Культура українських земель у другій половині XIV—XV ст.
- 28-10-2022, 20:51
- 286
7 Клас , Історія України 7 клас Гісем
§ 26. Культура українських земель у другій половині XIV—XV ст.
1. Особливості розвитку культури українських земель у другій половині XIV—XV ст.
Розвиток культури українських земель у другій половині XIV-XV ст. відбувався в суперечливих умовах. Безпосередній вплив на нього мали політичні, суспільні та господарські відносини.
Так, українські землі потрапили під владу інших держав: Польщі, Угорщини, Литви, Османської імперії та Московської держави. Умови розвитку культури в цих державах були різними. Попри негативність цього процесу, він мав і позитивний момент: культура українських земель стала відкритою для зовнішнього впливу. Так, через Польщу сюди проникли західноєвропейські форми — ідеї гуманізму, Відродження тощо. Втім, українська культура повністю не запозичувала якісь ідеї, а поєднувала різні елементи культурних впливів на основі давньоруської спадщини, в результаті чого поставали справжні шедеври світового рівня, які мали чітко визначене національне забарвлення. Також українці, не маючи власної вищої школи, отримали можливість навчатись у європейських університетах, долучаючись до загальноєвропейського культурно-освітнього розвитку.
У другій половині XIV-XV ст. почалася активна експансія католицької церкви, особливо в Галичині та на Поділлі, що перетворило українські землі на арену протистояння між католиками і православними. Православна церква, що втрачала підтримку держави, могла спертися лише на власний народ, на його творчі сили.
Крім того, через Україну пролягала межа між християнською та мусульманською цивілізаціями, що теж впливало на культурні процеси.
Іноді нові правителі вдавалися до відкритого пограбування культурних цінностей. Зокрема, у 1382 р. князь Владислав Опольський вивіз із міста Белз ікону Божої Матері та подарував її монастирю в Ясній Горі під Ченстоховою. Згодом ця ікона стала головною святинею Польщі.
Руйнівними для українських культурних надбань були набіги татар і турків, які знищували архітектурні пам’ятки, книги, а головне — людей, що їх створювали. У той же час небезпека й завзята боротьба надихали нових митців на творчість. Удосконалювалися оборонні споруди, розвивалося воєнне мистецтво, створювалися літературні твори, складалися думи й пісні. Кристалізувався національний характер.
В Україну переселялося чимало іноземців — поляків, німців, євреїв, вірмен, окремі з яких зробили вагомий внесок у розвиток культури своєї нової батьківщини.
Отже, навіть за загальних несприятливих умов відбувався процес становлення та розвитку української культури, яка дедалі більше набувала самобутніх рис.
У яких умовах розвивалася культура на українських землях у другій половині XIV-XV ст.?
2. Освіта. Юрій із Дрогобича
У XIV—XV ст. на українських землях продовжувала розвиватися освіта, яка, спираючись на давньоруську традицію, активно запозичувала західноєвропейський досвід. У той період учителями продовжувало залишатися духовенство, яке навчало дітей при церквах, монастирях, єпископських палатах. Заможні люди наймали дяків для домашнього навчання. Богослужебні книги (особливо «Псалтир» — книга релігійних пісень і молитов) використовувались як підручники. Дітей навчали читання, письма й церковного співу. Подальшу освіту бажаючі здобували самостійно. Насамперед вивчали грецьку та латинську мови. Із XIV ст., за відсутності власних вищих навчальних закладів, українці активно починають здобувати освіту в європейських університетах: Краківському (упродовж XV—XVI ст. його закінчили 800 вихідців з українських земель), Паризькому, Падуанському, Болонському, Гейдельберзькому, Празькому та ін.
У той період помітно активізувалася діяльність українських учених на території європейської культури. Найвизначнішим з-поміж них уважався вчений-астроном (астролог), перший із відомих докторів медицини й філософії, ректор Болонського університету Юрій Котермак (Дрогобич) (бл. 1450-1494). Він був автором друкованої книги «Прогностична оцінка поточного 1483 року» обсягом у 10 сторінок, що являє собою астрологічний прогноз на 1483 р., написав сім трактатів, ряд віршованих промов і послань до папи римського. Усі вони написані латиною, але незмінним залишався підпис: «Юрій із Дрогобича, русин».
Майбутній учений народився близько 1450 р. в місті Дрогобич у родині міщан. Спочатку він здобував освіту в Дрогобичі та Львові. Для продовження навчання Юрій поїхав до Ягеллонського університету, що в Кракові. У 1470 р. здобув ступінь бакалавра, а через два роки — магістра. Після цього продовжив навчання в Болонському університеті (перший університет у Європі). Тут він здобув учені ступені доктора вільних мистецтв і доктора медицини. У 1481—1482 рр. його обрали ректором університету «медиків і артистів». У 1487 р. Юрій Дрогобич переїхав до Кракова, де почав викладати астрономію (астрологію) та медицину. Тоді ці предмети студіював майбутній славетний астроном
Юрій Дрогобич
Миколай Коперник. Паралельно з викладанням та науковою працею Юрій мав медичну практику і навіть здобув титул «королівського лікаря». Помер учений у Кракові 4 лютого 1494 р. По смерті Юрія його будинок став своєрідним гуртожитком для викладачів медицини.
Де здобували вищу освіту українці в другій половині XIV—XV ст.? Чим уславився Юрій Дрогобич?
3. Література. Літописання. Початок книгодрукування
У XIV—XV ст. продовжує розвиватися світська й церковна література. Книги, як і раніше, були рукописними. Основним центром книгописання залишався Київ.
Із творів світської літератури привертає увагу збірник «Ізмарагд» (XIV-XV ст.), який містить близько ста «слів» (повчань) на різну тематику: книжну мудрість, повагу до вчителів, багатство й бідність, доброчинність і гріхи тощо. Досить великого поширення набули перекладні повісті про Троянську війну, Александра Македонського.
Церковну літературу представлено переробками давніших Євангелій, житій святих, проповідницьких творів. Найвідомішою книгою цього періоду є Київський Псалтир (переписаний у 1397 р. протодияконом Спиридоном на замовлення смоленського єпископа Михаїла), який багато ілюстрований. Прикметною рисою книг того періоду є те, що жива народна мова відіграє значно більшу роль, ніж раніше. Особливо помітні її елементи в Королівському Євангелії 1401 р., переписаному Станіславом «Граматиком многогрішним» у селі Королеве на Закарпатті. Книга оформлена з великим для свого часу мистецьким смаком, містить багато виконаних яскравими фарбами заставок і орнаментів. Вплив народної мови досить помітний і в редакції 1489 р. збірки житій святих Четьї-мінеї, створеної на західноукраїнських землях.
У той же час продовжуються й традиції літописання. До старих центрів додаються нові: Холм, Луцьк, Кам’янець-Подільський, Острог, Львів та ін. Найвизначнішими літописами того часу були: Короткий Київський літопис, що оповідає про події 1491—1515 рр., та «литовські» або «західноруські» літописи, що відомі в багатьох редакціях.
Від середини XV ст. після винаходу Ґутенберґа в Європі почало швидко поширюватися книгодрукування. На українські землі стали потрапляти друковані латиномовні книги з друкарень Лейпциґа, Нюрнберґа та інших міст.
Післямова до видань Швайпольта Фіоля «Октоїха» й «Часослова» (1491 р.)
Франциск Скорина. Гравюра
Наприкінці XV ст. почалося друкування книг церковнослов’янською мовою. Першодрукарем став німець Швайпольт Фіоль, який у 1491 р. в Кракові надрукував кирилицею чотири книги для церковної служби в православних церквах: «Октоїх», Часослов, «Тріодь Постна», «Тріодь Квітна». За це Фіоль зазнав переслідувань із боку католицької церкви й навіть потрапив за ґрати. Після звільнення виїхав із Польщі.
У 1517—1519 рр. білоруський учений Франциск Скорина надрукував кирилицею в Празі Псалтир та Біблію. Вони мали значне поширення на українських землях навіть у рукописних копіях.
Коли почалося українське книгодрукування? Хто був першодрукарем?
4. Усна народна творчість
Усна народна творчість продовжувала розвиватися на основі давніх традицій, що сягають часів докиївської та Київської Русі, Галицько-Волинського князівства. Найбільшого поширення набула обрядова поезія, яка була тісно пов’язана з народним побутом і несла в собі магічні культові мотиви. Незважаючи на переслідування з боку церкви, зберігалися давні дохристиянські обряди, наприклад святкування Івана Купайла. Особливо життєствердними були обряди новорічного циклу: колядування й щедрування. Крім того, популярність мали веснянки, русальні пісні та обряди. Проте у давніх сюжетах починають з’являтися нові герої та відображатися тогочасні події.
У казках улюбленими героями були богатирі, що билися зі зміями.
У XV ст. зароджується епічна поезія — історичні пісні, балади та думи. Історичні пісні прославляли боротьбу героїв із татарами й турками.
Новим оригінальним жанром усної народної творчості стали думи. Вони виникли в козацькому середовищі. До найстаріших творів цього жанру належать «Плач невільників», «Маруся Богуславка», «Втеча трьох братів з міста Азова» та ін. Головна ідея дум — любов до Батьківщини, необхідність її захисту від ворогів. Думи виконувалися під музичний супровід на кобзі чи бандурі. Вони мали своєрідну поетичну мову. У текстах часто вживалися метафори, порівняння, нерідко — засоби гіперболізації, образи-символи. Музичний стиль теж оригінальний: речитативна мелодія завжди підпорядковувалася тексту. Виконавці дум часто вдавалися до імпровізацій, тобто незмінними залишалися лише тема й головні елементи сюжету, а все інше вигадувалося під час виконання твору. Думи є важливим історичним джерелом історії та культури України, адже нерідко вони з документальною точністю й конкретністю відображають події нашого минулого.
Які нові жанри української народної творчості виникли в період XIV—XV ст.?
5. Архітектура й містобудування
Забудова більшості міст на українських землях склалася під впливом традицій Київської Русі. Один із польських мандрівників, що побував у Києві на початку XVI ст., зазначив, «що місто забудоване не так, як це в нашій батьківщині Польщі». У той же час гість говорив, що Київ був добре забудований, хоча й дерев’яними спорудами. Крім того, він писав: «...йдеш між дерев’яними будівлями і парканами неначе у багатолюдному селі... Кожен двір має великий садок, город і багато будівель для худоби і людей».
Із поширенням маґдебурзького права у плануванні українських міст з’являються нові риси, що були типовими для міст Західної Європи. У центральній частині міста відповідно до норм маґдебурзького права розташовувалася прямокутна торгова (ринкова) площа. У XIV—XV ст. середину ринку щільно забудовували. Тут були ратуша, торгові лавки, міська вага, інколи майстерні ремісників і житлові будинки. У містах, що були засновані пізніше, ринкову площу залишали незабудованою. Її облямували вузькі фасади мурованих будинків, що повинні були мати в ряд лише три вікна. У містах формувалася прямокутна мережа вулиць, головні з яких ішли до ринкової площі. Поряд із площею були розташовані головні храми.
Упродовж XIV—XV ст. на українських землях активно продовжується будівництво оборонних споруд. Так, будуються дерев’яні замки в Києві, Житомирі, Вінниці, Черкасах тощо. Київський замок, зведений за князювання Володимира Ольґердовича, витримав облогу військ монголо-татарського хана Єдигея в 1416 р. У той же час зростала кількість мурованих оборонних замків і фортець. Це — одна з провідних рис розвитку культури цього періоду. Вогнепальна зброя й нові способи ведення воєнних дій спричинили необхідність будувати укріплення з каменю або цегли. Такі оборонні споруди будуються в Луцьку, Львові, Хотині, Кременці, Кам’янці, Олеську, Білгороді-Дністровському та інших містах. Від початку XV ст. внаслідок постійних татарських нападів оборонне будівництво стає провідним. Найгустіша мережа замків постає на Поділлі та Волині.
Міська ратуша Кам’янця-Подільського
У будівництві храмів і монастирів також з’являється тенденція зводити їх водночас як культові та оборонні споруди, обмуровуючи міцними стінами. До найбільш досконалих належить церква Покрова в селі Сутківці: центральне приміщення церкви оточене чотирма баштами, що мають по два ряди бійниць. Монастирі теж обмуровуються кам’яними стінами, перетворюючись на фортеці.
Під впливом західноєвропейської архітектури споруджуються католицькі костьоли: кафедральні у Львові й Кам’янці, Святого Миколая в Рогатині тощо.
Також чимало було збудовано церков вірменської громади, єврейських синагог та караїмівських кенафів, які теж мали оборонне призначення.
Визначте нові риси містобудування. Чому серед пам’яток архітектури XIV—XV ст. домінують оборонні споруди?
6. Малярство і книжкова мініатюра
Образотворче мистецтво цієї доби продовжувало розвиватися на традиціях Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Але в ньому з’явилося нове явище: малярі почали відходити від традиційних візантійських канонів іконографії, намагаючись передати реальні почуття людини. Загальна тенденція — глибше передати душевний стан людини, надати позам та обличчям виразності та індивідуальності. Майстри почали опановувати техніку світлотіньового моделювання, що свідчило про вплив західноєвропейського гуманізму. Малярство було широко представлене фресками та іконописом.
Фреска «Дари волхвів» з ротонди в Горянах
Фрескові розписи мали значне поширення до середини XVI ст. Найбільш відомими є фрескові розписи ротонди в Горянах під Ужгородом (фрески «Благовіщення», «Тайна вечеря», «Втеча до Єгипту», «Св. Катерина»), Вірменської церкви у Львові, Бокатського монастиря на Поділлі. Відомі також розписи українськими майстрами храмів і палаців у Польщі. Так, розписи каплиці Святої Трійці в Любліні (1418 р.), що їх зробила група майстрів на чолі з Андрієм, є великими за обсягом і мають цікаву схему — розмальовані в три яруси. Не менш уражаючими є розписи каплиці святого Хреста Вавельського замку у Кракові (1470 р.). Загалом порівняно з попередньою добою нам відомо багато тогочасних майстрів розпису: Гайль і Тимофій Дробиш із Перемишля, Іоанн, Андрій Русин, Максим Воробій зі Львова, Герман із Самбора та ін.
Гайль був священиком у Перемишлі. За королівським наказом у 20-х роках XV ст. він розписав багато костьолів у Сандомирській, Краківській та Середзькій землях. У 1426 р. король Яґайло «за численні заслуги» подарував Гайлеві та його нащадкам парохію на передмісті Перемишля, установив повинності на його користь, а також звільнив Гайла від усіх повинностей та податків.
У писанні ікон продовжують розвиватися три центри: Київ, Волинь і Львів. Ікони, як і фрески, набувають нових рис під впливом ідей гуманізму. В іконах також з’являються зображення рослин, архітектурного оточення, предметів побуту. Іконописці для більш реалістичного зображення починають використовувати світлотінь і пряму перспективу. Із XV ст. поширюються ікони, намальовані на дошках. Кращими зразками іконописання є ікона Богородиці Одигитрії із села Красів, ікони Оплакування Христа із села Трушевичі, Покров Богородиці із села Річиці, Святий Микола з Радружі тощо. Наприкінці XV — на початку XVI ст. набувають поширення ікони на сюжети Страшного Суду, в яких утілено народні уявлення про Рай і Пекло.
Найдавніша ікона «Страшний Суд» із с. Бамівці
У XIV—XV ст. із розвитком рукописних книг продовжуються традиції книжної мініатюри. Найбільш яскраво книжкову мініатюру тієї доби представлено в Київському Псалтирі, створеному в 1397 р., де вміщено 301 ілюстрацію. Вона характеризується сюжетною розмаїтістю (від біблійних до побутових), виразністю та індивідуалізованістю рис обличчя, свіжістю кольорів. Зображення й колорит надзвичайно вишукані. Чудові ілюстрації містять також Київське Євангеліє (1393 р.), Луцьке Євангеліє (XVI ст.) тощо.
ВИСНОВКИ
У культурному розвитку України XIV—XV ст. відбувалися неоднозначні суперечливі процеси, обумовлені різними історичними чинниками. Стримуючими, дестабілізуючими культурний процес чинниками були: падіння Візантійської імперії, що позбавило православ’я зовнішньої опори, відсутність власної державності, наступ католицької церкви, татарські напади. Проте зникнення візантійського впливу спричинило початок активного засвоєння на ґрунті києво-руської духовності надбань західноєвропейської культури. Піднесенню української культури сприяли технічний прогрес, виникнення друкарства, розвиток в Україні гуманістичної думки під впливом європейського Відродження.
ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ
- 1. Як іноземне панування вплинуло на розвиток культури українських земель у другій половині XIV—XV ст.?
- 2. Яка головна ідея народних дум? Як вони виконувалися?
- 3. Визначте риси культури українських земель XIV—XV ст., що сформувалися під впливом культури країн Заходу.
- 4. Чому пам’ятки писемності середньовіччя є водночас пам’ятками образотворчого мистецтва? Назвіть пам’ятки української рукописної книги.
- 5. Використовуючи додатковий матеріал, підготуйте розповідь за темою «Замки й фортеці України».
- 6. Які культурні традиції Київської Русі та Галицько-Волинського князівства відобразилися в культурі українських земель XIV-XV ст.?
Коментарі (0)