Галицьке та Волинське князівства в другій половині 12 ст.

§ 15. ГАЛИЦЬКЕ ТА ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 12 ст.

«У ЄДНОСТІ СИЛА...»

1153-1187 рр. - князювання Ярослава Володимировича Осмомисла в Галицькій землі.

1199 р. - об'єднання Волинського та Галицького князівств.

Пограйте в гру «Три князівства». Домовтеся, який ряд уособлюватиме яке князівство - Київське, Чернігівське чи Переяславське. Команди отримують однакові аркуші з переліком слів чи словосполучень, що стосуються історії всіх князівств доби роздробленості (підготуйте заздалегідь). Завдання кожного ряду: вибрати те, що стосується їхнього князівства. Виграє та команда, яка найшвидше й правильно впорається із завданням.

Роздивіться ілюстрацію. Це пам'ятний знак «Меч і Рало». його вважають символом величі давнього Галича. Що, на вашу думку, символізує меч і рало? Зверніть увагу, що на мечі, устромленому в землю, викарбувано назви давньоруських міст, а на ралі зображено міфологічних героїв, давньоруських воїнів, орачів, літописця.

Пам’ятний знак «Меч і Рало» в с. Крилос Івано-Франківської області (1982 р., скульптор П. Сопільник).

Роздивіться карту на с. 97. • У басейнах яких річок лежали землі Галицького та Волинського князівств? • Яких територіальних меж сягали землі князівств на півночі й сході? • Який природний кордон відокремлював Галицьке князівство від сусідів на південному заході? • З якими державами межували князівства на заході? • Яким було місцеположення Галицького та Волинського князівств відносно Києва?

Роздивіться ілюстрації з літопису. • Використовуючи малюнки та текстівки, схарактеризуйте становище в землях Південно-Західної Русі в другій половині 12 ст.

1. Нарада (в 1152 р.) великого київського князя Ізяслава Мстиславовича з угорським королем з приводу долі галицького князя Володимирка Володаровича - батька Ярослава Осмомисла, що підтримував Юрія Долгорукого - князя суздальського та ростовського, сина Володимира Мономаха.

2. Взяття Києва владимиро-суздальським князем Андрієм Боголюбським (сином Юрія Долгорукого) в 1169 р. Полонення Агнеси Болеславівни - дружини великого князя київського Мстислава.

1. Чим вирізнялося життя Галицької та Волинської земель за часів зростання могутності Київської Русі?

Ви пам’ятаєте, що на теренах, які належали Галицькому та Волинському князівствам, здавна оселилися східнослов’янські племена, які вже в 7 ст. досягли переддержавного рівня. Проте завершального етапу державотворчі процеси тоді не набули. Держава сформувалася навколо Києва, а її володарі прагнули підкорити споріднені східнослов’янські племена на західних рубежах. З літопису довідуємося, що вже князь Олег воював проти уличів і тиверців, змусивши їх залишити обжиті місця й переселитися з Подніпров’я в межиріччя Дністра й Дунаю. Князь Володимир ходив на Волинь і приєднав до своїх володінь міста Перемишль і Червень, Ярослав Мудрий відвоював волинське місто Белз.

Своєю назвою Волинь завдячує давньому племінному центру Волиню. Проте не йому судилося стати стольним містом Волинського князівства. Такої слави зажив Володимир - місто, закладене князем Володимиром Святославовичем на знак приєднання волинських земель до Києва. У наступному столітті Волинь залишалася володінням київських князів, а на спадкову отчину перетворилася лише за онука Володимира Мономаха -  Ізяслава Мстиславовича. Тож власна князівська династія почала формуватися там від середини 12 ст. Тоді ж Волинь поринула у внутрішні міжусобиці, унаслідок чого розпалася на кілька уділів.

Що ж до Галичини, то її територія від початку входження до Київської Русі відзначалася більшою незалежністю від Києва. Засновниками галицької династії князів були Ростиславичі - нащадки онука Ярослава Мудрого. Князюючи, вони змушені були зважати на надзвичайно впливове галицьке боярство. Зазвичай боярами ставали найвпливовіші дружинники, які за службу в князя отримували земельні володіння. У Галичині боярство формувалося здебільшого з місцевої родоплемінної верхівки, здобуваючи свої маєтки не від князя, а привласненням громадських земель, і тому було незалежним від князів. Ця обставина істотно впливала на політичне життя Галицького князівства.

2. Які події визначили долю Галицького князівства? Чим уславився князь Ярослав Осмомисл?

Ярослав Володимирович. Уявний портрет.

Перший правитель Галицької землі Ростислав мав трьох синів - Рюрика, Володаря й Василька, які отримали у володіння відповідно Перемишль, Звенигород і Теребовль. Брати докладали неабияких зусиль, щоб закріпити за собою право отчини на галицькі землі. Становище братів ускладнювалося тим, що їхній батько був обділеним, скривдженим князем. Троє Ярославичів - Ізяслав, Святослав і Всеволод - не вважали його рівним собі й змушували до вигнання.

За таких обставин Ростиславичам доводилося воювати проти родичів. Жертвою міжусобної боротьби після Любецького з’їзду князів став, як ви пам’ятаєте, Василько теребовлянський. Та хоч і дорогою ціною, Ростиславичі все-таки відвоювали собі право на Галичину. Щоправда, до певного часу край лишався переділеним на кілька уділів: Перемишльську, Галицьку, Теребовлянську й Звенигородську землі. Об’єднати землі Галичини під єдиною владою зміг син Володаря Володимирко. 1141 р. він переніс свою резиденцію до Галича, підтвердивши намір одноосібно правити в об’єднаному Галицькому князівстві.

Ще успішнішим, але далеко не простим було князювання сина Володимирка Володаровича - Ярослава.

За своє 25-річне володарювання в Галичі (1152—1187) Ярослав Володимирович зажив ім’я Осмомисла - князя мудрого, і красномовного, і поважаного в усіх землях, і військами славного, як писав літописець. Величальну пісню склав йому й автор «Слова о полку Ігоревім»:

Галицький Осмомисле Ярославе!

Високо сидиш ти

на своїм золотокованім престолі,

підперши гори угорські своїми залізними полками,

заступивши королю дорогу,

зачинивши ворота на Дунаї,

через хмари каміння кидаючи,

суд по Дунай радячи.

Грози твої по землях течуть,

одчиняєш ти браму Києву,

стріляєш із отчого столу золотого

на султанів у далеких землях.

Галичина, на думку дослідників, відзначалася своєрідним політичним устроєм. її вважають взірцем олігархічного правління (від грецького слова «олігархія») - правління нечисленної групи заможних і впливових людей.

Цей поетичний уривок дає уявлення про великі території Галицького князівства, його військову потугу та, найважливіше, про надзвичайно великий авторитет галицького князя, здатного впливати і на політику руських земель, і на європейських сусідів. Що ж до подій, описаних у «Слові...», то Ярослав мав до них щонайближче відношення, адже Ігор Святославович - ініціатор невдалого походу проти половців - доводився Ярославові зятем. Славнозвісна Ярославна, яка вимолювала в Путивлі на валу, на брамі для Ігоря щасливий похід, - була дочкою Осмомисла. Згадка про Ярослава Галицького в давньоруській поемі стала для дослідників твору своєрідним ключем, що дав змогу більш-менш точно датувати твір, бо автор звертався до Осмомисла ще як до живого, князь помер 1187 р.

Роздивіться ілюстрацію. Згадайте події, про які йдеться на цій сторінці літопису. Простежте родинні зв'язки новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича з галицькими князями. Про що це свідчить?

Бій військ Ігоря Святославовича в оточенні з половцями 1185 р. Сторінка з літопису.

Серед основних здобутків Ярослава Осмомисла вчені називають розширення кордонів Галицького князівства аж до гирла Дністра, далекоглядну й розважливу зовнішню політику: добросусідські відносини з Угорщиною, Польщею та Візантією, з одного боку, і найвпливовішими руськими князями - з другого, що забезпечило мир Галицькій землі й сприяло розвиткові господарства.

Найбільшим клопотом галицького князя лишалися власні бояри. Цим пояснюється, що після смерті Ярослава Осмомисла Галичина знову поринула у вир усобиць і розбрату - особливо жорстоких по смерті Ярославового сина Володимира (1199). Володимир Ярославович був останнім представником династії Ростиславичів на галицькому столі.

Цікаво, що саме цього історичного діяча дослідники вважають автором «Слова о полку Ігоревім». Володимир Ярославович не брав участі в поході, але після втечі Ігоря з полону прибув з ним до Києва, де на честь щасливого повернення було влаштовано учту. Саме там Володимир Ярославович і виголосив-проспівав «Слово...», що його, можливо, записав якийсь книжник.

Поміркуйте, про що могли розмовляти двоє дружинників (один з Києва, другий - з Галича) на князівському бенкеті. Чим могли похвалитися, чим - викликати співчуття один одного?

Картина П. Андрусіва «Княжий бенкет».

3. Що визначало політичне життя Волинського князівства?

Наприкінці 12 ст. Волинь було переділено між нащадками Ізяслава Мстиславовича - засновника династії волинських князів - на кілька уділів. Найпочеснішими вважалися Володимирська та Луцька землі. Поряд з ними удільних князів в окремі роки мали Белз, Червень, Берестя, Пересопниця, Дорогичин. Проте усобиці тривали недовго. Край їм поклав син Мстислава Ізяславовича Роман. Він прийшов на Волинь, тільки-но отримав звістку про батькову смерть. Як старший із братів, зайняв володимирський стіл і крок за кроком почав здійснювати об’єднавчу політику. На жаль, джерела надзвичайно мало сповіщають про діяльність Романа Мстиславовича. З чужоземних свідчень довідуємося, що цей князь брав активну участь в антиполовецькій боротьбі. Активною була його політика і в західному напрямку, зокрема щодо племен ятвягів. Тісні взаємини мав із Польщею та Візантією. Про величезний державотворчий досвід Романа свідчить і той факт, що він блискавично скористався зі смерті галицького князя Володимира і 1199 р. приєднав Галичину до своїх володінь.

Макет Пересопницького городища в експозиції Археологічно-культурного центру с. Пересопниця (Рівненська обл.).

Невдовзі Роман Мстиславович приєднав і більшу частину українських територій, із Києвом включно. Під його владою опинилась величезна територія, якої на той час не мав жоден з монархів Європи. Отже, Романові належить слава творця Галицько-Волинського князівства - держави, що впродовж століття розвивала державотворчі традиції Київської Русі. Ось чому Галицько-Волинське князівство називають спадкоємцем княжого Києва. Виняткове його значення ще й у тому, що було воно державним утворенням, чия територія обмежувалася споконвічними українськими землями.

Перевірте себе

1. Скільки років минуло від найдавнішої згадки назви «Україна» в літописі до утворення Галицько-Волинської держави?

2. З якими державами межували Галицьке та Волинське князівства? Визначте місцеположення цих князівств відносно Києва.

3. Виберіть з переліку міста Галицького князівства: • Белз, • Звенигород, • Коломия, • Кременець, • Луцьк, • Перемишль, • Пересопниця, • Теребовля.

4. Дайте відповіді на запитання: • Як відбувалося формування земель-князівств на західноукраїнських теренах? • Хто був засновником волинської та галицької династій князів? • Про які особливості політичного життя Галицького князівства ви дізналися? Які особливості мало політичне життя Волинського князівства? • Коли і за яких обставин було утворене Галицько-Волинське князівство?

5. Чому часи Ярослава Осмомисла визначають як добу піднесення Галицького князівства?

6. Порівняйте особливості політичного життя Волинського та Галицького князівств. Поміркуйте, як особливості політичного життя вплинули на те, що об'єднати ці два князівства пощастило волинському князю Романові Мстиславовичу.

Що мав на увазі літописець, переказуючи слова Романа: «Разом добре: коли небагато князів у Руській землі було і старійшого слухали, тоді всі навколишні боялися й шанували, і не сміли воювати, як бачимо нині»?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно