§ 22. ДЕРЖАВА ФЕОДОРО ТА КРИМСЬКЕ ХАНСТВО

Пригадайте, що вам відомо з історії стародавнього світу про колонізацію причорноморських територій.

1. Середньовічна держава Феодоро

Кримський півострів з античних часів був батьківщиною багатьох народів. Тут жили таври, скіфи, давні греки, сарматські племена аланів. З часів Великого переселення народів сюди перебралися частина готів, гунів і слов’ян.

У ранньому Середньовіччі за Крим боролися Хозарський каганат і Візантійська імперія. Розгром каганату Святославом Ігоровичем у 965—968 рр. сприяв посиленню в Криму впливу Візантії.

У XII ст. в степовій зоні півострова поселилися половці. Візантійці контролювали південне морське узбережжя з розташованими там містами. Після захоплення Константинополя хрестоносцями в 1204 р. візантійські володіння в Криму стають зоною боротьби між Венеціанською та Генуезькою торговими республіками. Урешті після ряду угод із Золотою Ордою генуезці закріпили за собою південно-східне узбережжя Криму. Центрами їхніх володінь стали портові міста Кафа (нині Феодосія), Джаліта (Ялта), Лупіко (Алупка) та ін.

На початку XV ст. в південно-західній частині Криму, яка раніше належала Візантії, утворилося князівство Феодоро. Його столицею було місто з такою самою назвою на горі Мангуп. Із письмових джерел відомо, що Феодоро було залежним від Золотої Орди. Найважливішими населеними пунктами, окрім столиці Феодоро (Мангуп), були фортеця й порт Каламіта, які пізніше отримали назву Інкерман, замок і поселення Фуна біля сучасної Алушти та замок на горі Сандик-Кая південніше сучасного Бахчисарая.

Населення князівства сповідувало православ’я. Місто Феодоро було центром митрополії, яка підпорядковувалася Константинопольському патріархові.

Герби князів Феодоро з фортеці Фуна. 1459 р.

Цитадель Мангупа. Сучасне фото

Фортеця Каламіта. Сучасне фото

Етнічний склад населення був неоднорідний. Відомо, що там проживали греки, готи, алани, татари, караїми.

Караїми — нащадки хозар, які сповідують іудейську релігію. Майже тисяча караїмів досі проживає в Криму.

Політика князівства базувалася на союзі з православною Візантією. Дружні відносини були в держави Феодоро і з кримським улусом Золотої Орди, а згодом — із Кримським ханатом. А ворогували феодорити з Генуезькою колонією в Кафі. Війни велися за володіння торговельним портом Чембало (Балаклавою).

Улус — удільне володіння монгольського хана на території Центральної Азії та Східної Європи.

В історичній літературі терміни «ханство» і «ханат» використовують як синоніми.

У 1453 р. турки-османи оволоділи Константинополем. Слідом за столицею османи підпорядкували собі всі володіння зруйнованої Візантійської імперії. У 1475 р. сильний турецький флот захопив південне узбережжя Криму. Півроку оборонялася столиця Феодоро, але турки оволоділи містом, полонили й стратили його володаря. Після цього князівство Феодоро разом із генуезькими колоніями стало провінцією Османської імперії.

2. Утворення Кримського ханства. Гіреї

Під час монгольської навали на руські землі під владу монголів потрапив і Крим. Якщо Чернігівщина, Новгород-Сіверщина, Київщина та певною мірою Галицько-Волинська держава були у васальній залежності від монгольських ханів, то південноукраїнські степи та Крим, де проживали тюркомовні кочовики, зокрема половці, безпосередньо ввійшли до складу Золотої Орди. Було створено улус із центром у місті Солхаті (нині Старий Крим), який підлягав ханам Золотої Орди.

ХАН — титул монарха, феодального правителя в багатьох країнах Сходу в середні віки, а також особа, яка мала цей титул.

Усі народи й племена, які з найдавніших часів населяли Крим, стали предками сучасних кримських татар. Спільну назву «татари» вони отримали після монгольської навали.

У XIII ст. до кримських міст почала переселятися значна кількість вірмен та італійців. Італійці, зокрема генуезькі купці, почали засновувати на Кримському узбережжі свої факторії, що стали головними посередниками в торгівлі між Сходом і Заходом.

Факторії — торговельні й військово-адміністративні населені пункти.

Найбільшою факторією в Криму, заснованою в другій половині XIII ст. на місці давньої Феодосії, була Кафа, яка незабаром перетворилася на великий центр торгівлі. Недобру пам’ять Кафа залишила як невільницький ринок. Тут кримські воїни збували захоплених під час набігів на сусідні землі бранців, яких потім генуезькі купці вивозили до Генуї та Александрії, де продавали в рабство. Крім Кафи, генуезькими факторіями стали Чембало (Балаклава), Солдайя (Судак), Боспоро (Керч), Тана в гирлі Дону та ін.

У давнину Кримський півострів називали Таврією. У XIII ст. татари називали Кримом місто Солхат. Поступово, у XIV—XV ст., назва поширилася на весь півострів. («Кирим» у перекладі з татарської означає «рів, укріплення»).

КРИМСЬКЕ ХАНСТВО

Послаблення центральної влади в Золотій Орді призвело до її розпаду на окремі ханства й орди. Протягом 20—40-х років XV ст. під керівництвом нащадків Чингісхана — Гіреїв — від Золотої Орди відокремилося Кримське ханство. У 1449 р. Хаджі-Гірей проголосив себе незалежним володарем Криму. Однак самостійним Кримське ханство було недовго. Незабаром воно потрапило в залежність до Османської імперії. У 1478 р. хан Менглі-Гірей визнав себе васалом турецького султана.

СУЛТАН — у країнах Сходу — титул монарха, а також особа, яка має цей титул.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Мандрівник М. Литвин у своїй книжці «Про норов татар, литовців і московитян» писав, що Хаджі-Гірей народився в литовському місті Троках (нині Тракай) і перебував під охороною великих князів — Вітовта, а потім Сигізмунда. У 1428 р. він розпочав боротьбу за Крим. У 1443 р. Хаджі-Гірей став зватися ханом (тоді ж закінчилася багаторічна боротьба за незалежність Криму від Золотої Орди). Створена ним у 1449 р. держава — Кримське ханство — проіснувала майже три з половиною століття. Перша столиця була в місті Солхат, а згодом її перенесли в Бахчисарай.

Засновник держави, зміцнивши свою владу, побудував багато мечетей і шкіл, сприяв осілості татар, розвитку землеробства й ремесел, допомагав християнським монастирям. До сьогодні збереглися руїни збудованої ним мечеті в унікальному печерному місті Чуфут-Кале та його усипальниця, де згодом поховали і його сина Менглі-Гірея, онука Сахіб-Гірея.

Утім, самостійністю новостворена держава насолоджувалася недовго — за 30 років Османська імперія зробила Кримське ханство своїм васалом. У Кафі поселився представник султана, який збирав данину. Збирати було що: на той час Крим мав вигляд райського саду фруктів і овочів. Він був своєрідним рогом достатку, наповненим різними сортами яблук, слив, черешень, кавунами й динями, горіхами, медом, відбірним виноградом. Вироби кримських ремісників цінувались у багатьох країнах. Крим був також визначним центром мусульманської освіти й мистецтв.

Цікавими є міжкультурні відносини українців і кримських татар. Етнограф Філарет Колесса й композитор Микола Лисенко відзначали спорідненість мелодики пісень та інструментальної музики двох народів. Художник Микола Самокиш, який тривалий час жив у Криму, указував на спільні мотиви в орнаментах вишивок, створених татарками й українками. Згодом виявилося, що подібною була й історична доля цих двох народів, об’єднаних однією Батьківщиною.

3. Суспільний устрій і культура Кримського ханства

Кримські хани зберігали зовнішні ознаки суверенітету: карбували власну монету, здійснювали судочинство, мали митний кордон і право на самостійні зовнішні відносини. Однак турецькі султани одержали два суттєві важелі впливу на ханат. Вони могли усувати й призначати ханів і залучати кримські війська до військових походів.

Кримський ханат за своїм державним устроєм нагадував об’єднання кочових племен, на чолі яких стояв воєнний ватажок — хан. Він був одночасно верховним головнокомандувачем, правителем і власником території. Йому належала п’ята частина воєнної здобичі. При ханові діяв дорадчий орган (диван), до якого входили його заступники, головний тлумач ісламу та беги — ватажки татарських і ногайських племінних об’єднань. За віросповідною ознакою татари й ногаї були мусульманами.

У містах Криму проживало переважно немусульманське населення: греки, вірмени, євреї та ін. Відповідно до віросповідання вони організовувалися в самоврядні громади.

Кількість бранців — ясир (переважно з українських земель) — у п’ять разів перевищувала кількість підданих кримського хана. У Криму була поширена практика відпускати рабів на волю. Колишні невільники, які залишалися жити в ханаті, упродовж одного-двох поколінь зливалися з місцевим населенням, ставали членами мусульманських або інших віросповідних громад. Тож не дивно, що візерунки на татарських головних уборах повторюють узори київських і подільських вишиванок.

ЯСИР — бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час розбійницьких нападів на українські, російські й польські землі з XV ст. до 60-х років XVIII ст.

НЕВІЛЬНИК — 1 Те саме, що раб. 2. Той, кого взяли в полон або насильно поневолили.

Культура Кримського ханату, як і його населення, була неоднорідною. Кримські татари розмовляли кримськотатарською мовою, у якій відчувався суттєвий вплив половецької. Нетюркські народи Криму створили власні мови, що були близькі до кримськотатарської. Література Кримського ханату розвивалася під впливом перських і османських взірців.

Ханські воїни виводять ясир. Гравюра з угорської хроніки. XV ст.

Серед ремесел найбільшого розвитку набули оздоблення металевих виробів (чеканка, інкрустація), обробка шкіри та виробництво килимів. Значним був видобуток солі. Її вивозили на українські землі й до Османської імперії. У Східній Європі та Туреччині користувалися попитом татарські луки. Однак найбільші прибутки населення Кримського ханату мало від воєн і работоргівлі.

4. Походи кримських ханів на українські землі та їх наслідки

У 1482 р. кримський хан Менглі-Гірей як союзник московського князя Івана III здійснив похід на Литовсько-Руську державу. Його метою став Київ. Літопис сповіщає, що Менглі-Гірей «град Киев взяв и огнем сожже... полону безчисленно взяша, і землю Киевскую учиниша пусту». Відтоді українські землі майже не знали спокою.

Із середини XV ст. до середини XVI ст. війська кримських ханів учинили 86 великих грабіжницьких нападів на українські землі. За своїми наслідками набіги, організовані кримськими ханами, в Україну в XV— XVI ст. були не менш руйнівними, ніж монгольська навала. У результаті — величезні втрати населення, передусім незахищеного міськими мурами, тобто сільського. Демографи підрахували: утрати України від набігів кримських ханів становили 2—2,5 млн осіб.

Демографія — наука, що вивчає кількість і склад народонаселення.

Напади кримських ханів спричинили зникнення української людності на Чорноморському узбережжі, а згодом і північніше. Південно-східні українські землі — Наддніпрянщина й Побужжя аж до Полісся й Західного Поділля — систематично спустошувалися. Черкаси, Канів, Кам’янець-Подільський, Бар, Вінниця стають українськими прикордонними містами.

Феодоро, Мангуп, Каламіта, султан, улус, невільник, ясир, Кримське ханство (ханат), хан, Хаджі-Гірей, Менглі-Гірей, Солхат, Бахчисарай.

Завдання та запитання

1. Які народи населяли Кримський півострів: а) за античних часів; б) з часів Великого переселення народів?

2. Які народи суперничали за Крим у ранньому Середньовіччі?

3. Яку релігію сповідувало населення князівства Феодоро?

4. Які народи становили населення князівства Феодоро?

5. Покажіть на карті (с. 195) або в історичному атласі, де розташовувалася держава Феодоро.

6. Позначте на контурній карті факторії генуезьких купців у Криму.

7*. Замалюйте різними кольорами на контурній карті землі сучасної України, які в XIV—XV ст. були підвладні іншим державам. Зробіть відповідні написи.

8. Позначте на контурній карті стрілками напрямки набігів турецьких і кримських ханів на українські землі. Які міста стали прикордонними й стримували ці набіги?

9. Розкрийте перебіг боротьби за Крим між різними державами.

10. Якою була зовнішня політика правителів держави Феодоро?

11. Хто, коли і в який спосіб підкорив державу Феодоро?

12. Чому, на вашу думку, під час набігів турецьких і кримських ханів значну кількість людей забирали в полон?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно