§ 2. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В СЕРЕДНІ ВІКИ

Розгляньте малюнок і назвіть пам'ятки культури, які належать до стародавньої доби розвитку України.

Українська земля стала батьківщиною не лише українців, а й білорусів і росіян, кримських татар і євреїв, греків і караїмів, угорців і румунів, молдован, гагаузів, поляків і вірмен, — усіх, хто волею долі пов’язав своє життя з Україною. Історія України — це спільна історія всього українського народу.

Минулого навчального року ви здійснили цікаву подорож у часі — дізналися про найдавніших людей, спостерігали, як утворювалися й зникали держави та цивілізації. Ви подолали величезні відстані — майже три мільйони років. Отримані відомості стануть основою ваших історичних знань на все життя, допоможуть осягнути інші предмети — літературу, правознавство, географію тощо.

Тепер ви вивчаєте дві історичні дисципліни — «Історію України» та «Всесвітню історію». Спільна ознака цих предметів — вивчення доби Середньовіччя, а різниця — в об’єкті дослідження: для всесвітньої історії це — зарубіжні країни, а для історії України — наша Батьківщина.

Отримані відомості — основа ваших історичних знань.

КАРТА СВІТУ в 1000 р.

1. Періодизація історії України в добу Середньовіччя

Середньовіччям учені домовилися називати період історії від Великого переселення народів і падіння Західної Римської імперії (476 р. н. е.) до відкриття Америки Христофором Колумбом (1492 р.), тобто умовно — від кінця V ст. до кінця XV ст.

Середні віки поділяють на:

раннє Середньовіччя (кінець V—IX ст.) — часи розселення слов’янських племен на території сучасної України та виникнення тут ранньодержавних утворень — племінних княжінь;

класичне Середньовіччя — охоплює кінець IX — середину XIII ст., тобто часи існування могутньої давньоукраїнської держави, яку історики називають Київською державою, або Руссю-Україною;

пізнє Середньовіччя (друга половина XIII — кінець XVст.) — часи після монгольської навали, розквіт і занепад Галицько-Волинської держави та входження українських земель до складу сусідніх країн.

Періодизація історії України збігається з періодизацією доби Середньовіччя інших країн Європи. Це не випадково. Україна розташована в Центрально-Східній Європі, отож загальноєвропейські історичні процеси її не оминули. Тому природно, що історія України є складовою європейської історії.

Розвиток українських земель у середньовіччі був зумовлений природно-кліматичними умовами та географічним розташуванням нашої держави. Вплив природно-кліматичних умов на господарство та спосіб життя східних слов’ян ми розглянемо згодом.

Потрібно зазначити, що південно-східні регіони України становлять західний відтинок Великого степу. Він простягнувся від Алтайських гір і стенів Монголії до нижньої течії Дунаю. Протягом тисячоліть від кімерійців і скіфів до монголів цим зручним євразійським коридором хвиля за хвилею рухалися зі сходу на захід кочові народи-скотарі.

Відносини осілих народів-землеробів і кочовиків-скотарів часто виливалися в криваві сутички. Ці війни підривали економічні й військові сили наших предків, відволікали їх від облаштування своєї землі. У той же час давні українці з іншими народами Центрально-Східної Європи стали щитом для країн Західної Європи від спустошливих набігів азійських кочовиків.

2. Джерела з історії України в добу Середньовіччя

Історія відтворює події давнини, вивчаючи історичні джерела, тобто ті пам’ятки й «сліди», що їх залишило людство.

Щодо найдавніших періодів історії стародавнього світу вчені спираються переважно на речові (знаряддя праці, зброя, речі, прикраси, предмети поховання, залишки споруд тощо) та зображальні матеріали (малюнки в печерах, на гробницях, різьблення тощо).

З виникненням держав і писемності до цих видів історичних джерел додаються писемні. Першими істориками, які ще в давнину писали про слов’ян, були римські автори I—II ст. н. е. — Пліній Старший, Корнелій Тацит, грек Птолемей. Вони зазначали, що слов’яни жили на території від берегів Ельби до середньої течії Дніпра, і називали їх венедами.

Візантійські історики IV ст. називали слов’янські племена по-різному: антами, склавинами. Мабуть, від самоназви слов'яни й походить візантійська назва — склавши. Найдавніша археологічна культура слов’ян — це зарубинецька культура, яка була знайдена біля с. Зарубинці в на Київщині.

Анти — племена, які в IV ст. розселилися на території Правобережної України між річками Дністер і Дніпро.

На жаль, слов’яни, як і більшість сучасних європейських народів, що їх давні римляни називали варварами, досить пізно оволоділи письмом — лише в ранньому Середньовіччі. Тому для вивчення дописемної історії давніх слов’ян слугували переважно матеріали археології, антропології, етнографії, історичного мовознавства й інших наук.

Відомості про життя наших пращурів зберігають і доносять усні історичні джерела — міфи, легенди, історичні пісні, билини й думи.

До усних джерел відносять і пам’ятки мови: назви річок, озер (гідроніми), гір, місцевостей (топоніми). Учені-мовознавці зазначають, що назви рік, які мають корінь -стр- (Стрий, Стрипа, Стир та інші подібні), походять від давньослов’янського слова струм, струмок — «вода, що біжить». Назви водойм змінюються рідко, частіше прийшлі народи засвоюють попередні найменування, тому можемо зробити висновок про місцевість, де течуть згадані річки, як первісну батьківщину слов’ян. До цієї території можна додати й інші місця з давньослов’янськими назвами річок — Горинь, Гнізна, Тетерів тощо.

Жіночий одяг. Реконструкція зарубинецької культури V ст. З. Васіної

Натомість корінь -дн- означає «ріка», але іранськими мовами, якими розмовляли сусіди давніх слов’ян — скіфи та сармати. Звідси — Дніпро, Дон, Донець, Дунай. А от назва річки Дністер може свідчити, що в її нижній течії жили скіфи та сармати, а у верхів’ях — слов’яни. Коли наші предки осіли вздовж Дніпра, то додали до його первісної назви свою: Дніпро-Славутич.

Тюркськими мовами, якими розмовляли печеніги, половці, татари, воду називають словом су. Карасу (Чорна вода) — у Криму, Сула (річка із заболоченими берегами) — на Полтавщині. Отже, назви річок свідчать, що наша земля була батьківщиною кількох народів, нащадки яких проживають в Україні й становлять тепер єдиний український народ.

Не лише назви місцевостей, а й окремі слова нерідко слугують підказкою історикові. Візьмемо, наприклад, назву тканини полотно, давньослов’янською — платно. Знайдемо похідні від нього: плаття, плашок, платити, плата. Отож відріз полотна для давніх слов’ян слугував не лише одягом, а й платіжним засобом — грішми.

Кераміка зарубинецької культури. II—I cт. до н. е.

Чому, на вашу думку, краї посудини такі нерівні, грубі? Як виготовляли кераміку?

У багатьох місцевостях України велику рогату худобу й досі називають товаром. Очевидно, там вона була першим ходовим товаром, призначеним на продаж. Як бачимо, мова для кожного народу є не лише засобом спілкування, обміну знаннями, зв’язку із старшими поколіннями, а й одним із різновидів історичних джерел.

Фердінанд Зайбт, видатний сучасний фахівець з історії середніх віків, так сказав про мову: «Мова — цей своєрідний літопис у нас постійно на язиці, його слова, змінюючи сенс і звучання, передаються з покоління в покоління. Він не такий уже незрозумілий, проте часто ми не вміємо витлумачити найближчого нам історичного джерела — нашої власної мови».

З часів поширення християнської релігії наші предки, опанувавши грамоту, залишили нам писемні реліквії. І тепер ми можемо почерпнути цікаві відомості про слов’ян не лише з творів давньогрецьких, римських, візантійських та арабських авторів, а й зі східнослов’янських. У середньовіччі з’являються надзвичайно цінні для нас історичні джерела: літописи, написи на стінах (графіті), камені й навіть на березовій корі — так звані берестяні грамоти. Писемні повідомлення стають найважливішими джерелами інформації про життя наших пращурів.

Як бачимо, історія нашої Батьківщини за часів епохи Середньовіччя не лише ближча до нас хронологічно. Вона спирається на ширше коло історичних джерел.

Доба Середньовіччя, Київська держава (Русь-Україна).

Завдання та запитання

1. Що вивчає навчальний предмет «Історія України», а що — «Всесвітня історія»?

2. Назвіть зарубіжних істориків, які ще в давнину писали про слов'ян. Про що вони писали?

3*. За допомогою карти (с. 10) назвіть державні утворення, що існували одночасно з Руссю, а також народи, які тоді жили. Про які з них вам щось відомо? Що саме й звідки?

4. Назвіть хронологічні межі доби Середньовіччя. На які періоди поділяють добу Середньовіччя? Охарактеризуйте їх.

5. Які різновиди усних історичних джерел вам відомі? Наведіть приклади, використовуючи знання, здобуті на уроках літератури, географії тощо.

6*. Поясніть зміст термінів «гідронім» і «топонім». Як їх використовують історики? Наведіть приклади зі своєї місцевості.

7. Прочитайте текст, уставивши замість крапок відповідні слова з довідки.

Ми з вами стоїмо посеред широкого українського степу. Висока трава коливається під вітром, що віє до нас від... . Якщо озирнутися навкруги, ми побачимо високі... — поховання скіфів (володарів цих земель). Триває IV ст. до н. е.

Пригадаймо, що відбувається в цей час в інших країнах стародавнього світу. У Китаї формується імперія..., в Індії — держава... . Рим веде завоювання... (Самнітські війни), ... Македонський розпочав... . Набирає силу Карфагенська... .

Довідка: Цінь, Дніпра, Маур’їв, кургани, Італії, Александр, Східний похід, держава.

8. Назвіть види джерел з історії України середньовічної доби. Складіть і запишіть у зошиті схему, яка проілюструє вашу відповідь.

9. Порівняйте дані історичного мовознавства з назвами Стрий, Стрипа, Стир.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно