, Данило усвідомлював, що монголи не пробачать йому союзу з Римом, але для відкритого виступу бракувало сил. Він вирішив відправити до ординського стану князя Василька. Степовики розрахували правильно: участь Романовичів у поході литовці розцінили як зраду. Король Міндовг надалі колишнього союзника не підтримував.
На початку листопада 1259 року Бурундай здійснив ще один похід. Король Данило знову не ризикнув зустрітися з ним і вислав на «поміч» брата Василька, сина Лева та холмського єпископа Іоана. Цього разу вимоги ординського командира виявилися зухвалішими. Він змусив Романовичів до участі в поході проти поляків, що завершився взяттям міста Сандомир. Жахлива різанина, яку вчинили кочовики, утримала Болеслава V Сором’язливого від подальших воєн проти них. Що гірше, Бурундай наказав зруйнувати укріплення галицьких та волинських міст, і ті перетворилися на легку здобич для завойовників. Князі Василько Романович та Лев Данилович не мали вибору. Кам’яні стіни Володимира, Кременця, Луцька і Львова знесли. Таким чином, Бурундай відновив ординське ярмо в Галицько-Волинській державі.
«Свєнтокшиські аннали» (XIV ст.) про те, як військо Бурундая та підвладні йому Романовичі захопили місто Сандомир:
«...Року Божого 1259 татари [разом] із підпорядкованими бесарабами (?), литовцями, русами та іншими народами атакували замок Сандомирський, місто на чолі зі старостою Петром, який, наскільки був спроможний захистити Сандомир, його захищав, і після цього, бажаючи мирні переговори з ординцями ініціювати, вийшов до їхніх наметів, обіцяючи їм викуп великий. Мужа побачивши, ординці полонили його з братом Збіґнєвом та у замок силою стрімко увірвалися, й там величезну кількість християн перебили».
1. Згадай, у чому полягала залежність руських правителів від монгольських. Чому одні руські князі корилися монголам більше, а інші — менше? До якої «групи» належав король Данило? 2. Обміркуй, чому монголи діяли з такою жорстокістю. Чому Данило брав участь у походах війська Бурундая? Чи міг він виявити непокірність?
Розкопки північної частини замкової гори, місто Холм, 2013 р.
Свої мури зберіг лише Холм. Щоби врятувати місто від лихої долі, князь Василько вдався до хитрощів. Він разом з ординськими послами та перекладачем підійшов до потужних мурів. Далі узяв у руку камінець і окрикнув головних оборонців, вірних його братові. Князь говорив навмисно грубо (називав бояр
«холопами»!) і напоказ зверхньо скомандував впустити монгольське військо. Однак під час промови кинув камінець у стіну — той відскочив та впав у густу траву. Містяни зрозуміли Васильків задум! Воріт не відкрили. Монголи не мали часу брати в облогу та штурмувати добре укріплену столицю, тому здаватися не було сенсу. Старший боярин відмовився впускати степовиків, додав, що служить королю Данилу і наступного разу тим камінцем поцілить Василькові в голову. Тлумач переповів відповідь, і ординці відступили. Так завдяки вигадливості та кмітливості вдалося утримати княжу твердиню неушкодженою!
Король Данило тривалий час після цих подій перебував у своїй державі, отримуючи від холмського єпископа Іоана докладні відомості про наміри Бурундая. Лише коли зрозумів, що монголи шукають його, аби покарати, виїхав до Угорщини, знайшовши притулок у Бели IV.
Випадкова еміграція до сусідньої держави вдруге долучила руського володаря до участі у віддаленій австрійській війні. Як уже йшлося в попередній оповіді, в 1254 році королі Бела IV та Пржемисл Оттокар II дійшли згоди щодо спадщини Бабенберґів. Однак мир невдовзі порушили. Розгорілося нове протистояння. У 1260 році угорська армія і їй союзні зазнали нищівної поразки. Їхні передові підрозділи передчасно кинулися в бій і потрапили в пастку. Коли ж прибув Бела IV, виявилося, що всі розбіглися. У листі до Папи Римського Пржемисл Оттокар II хизувався, що переміг численних «варварів», зокрема короля Русі Данила та його синів. Отак укотре старший Романович і Даниловичі — Мстислав і Шварн — опинилися в епіцентрі міжнародних «розборів». Напевно, це була своєрідна плата за те, що угорський правитель «переховував» їх від ординців.
Із грамоти чеського короля й австрійського герцога Пржемисла Оттокара ІІ про перемогу над угорцями та русами в битві 1260 року:
«...Святішому в Бозі пану Олександрові, Божою милістю церковнослужителю, усієї Римської церкви понтифіку, Оттокар Божою ж милістю володар королівства Богемії, князь Австрії та Штирії і маркграф Моравії сповіщає про важку битву, що була проти Бели й сина його Стефана, Угорщини королів славетних, і Данила, короля Русі, та його синів і багатьох русів, і татар, які на допомогу йому, Белі IV, прийшли, і Болеслава Краківського, й Лєшка юного, князя Ленчицького, і безлічі нелюдів куманів та угорців, і окремих склавів, сікулів, також волохів, бессів та ізмаїльтян, схизматиків таких, як греки, болгари, сербські та боснійські єретики...».
«Аннали віденських домініканців» (ХІII ст.) про перемогу чеського короля Пржемисла Оттокара II у битві 1260 року:
«...[Року Божого] 1260 Оттокар, володар Богемії та князь Австрії, велику битву мав з Белою, королем Угорщини... Багато угорців та русів, й половців були вбиті, величезна їх кількість як у річці Мораві, так і у річці Бах, окрім втікаючих короля Угорщини і сина його Стефана, потонули».
1. Визнач, представників яких країн переміг Пржемисл Оттокар II у битві, про яку доповідав Папі Римському Олександрові. 2. Згадай, як сталося, що Данило Романович опинився на території Угорщини і разом із синами Мстиславом та Шварном брав участь у битві угорців із чехами. 3. Чому чеському королеві вдалося перемогти об’єднане військо угорців, русів та половців? 4. Віднайди на мапі річку Мораву. Дізнайся, яку територію називають Богемією. Яка сучасна країна охоплює терени Моравії та Богемії? Скористайся допомогою підручників або інтернету.
Ледь не загинувши на чужині, Данило повернувся на батьківщину. Монголи натоді вже відступили углиб степів — у віддаленій Азії назрівала нова війна за першість серед нащадків Чингісхана. Тому їм було не до руських справ. Правитель Русі й надалі залишався поборником незалежності, тому не втратив бойового запалу навіть після стількох невдач. Обстоювання спадщини Романа Мстиславовича усе ще становило сенс його життя. До того ж європейські володарі пам’ятали про східну загрозу, тому надії на хрестовий похід продовжували жевріти. Стало зрозуміло, що різні гілки роду Чингісхана не примиряться. Використати принцип «розділяй та володарюй» тепер можна було проти цих жорстоких завойовників!
Свої ідеї король Русі вирішив озвучити на снемі (з’їзді) в містечку Тернава у 1262 році. Туди прибули також князь Василько із сином Володимиром, Лев, Шварн та Мстислав Даниловичі, а також краківський князь Болеслав V Сором’язливий. Виявилося, що авторитет Данила серед найближчих прибічників не похитнувся. На з’їзді уклали угоду щодо успадкування земель Галицько-Волинської держави. Обширне Володимирське князівство отримав Василько Романович разом із сином. Від них відокремили Луцьке князівство, яке очолив Мстислав Данилович. До Холмського князівства долучили Галицьку землю під володарюванням Шварна Даниловича. Найменше отримав князь Лев Данилович: міста Львів, Перемишль та деякі інші терени, що не відображало тих заслуг, якими спадкоємець відзначився. Тому він образився і місто Галич братові не віддав.
Болеслав, син Лєшка Білого
Василько, син Романа Мстиславовича
Лев, син Данила Романовича
Мстислав, син Данила Романовича
Шварн, син Данила Романовича
Володимир, син Василька Романовича
1. Чому Данилові Романовичу не вдалося згуртувати європейських монархів для відсічі монголам? Чому в боротьбі проти загарбників його не завжди підтримували співвітчизники? 2. Уяви, що тобі треба відобразити хвилястою лінією історію Галицько-Волинської держави періоду правління Данила. Які події ти запишеш на її «вершинах», а які — в «низинах»? Якою буде твоя лінія наприкінці: спадаючою чи зростаючою? Поясни свої міркування. 3. Використовуючи інтернет, дізнайся імена й прізвища художників, які намалювали зображені вище портрети союзників, родичів і нащадків короля Данила.
Князь Лев Данилович, схоже, пропонував інший спосіб протистояння монголам: не сподіватися на допомогу боязких західних спільників, а відразу перейти до сіяння чвар та усобиць між кочовиками. Брати не сприйняли таку пропозицію. Батько намагався поладнати із синами, але важка хвороба завадила цьому.
Після повернення з Угорщини здоров’я короля Данила погіршилося, він часто хворів. Навесні 1264 року його серце перестало битися. Тіло поховали в соборі Різдва Пресвятої Богородиці, що в столичному Холмі. Славний державець покинув цей світ вільним володарем, який усе життя йшов до мети, боровся і не здавався, навіть зазнаючи болючих ударів.
Галицько-Волинський літопис про смерть та поховання короля Данила:
«...А король [Данило] впав тоді був у недугу велику, і в ній він і скончав живоття своє. І положили його в церкві Святої Богородиці в Холмі, що її він сам був спорудив.
Сей же король Данило [був] князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, і братолюбством він світився був із братом своїм Васильком. Сей же Данило був другим по Соломоні».
1. Поміркуй, які події могли вплинути на погіршення здоров’я Данила Романовича. Обчисли, скільки років він прожив. Скільки з них був повноправним правителем Галицько-Волинської держави? 2. Що хотів повідомити літописець, порівнюючи Данила із Соломоном? Згадай, як характеризували царя Соломона, правителя об’єднаного Ізраїльського царства.
Кам’яний саркофаг у формі човна, накритого дерев’яною дошкою. Знайдений під час археологічних розкопок 2013 року в катедральній церкві Різдва Пресвятої Богородиці, що її заклав король Данило у місті Холм
Собор Різдва Пресвятої Богородиці, місто Холм, світлина
Період Королівства Русі став одним із найяскравіших в історії України XIII—XIV століть. Король Данило ревно дбав про свою державу. Йому не вдалося звільнити її від монголів. Однак завдяки невпинним старанням ординський чинник в українських землях зведено до мінімуму. Щонайменше, Данило Романович став єдиним правителем на теренах Галичини й Волині, який постійно, послідовно та вміло протистояв завойовникам. Окрім того, він утверджував європейські політичні погляди, чим був схожий на свого батька — князя Романа. Їхні зусилля не пропали і стали доленосними.
Нащадки короля панували достойно, незважаючи на сімейні сварки, що час від часу спалахували. Уже згадуваний Шварн Данилович став великим литовським князем, хоча довго утриматися при владі не зміг. Цьому завадила його загибель близько 1269 року. Наймолодший, Мстислав, твердо тримав місто Луцьк, а після двоюрідного брата Володимира Васильковича (великого книжника та філософа, як його названо в літописі) успадкував також Володимирське князівство. Однак найбільшої слави зажив Лев Данилович. Він використовував монголів у своїх військових цілях, претендував на польський престол, захищав країну від Литви і брав участь у сутичках в Європі. Наприкінці XIII століття об’єднав спадок батька, причому, як зазначено в джерелах, оволодів також столичним Києвом і примусив до покори чернігівських князів. Його син Юрій прийняв королівську корону, в 1303 році заснував Галицьку митрополію, яка на деякий період стала духовним осердям держави. Отже, Королівство Русі міцніло й розвивалося, ніби в пам’ять про овіяного славою родоначальника!
1. Уяви, що ти — режисер відеоролика про князя-короля Данила. Ознайомся з таблицею-сценарієм його життєпису й запиши факти, які, на твою думку, варто відзняти в кожному епізоді. 2. Чи нащадки короля Данила виявилися достойними його пам’яті? Як розвивалося Королівство Руське після упокоєння його славного правителя?
Юрій І Львович, художник Михайло Фіголь, портрет-реконструкція
Печатка Юрія І, напис: «Печатка державника Георгія, короля Руси», світлина
1. У котрому з періодів Середньовіччя відбувалися події, в яких брав участь король Данило? Доведи обчисленнями. 2. Обчисли і заповни пропуски в тексті. Усі необхідні роки, «залучені» до розрахунків, познач на лінії часу. «Князя-короля Данила, який прожив роки, уважають одним із найуспішніших правителів Русі-України. Коли йому виповнилося роки, він брав участь у трагічному бойовищі біля річки Калка. У років остаточно утвердився в місті Галич, повернувши батьківську спадщину. В роки відвідав Золоту Орду, де отримав ярлик із підтвердженням прав на Галицько-Волинське князівство, а також поблизу міста Ярослав здолав польсько-угорське військо, яке підтримували галицькі бояри. У ____ роки в місті Дорогичин коронований, тобто титулований першим королем Руської держави». 3. Чи діяло в Королівстві Руському середньовічне європейське правило «Васал мого васала — не мій васал»? Поясни свої міркування.
Раптова поява короля Данила в битві 1260 року не стала останньою участю Романовичів в австрійських війнах. У 1271 році князі Лев і Мстислав Даниловичі та їхній кузен Володимир Василькович записані як свідки чергового мирного договору між угорським королем (цього разу Стефаном V) та Пржемислом Оттокаром II.
У 1278 році австрійські хроністи зафіксували участь князя Лева в битві на Моравському полі вже на боці чеського правителя. У тому побоїщі Пржемисл Оттокар II протистояв німецькому королю Рудольфові І Габсбурґу (1273-1291), однак зазнав поразки і загинув. Невідомо, наскільки старший Данилович допоміг союзникові, але конфлікт Романовичів та перших Габсбурґів історики ще не оцінили належно.
Нащадки Данила Романовича, як писав літописець, приєднували до свого титулу почесний додаток — «син короля, внук Романа»! Безперечно, належність до знаного роду впливала на їхній авторитет серед інших руських князів. Водночас ця фраза вказувала на продовження попередньої внутрішньої та зовнішньої діяльності. Наприклад, князь Юрій-Болеслав Тройденович (1323-1340) у листах до великого магістра Тевтонського ордену вказував, що підтримує із братами-рицарями мир, який забезпечували його славетні предки: Роман, Данило, Лев і Юрій.
1. Визнач, ким доводилися Андрій та Лев II і Юрій-Болеслав королю Данилові. Дізнайся, чому саме з іменем Юрія-Болеслава пов’язують вигасання династії Романовичів.
Андрій і Лев II Юрійовичі, художник Михайло Фіголь, портрети-реконструкції
Юрій-Болеслав, художник Михайло Фіголь, портрет-реконструкція
Коментарі (0)