Костел святої Єлизавети – готична казка Закарпаття
- 25-10-2022, 23:29
- 230
7 Клас , Величні собори України епохи Середньовіччя 7 клас Секиринський
Костел святої Єлизавети – готична казка Закарпаття
Серед християнських храмів Західної України вирізняється собор святої Єлизавети - чудовий готичний храм у Хусті на Закарпатті. У місті цю споруду називають «церквою із півнем», хоча на єдиній бані старовинного храму крутиться звичайнісінький флюгер. Колись Єлизаветинський костел належав римо-католицькій громаді цього старовинного міста над Тисою.
Велична таємнича будівля із більш ніж 700-річною історією приваблює кожного, хто відвідує Закарпаття, і слугує своєрідною «машиною часу» між минулим і сьогоденням.
Строгий і лаконічний храм побудований у дуже зручному місці - у самому центрі Хуста, неподалік від Замкової гори.
Костел святої Єлизавети
Більшість істориків вважають, що костел збудували наприкінці XIII ст. Оговтавшись від навали кочівників Батия, королі Угорщини почали активно освоювати землі Закарпаття. Саме тоді на горі заклали замок, а в долині збудували перший костел, що й став центром нового міста. Дослідники припускають, що спочатку храм був дерев’яним.
Та незабаром починається будівництво костелу з каменю у готичному стилі.
Вже до середини XV ст. будівля була такою, якою її можна побачити і нині.
Вид на костел із Замкової гори
Архітектор розповідає
Храм однонефний у формі прямокутника з п’ятигранною апсидою. У південному мурі прорізані два вузьких вікна та арочний вхід, такі самі готичні вікна в апсиді. Вона нижча за неф і вужча, відділена високою аркою. Стелю перекривають хрестові готичні склепіння. Інтер’єр собору колись прикрашали фрески.
Із західного боку до нефу прибудована висока прямокутна вежа-дзвіниця, яка також виконувала оборонні функції. Дзвіниця чотириярусна, яруси сполучалися дерев’яними сходами. На нижньому ярусі був зведений готичний портал - головний вхід до храму. Вінцем дзвіниці стала бойова дерев’яна галерея з бійницями для стрільби - своєрідний п’ятий ярус будівлі. Таким чином, костел був добре пристосований до оборони.
По периметру костел обнесли лінією оборонних мурів з місцевого каменю заввишки понад шість метрів. У верхній частині мурів були влаштовані бійниці. Перед муром вирили ще й рів. Зі сходу і з заходу були невеликі вхідні брами. Дослідники припускають, що це були двоярусні споруди з шатровими дахами. У нижніх ярусах були вхідні арки, через які можна було потрапити у внутрішній двір храму.
У 1514 році на півдні Угорщини вибухнуло потужне селянське повстання під проводом Дьордя Дожи. Повстанці не наважились атакувати Хустський замок, але місто, схоже, вони контролювали, оскільки влада вважала Хуст «бунтівним». Костел пошкодили під час цього конфлікту, але, на щастя, він вистояв.
У 1524 році, під впливом Реформації, більшість мешканців Хуста стають протестантами і костел переходить громаді протестантів-реформатів. Це вплинуло на його вигляд - протестанти були прибічниками простоти у декорі, тому яскраві фрески на стінах храму заштукатурили. А коли в 1557 році трансильванські князі відбили Хустський замок у військ імператора Священної Римської імперії Фердинанда, собор також постраждав.
Улітку 1594 року військо хана Гирея пішло походом на Закарпаття. На добре укріплений Хустський замок татари напасти не наважились, постраждала тільки міська забудова, зокрема й храм. Правда, трансильванські князі оплатили його ремонт. У 1644 році князь Дьордь І Ракоці підтвердив спеціальною грамотою особливі привілеї храму.
У середині XVII ст. Трансільванія потрапляє під вплив Османської імперії. У 1661 році князь Януш Кемень, який намагався опиратися османам, деякий час переховувався в Хусті та пожертвував чималі гроші собору святої Єлизавети. Та вже наступного року він загинув і на князівському троні утвердились ставленики султана. На долю храму все це майже не вплинуло, його привілеї було підтверджено і за нової влади.
Архітектор розповідає
У XIX ст. до північної частини прибудували будівлю з односкатним дахом, перебудували верхній ярус дзвіниці: замість суцільної галереї з’явилися вікна. Ще пізніше до неї прибудували декоративний карниз, а завершувати дзвіницю стала нова шатрова покрівля. Зберіглися старовинні дзвони церкви: великий - 1587 року, середній і малий - 1683-го. Утім, аби дістатися до них, треба підніматися на дзвіницю крутими дерев’яними сходами. На найбільшому дзвоні можна прочитати: «Gloria sit soli qui regit Astra Deo. Anno Domini. 1587» («Слава Небесному Отцю. Рік віку Господнього 1587»).
Запитання і завдання
- Розгляньте ілюстрації. Як змінилася архітектура собору? Власні думки аргументуйте.
Костел у різні часи (старі малюнки)
Протягом ХІХ-ХХ ст. була поступово знищена більша частина оборонного муру, до того ж він став нижчий.
На диво, але потрясіння XX ст. оминули храм святої Єлизавети. У 2004 році почалася реставрація старовинної будівлі. Дзвіниці повернули первісний вигляд - дерев’яну галерею та шатрову покрівлю з декоративними ліхтарями. Відновили покриття стін храму і велику частину середньовічного муру. До речі, такого великого фрагменту оборонного муру давніх часів майже ніде більше не зберіглося. Будівлі повернули середньовічний вигляд, навіть дзвіниця знову набула рис фортеці.
Під час реставрації виявили фреску XV ст. з тих, які вважали втраченими. На зображенні видно угорських королів Владислава, Стефана та герцога Імре, що були причислені до лику святих.
З легенд і переказів
За легендами, на території Хустського замку є ціла мережа тунелів, нібито колишньою столицею Карпатської України ховається підземне місто. Розповідають, що деякі тунелі ведуть до Румунії, деякі - до загадкових князівських скарбів. Правда це чи ні - невідомо, але маємо беззаперечний факт: один із підземних ходів справді закінчується в Єлизаветинському костелі.
У підлозі, майже в центрі храму, існує вхід у підземелля. Підземний лабіринт сполучає костел із фортецею. Схоже, що в далекі 1300-ті роки власники кам’яної цитаделі передбачливо підготували шлях для втечі у разі нападу на замок ворогів.
У костелі зберігаються власноруч написані князями та полководцями грамоти Трансильванії. Наприклад грамота князя Дьердя Ракоці від 6 грудня 1644 року. До речі, церква-фортеця нині - не тільки місце для зібрань релігійної громади, а й своєрідний архів і музей раритетів. Тут зберігаються унікальні чаші, дарохранителька, службовий реманент, старенька катедра тощо.
Єлизаветинський костел вважають найстарішим храмом Закарпаття. Він добре зберігся та залишається одним із небагатьох зразків готики на українських землях. Храм, дарма що старіший за деякі закарпатські села, і зараз вивищується над кількаповерховими міськими будівлями XX ст.
Запитання і завдання
- 1. Чому в XIV-XV століттях були поширені церкви-фортеці?
- 2. Як історичні події на Закарпатті вплинули на долю костелу святої Єлизавети?
- 3. За бажання, поцікавтеся долею Хустського замку - ще однієї перлини середньовіччя.
Коментарі (0)