§ 14. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА наприкінці XVI - у першій половині XVII ст.

1. Утворення Києво-Могилянського колегіуму

Українське суспільство першої половини XVII ст. характеризувалося високим рівнем розвитку шкільництва.

Історичне джерело

Про рівень тодішньої шкільної освіти свідчить розповідь сирійського священика П. Алеппського, що в 1654 та 1657 рр. проїздив Україною. Він засвідчив, що тільки в Україні прихожани підчас служби користуються молитовниками, що «за малим винятком, навіть здебільшого, їхні жінки та дочки вміють читати та знають порядок богослужіння й церковний спів. А священики вчать сиріт і не дозволяють, щоб вони залишалися неуками».

Відродження української православної церкви, реформи П. Могили викликали потребу у великій кількості високоосвічених людей. Це й привело до відкриття Києво-Могилянського колегіуму (згодом Києво-Могилянської академії). Колегіум був створений у 1632 р. шляхом об’єднання Київської братської школи та школи Києво-Печерської лаври. Київське братство визнало П. Могилу фундатором нового закладу, дозволило влаштувати його за західноєвропейськими зразками. Рівень викладання в колегіумі дуже швидко піднявся до рівня вищого навчального закладу — академії. Проте польський сейм 1636 р. заборонив викладати богослов’я й у такий спосіб перешкодив колегіуму отримати офіційний статус академії.

Навчання проводилося грецькою, латинською та церковнослов’янською мовами. Спудеї вивчали «сім вільних наук», розподілених на більше, ніж тридцять предметів. Пройшовши фару (підготовчий клас), інфиму (молодший клас), граматику, синтаксиму (середні класи), поетику, риторику (вищі класи), спудеї завершували освіту 2-3-річним навчанням у класі філософії. Тут вивчали три предмети: логіку, фізику та метафізику — власне філософію.

Водночас розглядалися й богословські питання: про походження душі, її безсмертя, про Бога й ангелів. Окремий клас богословів був створений наприкінці XVII ст., і Києво-Могилянський колегіум став академією. Викладачі спонукали учнів думати, не обмежуватися релігійними, схоластичними поглядами на світ, а шукати наукових пояснень явищам.

Історичне джерело

Викладач колегіуму І. Гізель, розмірковуючи над причиною морських припливів і відпливів, казав спудеям: «Багато філософів приписували ці коливання моря ангелові, так само як і рух зірок. Так вирішувати ці питання справді легко, але вдаватися до такого пояснення соромно для філософа. Він має пояснювати, наскільки це можливо, природні наслідки природними причинами».

Не менш наполегливо викладачі спрямовували спудеїв на засвоєння європейських ідей і знань доби Відродження й Реформації.

Історичний факт

Видаючи «Бесіди Іоанна Златоуста на діяння апостолів», Лаврентій Зизаній-Тустановський звіряв текст із грецьким текстом, виданим 1612 р. в м. Ітоні (Англія). Найдавніший уцілілий курс лекцій Йосипа Кононовича-Горбацького «Могилянський оратор», прочитаний у 1635-1636 рр., відсилав студентів до творів Еразма Роттердамського та Станіслава Оріховського.

Студент колегіуму Вікторин Євфанасій переклав у 1648 р. з англійської мови книжку Генрі Монтегю, графа Манчестера, «Роздуми про смерть і безсмертя».

Петро Могила спрямував діяльність колегіуму на збереження українських національних і культурних традицій та їх збагачення завдяки творчому запозиченню досягнень європейської культури. Колегіум успішно виконував ці завдання.

2. Література

У першій половині XVII ст. провідне місце в літературі посідали твори релігійного змісту: Євангеліє, «Євангеліє учительне», Псалтирі, октоїхи, требники, прологи, або синаксарі, Четьї Мінеї.

Історичне джерело

Уривок із «Требника» П. Могили 1646 р.

«Чоловік і жінка, які одружені, повинні утримувати любов і згоду, бо вони Богу всемогутньому найбільш приємні, як зазначає Сирах, кажучи: "Три речі подобаються Богу й людям: згода братів, ласка до ближніх і згода між чоловіком і жінкою". Подружнє життя без згоди — це з’єднання лише тілесне... З’єднання людей тілесне, а не духовне, з’єднання хребтів, а не голів, робить тільки шкоду. Та й узагалі об’єднання чоловіка й жінки без кохання створює в домі прикрості й розпалює пожежу неспокою, а втіхи не дає».

• Наскільки близькими для сучасних українців є думки, висловлені П. Могилою?

Українці продовжували читати твори Василія Великого, Єфрема Сирина, Григорія Богослова, Іоанна Златоуста. На їхні літературні смаки впливала візантійська традиція. Список художньої літератури збагачувався й за рахунок перекладів. Надзвичайно популярною в Україні стала «Александрія» — легендарна повість про життя й подвиги Александра Македонського; «Повість про Варлаама та Іоасафа» — середньовічний роман, що містив повчальні притчі, за допомогою яких розкриваються моральні засади християнства; «Пчола» - збірник висловів та історичних оповідань про вчинки знаменитих людей.

Під впливом Ренесансу й бароко в українській художній літературі виник новий світський жанр — книжні вірші. 1581 р. в Острозі Андрій Римша опублікував віршований опис 12 найважливіших біблійних подій. У ті ж роки вийшла друком анонімна «Скарга ницих до Бога», що розповідала про католицько-православне протистояння. Києво-Михайлівський збірник 20-х років XVII ст. містить 49 поезій, що розкривають духовні почуття православних вірян. Видатним явищем у громадянській поезії став твір Касіяна Саковича «Вірші на жалосний погреб зацного рицера Петра Конашевича-Сагайдачного» (1622). Прикладом «поетичної філософії» стали вірші Кирила-Транквіліона Ставровецького «Перло многоцінноє» (1646).

Популярними були полемічні твори, які сприяли зміцненню самосвідомості українців, визначенню свого місця у світі.

Прагнення усвідомити себе та своє минуле спонукало продовжувати написання місцевих літописів: Київського, Острозького, Львівського, Хмільницького. Водночас в українців формується прагнення порівняти свою сутність з європейцями. Так, у 20-х роках XVII ст. був складений «Хронограф». Він висвітлює історію України на тлі європейських подій XV XVII ст.

Протягом першої половини XVII ст. зростали видання навчальної літератури. Серед них такі відомі, як «Граматика словенська» Мелетія Смотрицького (1619) і «Лексіконь славеноросскій и имень тлькованіє» (1627) Памви Беринди. Словник пояснює зміст майже 7 тис. церковнослов’янських та іншомовних термінів тогочасною українською мовою.

Історичний факт

«Граматика словенська» Мелетія Смотрицького до кінця XVIII ст. залишалася основним підручником граматики в школах України, Білорусі, Болгарії, Московії та Сербії. Російські мовники й досі користуються термінами українського вченого: «гласная», «согласная», «ударение», «слог», «точка», «запятая», «предлог», «союз», «междометие», «глагол», «существительное», «склонение» тощо.

Потрібно зазначити, що в першій половині XVII ст. вживання в перекладах та оригінальних творах народної і книжної української мови стало повсюдним явищем. Уся тогочасна українська література була наслідком розвитку української духовної культури й сама сприяла її більшому розквіту.

Обкладинка шкільної театральної декламації «Просфонима». м. Львів. 1591 р.

3. Театр

Православні братства зі школами, колегіумами й друкарнями, самоврядні громади з освіченим міщанством, народні обрядові традиції, вплив гуманістичних шкіл Західної Європи — усе це стало живильним підґрунтям для виникнення й розвитку українського театру.

Декламації. Український театр розпочався з декламацій. З метою кращого вивчення мови їх розігрували вчителі й учні. Найдавнішою відомою нам шкільною театральною декламацією стала «Просфонима» (1591) — привітання або похвала учнів Львівської братської школи на честь митрополита Київського й Галицького Михайла Рогози.

Декламації складалися з прологу, який виголошував чи співав хор, монологів, що виголошували учні, хорових номерів та епілогу.

Декламації могли мати форму привітань, надгробних промов, ушанування святих, релігійних свят, укладення миру, уславлення перемог, прийняття послів тощо.

Шкільні театри виконували декламації двох різновидів — класні та святкові. Для виконання святкових декламацій учні одягалися в костюми реальних чи алегоричних осіб, декламували з театральними жестами, біля картин або серед декорацій.

Саме для декламування в шкільному театрі на день Різдва та Великодня К.-Т. Ставровецький написав збірку «Перло многоцінноє».

Історичне джерело

У передмові до видання «Перла многоцінного» у Чернігові 1646 р. К.-Т. Ставровецький писав: «Також у школах студенти можуть собі з тої книги святої вибирати вірші на свою потребу і творити з них орації розмаїтії, часу потрібні, хоч і на комедіях (виставах) духовних». Показово для єдності України, що твори з «Перла многоцінного» наприкінці XVI ст. виконувалися учнями Львова, а в середині XVII ст. — уже учнями Чернігова.

Містерії1. У першій половині XVII ст. український театр збагатився ще одним різновидом духовної драми — містерією.

1 Містерія — середньовічна релігійна драма на біблійні сюжети.

Святий Олексій. Ікона. XVII ст.

До нас дійшли лише окремі уривки багатьох драм. У повному викладі нині відома лише одна містерія — «Слово о збуренню пекла». У творі розповідається про народження, муки, смерть і воскресіння Христа, його прихід до пекла й визволення звідти душ праведників.

Інтермедії1. До першої половини XVII ст. належать і перші зразки побутової драми — інтермедії.

Найдавнішими українськими інтермедіями, що дійшли до нас, є дві інтермедії 1619 р. до польської драми Я. Гаватовича про смерть Іоанна Хрестителя. У першій інтермедії бідняк Климко обдурює багатія Стецька, продавши йому кота в мішку. У другій інтермедії двоє голодних селян знаходять пиріг. їх обманює третій селянин, який запропонував віддати пиріг тому, хто, заснувши, побачить кращий сон.

1674 р. датується інтермедія «Весілля» з драми «Олексій, чоловік Божий», поставленої в Києво-Могилянській академії. Селяни запрошені на весілля своїм господарем, приносять йому подарунки — курку, хліб, качку, яблука. Потім танцюють, напиваються, галасують, сваряться і б’ються, поки їх не спиняє найменш п’яний селянин і просить у глядачів вибачення за поведінку односельчан.

Авторами інтермедій були студенти. Для постановок вони широко використовували теми з життя, української народної творчості, приказки, анекдоти, жартівливі історії, сюжети, витівки слуг, бідняків, лестунів, сатиричні оповідання. їхні персонажі розмовляли природною, соковитою народною мовою.

Найпоширенішими персонажами є сільські дядьки, шинкарі, кухарі, ненажери й п’яниці, кучери, ковбасники, дурні, божевільні, шахраї, підлабузники, які потрапляють у різні анекдотичні ситуації. їх зображали губатими й патлатими, головатими й носатими, які вже самим своїм виглядом викликали сміх.

Багато з інтермедій зуміли передати реальні побутові ознаки життя різних суспільних верств. Деякі з них пройняті гострою сатирою й здоровим гумором. Інтермедії можна вважати провісниками народної комедії.

Вертеп. Однією з улюблених народних розваг кінця XVI — першої половини XVII ст. став вертеп.

Вертепом також називали і дерев’яну скриню, виготовлену у формі будиночка, відкриту до глядача. Скриня мала 2 м шириною й понад 1 м висотою, була поділена на два поверхи, що символізували два світи: небесний і земний.

Вертепник, стоячи позаду скрині, водив дерев’яну ляльку по прорізах у підлозі поверхів. Він говорив і співав за всіх героїв, змінюючи голос. Іноді брав у помічники школярів.

Вертеп (від заст. печера) — мандрівний ляльковий народний театр.

1 Інтермедії — комедійні сценки, що розігрувалися в перервах між діями містерії, а згодом шкільної драми.

Скринька вертепної драми з Городоцького музею Ф. Штейнгеля. 1802 р.

• Що ви знаєте про сучасні вертепні вистави?

Вертепна вистава поділялася на дві частини. У першій на верхньому поверсі розігрувалася духовна різдвяна драма — містерія. У другій частині на нижньому поверсі розігрувалися сюжети з народного життя — інтермедії. Дійові особи, вихоплені з живої дійсності, простакуватий Селянин, Циган, Єврей, Шляхтич та ін., розмовляли народною мовою. Центральною дійовою особою народних сюжетів найчастіше був героїчний Запорожець.

Вертепна вистава супроводжувалася музичними номерами. У першій частині дії звучали народні колядки й канти. Другу частину виконували під народну музику. Запорожець з’являвся під гопак, Поляка супроводжував краков’як. Поруч із вертепником знаходився музикант чи гурт музикантів, які грали на скрипці, сопілці, бандурі, цимбалах і колісній лірі.

Вертеп можна було побачити на базарах і ярмарках у містах і селах у святкові дні. Він дійшов до наших днів і популярний у Західній Україні.

4. Музика

Життя українців споконвіку супроводжували музика та спів. Музиканти багатьох українських міст об’єднувалися в музичні цехи.

Найпоширенішими були оркестри зі скрипалів, цимбалістів і дударів.

Історичний факт

Львівський музичний цех на межі XVI—XVII ст. поділявся на два підрозділи: сербських музик та «італійців». Перші грали переважно на малих скрипках «сербінах» для простого люду без нот, на слух. Другі, високопрофесійні музики, грали для міського патриціату за нотами.

Музики. Малюнок XVII ст.

Історичне джерело

«Лексикон...» Памви Беринди повідомляє, що тодішні музиканти грали й на гудках, гуслях, арфах, лірах, лютнях (струнних інструментах), на трубах, пищалях, флетнях, перегудницях, сопілках, сурмах, жоломійках (духових), на бряцалах, клепалах, звінцях, цимбалах, тимпанах, бубнах (ударних) і багатьох інших інструментах.

Нотний ірмологіон1. м. Львів. Початок XVIII ст.

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. українські музики й співаки перейшли на загальноєвропейську музичну писемність і стали записувати музику за допомогою нот на лінійному стані.

В українських монастирях XVI-XVII ст. під впливом новогрецького та новоболгарського ренесансного співу розвивався середньовічний ірмолойний — одноголосний — спів. Священики, церковні та монастирські хори виконували ірмоси та канони, стихири й тропарі, кондаки, псалми й гімни.

У Львівській, Київській, Луцькій та інших численних братських школах швидко опановували європейське «музичне» багатоголосся — партесний спів2. Братські шкільні хори співали на три й навіть на 12 голосів. Особливо цінувалися високі «ангельські» голоси.

Історичне джерело

Незвичайним для того часу було навчання співу дівчаток і дорослих дівчат. Це засвідчує опис П. Алеппським хору київського жіночого Вознесенського монастиря: «Монахині співали й читали приємним наспівом і ніжними голосами, що розривали серце й викликали сльози: це був спів зворушливий, що брав за душу, і багато кращий за спів мужчин. Ми були захоплені приємними голосами й співом, особливо дівчат, дорослих і маленьких. Усі вони вміють читати. Ознайомлені з філософією, логікою й займаються творчістю».

Особливу складову української музики утворювали братства кобзарів, бандуристів і лірників. Часто це були сліпці чи скалічені люди, які, заробляючи співом на харчування, мандрували Україною, Балканським півостровом, країнами Центральної Європи та Туреччиною. Вони співали думи — журливі історичні героїчні пісні про драматичні сторінки з життя народу, про відвагу та завзяття в боротьбі з чужинцями. У них ішлося про турецьку неволю: «Плач невільника», «Маруся Богуславка», «Утеча трьох братів з Азова»; про лицарську смерть козака «Іван Коновченко», «Смерть козака на долині Кодимі», «Сірчиха й Сірченки»; про щасливий вихід козаків із небезпеки та повернення із воєнного походу — «Самійло Кішка», «Розмова Дніпра з Дунаєм» та ін.

5. Архітектура й образотворче мистецтво

Архітектура. У першій половині XVII ст. в українських містах поширюється європейська традиція забудови за певним планом. Це міста Шаргород, Бар (Поділля), Жовква (Волинь), Броди (Львівщина).

1 Ірмологіон — співацька православна книга. У Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського зберігається ірмологіон (1596-1601), написаний на території Західного Поділля.

2 Партесний спів (від латин. partes — частини, партії, голоси) — вид церковного багатоголосного хорового співу.

Кам’яниця Шольців-Вольфовичів. Збудована в 1570 р. м. Львів. Реконструкція

Продовжувалося розпочате ще в другій половині XVI ст. будівництво укріплених замків на Покутті та Поділлі. Найвідоміші з них — замки у Жванці та Збаражі, Барі й Кодаку. Усі вони мали систему бастіонів, які стали необхідними при використанні вогнепальної зброї.

Католицький наступ на приєднані українські землі супроводжувався будівництвом католицьких укріплених монастирів. До системи укріплень Львова належав монастир бернардинців (1600). Такі монастирі в Сокалі (Львівщина) і Заславі звели бернардинці, у Вінниці — єзуїти й домініканці, Троїцький Межиріцький монастир поблизу Острога — францисканці.

З другої половини XVI ст. пожвавилося світське муроване будівництво. Міську архітектуру першої половини XVII ст. яскраво відображає старе місто Львова й насамперед Ринкова площа, збудована в ренесансному стилі. Центром архітектурного ансамблю були приміщення ратуші та вежі біля неї. Нові споруди добре гармоніювали із зведеними в XVI ст. будинком Корнякта та Чорною кам’яницею. У XVII ст. на Ринковій площі були зведені будинки Бандінеллі, венеціанського консула Массарі, сім’ї Шольців. Останній прикрашений багатим скульптурним оздобленням. Особливий інтерес викликає голова чоловіка з борідкою, у береті, уміщена в обрамленні вікна другого поверху, барельєфи. Найкраще зберігся фасад будинку лікаря Дибовицького. На соковитому червоному тлі стіни виокремлюються, мальовані чорною фарбою, обрамлення вікон.

На Руській вулиці в 1630 р. завершилося будівництво православної Успенської церкви. За побудовою церква єтрадиційним українським триверхим храмом. Оздоблення ж фасадів та інтер’єр виконані в італійському ренесансному стилі.

Завдання та запитання

1. Охарактеризуйте стан освіти, української літератури в першій половині XVII ст.

2. Скориставшись словниками й енциклопедіями, з’ясуйте, що означають поняття «фара», «інтима», «граматика», «синтаксима», «поетика», «риторика», «Євангеліє», «Псалтир», «октоїх», «требник», «пролог, або синаксар», «Четьї Мінеї».

3. Визначте рівень освіти, який отримували спудеї Києво-Могилянського колегіуму.

4. Охарактеризуйте напрями розвитку української літератури першої половини XVII ст., визначивши найвідоміші імена та твори.

5. Визначте напрями розвитку українського театру.

6. Охарактеризуйте особливості розвитку української музики.

7. Знайдіть зв’язок між особливостями розвитку архітектури з політичними, економічними й іншими суспільними умовами першої половини XVII ст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно