§ 27—28. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ (друга половина XIV—XV ст.)

1. Освіта і наука. Юрій із Дрогобича

2. Архітектура

3. Образотворче мистецтво

1. ОСВІТА І НАУКА. ЮРІЙ ІЗ ДРОГОБИЧА

Як розвивалась освіта і наука на українських землях? Який внесок в європейську освіту і науку зробив Ю. Дрогобич?

Українське населення зберігало свої освітянські традиції навіть за умов перебування у складі сусідніх держав. Основними осередками освіти залишалися церкви та монастирі, при яких діяли школи.

Учителювали у школах здебільшого дяки й паламарі. За педагогічну діяльність учителі одержували матеріальну винагороду від батьків учнів. Зазвичай у церковних школах навчали читанню, письму та церковному співу.

Паламар — служитель православної церкви, дзвонар.

У XV ст. з’явилися так звані «мандрівні» дяки — вчителі, які не були постійно прикріплені за якоюсь церквою й ходили по селах, аби навчати дітей.

На думку дослідників, у цей час першим підручником був буквар, але до нас жоден із них не дійшов. Підтвердженням наявності букварів вважається лист новгородського архієпископа Геннадія до московського митрополита Симона (кінець XV ст.). У листі згадується про азбуку-границю, у якій абетка подавалась у формі вірша: кожний рядок починався з літери в абетковім порядку, причому на «границю» (кінець кожного рядка вірша) окремо виносилася його перша літера.

За букварем, першою читанкою, ішов Часослов — богослужебна книга з текстами добових молитов. Першодрук кирилицею Часослова на друкарському верстаті здійснив у 1491 р. у Кракові Швайпольт Фіоль. Серед видрукованих ним кирилицею чотирьох богослужебних книг Часослов займав чільне місце, оскільки використовувався як навчальна книжка для школи.

Після вивчення Часослова учні опановували Псалтир. Кожний учень, який засвоїв Псалтир, вважався спроможним сприймати інші книжки, що завозилися купцями на місцеві ринки з урахуванням читацького попиту. Переважно це були книжки на релігійну, філософську, історичну та медичну тематику.

Формуванню читацького попиту сприяли латинські школи, започатковані наприкінці XIV ст. при костьолах і монастирях. При католицьких єпископських кафедрах у Львові, Холмі, Перемишлі, Кам’янці — засновувалися школи підвищеного рівня навчання, деякі з них згодом набули статусу так званих «колоній» Краківського університету.

Навчаючи латинської мови, українські школи відкривали юнакам шлях до європейських університетів. Наприкінці XV — на початку XVI ст. стрімко зросла кількість українських студентів в університетах Кракова, Праги, Падуї, Болоньї, Вітенберга, Базеля, Лейдена та ін. Українці, здобуваючи освіту в європейських університетах, опинялися під впливом ідей гуманізму, що ґрунтувалися на новому розумінні сутності людини як досконалого творіння за образом і подобою Бога. Повертаючись у рідні землі, вони поширювали ці ідеї серед українського населення.

Найяскравішим прикладом такого українського студента є Юрій Котермак (1450—1494 рр.). Він народився в сім'ї дрогобицького ремісника. Малим хлопцем, разом із сусідськими дітьми, ходив навчатися читанню та письму до місцевого дяка. Після смерті батька здібного підлітка взяли працювати писарчуком до однієї із львівських контор. Проте Юрій і далі прагнув до науки. Юнаком навчався у Львівській кафедральній школі, згодом — у Краківському університеті, де отримав ступінь бакалавра, а потім і магістра. Не зупиняючись на досягнутому, Юрій продовжив здобувати освіту в славетному Болонському університеті, де став доктором філософії, а за деякий час — доктором медицини.

Юрій Котермак (Дрогобич)

У яких життєвих обставинах Юрій Дрогобич досягав здобутків у науці? Чи було це властиве лише автору листа? Як ви розумієте останнє речення фрагмента листа Юрія Дрогобича?

З листа Юрія Дрогобича до магістра Миколи Чешля з Познані

Я прибув до Болоньї для навчання з невеликою кількістю грошей. Я міг би багато в чому процвітати, якби не клопотався найнеобхіднішим. Нині, коли в розквіті моя молодість, я переношу все легше, однак мене страшить майбутнє. Яка користь від того, що людина все знає, якщо вона бідна і вбога? Мені боляче, що мудрість постійно виважують ступенем обірваності.

По завершенню навчання Юрій Дрогобич (прізвищем ученого відповідно до традицій слугувала назва рідного міста) залишився викладати студентам курс астрономії та медицини. Досягти наукових висот, він був обраний студентами на посаду ректора Болонського університету. Згодом, маючи вже європейське визнання, Юрій Дрогобич повернувся до Кракова й викладав у місцевому університеті.

Він підтримував дружні стосунки з багатьма відомими в Європі вченими та діячами культури. Проте злидні студентських років підірвали здоров’я вченого. У 1494 р. Юрій Дрогобич помер у Кракові, де його й поховали.

2. АРХІТЕКТУРА

Як розвивалась українська архітектура в зазначений період?

У XIV—XV ст. в архітектурі України відбувалась еволюція власних традицій із привнесенням елементів європейської будівничої системи сусідніх країн. Зокрема, у західних регіонах України розбудова міст здійснювалася згідно з геометричним плануванням кварталів і вулиць та з обов’язковим проектуванням фортифікаційних споруд. В оборонному будівництві також відбувалися зміни, зумовлені переходом від системи дерев’яно-земляних укріплень княжої доби до мурованого фортифікаційного будівництва західноєвропейського типу. Це відобразилося не лише в містах, а й у резиденційній архітектурі, поширюваній з напливом на західноукраїнські землі польських магнатів та шляхти. Пам’яткою провінційної резиденції є оборонна вежа (інші елементи укріплення були дерев’яними) у П’ятничанах на Львівщині (середина XV ст.).

Зразком резиденцій волинської княжої знаті вважається Луцький замок, що включав Верхній замок (збережений у гарному стані) і частково вцілілий Нижній замок. Його мурована частина мала стіни та вежі, з яких до нашого часу збереглася вежа князів Чарторийських. Верхній замок розташовувався на території укріплень княжого часу, що спочатку були комбінованими (дерев’яними й земляними), а в XIV ст. їх замінили мурованими стінами та вежами з елементами готичного стилю.

Виникненню яких, на вашу думку, новацій в оборонному будівництві сприяла поява вогнепальної зброї?

1 — оборонна вежа в П'ятничанах;

2 — сучасний вигляд Верхнього замку в Луцьку

До регіонів, яким властива оборонна архітектура, належить й Поділля. Тут наприкінці XIV ст. формувався фортифікаційний комплекс Кам’янця-Подільського. Його особливість визначалася розташуванням міста на острові, утвореному глибоким природним каньйоном. Водночас на Поділлі розгорталося будівництво низки укріплених мурованих замків (Бучач, Язлівці, Сатанів, Теребовль, Хотин).

У XIV ст. активно укріплювалася територія Закарпаття. Про це свідчать рештки тогочасних замків у с. Королевому та Невицького (поблизу Ужгорода), що дійшли до наших днів. Значно краще зберігся в цьому регіоні Мукачівський замок, заснований за правління князя Федора Коріатовича.

На українських землях, здебільшого підпорядкованих Польщі, поширювалися загальноєвропейські будівельні традиції, пов’язані з мурованою архітектурою. Водночас на окремих територіях, що опинилися під владою Литви, продовжували зводити дерев’яно-земляні укріплення. Зокрема, дерево використовували в укріпленнях Києва (замок на Киселівці, XIV ст.), за правління князя литовського походження Володимира Ольгердовича.

Схарактеризуйте особливості оборонної архітектури різних куточків України за ілюстраціями на с. 191—192 підручника.

1 — Волинь і Київщина: Верхній і Нижній замки в Луцьку та забудова Замкової гори в Києві;

2 — замки Закарпаття: Мукачівський замок (Паланок) та рештки Невицького замку

3 — Поділля і Буковина: Кам’янецька та Хотинська фортеці; 4 — Причорномор’я: Білгород-Дністровська (Аккерманська) та Судакська фортеці

Варто виокремити в історії кам'яного оборонного будівництва на українських землях (за європейськими традиціями) укріплення в Криму: князівство Феодоро, генуезькі колонії. Найбільшою фортецею генуезців тут стало укріплення в Судаку, збудоване в останній третині XIV — середині XV ст.

Попри несприятливі зовнішні обставини, у другій половині XIV ст. на західноукраїнських землях тривав розвиток церковного будівництва. Насамперед воно розгорнулось у Львові, де на той час зводилися два муровані храми — монастирська церква Св. Георгія (Юра), та Вірменський кафедральний собор Успіння Богородиці. Історичні джерела пов'язують проектування цих храмів з ім’ям будівничого Дорінга. Вірменський собор — перша львівська споруда, яка зберегла свій первісний вигляд і донині.

Особливу архітектуру має церква Різдва Богородиці в Рогатині, у якій поєдналися традиції мурованого церковного будівництва княжої доби (арки в завершенні стін) та європейської готики (зірчасті склепіння). Своєрідну сторінку мурованого церковного будівництва Поділля становить вірменська архітектура Кам’янця, найдавнішою пам’яткою якої є перебудована наприкінці XV ст. церква Св. Миколая.

Зразком молдавської будівельної традиції на території України є Воскресенська церква в с. Лужани, що поблизу Чернівців (традиційно датована серединою XV ст.

На основі тексту параграфа та зображень опишіть архітектурні особливості зазначених храмів.

1 — церква Різдва Богородиці в м. Рогатині; 2 — церква в с. Лужани на Буковині; 3 — Вірменський собор у м. Львові

Унікальною пам’яткою мурованого церковного будівництва тих часів на території Галича вважається частково збережена та реконструйована церква Різдва Христового.

Розвивалася мурована церковна архітектура й у Криму. Її пам’ятками вважаються церкви Іоанна Предтечі, архангелів Михаїла і Гавриїла в Євпаторії та церква Св. Саркіса у Феодосії.

Схарактеризуйте спільні архітектурні особливості зображених храмів.

1 — руські оборонні храми XIV—XV ст.: церква Святого Онуфрія в с. Посада Роботицька (Польща) та Покровська церква в с. Сутківці (Поділля); 2 — Святогірський монастир у с. Зимно на Волині із храмом та оборонними спорудами XV ст.

Зводилися в українських землях й костьоли. Найстаріші з них — це костьол Св. Петра і Павла в Олиці (середина XV ст.) та костьол домініканців в Острозі (друга третина XV ст.). Чимало костьолів збереглося до наших часів на Закарпатті (Берегове, Виноградів, Добросілля, Зміївка, Струмківка, Хуст).

Визначте архітектурні відмінності зображеного костьолу від православних храмів.

Костьол Св. Петра і Павла в с. Олиці (Волинська область)

Церкви та монастирі в XIV—XV ст. нерідко проектувалися з урахуванням оборонних потреб місцевого населення. Зразками таких українських храмів є церква Св. Онуфрія в с. Посада Роботицька (нині територія Польщі) та Покровська церква в с. Сутківці на Поділлі (Хмельницька обл.).

Ці культові споруди мали вигляд фортець із захисними мурами, баштами з вузькими вікнами-бійницями, крізь які здійснювався обстріл нападників. У середині XV ст. за наказом князя Олександра Чорторийського на місці печерної та дерев’яної Зимненської обителі (с. Зимне, Волинська обл.) було збудовано мурований монастир-^#— ^#фортецю. Він зводився з оборонними мурованими стінами та вежами, що утворювали захищене від зовнішніх нападів подвір’я.

3. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

Як розвивалось українське образотворче мистецтво в зазначений період?

Українське мистецтво XIV—XV ст. здебільшого спиралося на вітчизняні та візантійські традиції. Водночас воно мало тісні зв’язки із Західною Європою. Зокрема, на землях, підпорядкованих Польщі, місцеві митці долучалися до виконання замовлень королівського двору, польських магнатів та шляхти. Впливали на українське мистецьке життя й переселенці (вірмени, німці, греки та ін.), примножуючи його традиціями власного народу.

Провідна роль в образотворчому мистецтві належала малярству. Його майстри працювали передусім у монументальному малярстві, іконописі та книжковій мініатюрі.

Зокрема, у монументальному малярстві (за свідченням літопису) здобув визнання київський чернець Антоній, який разом зі своїм помічником Ігнатієм був запрошений розписувати кафедральний собор Св. Трійці у Пскові.

Діяльність українських майстрів живопису простежується і на польських землях. Тут вони долучилися до розпису костьолу монастиря Св. Хреста і королівського палацу у Кракові. Прославилася малярська артіль на чолі з майстром Андрієм створенням фресок Троїцької каплиці замку в Любліні (нині Польща).

Яскравим зразком монументального малярства XIV—XV ст. вважаються пам’ятки Криму, зокрема, фрески вірменської церкви Св. Саркіса у м. Феодосія.

Порівняйте зображені фрески із фресками Софійського собору в Києві. Чи бачите ви суттєві відмінності в монументальному малярстві зазначених і сторичних періодів?

1 — Євхаристія, фреска з церкви Св. Саркіса в м. Феодосії (АР Крим); 2 — Спас у славі, розпис замкової каплиці в м. Любліні (Польща)

Важливим напрямом українського малярства XIV—XV ст. вважається мініатюра рукописних книжок. Найвідомішою пам’яткою української мініатюри тих часів є Київський Псалтир 1397 р. Його сторінки прикрашені сотнями мініатюр, що наслідують константинопольські книжки. Усе це ілюструє не лише смаки замовників, а й орієнтири української мистецької культури.

Чи нагадують наведені мініатюри відомі вам зображення з книжок часів Русі? Які відмінності ви виявили?

Сторінки Київського Псалтиря

У XIV—XV ст. в українських землях активно розвивався іконопис, що спирався на давні візантійські традиції. У цей час поряд із київською формуються західноукраїнські іконописні школи. Українські майстри розширили перелік образів, які вводилися в ікони. Поряд із мучениками південних країн, пов’язаних із початками християнства, з’явилися образи українських мучеників за віру (Борис і Гліб). Набули поширення ікони із зображенням воїна-героя — Георгія (Юрія) Змієборця, образ якого символізує добро, що перемагає зло. Георгій слугував закликом до боротьби із значно сильнішим ворогом. Таку ікону (датована першою половиною XIV ст.) виявлено в с. Станиля Львівської обл. Схожі за сюжетом і стилістикою ікони (XV ст.) були знайдені на Львівщині в селах Старий Кропивник та Звижень.

Що спільного й відмінного в тематиці та художньому оформленні наведених ікон? Прокоментуйте, спираючись на текст параграфа, особливості галицької школи іконопису.

Ікони Львівщини із сіл: Станиля, Старого Кропивника, Звиженя

Ікони «Спас у силах» із с. Мальнів (друга половина XV ст.) та Тур’є (кінець XV ст.) на Львівщині

Тематика іконопису поповнювалася прилученими до лику святих видатних державників — князя Володимира та княгині Ольги, а також засновників монашого життя в Києві — Антонія й Феодосія Печерського. Але головними образами залишались Ісус Христос і Богородиця.

До волинського кола ікон належить пам’ятка XIV ст. — Богоматір Одигітрія (Волинська) з Покровської церкви м. Луцька. Наслідуючи візантійські традиції, іконописець водночас надав образу Богоматері ліричного відтінку. У схиленій до немовляти Марії майстерно передано материнську любов до свого сина, а витончені риси її обличчя сповнені внутрішньої духовної чистоти.

Продовженням цієї тематики є образ Богоматері Одигітрії із церкви Св. Дмитра с. Красова, що на Львівщині. Ікона датована XV ст. і вирізняється серед інших контрастним колоритом.

Поясніть, спираючись на текст параграфа, у чому виявляється ліризм образу Богоматері на наведених зображеннях ікон.

Волинська Богоматір Перивлепта (Прекрасна собою); Богоматір Одигітрія (Та, що вказує) із церкви Св. Дмитра в с. Красове (Львівщина)

Розвитку іконопису сприяла створена на візантійському підґрунті система декорацій храму, у якій поступово зростало значення ікон. На межі XIV—XV ст. в українських храмах утвердився іконостас, що згодом став головним елементом їхнього внутрішнього облаштування. Його яруси (чини) встановлювалися на розписних балках і розміщались один над одним у визначеній ієрархічній послідовності.

Іконостас (від грец. «образ і місце») — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини та символізує межу між небом і землею.

Що таке іконостас і з яких частин він складався?

Схема давньоруського іконостасу: 1 — «царські ворота»; 2 — місцевий чин; 3 — деісусний чин; 4 — святковий чин; 5 — пророчий чин; 6 — праотецький чин

З появою іконостасів зріс попит на ікони, визначилося їх тематичне коло та зросли їхні роль і значення. Зокрема, однією з центральних тем іконопису XV ст. став «Спас у силах» — Христос Пантократор. Ікону із зображенням цього сюжету розміщували в центрі іконостаса. Вона давала уявлення про Верховне Божество, його силу як Вседержителя, володаря Всесвіту. Особливістю галицької школи іконопису, на відміну від грецької, було зображення Христа Пантократора, який сидить на престолі.

Перевірте засвоєне на уроці

1. Схарактеризуйте стан освіти та книгодрукування на українських землях у другій половині XIV—XV ст.

2. Опишіть історичну постать Юрія Дрогобича.

3. У чому полягала відмінність оборонної архітектури в різних куточках українських земель?

4. Порівняйте відмінності архітектури будівництва споруд релігійного призначення в середині XIІІ на початку XV ст.

5. Схарактеризуйте розвиток образотворчого мистецтва на українських землях другої половини XIV—XV ст.

Домашнє завдання

1. Полічіть, скільки років минуло від появи надрукованого Фіолем Часослова, що використовувався як навчальна книга.

2. З’ясуйте, у яких європейських містах навчався і працював Юрій Дрогобич.

3. Поясніть, як реалізовувалась оборонна функція в будівництві храмів.

4. Схарактеризуйте наведені на зображеннях у параграфі архітектурні особливості храмових споруд: церков і монастирів.

5. Якими образами розширили тематику іконопису українські майстри?

6. Спираючись на текст параграфа та наведену схему, підготуйте історичний твір на тему «Іконостас — головний елемент декорації храму».

Історичний калейдоскоп

Козак — термін тюркського походження, запозичений українцями від південних сусідів. У широкому розумінні «козак» — це вільна людина, шукач пригод. У половецькому словнику за 1303 р. слово «козак» означає вартового або ж людину, яка перебувала на передовій сторожі. Не викликає сумніву існування тюркських козаків у Криму та Північному Причорномор’ї вже в XIII—XIV ст. Татарські козаки згадуються в Сурожі (Судаку) під 1308 р. і в статуті генуезьких колоній 1449 р.

Термін «козаки» стосувався й нижчого прошарку татар, осаджених князем Вітовтом південніше столи ці Вільно. За відбування військової служби козаки володіли невеликими земельними наділами й належали до окремих підрозділів, які вступали до литовського війська під проводом своїх отаманів.

О. Міхнушев. Український і татарський козаки

скачать dle 11.0фильмы бесплатно