§ 12. Культура Русі-України в другій половині ХІ — першій половині ХІІІ ст.

• Які пам’ятки архітектури й образотворчого мистецтва Русі-України вам відомі?

1. Архітектура

З другої половини ХІ — початку ХІІІ ст. до наших днів збереглася достатня кількість мурованих будівель із цегли та білого каменю. У цей період з’явився новий тип монастирського храму. Це була, як правило, хрестоподібна споруда, увінчана одним куполом. Зразком слугував Успенський храм Києво-Печерського монастиря, зведений у 1078 р. Панівним архітектурним стилем у той час був візантійський.

Починаючи з 30-х років ХІІ ст. у зв’язку з політичною децентралізацією посилюється значення міст-столиць удільних князівств. Цей факт впливає на церковну архітектуру. У кожній столиці помітно збільшується кількість церковних споруд. Проте їхні розміри зменшилися, архітектура спростилася, прикраси не були вже такими витонченими й багатими, як у старих столичних київських храмах. Архітектура набуває ознак фортечних споруд — важких, могутніх, з вікнами-амбразурами.

У ті часи починає поширюватися замкова архітектура: князі будують замки для оборони своїх земель, зводять укріплені феодальні садиби та монастирі, у яких можна було відсидітися під час нападу ворогів. Характерними пам’ятками цього періоду є церква Богородиці Пирогощі, збудована в 1132 р. в Києві; Юріївська (1144 р.) у Каневі, Борисоглібський храм та Іллінська церква в Чернігові (1128 р.).

Характерною ознакою цього періоду було те, що майстри почали використовувати місцеві будівельні матеріали. У Придніпров’ї та на Волині розвивається цегляна будівельна техніка, а в Галичині — білокам’яна. Це надає певних особливостей архітектурі в різних князівствах.

За Ярослава Осмомисла в Галичі були збудовані білокам’яні Успенський собор (1157 р.), князівський палац та інші будівлі. Під час археологічних розкопок у Галичі виявлено розташований на горбі дитинець і ремісничо-торговельний посад, укріплені ровами та валами. Під горбом було неукріплене поселення — «підгороддя», заселене ремісниками й купцями. На північ від дитинця розташовувалися позаміські боярські та монастирські укріплені садиби. Під час розкопок дитинця було виявлено залишки підвалин і стін Успенського собору, оздобленого різьбленим каменем і фресками. У 1241 р. давній Галич дощенту зруйнували монголи. Місто занепало й утратило своє значення. Єдиною пам’яткою архітектури, що збереглася до наших днів, є церква Св. Пантелеймона, збудована під впливом західноєвропейської моди в романському стилі.

Церква Успіння Богородиці Пирогощі. м. Київ. Сучасне фото

Наприкінці ХІІ — на початку ХІІІ ст. знову змінюється архітектурний стиль. Будівлі цього часу витягнуті догори й нагадують вежі. Новий архітектурний стиль найбільш виразно був відтворений у споруді П’ятницької церкви в Чернігові. її композиція цілісна й гармонійна, ніби вирізьблена з моноліту, з високою центральною частиною. Дивлячись на храм, виникає враження, що він виростає на очах. Особливу пишність зовнішньому виглядові храму надають декоративні вставки й опояски із цегли. Вважається, що П’ятницьку церкву збудував давньоукраїнський зодчий Петро Милонег.

2. Літописи

Самобутнім явищем у літературі є літописи. Найдавніші з них не збереглися. Однак вони були використані під час складання «Повісті минулих літ» — літописного зводу, завершеного в 1113 р. вченим ченцем Печерського монастиря Нестором. У ньому міститься короткий виклад всесвітньої історії та розповідається, «звідки пішла Руська земля, хто в Києві почав перший князювати». Цей літопис узято за основу всього наступного руського (давньоукраїнського, давньобілоруського, московського й новгородського) літописання.

«Повість минулих літ» складається з двох частин. Першу — коротку, недатовану — автор розпочинає біблійною оповіддю про всесвітній потоп і розселення народів після падіння Вавилонської вежі. літописець вважає слов’ян нащадками Яфета — сина Ноя. Під час написання цієї частини автор використовував біблійні оповіді, візантійські хроніки, а також давні перекази й легенди, які переповідали кияни.

Друга частина «Повісті минулих літ» є власне літописом — записом найважливіших подій, що відбулися протягом року (або літа, як пише Нестор). Цей розділ літопису розпочинається 852 р., «коли стала називатися наша земля — Руська». Головні дійові особи літопису — князі. Нестор уславив їхні минулі героїчні перемоги й успіхи в розбудові держави, але несхвально ставився до міжкнязівських чвар, свідком яких він був. Автор літопису закликав князів до єдності, наголошуючи, що всі вони члени одного славного роду.

На думку істориків, друга частина є набагато достовірнішою. Адже під час її написання Нестор користувався не лише візантійськими хроніками, а й записами своїх попередників, що не дійшли до нас, і документами князівського архіву. Найдокладніше описані події руської історії другої половини ХІ ст. та початку ХІІ ст., очевидцем і сучасником яких він був.

«Повість минулих літ» (старослов’янською — «Повість временних літ») є унікальним писемним історичним джерелом не лише для відтворення вітчизняної історії, а й сусідніх країн і народів, про які згадує Нестор літописець: угорців, поляків, литовців, народів Північного Кавказу тощо.

Православна церква приєднала Нестора до кола святих. День пам’яті святого Нестора літописця відзначають 9 листопада. Його вважають своїм святим покровителем українські філологи й історики.

В. Васнецов. Нестор Літописець. 1919 р.

Продовженням «Повісті» є Київський та Галицько-Волинський літописи, які описують події XII та ХІІІ ст.

3. Мистецтво

З церковною архітектурою та богослужінням пов’язані такі види мистецтва, як живопис, іконопис, оформлення книг, художня різьба на камені, мозаїка та фрески, майоліка.

Наприкінці ХІ ст. стає відомою іконописна майстерня Києво-Печерського монастиря. Тут писав ікони відомий художник Алімпій, який учився в царгородських майстрів. Дві з них збереглися до наших днів: «Печерська Богородиця» і «Ярославська Оранта».

Визначним досягненням давньоруських умільців були невеликі іконки, вирізьблені з каменю, найпопулярніші з них — іконки із зображеннями перших руських святих Бориса й Гліба.

Праця творців книг дуже високо цінувалася. Адже, крім знання грамоти, вони повинні були володіти майстерністю красивого письма та талантом художника. Давні книги прикрашали ілюстраціями-мініатюрами. Їх було небагато, але вони вирізнялися різнобарвністю та майстерністю виконання. Початок книги чи розділу був виділений заставкою1. У період Русі-України заставки виконували в багатому святковому стилі з чіткими лініями, на які не шкодували золотої фарби. Ініціал2 завжди був великим. Його часто перетворювали на складний малюнок із зображенням звірів, рослин і різних чудовиськ. Цю букву виділяли червоною фарбою, до якої іноді додавали золото.

Книги переплітали в оправи, які робили з дерев’яних дощок, обтягнутих шкірою. Дорогі оправи, що виготовляли для князів і церковнослужителів, обтягували оксамитом і прикрашали коштовним камінням, золотом і сріблом. Така книга була витвором мистецтва й коштувала неймовірно дорого. Похвалитися бібліотекою в ті часи могли тільки дуже багаті люди.

Писемні твори Русі-України поділяють на перекладні й оригінальні. Перекладні — переклади з грецької мови частин Біблії, Євангелія, Псалмів, богослужебних книг і збірників («ізборників») — творів релігійного й повчального змісту. Оригінальні, тобто створені самостійно, самобутні, — це літописи, закони, художні, філософські та богословські твори, описи подорожей тощо. Раннім давньоукраїнським оригінальним твором, зміст якого зберігся, є «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона.

Борис і Гліб — перші святі Руської православної церкви. Ікона київського письма. Кінець ХІІІ — початок XIV ст.

Книжкова мініатюра — кольоровий малюнок у рукописних книгах.

1 Заставка — композиція з орнаменту на початку книги чи розділу.

2 Ініціал — перша буква тексту.

Кілька рукописів, що дійшли до нашого часу, нині становлять величезну цінність і свідчать про високий рівень книжкової справи в Русі-Україні. Найдавнішими книгами, що збереглися, є знамените Остромирове Євангеліє, переписане в Києві в 1056-1057 рр., та «Ізборник» Святослава 1073 р. Вони належать до перекладної літератури.

Остромирове Євангеліє прикрашене високохудожніми заставками й трьома мініатюрами.

«Ізборник» Святослава є збірником виписок з Біблії та творів відомих богословів, філософів і географів давніх часів. Рукопис прикрашений десятьма мініатюрами, серед яких є зображення князя Святослава Ярославича з родиною.

Високого рівня набуло в Русі-Україні ужиткове мистецтво: різьба на дереві й кістці, виготовлення прикрас та оздоблення зброї, художнє литво, скловаріння. Цінувалися вироби ювелірного мистецтва.

Особливістю давньоруського ужиткового мистецтва було поєднання елементів язичницької та християнської символіки. Прикладом цього є Борисоглібський храм у Чернігові. Це була велична споруда, оздоблена фресками, керамічними плитками, мозаїкою, різьбленням на камені.

У давньому Галичі та його передмістях археологи знайшли залишки десяти білокам’яних храмів у посаді, а в «підгородді» — залишки ювелірних, гончарних, ковальських та інших майстерень, наземних і напівземлянкових жител, вироби з глини, заліза, кістки та скла.

Ювелірні прикраси, різьба на кістці й інші вироби давньоруських майстрів мали попит не лише в Русі-Україні. Предмети художнього ремесла руських умільців трапляються під час археологічних розкопок у багатьох європейських країнах.

Остромирове Євангеліє. Середина ХІ ст.

Родина князя Святослава Ярославича. Мініатюра з «Ізборника». 1073 р.

Порівнюючи зображення родини князя Святослава Ярославича та книжкові мініатюри, на яких зображені простолюдини, не важко помітити різницю в одязі. У середньовіччі населення було чітко розмежоване за соціальним станом, згідно з походженням, родом занять, віросповіданням, проживанням тощо. Місце в суспільстві визначало права людини, її поведінку, одяг, звички, уявлення та сімейні традиції — усе те, що ми називаємо культурою.

Верхівка суспільства — князівсько-дружинна еліта — мала доступ до якісної освіти та книг. Унаслідок «шлюбної дипломатії» у її середовище проникали й утверджувались елементи інших культур. Члени великої розгалуженої династії Рюриковичів вважали себе родиною і зверталися один до одного: «Брате!» Культура еліти та простолюду відрізнялася. Суспільна верхівка тяжіла до християнської цілісності (універсалізму), а народна культура була просякнута старими племінними відмінностями в побуті, звичаях і віруваннях.

Завдання та запитання

• 1. Опишіть новий тип монастирського храму періоду роздробленості.
• 2. У якому році був зведений Успенський храм Києво-Печерського монастиря?
• 3. Що таке літопис? Наведіть приклади літописних сюжетів.
• 4. Які давньоукраїнські книги збереглися до наших днів?
• 5. Які види мистецтва пов’язані із церковною архітектурою?
• 6. Чому, на вашу думку, у період політичної децентралізації спрощується архітектура храмів?
• 7. Які характерні ознаки властиві архітектурі фортечних споруд?
• 8. Які ілюстрації трапляються в літописах? Яка їхня роль в історичних дослідженнях?
• 9. Які церкви Русі-України споруджені в замковому стилі?
• 10*. Складіть і заповніть у зошиті таблицю «Архітектурні пам’ятки Русі-України другої половини ХІ — першої половини ХІІІ ст.».

• 11. Охарактеризуйте споруди Чернігова другої половини ХІ — першої половини ХІІІ ст.
• 12. Знайдіть у додаткових джерелах відомості про Алімпія, складіть про нього невелику розповідь.
• 13. Намалюйте в зошиті ініціал — першу букву тексту вашої улюбленої історичної книжки.
• 14. Як вплинула на Русь-Україну антична культурна спадщина?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Історія України 7 клас Свідерський, Романишин 2020", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)