Козацькі літописи як історичні джерела. Практичне заняття 5. Оцініть свої вміння з теми. Післямова

§ 37. КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ ЯК ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 5

Найвидатнішим явищем історичної літератури першої половини 18 ст. стали козацькі літописи, які творилися в козацькому середовищі та оповідали про події козацької історії.

Одним з найдавніших серед великих козацьких літописів є «Літопис Самовидця». У ньому викладено події від 1648 до 1702 р. Ті, хто переписував літопис, довели розповідь у ньому до 1734 р. Вивчення цієї пам’ятки дало змогу вченим установити ім’я автора: ним уважають Романа Ракушку-Романовського, військового та політичного діяча часів Руїни.

Другим важливим твором був літопис Григорія Граб’янки (з 1730 р. гадяцький полковник). Його створено в Гадячі 1710 р. Літопис розповідає про події від найдавніших часів до 1709 р. - поразки І. Мазепи та обрання гетьманом І. Скоропадського.

Найвизначнішим явищем козацького літописання став ґрунтовний літопис канцеляриста Самійла Величка. Написано його 1720 р. Твір складався з двох частин: опису подій від 1648 до 1660 р. та від 1660 до 1700 р. Літопис дійшов до нас пошкодженим, без закінчення і з прогалинами, особливо в першій частині. Рукопис супроводжений десятьма портретами гетьманів, у ньому використано безліч документів, поетичних текстів.

Титульний лист літопису Самійла Величка

1. Як вплинули козацькі літописи на розвиток літературних традицій?

З «Літопису Самовидця»: «Як ударили в бубни на раду, Брюховецький, відповідно до постанови, пішо військо припровадив на ту раду до намету своєї сторони. І Сомко не забарився: і сам, і всі козаки, що були при ньому, як люди заможні, вбрались ошатно і добре озброїлись, наче до війни. Вони-бо мали намір, коли рада не на їхню користь зарадить, між собою битву розпочати, бо при Сомковому таборі й гармат було чимало. Але нічого з того не вийшло, бо запорожці були запевнені ласкою його царської величності, тож швидко та рада відбулася, і боярин вийшов з намету та й почав читати грамоту й указ його царської величності. Не давши читцю закінчити, ані слухаючи листа царської величності, раптом крик здійнявся з обох сторін за гетьманство: одні кричать: «Брюховецького гетьманом!», а інші кричать: «Сомка гетьманом» - і на столець обох садовлять. А далі й між собою заповзялися битися і зламали Сомків бунчук, ледве Сомко видерся з намету царського й дістався до коня та інша старшина. Інших же кількох чоловік забили. І так прихильники Сомка мусили відступати до свого табору, а прихильники Брюховецького на столець його посадовили, зіпхнувши князя, і гетьманом проголосили, давши йому булаву і бунчук в руки. Та заледве дуже нескоро той галас вгомонився, так що князь Великоґаґин не підтверджував гетьманства Брюховецького, бо і прийняти його не міг через той шум серед народу»...

Пантелеймон Куліш у своєму романі «Чорна рада» так відтворив ті самі події: «Ось ударили голосно в бубни, засурмили в сурми. Виходить із царського намету боярин, князь Гагін, з думними дяками. У руках царська грамота. Його підручники несуть царську корогву козацькому війську, кармазин, оксамит, соболі од царя у подарунок старшині з гетьманом. Усі посли, по московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах; на ногах у князя гаптовані золотом, виложені жемчугом сап’янці. Поклонились обом гетьманам і козацтву на всі чотири сторони. Усі втихли, що чутно було, як бряжчали в бояр шаблюки на золотих ланцюгах коло пояса. Перехрестивсь князь великим хрестом, од лисини аж за пояс, потряс головою, щоб порівнялись сивії патли, підняв грамоту високо - два дяки йому руки піддержували - і почав вичитувати царське ім’я.

Як ось позад брюховців сільська голота, не чуючи нічого, що читають, почала гукати:

- Івана Мартиновича волимо! Брюховецького, Брюховецького волимо!

А Сомкове козацтво заднє собі, чуючи, що оглашають гетьманом Брюховецького, почало гукати:

- Сомка, Сомка гетьманом!

І по всьому полю зчинивсь галас несказанний. Тоді й передні бачать, що всім байдуже про царську грамоту, почали оглашати гетьманів - усе ближче, все ближче, аж поки дійшло до самої первої лави.

- Брюховецького!

- Сомка!

І зачепились. Хто шаблею, хто києм, хто ножакою.

- Стійте, стійте лавою! - крикне Сомко на своїх. - Даймо шаблями їм одвіт!

А запорожці схопили Іванця за руки да вже й на стіл саджають і булаву, й бунчук до рук дають. Зіпхнули й князя з думними дяками.

- Гетьман, гетьман Іван Мартинович! - кричать на все горло...

І кинулись купою [сомківці] до столу. Січуть, рубають низовців, саджають на столець Сомка. А запорожці, як злії оси, не боячись нічого, з одними киями да ножаками, лізуть і б’ють Сомкову сторону. Вирвали в Сомка бунчук і переломили надвоє, одняли й булаву.

Оглянеться Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини.

- Ей, - каже, - годі! Нема тут наших!

Старшина гляне, аж кругом самі запорожці...

Бій між супротивниками на Чорній раді в Ніжині 1663 р. Художня реконструкція.

• Про яку історичну подію йдеться в обох фрагментах? • На які деталі історичної події звертає увагу літописець, чому саме на них? • Як ці деталі обігрує письменник?

* Чи випадково перший історичний роман в українській літературі був присвячений подіям козацької доби? • Чому мова козацьких літописів відрізняється від сучасної?

Порівняйте тексти. Чим фрагмент з «Літопису Самовидця» відрізняється від уривка з історичного роману П. Куліша, із чим це пов’язано?

Працюймо самостійно. Завдання 1. Виберіть 3-4 факти з уривку «Літопису Самовидця», які підтверджують, що Пантелеймон Куліш саме цей літопис використовував як історичне джерело для написання свого роману.

2. Як у розповідях літописців відбито станові інтереси та світогляд авторів?

З «Літопису Самовидця»: «Початок і причини війни Хмельницького є винятково в переслідуванні поляками православ’я і обтяженні козаків, бо ж тоді тих, хто не бажав панщини робити, до чого не звикли були, на службу в замках повернуто, і їх з листами посилали і в містах до чищення коней і догляду за ними старости держали, у дворах груби, тобто печі, палити, псів чистити і доглядати, подвір’я замітати і бо інших нестерпних робіт приставляли».

• Порівняйте визначення причин Національно-визвольної війни автора джерела та автора підручника. *У чому істотна відмінність між джерелами інформації?

З літопису Г. Граб’янки: «...Коли до Хмельницького підійшли татарські загони, він послав до молдавського воєводи гінця з вимогою віддати дочку за сина Тимоша, як вже було домовлено. А якщо ж той не схоче віддати, то він, Хмельницький, з стотисячним військом завітає до нього у гості.

І напав страх на воєводу й на волохів... І не знаючи, що діяти, господар відрядив гінця до короля і просив його якось завадити тому весіллю. І наказав король гетьману Калиновському не пускати сина Хмельницького на весілля до господаря. На виконання цього наказу Калиновський прийшов і став з військом польським на Батозі...

...Коли ж до польського стану підійшли татари, шляхта вивела їм назустріч свої полки, полишивши позад безборонний табір, і розпочала бій. Та татари тільки заманули поляків подалі од табору. Цим скористалися козаки, напали на нього, легко увірвалися всередину. Коли татари побачили, що козаки в таборі, то повернули коней і вдарили на польське військо. Поляки перелякалися. Одні кинулися тікати в сторону, та їм, спаливши табір, перепинили дорогу козаки. Інші ж кинулися до переправи, до Бугу.

Хмельницький повернувся у Чигирин, випроводив свого сина Тимоша на весілля до молдавського господаря, а для супроводу виділив дванадцятитисячний загін козаків... Там почали гуляти весілля. Панна воєводівна, виказуючи свою прихильність до Хмельниченка і доводячи, що охотою заміж іде, наказала своїм дружкам на весіллі співати руські пісні.».

Про які події Національно-визвольної війни йдеться в документі? • Як автор ставиться до них? Чим можна пояснити таке ставлення автора? • Які уривки документа свідчать про ставлення автора до Молдавії, Кримського ханства, Польщі, Війська Запорізького? Кому співчуває, кого засуджує? •

• Про яких історичних діячів розповідає літописець? • Як ставиться до них? » У яких словах це втілюється? • Чому Б. Хмельницький прагнув встановити міждержавні відносини з Молдавією та породичатися з молдавським господарем? • Чому було скасовано попередні домовленості Василя Лупу й Богдана Хмельницького?

3. Як козацькі літописці пояснювали причини створення своїх праць, у чому вбачали своє покликання?

Літопис Самійла Величка починається так: «Цікавому норову людському не може нічого бути сподобнішого, ласкавий читальнику, як читати книги й дізнаватися про давні людські діяння та вчинки... Оглядаючи літописні та історичні писання чужоземних письменників, читав я про всілякі діяння й побачив, що славу тих чужоземців пояснено й незатемнено. Цього не скажеш про наших сармато-козацьких предків, що так само, як і чужинці, вели війни й славилися лицарською відвагою та богатирськими подвигами. Наші письменники про них нічого не написали і не розтлумачили: я побачив, що славу нашу сховано під плащем їхніх нікчемних лінощів. Бо коли хто з давніх слов’яно-козацьких письменників і відтворив якусь, варту пам’яті, сучасну йому подію, то записав це вельми куцим і короткослівним реєстриком, не відзначивши, з яких причин те постало, як відбувалося і як закінчилося, не зазначивши й побічних обставин».

• Чому, на думку Самійла Величка, треба берегти історичну пам'ять народу? • Як це потрібно робити? • У чому літописець вбачає свою роль і яку мету перед собою ставить?

Працюймо самостійно. Завдання 2-3. Проаналізуйте один з наведених у параграфі уривків (на вибір) відповідно до правил опрацювання фрагментів історичних джерел.

1 крок - визначте, ким був автор документа, узагальніть, про що йдеться в поданому уривку, з'ясуйте, коли відбулися описані події.

2 крок - визначте, як автор розповіді ставиться до подій або історичних діячів, про які йдеться; поміркуйте, навіщо він свідчить про події, що хотів повідомити; з'ясуйте значення подій та явищ, про які йдеться в джерелі.

3 крок - поясніть, у чому для себе вбачаєте цінність джерела; стисло висловте своє ставлення до описаних подій або діячів.

Поставте собі оцінку за урок, зарахувавши за різні етапи роботи відповідні бали: за кожне із завдань (завдання 1-3) - від 1 до 3 балів; так само від 1 до 3 балів оцініть свою участь в обговоренні в парах (максимальна оцінка за урок - 12 балів).

ОЦІНІТЬ СВОЇ ВМІННЯ З ТЕМИ

ДАТИ ТА ПОДІЇ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • ліквідація полкового устрою на Слобожанщині та утворення з козацьких п’яти гусарських полків; • утворення Брацлавської, Волинської та Подільської губерній Російської імперії; • остаточна ліквідація гетьманства на Лівобережній Україні; • початок Коліївщини; • ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні.

ІСТОРИЧНА КАРТА

2. Розгляньте картосхему: • Територія яких держав позначена на картосхемі жовтим, світло-коричневим та зеленим кольорами? • Лінією якого кольору позначено терени Гетьманщини в часи скасування гетьманства й полкового устрою? • Якими буквами позначено українські землі, що належали Речі Посполитій, а після її поділу опинилися в складі Російської імперії? • Назвіть ці землі відповідно до букв. • Яку подію на картосхемі позначено замкненою пунктирною лінією червоного кольору? • Як на карті позначено міста, засновані в другій половині 18 ст. на півдні України?

ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО

3. Установіть, про що йдеться в уривках з історичних джерел. Дайте історичний коментар зазначеним подіям.

А. «Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського, за його проханням, з чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Роси створити там Малоросійську колегію, в якій бути головним нашому генералу графу Рум’янцеву і з ним чотирьом великоросійським членам... Повинен він чинити як губернатор, тобто як особливий нам довірений за нашої відсутності».

Б. «Ми захотіли через це оголосити всім вірнопідданим цілої нашої імперії, що Запорізька Січ остаточно зруйнована, з викоріненням на майбутнє і самої назви запорозьких козаків, за образу нашої імператорської величності, за зухвалі вчинки цих козаків і за неслухняність до наших височайших повелінь.

ІСТОРИЧНА ОСОБИСТІСТЬ

4. Підготуйте розповідь про одного з видатних діячів доби, використовуючи пам’ятку для характеристики історичної особистості.

ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

5. Поясніть терміни та поняття і складіть з ними речення: • Малоросія; • гайдамаки; • опришки; • Вольності Війська Запорізького; • Підпільненська Січ; • Задунайська Січ.

ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТКА

6. Використовуючи подані пам’ятки, визначте досягнення культури України тієї доби.

ПІСЛЯМОВА

«Минали роки. Позаростали тернами биті козацькі шляхи, повиростали в покорі козацькі діти, не знаючи, яким то є полиновий присмак волі. Проте зрідка понад Дніпром бриніла пісня якогось дивовижного й невловимого птаха. Не мав той птах гнізда, ніхто й не бачив його. Чули лише його нестримну, мов степовий вітер, пісню...

Оселилася пісня та в серці кобзаря й стала невмирущою. Бо пішов з нею сліпий співець по всій Україні, засіваючи словами-зернами душі нащадків славних запорожців. І стугоніла в їхніх жилах пробуджена козацька кров, ненависною ставала неволя, і вирушали вони на пошуки птаха-мрії, аби назавжди повернути його до рідних місць.

- Діду, а ви бачили того птаха? - запитували діти в білого, як зима, кобзаря.

Старий посміхався. Біля очей ясними промінчиками світилися дрібні зморшки, визолочуючи сонцем обличчя.

- Бачив, - розповідав кобзар. - Пролетів птах-мрія над моєю головою, зронив дивовижну пір'їну, взяв я її до рук - відтоді маю вірну товаришку-бандуру, яка водить мене, невидющого, світом.

- А чи бачив його хто інший? - не вгавали дітлахи.

Нічого не відповів кобзар. А помовчавши хвильку, заспівав про відомих і невідомих лицарів - запорізьких козаків, про славетну Січ - козацьку твердиню, де оселився волелюбний птах. І кожен, хто слухав спів кобзаря, бачив перед очима великі білі крила, що вабили до себе розкутим летом, і линув душею за тими крилами кудись, де жила давня козацька слава».

Друга половина 18 ст. - час остаточної втрати Україною державності. Ліквідація гетьманства й Запорізької Січі супроводжувалися знищенням традиційного козацького адміністративно-територіального устрою, впровадженням нових адміністративних та судових установ, змінами в соціальній структурі населення - ліквідацією козацького стану, закріпаченням селян, реорганізацією козацького війська на кшталт російського. Під владою Росії опинилася більшість українських земель: Правобережжя, Лівобережжя, Південна Україна та Слобожанщина. Тільки Східна Галичина, Північна Буковина й Закарпаття перебували під владою Австрійської імперії.

Проте й такі вкрай несприятливі обставини не згасили в українців прагнення до волі. Вже перші десятиліття 19 ст. засвідчили, що український народ не втратив ідеї власної держави, як не втратив відчуття національної гідності та причетності до тисячолітньої історії своєї землі. Глибокий патріотизм Івана Котляревського, пристрасні Шевченкові молитви - ось віхи, що не лише пробуджували душі й серця, а й віщували нове українське відродження. Але про це - наступного року.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно