§ 14. АРХІТЕКТУРА, ЛІТОПИСИ Й ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО В РУСІ-УКРАЇНІ в другій половині XI — першій половині XIII ст.

Які пам'ятки архітектури й образотворчого мистецтва Русі-України вам відомі?

1. Архітектура

З другої половини XI — початку XIII ст. до наших днів збереглася достатня кількість кам’яних будівель. У цей період з’явився новий тип монастирського храму. Це була, як правило, хрестоподібна в плані споруда, увінчана одним куполом. Зразком слугував Успенський храм Києво-Печерського монастиря, зведений у 1078 р.

Починаючи з 30-х років XII ст., у зв’язку з політичною роздробленістю Київської держави, посилюється значення міст-столиць удільних князівств. Цей факт впливає на церковну архітектуру. У кожній столиці помітно збільшується кількість церковних споруд. Проте їх розміри зменшилися, архітектура спростилася, прикраси не були вже такими витонченими й багатими, як у старих київських храмах. Архітектура набуває рис фортечних споруд — важких, могутніх, з вікнами-амбразурами.

У ті часи починає поширюватися замкова архітектура — князі будують замки для оборони своїх земель, зводять укріплені феодальні садиби та монастирі, у яких можна було відсидітися під час нападу ворогів. Характерними пам’ятками цього періоду є церква Богородиці Пирогощі, збудована в 1132 р. в Києві; Юріївська (1144 р.) у Каневі, Борисоглібський храм та Іллінська церква в Чернігові (1128 р.).

Церква Успіння Богородиці Пирогощі. м. Київ. Сучасне фото

Успенський (Юріївський) собор. м. Канів. Сучасне фото

Характерною ознакою цього періоду став перехід майстрів на місцеві будівельні матеріали. У Придніпров’ї та на Волині розвивається цегляна будівельна техніка, а в Галичині — білокам’яна. Це надає певних особливостей архітектурі в різних князівствах.

За Ярослава Осмомисла в Галичі були збудовані білокам’яні Успенський собор (1157 р.), князівський палац та інші будівлі. Під час археологічних розкопок у Галичі виявлено розташований на горбі дитинець і ремісничо-торговельний посад, укріплені ровами та валами. Під горбом було неукріплене поселення — «підгороддя», заселене ремісниками й купцями. На північ від дитинця розташовувалися позаміські боярські та монастирські укріплені садиби. Під час розкопок дитинця було відкрито залишки підвалин і стін Успенського собору, який був оздоблений різьбленим каменем і фресками. У 1241 р. давній Галич дощенту зруйнували монголи. Місто занепало й втратило своє значення. Єдиною пам’яткою архітектури, що збереглася до наших днів, є церква св. Пантелеймона.

Наприкінці XII — на початку XIII ст. знову змінюється архітектурний стиль. Будівлі цього часу витягнуті догори й нагадують вежі. Новий архітектурний стиль найбільш виразно проявився в будові П'ятницької церкви в Чернігові. Її композиція цілісна й гармонійна. Споруда ніби вирізьблена з моноліту, з високо піднятою центральною частиною. Дивлячись на храм, створюється враження, що він виростає на очах. Особливу пишність зовнішньому виглядові храму надають декоративні вставки й опояски з цегли. Уважається, що П’ятницьку церкву збудував давньоукраїнський зодчий Петро Милонег.

2. Літописи

Самобутнім явищем у літературі є літописи. Найдавніші з них не збереглися. Однак вони були використані при складанні «Повісті минулих літ» — літописного зводу, створеного в другому десятилітті XII ст. вченим ченцем Печерського монастиря Нестором. У ньому розповідається, «звідки пішла Руська земля, хто в Києві почав перший князювати й звідки Руська земля взялася». Цей літопис узято за основу всього наступного руського (давньоукраїнського, давньобілоруського, московського й новгородського) літописання.

«Повість минулих літ» складається з двох частин. Першу — коротку, недатовану — автор розпочинає біблійною оповіддю про всесвітній потоп і розселення народів після падіння Вавилонської вежі. Літописець уважає слов’ян нащадками Яфета — сина Ноя. При написанні цієї частини автор використовував біблійні оповіді, візантійські хроніки, а також давні перекази й легенди, які переповідали кияни.

Друга частина «Повісті минулих літ» є власне літописом — записом найважливіших подій, що відбулися протягом року (або літа, як пише Нестор). Цей розділ літопису розпочинається 852 р., «коли стала називатися наша земля — Руська». Головні дійові особи літопису — князі. Нестор уславив їхні минулі героїчні перемоги й успіхи в розбудові держави, але несхвально ставився до міжкнязівських чвар, свідком яких він був. Автор літопису закликав князів до єдності, наголошуючи, що всі вони члени одного славного роду.

Нестор Літописець. Скульптор М. Антокольський

На думку істориків, друга частина є набагато достовірнішою. Адже при її написанні Нестор користувався вже не лише візантійськими хроніками, а й записами своїх попередників, що не дійшли до нас, і документами князівського архіву. Найдокладніше описані події руської історії другої половини XI ст. і початку XII ст., очевидцем і сучасником яких він був.

«Повість минулих літ» (старослов’янською — «Повість временних літ») є унікальним писемним історичним джерелом не лише для відтворення вітчизняної історії, а й сусідніх країн і народів, про які згадує Нестор Літописець: угорців, поляків, литовців, народів Північного Кавказу тощо.

Православна церква приєднала Нестора до кола святих. День пам’яті святого Нестора Літописця відзначається 9 листопада. Його вважають своїм святим покровителем українські філологи й історики.

Продовженням «Повісті» є Київський і Галицько-Волинський літописи, які описують події XII та XIII ст.

Г. Якутович. Ілюстрація до «Повісті минулих літ». 1980-і роки

3. Образотворче мистецтво

З церковною архітектурою та богослужінням пов’язані такі види мистецтва, як живопис, іконопис, оформлення книг, художня різьба на камені, мозаїки та фрески, майоліка.

Наприкінці XI ст. стає відомою іконописна майстерня Києво-Печерського монастиря. Тут писав ікони відомий художник Алімпій, який учився в царгородських майстрів.

Визначним досягненням давньоруських умільців були невеликі іконки, вирізьблені з каменю. Найпопулярнішими були іконки із зображеннями перших руських святих Бориса й Гліба.

Борис і Гліб — перші святі Руської православної церкви. Ікона київського письма. Кінець XIII — початок XIV cт.

Праця творців книг дуже високо цінувалася. Адже, крім знання грамоти, вони повинні були володіти майстерністю красивого письма та часто — талантом художника. Адже стародавні книги прикрашали ілюстраціями-мініатюрами. Їх було небагато, але вони вирізнялися різнобарвністю та майстерністю виконання. Початок книги чи розділу був виділений заставкою. У період Русі-України заставки виконували в багатому святковому стилі з чіткими лініями, на які не шкодували золотої фарби. Ініціал завжди був великим. Його часто перетворювали на складний малюнок із зображенням звірів, рослин і різних чудовиськ. Цю букву виділяли червоною фарбою, до якої іноді додавали золото.

Заставка — композиція з орнаменту на початку книги чи розділу.

МІНІАТЮРА — кольоровий малюнок у рукописних книгах.

Книги переплітали в оправи, які робили з дерев’яних дощок, обтягнутих шкірою. Дорогі оправи, що виготовлялися для князів і церковнослужителів, обтягували оксамитом і прикрашали коштовним камінням, золотом і сріблом. Така книга була витвором мистецтва й коштувала неймовірно дорого. Похвалитися великою бібліотекою в ті часи могли тільки дуже багаті люди.

Декілька рукописів збереглися до нашого часу й нині становлять величезну цінність і свідчать про високий рівень книжкової справи на Русі. Найдавнішими книгами, що збереглися, є знамените Остромирове Євангеліє, переписане в Києві в 1056—1057 рр., та «Ізборник» Святослава 1073 р.

Остромирове Євангеліє прикрашене високохудожніми заставками й трьома мініатюрами.

«Ізборник» Святослава є збірником виписок із Біблії та творів відомих богословів, філософів і географів давніх часів. Рукопис прикрашений десятьма мініатюрами, серед яких є зображення князя Святослава Ярославича з родиною.

Високого рівня набуло в Русі-Україні ужиткове мистецтво: різьба на дереві й кістці, виготовлення прикрас і оздоблення зброї, художнє литво, скловаріння. Цінувалися вироби ювелірного мистецтва.

Особливістю давньоруського ужиткового мистецтва було переплетення елементів язичницької та християнської символіки. Прикладом цього є оздоблення Борисоглібського храму в Чернігові. Це була велична споруда, оздоблена фресками, керамічними плитками, мозаїкою, різьбленням на камені.

У давньому Галичі та його передмістях археологи знайшли залишки десяти білокам’яних храмів у посаді, а в «підгородді» — залишки ювелірних, гончарних, ковальських та інших майстерень, наземних і напівземлянкових жител, вироби з глини, заліза, кістки, скла.

Остромирове Євангеліє. Сторінка із заставкою та ініціалом. XI ст.

Ювелірні прикраси, різьба на кістці й інші вироби давньоруських майстрів мали попит не лише в Русі-Україні. Предмети художнього ремесла руських умільців трапляються під час археологічних розкопок у багатьох європейських країнах.

Галицький золотий медальйон. XII ст.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Знайдені під час реставраційних робіт у Борисоглібському храмі капітелі (верхні частини колон, на які спирається балка) стали справжнім відкриттям.

Ось два хижі звірі, що сидять спинами один до одного. Голови різко повернуті назад, наче от-от почнуть гризтися, пащі широко розкриті, очі вирячені, вуха підняті вгору. Проте лють їх безсила, вони не можуть учепитися один в одного, бо міцно зв’язані джгутом, на шиях — зашморг, хвости сплетені. Плетений джгут, вирізьблений у вигляді двох великих петель, закінчується стилізованими собачими головами. Собаки наче силкуються перегризти джгут і виплутатися... А ось на наріжному камені цікаве зображення: на довшому боці — чудовисько з головою пса, крилами птаха й тілом змії; на коротшому — птах із гострим дзьобом, повернутим до пальмової гілки.

Чому ж цими незвичайними образами прикрасили капітелі храму та ще й розмістили їх на чільних місцях? Узагалі, зображення звірів є й на книжкових мініатюрах, заставках або кінцівках у рукописних книжках Русі-України. Ці ж мотиви трапляються й на прикрасах, наприклад на срібній чаші з позолотою XII ст., знайденій у Чернігові в 1957 р. Образи таких сюжетів були тоді не простими прикрасами, а символізували певні ситуації в житті суспільства.

Ці мотиви прийшли до нас із Сходу, зокрема з Ірану. До другої половини XII ст. Чернігівському князівству належала Тмутаракань, звідки пролягали прямі шляхи до країн Кавказу й Закавказзя. Крім того, до Чернігова навідувалися половецькі хани зі своїми почтами. Половці ж належали до племен-кочовиків тюркського кореня. В їхніх прикрасах були поширені мотиви звіриного стилю. Зіставлення елементів звіриного стилю в мистецтві Київської держави з аналогічними елементами в мистецтві Ірану й сусідніх країн указує на східне джерело їх походження (За дослідженнями Д. Степовика).

Хрестоподібні в плані храми, фортечні споруди, Остромирове Євангеліє, «Ізборник» Святослава (1073 р.), книжкова мініатюра.

Завдання та запитання

1. Опишіть новий тип монастирського храму.

2. У якому році був зведений Успенський храм Києво-Печерського монастиря?

3. Що таке літопис? Наведіть приклади літописних сюжетів.

4. Які давньоукраїнські книги збереглися до наших днів?

5. Які види мистецтва пов’язані з церковною архітектурою?

6. Чому, на вашу думку, у період політичної роздробленості спрощується архітектура храмів?

7. Які характерні ознаки властиві архітектурі фортечних споруд?

8. Які ілюстрації трапляються в літописах? Яка їх роль в історичних дослідженнях?

9. Які церкви Русі-України споруджені в замковому стилі?

10*. Уважно перегляньте всі ілюстрації розділу III підручника. Знайдіть у його текстах згадки про архітектурні споруди на теренах давньоруських князівств. Складіть і заповніть у зошиті таблицю «Архітектурні пам’ятки Русі-України другої половини XI — першої половини XIII ст.».

11. Охарактеризуйте споруди Галича другої половини XI — першої половини XIII ст.

12. Дізнайтеся з додаткових джерел відомості про Апімпія, складіть про нього невелику розповідь.

13. Опишіть і спробуйте намалювати в зошиті ініціал — першу букву тексту вашої улюбленої історичної книжки.

14. Намалюйте в зошиті узори, характерні для давньоруських прикрас, створених у другій половині XI — першій половині XIII ст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно