§ 11. ГЕТЬМАН ПЕТРО КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙ

Чи завжди політичний діяч мусить робити те, чого від нього очікують люди. Чи може політичний діяч усім подобатися?

Невідомий художник. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. XIX ст.

Майбутній легендарний гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний (р. н. невід. — 1622) народився в с. Кульчицях (тепер село Самбірського р-ну Львівської обл.) у сім’ї православного шляхтича. Вищу освіту здобув у Острозькій академії. Завершивши навчання, пішов на Запорозьку Січ. Умілий і хоробрий воїн, П. Конашевич-Сагайдачний швидко посів одне з чільних місць у козацькій верхівці: протягом 1616-1622 рр. його чотири рази обирали гетьманом Війська Запорозького. Він уперше створив дисципліновану козацьку армію, а розбудований ним флот досягнув кількох сотень чайок; проявив себе чудовим полководцем на морі. Усі найвизначніші походи протягом 1610-1620 рр. відбулися під його керівництвом.

Петро Сагайдачний виявив себе і як талановитий дипломат. Він проводив незалежну від Польщі політику проти Туреччини й Криму. Водночас був союзником короля в боротьбі з Туреччиною та Московією. Жодного разу не дозволив усім вороже налаштованим сусідам Війська Запорозького об’єднатися й знищити козацьку республіку. Щоб зміцнити й реформувати козацтво в регулярну армію, захистити його й українські інтереси перед королівським двором, гетьману не раз доводилося заспокоювати козацьку стихію.

Уміло використовуючи потребу поляків у сильному козацькому війську, П. Сагайдачний домігся збільшення його реєстру до 40 тис. осіб.

У 1618 р. Військо Запорозьке ввійшло до антитурецької Ліги християнської міліції1, членами якої стали німецький імператор, королі Іспанії, Англії, Франції та Польщі. Гетьман установив дипломатичні зв’язки з Московією, Грузією та Іраном.

Історичне джерело

Незрозуміла для рядового козацтва дипломатія гетьмана, його жорсткість у наведенні військової дисципліни не раз призводили до обурення січовиків і втрати П. Сагайдачним гетьманської булави. Це й засвідчив сучасник: «Чернь козацька брала його часто ватажком заради воєнної доблесті, а скидала через строгість».

• Поміркуйте, чи може історичний діяч завжди бути «добрим».

Петро Сагайдачний піклувався про майбутнє України, дбав про українську культуру. Він спрямував козацтво на підтримку православної церкви й освіти. 1616 р. з усім січовим товариством вступив до щойно заснованого Київського Богоявленського братства. Це був надзвичайно рішучий крок, який мав неоціненне значення для українського православ’я. Адже Київське братство постало в найважчі часи для православної церкви. Гетьман підтримав церкву, не питаючи дозволу короля. До кінця життя виділяв кошти на братську школу. З метою відновлення православної церкви він разом із православними священиками запросив єрусалимського патріарха Теофана III. За наказом гетьмана козаки вартували й супроводжували патріарха під час його перебування в У країні та духовної роботи над відновленням Київської православної митрополії.

Уже перерахованих справ було б достатньо, щоб навіки ввійти в історію українського народу.

1. Похід П. Сагайдачного на Москву 1618 р.

Не менш талановитим воєначальником він виявився на суходолі. 1618 р. П. Сагайдачний очолив 20-тисячне козацьке військо в поході на Москву. Метою походу було визволення з Тушинської облоги сина польського короля королевича Владислава.

Улітку 1617 р. польський королевич Владислав Ваза (у майбутньому король Владислав IV), отримавши згоду сейму, розпочав війну проти Московської держави за передання йому царської корони. Правовою підставою для розв’язання війни стало запрошення московських бояр, зроблене ще 1610 р., посісти царський престол. Восени 1617 р. армія королевича здобула Вязьму — важливий стратегічний пункт на шляху до Москви, проте далі не пішла й мусила зазимувати під здобутим містом. Причиною зупинки стала затримка платні для найманців.

1 Ліга християнської міліції (фр. Ordre de la Milice chretienne) — союз християнських держав, занепокоєних посиленням експансії турків-османів у Європі.

Шукаючи порятунку для королевича, польський уряд звернувся до українських козаків-реєстровиків і запросив охочих узяти участь у московській кампанії 1618 р., надіславши заздалегідь відповідну платню. У червні 1618 р. 20-тисячне військо, очолене П. Сагайдачним, виступило в бойовий похід. Несподіваним ударом козаки оволоділи Лівнами та повернули на Рязанщину, оволодівши Єльцом, Лебедянню, Скопіним, Шацьком, Касимовим.

Під час штурму Єльця, за свідченнями очевидців, козаки «двадцять тисяч люду військового висікли». Удар по рязанському прикордонню мав на меті позбавити московський уряд підкріплення, яке там збиралося.

Історичне джерело

24 серпня 1618 р. П. Сагайдачний повідомляв королевича: «Багато міст, містечок і замків знесли, де Москва військо збирала, почувши, розгромили й майже всі їхні сили рязанські, яких велику кількість звідти до столиці сподівалися, скупчуватися не допускали.. .»

Далі козацький корпус повернув на північний захід, змусивши капітулювати Зарайськ, Каширу, Коломну. Деморалізовані царські сили, очолені князем Г. Волконським, не змогли завадити переправі козаків через річку Оку, що відкривало їм шлях на Москву. Наблизившись до царської столиці, козацькі загони перерізали шляхи, що пов’язували місто з південними територіями Московії.

Під Донським монастирем (нині Донська площа в Москві) козаки перемогли московських ратників, які спробували їх зупинити. Тут, під час герцю, П. Сагайдачний подолав царського воєводу В. Бутурліна, зваливши його з коня.

На початку жовтня запорожці з’єдналися з польсько-литовським військом під Тушино, а в ніч з 10 на 11 жовтня вдалися до спільного нічного штурму Москви. Штурм не вдався, оскільки московське командування дізналося про можливі напрямки ударів, у польсько-литовсько-руських союзників не було важкої осадної артилерії, а козакам польсько-литовське командування відвело допоміжну роль. Вони мали лише імітувати атаку на своїй ділянці бою.

Невдача цього штурму не відвернула нашого гетьмана від продовження війни. Петро Сагайдачний у листах переконував королевича Владислава, «щоб їм із Московської землі не виходити». На початку грудня 1618 р. козаки напали на Калугу й захопили посад, узяли в облогу цитадель.

Тим часом королівські комісари уклали з Москвою Деулінське перемир’я. Згідно з ним, Москва поступилася Речі Посполитій Смоленською, Чернігівською та Новгород-Сіверською землями. Це стало можливим лише тому, що козаки Війська Запорозького своїм походом змінили баланс сил у цій війні на користь Речі Посполитої.

2. Військо Запорозьке та Хотинська війна

Посилюючи свій вплив на європейську політику, Османська імперія вирішила розгромити Річ Посполиту. Плануючи просування до центру Європи, Туреччина прагнула убезпечити свої сили від удару з північного флангу. 1620 р. турецька армія розгромила в битві під Цецорою польське військо. Ця перемога заохотила турецького султана розпочати підготовку до війни проти Речі Посполитої. У всіх провінціях Османської імперії, володіння якої поширилися в трьох частинах світу, зачитувалися султанські укази, які повідомляли про майбутню війну й закликали до війська всіх чоловіків, здатних тримати зброю.

Над Польщею нависла смертельна небезпека. Не маючи достатньо чисельної армії, польський сейм вирішив покликати на допомогу українське козацтво. У середині червня 1621 р. спільна козацька рада реєстрових і низових козаків у Сухій Діброві на Черкащині погодилася допомогти, але за ряду умов: визнання «прав і вольностей» козацтва, розширення його реєстру, визнання королем відновленої православної ієрархії, дотримання релігійної рівноправності.

Король погодився на ці умови, адже його 43-тисячної армії, уключаючи й іноземних найманців, з 28 гарматами явно не вистачало проти 150-160-тисячної турецько-татарської армії. Якщо ж до складу війська додати й озброєну челядь, то султанська армія сягала понад 250 тис. осіб із 62 гарматами, уключаючи й 15 важких, осадних.

Гармат і зброї в турків могло бути й більше. Проте цьому перешкодив козацький флот. Протягом травня-жовтня козаки потопили 141 вороже судно, серед яких було 9 галер із важкими штурмовими гарматами.

Турецькі воєначальники намагалися перешкодити 45-47-тисячній армії козаків із 23 гарматами об’єднатися із захисниками Хотина. Тому тижневий перехід запорожців від Могилева виявився надзвичайно важким і виснажливим. За день до битви козаки, очолені П. Сагайдачним, усе-таки пробилися до табору під Хотином.

Історичний факт

Султан Осман II був настільки впевнений у перемозі, що, розпочинаючи битву, бундючно заявив, що не стане нічого їсти, поки своїх ворогів «не відправить у пекло до вечері». Щоб спантеличити противника, він наказав пригнати на поле майбутньої битви африканських слонів. Уражала й ставка султана, розташована на одному з пагорбів. Вона нагадувала «скоріше ряд палаців, побудованих кількома монархами... Усюди сяяли золоті або позолочені кулі, шовкові шнури, а стіни були обтягнуті золотом на кшталт парчової ризи».

О. Климко. Сагайдачний громить турків. Листівка. м. Львів. 1938 р.

• Який момент битви зобразив художник на картині?

Перший удар султан спрямував проти козаків, які були стомлені тривалим переходом і ще не встигли спорудити надійний табір. Незважаючи на це, протягом 2-28 вересня козаки успішно відбили 17 штурмів.

Один із найуспішніших контрударів П. Сагайдачний здійснив 3 вересня, знищивши, за донесенням польського командувача, 20 тис. турків. Змівши рушнично-артилерійським залпом лави ворогів, які наступали, гетьман на чолі передових загонів увірвався до «неприступного» табору Османа II, захопив одного пашу та ще кількох значних персон. Петро Сагайдачний попросив у польського гетьмана К. Хоткевича негайно надіслати підкріплення, проте той так і не наважився кинути в атаку свіжі польські сили.

Історичне джерело

«Після несподіваного вторгнення запорожців у табір Османа, — писав майбутній король Ян Собеський, — турків охопила паніка, неописана тривога; сам Осман, який ще недавно думав, що немає нікого у світі, могутнішого за нього, тепер на власні очі побачив непевність свого становища. Колишня пихатість змінилася жіночими скаргами, коли він переконався в необґрунтованості своїх надій».

Пам’ятник Петрові Сагайдачному. м. Київ. 2001 р.

28 вересня бій точився з 8-ї години ранку до сутінок, а після контратаки козаків турки почали тікати по всьому фронту. 29 вересня 1621 р. султан розпочав перемовини з королем і уклав мирну угоду — Хотинський договір.

Завдяки козакам Україна й Польща були врятовані від турецького ярма. На тривалий час Туреччина відмовилася від задумів підкорити всю Європу. Однак уряд Речі Посполитої не поспішав виконувати, а потім узагалі відмовився від своїх обіцянок козакам. Реєстр було скорочено до 3 тис. козаків. Король не виплатив обіцяну грошову винагороду за Хотинську війну, не забезпечив навіть інвалідів війни, заборонив козакам здійснювати походи проти Туреччини. Поранення на початку Хотинської битви, а також зневажливе ставлення короля до угоди з козаками підірвали здоров’я гетьмана. 10 квітня 1622 р. П. Сагайдачний помер. Своє майно він заповів братствам Києва та Львова. Героя поховали в Києві, у Богоявленській церкві Київського братського монастиря.

Історичний факт

«Та місце його могили марно шукав би тепер любитель місцевої старовини: під час перебудови церкви на початку XVIII ст. воно потрапило під нову стіну храму й зникло від поглядів нащадків», — писав відомий історик В. Антонович.

Смерть П. Сагайдачного означала для України вступ у тривалий період нестабільності та погіршення відносин між козаками й польською державою, які врівноважувалися завдяки його дипломатичному та військовому таланту.

Історичний факт

У Польщі, у музейному комплексі королівського замку на Вавелі (Краків) зберігається «меч гоноровий, подарований Петру Конашевичу-Сагайдачному польським королевичем Владиславом». Почесна зброя інкрустована золотом і діамантами з написом латиною: «Владислав — Конашевичу».

• Поміркуйте, чому меч зберігається не в українському музеї, хоча подарований українському полководцеві.

Завдання та запитання

1. З’ясуйте, агресію яких держав стримували українські козаки протягом перших десятиліть XVII ст.

2. Розкажіть про здобутки найвизначніших походів цього часу.

3. Опишіть стратегію та тактику козацьких морських походів.

4. Складіть хронологічну таблицю морських походів козаків.

5. Складіть історичний портрет П. Конашевича-Сагайдачного.

6. Аргументуйте висновок про те, що українське козацтво зробило найвагоміший внесок у перемогу в Хотинській війні.

7. Складіть короткі розповіді про історичні місця, пов’язані з іменем П. Сагайдачного.

8. Поміркуйте, чи завжди правильно чинять митці, укладаючи до рук П. Сагайдачного лише гетьманську булаву.

9. Доведіть, що, атакуючи Османську імперію з моря та суходолу, запорозькі козаки суттєво стримували наступ турків на Європу.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно