Культура українських земель у другій половині XIV — XV ст.
- 9-11-2022, 19:13
- 465
7 Клас , Історія України 7 клас Гісем, Мартинюк 2020
§ 25. Культура українських земель у другій половині XIV — XV ст.
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: як розвивалася культура українських земель і якими були її особливості в другій половині XIV — XV ст.; які визначні пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва тієї доби збереглися до нашого часу; чому серед архітектурних споруд тієї доби переважають замки й фортеці.
ЗАВДАННЯ НА ПОВТОРЕННЯ: 1. Якими були основні риси культури Галицько-Волинської держави? Чи наслідувала вона культуру Русі-України? 2. У чому полягали особливості релігійної ситуації на українських землях у другій половині XIV — XV ст.? 3. Назвіть видатні архітектурні пам'ятки часів Галицько-Волинської держави. 4. Що винайшов Йоганн Гутенберг?
1. Особливості розвитку культури українських земель у другій половині XIV — XV ст. Культура українських земель у другій половині XIV — XV ст. розвивалася в суперечливих умовах.
Карта «Культурний і господарський розвиток українських земель у XIV—XV ст.»
У цей період українські землі потрапили під владу інших держав — Польщі, Угорщини, Литви, Османської імперії та Московської держави. У кожній із них умови розвитку культури були різними. До позитивних наслідків цього процесу можна віднести те, що культура українських земель стала відкритою для зовнішнього впливу. Так, через Польщу сюди проникли ідеї гуманізму та Відродження. Проте українська культура не запозичувала якісь ідеї повністю, а поєднувала різні елементи культурних впливів на основі спадщини Русі-України. У результаті створювалися справжні шедеври світового рівня, що мали чітко визначене національне забарвлення. Також українці, у яких не було власної вищої школи, отримали можливість навчатися в різних європейських університетах, долучаючись до загальноєвропейського культурно-освітнього розвитку.
Лекція в університеті. Середньовічна гравюра
У другій половині XIV — XV ст. католицька церква почала активно розширювати свій вплив, особливо в Галичині та на Поділлі. Православна церква, що втрачала підтримку держави, могла спертися лише на населення.
Крім того, через Україну проходила межа між християнською й мусульманською цивілізаціями, що теж впливало на культурні процеси.
Руйнівними для українських культурних надбань були набіги татар і турків, які знищували архітектурні пам’ятки, книги, а головне — людей, що їх створювали. Водночас небезпека й завзята боротьба спонукали митців на творчість. Удосконалювалися оборонні споруди, розвивалося військове мистецтво, з’являлися літературні твори, народні думи й пісні.
Друкарський верстат. XV ст.
Таким чином, навіть за загальних несприятливих умов відбувався процес становлення та розвитку української культури, яка дедалі більше набувала рис самобутності.
2. Освіта. Юрій Дрогобич. У XIV—XV ст. на українських землях продовжувала розвиватися освіта, яка, спираючись на руську традицію, активно запозичувала західноєвропейський досвід.
У цей період учителями залишалося духовенство, яке навчало дітей при церквах, монастирях, єпископських палатах. Заможні люди наймали дяків для домашнього навчання. Богослужебні книги (особливо Псалтир — книга релігійних пісень і молитов) використовувалися як підручники. Дітей навчали читання, письма й церковного співу. Подальшу освіту за бажанням здобували самостійно. Насамперед вивчали грецьку та латинську мови.
Із XIV ст., за відсутності власних вищих навчальних закладів, українці здобували освіту в таких європейських університетах: Краківському (у XV—XVI ст. його закінчили 800 вихідців з українських земель), Паризькому, Падуанському, Болонському, Гейдельберзькому, Празькому та інших.
У цей період помітно активізувалася діяльність українських учених. Найвизначнішим серед них був учений-астроном (астролог), перший із відомих докторів медицини й філософії, ректор Болонського університету Юрій Дрогобич.
Юрій Дрогобич (Котермак, 1450—1494) був автором першої друкованої книги «Прогностична оцінка поточного 1483 року» обсягом у десять сторінок, що являє собою астрологічний прогноз на 1483 р.; написав сім трактатів, ряд віршованих промов і послань до Папи Римського. Усі вони були написані латиною, але незмінним залишався підпис автора: «Юрій із Дрогобича, русин».
3. Література. Літописання. Початок книгодрукування. У XIV—XV ст. книги, як і раніше, були рукописними. Прикметною рисою книг цього періоду було те, що жива народна мова почала відігравати значно більшу роль.
Основним центром книгописання залишався Київ. Помітною стала світська література. Із світських творів найбільш відомий збірник «Ізмарагд» (XIV—XV ст.). Він містить близько 100 повчань на різну тематику: про книжну мудрість, повагу до вчителів, багатство й бідність, доброчинність і гріхи тощо.
Найвідомішими книгами церковної літератури цього періоду є Київський Псалтир 1397 р. із чудовими мініатюрами та збірка житій святих «Четьї-мінеї» в редакції 1489 р., що була створена на західноукраїнських землях. У ній простежується вплив народної мови.
Продовжувалися на українських землях і традиції літописання. До старих центрів додалися нові: Холм, Луцьк, Кам’янець, Острог, Львів та інші. Найвизначнішими літописами того часу були: Короткий Київський літопис, що розповідає про події 1491—1515 рр., і «литовські», або «західноруські» літописи, відомі в багатьох редакціях.
Від середини XV ст. після винаходу Йоганна Гутенберга в Європі поширилося книгодрукування. На українські землі почали потрапляти друковані книги латинською мовою із друкарень німецьких міст.
Наприкінці XV ст. почалося друкування книг церковнослов’янською мовою. Першодрукарем був німець Швайпольт Фіоль, який у 1491 р. в Кракові надрукував кирилицею чотири книги для церковної служби в православних церквах: «Октоїх», «Часослов», «Тріодь Пісна», «Тріодь Цвітна».
Сторінка «Октоїха» Швайпольта Фіоля. 1491 р.
У 1517—1519 рр. білоруський вчений Франциск Скорина надрукував кирилицею в Празі Псалтир і Біблію. Вони мали значне поширення на українських землях навіть у рукописних копіях.
Титульна сторінка «Біблії Руської» Франциска Скорини. 1517 р.
4. Усна народна творчість. Усна народна творчість продовжувала розвиватися на основі давніх традицій, що сягають часів Русі-України та Галицько-Волинської держави. Найбільшого поширення набула обрядова поезія, яка була тісно пов’язана з народним побутом і несла в собі магічні культові мотиви. Незважаючи на переслідування з боку церкви, зберігалися давні дохристиянські обряди, наприклад святкування Івана Купала. Особливо життєствердними були обряди новорічного циклу: колядування й щедрування. Крім того, популярними залишалися веснянки, русальні пісні та обряди. Проте в давніх сюжетах почали з’являтися нові герої та відбивалися тогочасні події.
У XV ст. зародилася епічна поезія — історичні пісні, балади та думи.
Історичні пісні прославляли боротьбу героїв із набігами татар і турків.
Думи стали новим оригінальним жанром усної народної творчості. Вони виникли в козацькому середовищі. Головна ідея дум — любов до Батьківщини та необхідність її захисту. Їх виконували під музичний супровід на кобзі або бандурі. Думи мали своєрідну поетичну мову. До найстаріших творів цього жанру належать «Плач невільників», «Маруся Богуславка», «Втеча трьох братів з міста Азова» та інші.
Думи є важливим історичним джерелом, адже нерідко вони з точністю відображають події минулого.
5. Архітектура й містобудування. У XIV—XV ст. змінився зовнішній вигляд міст на українських землях. І чим далі на захід, тим більше вони набували західноєвропейських рис. Це було пов’язано з тим, що значну частину населення цих міст становили переселенці з країн Європи.
Однією з найвизначніших пам'яток замкового будівництва в Україні є Верхній замок у Луцьку. Його будівництво почалося ще в XIII ст.
За стінами замку розташовувалися князівський і єпископський палаци, собор, будинки шляхти. Замок мав три прямокутні муровані вежі — Надбрамну, Стирову (Свидригайлову), Владичу.
Іншим чинником стало поширення магдебурзького права. Відповідно до його норм у центральній частині міста розташовувалася, як правило, прямокутна торговельна (ринкова) площа. Її периметр щільно забудовували. Тут були ратуша, торговельні лавки, міські ваги, майстерні ремісників і житлові будинки. Фасади мурованих будинків могли містити в ряд лише три вікна. Якщо господар бажав більше, то йому доводилося виплачувати величезну суму до скарбниці міста. У містах формувалася прямокутна мережа вулиць, із яких головні вели до ринкової площі. Поряд із площею були розташовані головні храми, кафедральні собори.
Костьол Святого Варфоломія у Дрогобичі. Сучасний вигляд
Постійна воєнна небезпека зумовлювала активне будівництво оборонних споруд. Так, споруджувалися дерев’яні замки в Києві, Житомирі, Вінниці, Черкасах тощо. Вогнепальна зброя й нові способи ведення воєнних дій спричинили необхідність будувати укріплення з каменю або цегли. У цей час такі оборонні споруди були зведені в Луцьку, Львові, Хотині, Кременці, Кам’янці-Подільському, Одеську, Білгороді-Дністровському та інших містах.
Від початку XV ст. внаслідок постійних нападів татар оборонне будівництво стало провідним. Найгустіша мережа замків постала на Поділлі та Волині.
Церква Покрову Пресвятої Богородиці в с. Сутківці (Хмельницька обл.). Сучасний вигляд
У будівництві храмів і монастирів також з’явилася тенденція зводити їх одночасно як культові та оборонні споруди, оточуючи міцними стінами. До найбільш досконалих належить церква Покрову в селі Сутківці. Навколо монастирів теж будували кам’яні стіни, перетворюючи їх на фортеці.
Під впливом західноєвропейської архітектури (готика, Ренесанс) споруджували католицькі костьоли: кафедральні у Львові й Кам’янці-Подільському, Святого Миколая в Рогатині, Святого Варфоломія в Дрогобичі тощо.
6. Образотворче мистецтво. В образотворчому мистецтві цієї доби сформувалося нове явище: митці відходили від традиційних візантійських канонів іконопису, намагаючись передати реальні почуття людини. Майстри почали опановувати техніку світлотіньового моделювання, що свідчило про вплив західноєвропейського гуманізму. Як і раніше, живопис широко представлений фресками та іконами, книжковими мініатюрами.
Найбільш відомими є фрескові розписи каплиці в Горянах під Ужгородом (фрески «Благовіщення», «Таємна вечеря», «Дари волхвів», «Втеча до Єгипту», «Свята Катерина»), Вірменської церкви у Львові, Бакотського монастиря на Поділлі. Відомі також розписи українськими майстрами храмів і палаців у Польщі. На відміну від попередніх часів, збереглися імена багатьох тогочасних майстрів розпису: Гайль і Тимофій Дробиш із Перемишля, Іоанн, Андрій Русин, Максим Воробій зі Львова, Герман із Самбора та інші.
Ікона «Страшний Суд» у церкві с. Ванівка (Польща). Друга половина XV ст.
У писанні ікон продовжували розвиватися три центри: Київ, Волинь та Львів. Ікони, як і фрески, набували нових рис під впливом ідей гуманізму та Відродження. В іконах також з’явилися зображення рослин, архітектурного оточення, предметів побуту. Із XV ст. стали популярними ікони, намальовані на дошках. Кожна школа іконопису мала свої риси: київська школа намагалася дотримуватися візантійських канонів, львівська школа перебувала під впливом західноєвропейського мистецтва, волинська школа мала стійкі народні традиції. Одним із кращих зразків іконопису є ікона Богородиці Одигітрії із села Красів (Львівська обл.).
У XIV—XV ст. із розвитком рукописних книг продовжилися традиції книжкової мініатюри. Найбільш яскраво книжкова мініатюра тієї доби представлена в Київському Псалтирі 1397 р., де вміщено 301 ілюстрацію. Майстерні ілюстрації містять також Київське Євангеліє (1393 р.), Луцьке Євангеліє (XVI ст.) тощо.
Запам'ятайте дати
XIV—XV ст. — масове замкове будівництво.
1397 р. — створення Київського Псалтиря.
1450—1494 рр. — життя та діяльність Юрія Дрогобича (Котермака).
1483 р. — видання в Римі першої друкованої книги українського автора Юрія Дрогобича (Котермака) «Прогностична оцінка поточного 1483 року».
1491 р. — книгодрукування церковнослов'янською мовою Швайпольтом Фіолем книг «Октоїх» і «Часослов».
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
• У культурному розвитку українських земель XIV—XV ст. відбувалися суперечливі процеси. Чинниками, які стримували культурний процес, були: падіння Візантійської імперії, що позбавило православ'я зовнішньої опори; відсутність власної державності; наступ католицької церкви; напади татар. Проте, позбувшись візантійського впливу, культура українських земель почала активно засвоювати надбання західноєвропейської культури.
• Піднесенню української культури сприяли технічний прогрес, виникнення друкарства, розвиток гуманістичної думки під впливом європейського Відродження.
Запитання та завдання
1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Знавці культурних пам'яток». Правила гри. Учні та учениці об'єднуються в пари. Один(-на) учасник(-ця) гри показує зображення пам'ятки культури (готує вчитель(-ка)), інший(-а) вказує її назву. Через деякий час вони міняються ролями.
2. У яких умовах у другій половині XIV — XV ст. на українських землях розвивалася культура? 3. Назвіть факти, які свідчать про розвиток освіти на українських землях. Де здобували вищу освіту українці в другій половині XIV — XV ст.? 4. Яку роль у житті населення українських земель відігравали тогочасні усна народна та музична творчість? Які нові жанри української народної творчості виникли в XIV—XV ст.? 5. Укажіть найважливіші досягнення архітектури та образотворчого мистецтва другої половини XIV — XV ст. Які жанри образотворчого мистецтва отримали подальший розвиток у XIV—XV ст.?
6. Колективне обговорення. Чому серед пам'яток архітектури XIV—XV ст. переважають оборонні споруди? 7. Складіть таблицю «Досягнення культури українських земель другої половини XIV — XV ст.».
8. Робота в парах. Підготуйте розповідь із презентацією «Замки й фортеці України». 9. Робота в малих групах. Визначте риси культури українських земель XIV—XV ст., що сформувалися під впливом культури країн Заходу. 10. Які культурні традиції Русі-України та Галицько-Волинської держави позначилися на культурі українських земель XIV—XV ст.?
Практичне заняття за розділом V
Узагальнення за розділом V
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом V
Варіант 1
Варіант 2
Коментарі (0)