§ 15. ГАЛИЦЬКЕ І ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВА у другій половині XII ст.

1. Галицьке князівство. Ярослав Осмомисл

2. Волинське князівство

1. ГАЛИЦЬКЕ КНЯЗІВСТВО. ЯРОСЛАВ ОСМОМИСЛ

Чим вирізнялося політичне та економічне життя в галицьких землях?

Галицьке князівство утворилося шляхом об'єднання земель Перемишльського, Теребовльського і Звенигородського князівств у середині XII ст. На півночі Галицька земля межувала з Волинською, на заході — з Польщею й Угорщиною, на півдні рубіж проходив зі степом, а на сході — з Київською землею.

Утворення Галицького князівства сприяло соціально-економічному розвитку цього регіону, кількісному збільшенню міст (Ярослав, Перемишль, Санок тощо), розбудові мережі транспортних шляхів. Окрім суходільних доріг, використовувалися річки Дністер, Сян, Прут тощо.

В умовах роздробленості Русі Галицьке князівство вийшло з-під влади Києва. Однак на його території також розгорнулися князівські міжусобиці, до яких активно долучалося й боярство. Найзапекліша боротьба точилася між перемишльським князем Володимирком Володаревичем (один із нащадків Ярослава Мудрого) та його небожем, Іваном Ростиславичем — правителем Звенигородського князівства, якого підтримували бояри. Зрештою, Іван Ростиславич зазнав у цій боротьбі поразки і втік.

Перемігши в міжусобицях, Володимирко Володаревич став одноосібним правителем Галицького князівства, визначивши його столицю — м. Галич, яке мало фортифікаційні споруди й захисні земляні вали. На території міста розміщувалася велика кількість кам’яних храмів. З-поміж міських будівель вирізнялися князівські палаци та боярські хороми.

Про що свідчить велика кількість храмових споруду Давньому Галичі?

Макет Давнього Галича

Майстри міста, що вважалося великим торговельно-ремісничим центром, славилися гончарними й кованими виробами, скляною та ювелірною продукцією.

Окрім столиці, важливими господарчими центрами Галицького князівства були Перемишль, Звенигород, Теребовля. Із заходу та півночі Перемишль прикривали міста-фортеці: Санок, Ярослав, Любачів, які водночас забезпечували і захист кордонів князівства. Значним торговельно-ремісничим центром краю вважався Звенигород, який мав вигідне стратегічне розташування на вододілі двох великих річок — Дністра та Буга. Більша частина населення Галицької землі займалася рільництвом, на чому ґрунтувалась економіка регіону.

Важливою складовою економічного життя був видобуток і продаж солі, що давало величезні прибутки місцевим правителям (сіль використовували для збереження продуктів харчування: риби, м'яса, овочів). Суттєвим для збагачення Галичини було й проходження через неї міжнародних торговельних шляхів: із Західної Європи до Києва і далі на схід та із Скандинавії і країн Бал тії на Балкани до Константинополя. Княжа казна постійно поповнювалася митом, яке сплачували купці.

Володимирко Володаревич здійснював активну зовнішню політику. Він воював за території з київським і волинським князями, втручався у внутрішні суперечки сусідніх удільних князівств, уклав союз із імператором Візантії Мануїлом І Комніним. Правитель Галицького князівства намагався розширити свої можливості в зовнішній політиці шляхом укладання династичних шлюбів та родинних зв’язків (уклав шлюб із донькою угорського короля Коломана, одружив свого сина з донькою впливового на той час суздальського князя Юрія Долгорукого).

У 1153 р. Володимирко Володаревич помер, і галицький стіл посів його син Ярослав, якого згодом назвали Осмомислом. За Ярослава Осмомисла (1153—1187 рр.) Галицьке князівство досягло нових вершин у своєму розвитку, а сам князь відігравав одну з визначних ролей у політичному житті всієї Русі.

Ярослав Осмомисл (портрет-реконструкція С. Горбенко)

Молодий князь розпочав підкорення Берладщини, заселеної значною мірою втікачами від князів та бояр. Намагаючись убезпечити кордони Галицького князівства, Ярослав опікувався створенням нових фортець і захисних споруд. Зокрема, було зведено лінію оборони в Карпатах, яка прикривала княжі володіння від зазіхань войовничих сусідів. Йому вдалося покласти край набігам половців. Проте Ярослав Осмомисл використовував не лише військову силу, відстоюючи інтереси власного князівства, а й дипломатичний хист. Він залагодив суперечності з Києвом, установив дружні стосунки з Польщею й Угорщиною, з німецькими правителями. Така політика князя сприяла розвитку ремесел, сільського господарства, торгівлі. Прагнучи посилити міжнародний авторитет князівства, Ярослав Осмомисл зміг заснувати Галицьке єпископство та заклав у столиці храм Успіння Божої Матері.

Які спільні ознаки церковної архітектури Русі відобразилися в архітектурі собору?

Успенський собор, м. Галич

Водночас Ярослав Осмомисл вимушений був зважати на інтереси бояр, які протистояли зміцненню одноосібної княжої влади. Місцеві бояри мали великі маєтки, володіли сільськогосподарськими угіддями, контролювали промисли, видобуток і продаж солі. Дехто утримував власні військові загони і, виступаючи проти князя, часто звертався за підтримкою до чужинців. Особливість Галицького князівства виявлялася в значному впливі місцевого боярства на соціально-економічне та політичне життя краю.

У 1187 р. Ярослав Осмомисл помер. За його заповітом Перемишль мав відійти до законного сина Володимира, а Галич — до позашлюбного сина Олега. Таке рішення Ярослава Осмомисла спричинило загострення міжусобної боротьби, до якої долучилися бояри. Вони вигнали Олега з Галича і запросили на князівський стіл Володимира, вважаючи, що той буде вдячний їм і виконуватиме їхню волю. Але Володимир, ставши правителем Галицького князівства, почав ворогувати з боярами, які зрештою змусили його тікати до Угорщини. Проте князь не тільки не одержав там підтримки, а й був ув’язнений, оскільки угорський король вирішив привласнити Галицькі землі. Згодом Володимиру вдалося втекти з полону й перебратися до германського імператора Фридриха Барбаросси, з допомогою якого він відновив свою владу в Галичі. Десятирічне правління Володимира Ярославича позначилося послабленням одноосібної влади князя та його постійною боротьбою з боярською опозицією.

2. ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

Як вплинули процеси роздробленості на життя краю?

Волинське князівство сформувалося на західних територіях Русі. У другій половині XII ст. воно межувало на заході з Польщею, на півночі — з Литвою, на сході — з Турово-Пінськими і Київськими землями, а на півдні — з Галицьким князівством.

Адміністративним центром цієї території було м. Володимир, засноване київським князем Володимиром Святославичем. Місто вважалось осередком ремісництва, торгівлі та культури. У Володимирі розвивалося гончарство, зброярство, ковальство. Славились місцеві майстри обробітком каменю та ювелірними виробами. Торгівля тут провадилася переважно місцевими купцями, але існували й торговельні колонії німців, євреїв, новгородців.

Середмістя, що мало добре укріплений дитинець, забудовувалося кам’яними архітектурними спорудами (храмами, княжим палацом, хоромами бояр). У другій половині XII ст. (за княжіння Мстислава Ізяславича) у Володимирі було зведено Успенський собор, який зберігся до сьогодні. Місто вважається одним із центрів літописання Русі, свідченням чого є Галицько-Волинський літопис.

Які особливості економічного та культурного розвитку Волині відобразились у пам’ятках м. Володимира-Волинського?

1 — Успенський кафедральний собор у м. Володимирі-Волинському;

2 — археологічні знахідки Х—ХІ ст.: торгова пломба-медальйон та амфора;

3 — срібні речі, XI—XII ст.

Найбільшими містами Волинської землі, у яких розвивалися ремісництво й торгівля, були: Луцьк, Червен, Белз, Холм, Дорогобуж, Пересопниця, Кременець та інші. Сільське населення краю займалося рільництвом і промислами. Волиняни постійно підтримували економічні зв’язки з Галичиною.

В умовах роздробленості волинські князі вели боротьбу із сусідами. Щоб протидіяти київським правителям, які прагнули приєднати Волинську землю до своїх територій, будували міста й фортеці на східних кордонах. Так, у другій половині XII ст. схід боронили Чорторийськ, Мілеськ, Пересопниця, Корчеськ, Вигошів, Бузьк. На північному заході й півночі межа Волинського князівства із Литвою та ятвягами проходила Західним Бугом і його притоками, де зосереджувалися порубіжні міста й фортеці: Берестя, Кам’янець, Дорогочин, Мельниця.

У цей час на Волинській землі володарював онук Володимира Мономаха — Ізяслав Мстиславич, який започаткував тут нову князівську династію. Після його смерті Волинське князівство опинилося під владою правнука Мономаха — Мстислава Ізяславича, а коли й він пішов із життя, князівство було розділене між його синами.

Перевірте засвоєне на уроці

1. Назвіть роки правління Ярослава Осмомисла та вкажіть, чим він уславився.

2. Простежте по карті № 3, з якими землями сусідили Галицьке та Волинське князівства.

3. Схарактеризуйте розвиток князівських усобиць на території Галицьких земель.

4. Чому місто Володимир стало столицею Волинського князівства?

5. Порівняйте особливості політичного життя в Галицькому та Волинському князівствах.

6. Поясніть причини виходу Галицького й Волинського князівств із підпорядкування Києву.

Домашнє завдання

1. Спираючись на карту № 3, визначте розташування Галицького та Волинського князівств щодо Києва.

2. Виберіть із переліку міста Волинського князівства: Белз, Берестя, Володимир, Звенигород, Луцьк, Любачів, Перемишль, Теребовля, Ушиця, Ярослав.

3. Наведіть приклади розвитку Галицького князівства за правління Ярослава Осмомисла.

4. З’ясуйте, як вплинуло географічне розташування Волинського князівства на його економічне життя.

5. Визначте, що спільного та відмінного було в розвитку Галицького й Волинського князівств за часів політичної роздробленості.

6. Поміркуйте, якими могли бути теми для розмови галицького боярина із володимирським, якщо б вони зустрілися, наприклад, на бенкеті у своїх родичів. На що вони скаржилися б, а з чого тішилися? Викладіть свої роздуми у стислій письмовій розповіді.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно