Князь Володимир Святославич провів адміністративну реформу — позбавив племінних князів права управляти землями і передав владу на місцях своїм синам. Київський князь у будь-який час міг відібрати ці володіння.

Згодом право на земельні наділи мали вже не лише родичі князя, а й верхівка служивої знаті (бояри) та верховне духівництво. За вірну службу князь надавав своїм боярам і дружинникам «право кормління»: за велінням князя воїни залишали собі податки, які сплачувало населення певної території. А у X-XI ст. у Русі-Україні почали формуватися васальні відносини, які, однак, не обмежували перехід бояр на службу від одного князя до іншого.

Отже, до панівних станів належали князі, бояри, дружинники та священники. Священники, своєю чергою, поділялися на вище духівництво (митрополит, єпископи та ін.) і рядових священнослужителів. Не мали привілеїв міщани, вільні й залежні селяни, дворова челядь (холопи).

Чисельно найбільшою частиною населення були смерди — особисто вільні селяни-общинники. Закупи і рядовичі — це тимчасово залежні селяни. Закупи — селяни, які працювали на землевласника за грошову позику (купу). А от селян, які працювали на землевласника за договором (рядом), називали рядовичами.

Найтяжчим було становище холопів. Вони повністю залежали від феодала, який міг продати холопа, подарувати або передати його у спадок. Дослідники припускають, що холопами ставали переважно військовополонені.

До стану міщан належали вільні ремісники й торговці, які сплачували податки та виконували повинності на користь міст. В XI ст. міські ремісники і купецтво стали об’‎єднуватися в артілі та спілки відповідно до їхніх занять. Такі об’‎єднання мали краще захищати права ремісників і торговців.

Влада князя

Хто очолює українську державу нині? Як передають владу в сучасній Україні і як це відбувалося у Х-ХІ ст.?