§ 17. РОЗКВІТ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ЗА ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО ТА ЙОГО НАСТУПНИКІВ

Що вам відомо про дитячі, підліткові та юнацькі роки князя Данила?

1. Князь Данило Романович, його внутрішня політика

Роки правління Данила Романовича (1237—1264) були сповнені боротьби із зовнішнім ворогом і розбудовою Галицько-Волинського князівства.

У 1238 р. князь Данило розгромив німецьких рицарів-хрестоносців, які захопили місто Дорогичин, що стояло над Бугом і було на Підляшші і великим торговим центром. Тому визволення цього міста мало для Галицько-Волинських земель велике значення.

Після перемоги в битві за Дорогичин Данило пішов у Київ і укріпився там. Він повністю відновив територію Галицько-Волинської держави, якою володів його батько.

Об’єднання батьківських земель сталося незадовго до нападу Батия на Київ. Данило залишив управління Києвом своєму тисяцькому Дмитрові. Той був досвідченим і хоробрим воєводою, йому й довелося керувати обороною міста в листопаді-грудні 1240 р.

Княжа криниця на Крилоській горі, з якої, за легендою, пив джерельну воду Данило Галицький

ЦІКАВО ЗНАТИ

Змінили маршрут

Галицькому князеві Данилові Романовичу протягом свого життя довелося чимало повоювати, захищаючи рідну землю від усіляких напасників — угрів, поляків, німців, литовських ятвягів, половців і монголів.

Навесні 1238 р. Данило й Василько Романовичі вирушили на ятвягів, від яких у той період руська земля не мала спокою. Але маршрут були змушені змінити — переповнені водою ріки порозливалися. Порадившись, брати вирішили прогнати з давньоруського города Дорогичина чужинців-загарбників. «Не гоже є держати отчину нашу крижевникам-темпличам», — мовив Данило Романович, спрямовуючи своє військо в іншому напрямку.

Брати мали на увазі хрестоносців, або крижевників (від криж — хрест), які утворили Тевтонський орден. Зовнішньою ознакою темпличів (тамплієрів) уважався білий плащ із чорним хрестом. У березні 1237 р. Тевтонський орден об’єднався з орденом мечоносців. На честь цієї події мазовецький правитель Конрад І подарував їм давньоруський город Дорогичин.

Рівно за рік брати Романовичі щодуху гнали своїми полками темпличів геть. Данило й Василько побили хрестоносців, набрали чимало бранців, у тому числі полонили магістра ордену Бруно.

Тевтонський (німецький) орден — католицький рицарсько-чернечий орден, започаткований наприкінці XII ст. в Палестині під час хрестових походів.

Здобувши Київ, Батий у 1241 р. рушив на Волинь. Цей похід був не такий успішний, як попередні. На Волині й у Галичині було багато укріплених міст (це теж заслуга князя Данила), деякі з них монголи не змогли взяти. Літопис згадує, що за вказівкою братів Данила та Василька були збудовані міста-замки: Данилів, Крем’янець, Угровеськ та ін. Галицько-волинські землі зазнали спустошень менше, ніж східні князівства. Тому після відходу орди з українських земель Данило розпочинає не тільки відбудовувати зруйновані міста, а й будувати нові. Було закладено нове місто Львів (уперше згадується в 1256 р.), яке названо за ім’ям старшого сина Данила — Лева.

Столицю князівства Данило переніс із бунтівного Галича на Волинь, у м. Холм. Навколо міста він звів могутні укріплення, побудував церкви та заклав чудовий палац.

У внутрішній політиці Данило прагнув забезпечити собі підтримку селян і міщан. Він дбав про розвиток зовнішньої та внутрішньої торгівлі. Із цією метою князь запрошував ремісників і купців з Німеччини, Польщі, зруйнованої монгольським нашестям Північної Русі. Данило не дав монголам повністю знищити своєї держави: об’єднав її землі, підготував країну до відсічі орді.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Холм

Галицький князь сам вибрав місце для своєї нової столиці. Було воно помітним підвищенням, пагорбом, за місцевою говіркою — холмом, що й дало назву майбутньому місту. Тихоплинна річка Угорка мала заболочені береги, що створювало природний захист від імовірного противника. І виріс тут у 1237 р. «малий городок», оперезаний міцними стінами з передбаченими на них щитами-заборолами та зброєю, зокрема самострілами. У центрі міста височіла сторожова вежа. Викопали для оборонного гарнізону 35-сажневу криницю... Минув певний час — і Данило Романович розширив межі міста — спорудив у ньому собор святого Іоанна Золотоустого, церкви Трійці, Богородиці та Кузьми й Дем’яна. Заклав парк.

Церква Богородиці. м. Хелм. Сучасна Польща

І взагалі галицький князь мав велику жагу до будівництва. Мабуть, надихав його на це приклад князів київських — Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Серед новозбудованих міст і зміцнених старих — Белз, Берестя, Володимир, Галич, Данилів, Звенигород, Тихомль та ін. А ще Данило Романович розпочав будувати місто, назване на честь його сина Львовом. Сам Лев Данилович згодом і закінчив будівництво Львова. Розбудував Данило Романович і свій двір у Холмі, який став визначним культурним центром і відзначався розкішшю. Нині місто Хелм знаходиться на території Польщі.

Чому князь Данило вибрав саме таке місце для нової столиці князівства?

Князь Данило проявив себе як здібний державний діяч. Він здійснив військову реформу. Не покладаючись тільки на феодальну дружину (галицьке боярство часто зраджувало його), почав широко використовувати ополчення — селян і міщан. Реформував державний апарат Галицько-Волинської держави. На зміну великому боярству, яке було в князівському оточенні, він почав висувати своїх прибічників із нижчих верств. Так формувалося дворянство — шляхта.

ШЛЯХТА (від нім. родовитий, знатний) — вищий, привілейований стан суспільства в Польщі, Великому князівстві Литовському та в Україні в XІV—XVIІІ ст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно