§ 15. КОЗАЦЬКО-СЕЛЯНСЬКІ ПОВСТАННЯ 20-30-Х рр. XVII ст.

За цим параграфом ви зможете:

• характеризувати козацькі виступи 20-30-х рр. XVII ст.;

• визначати їх результати та наслідки.

1. Становище в Україні у 20-х рр. XVII ст.

Після Хотинської війни 40-тисячне козацьке військо повернулося в Україну. Однак, відігравши вирішальну роль у здобутті в ній Річчю Посполитою перемоги, козацтво одночасно програло. Обіцянки, дані запорожцям напередодні війни Сигізмундом III, не були виконані. Уже в жовтні 1621 р. польський уряд наказав залишити в реєстрі лише 3 тис. козаків, а решті негайно повернутися під владу своїх панів і старост. Крім того, козакам не було виплачено обіцяних за участь у війні грошей.

Значна частина виключених із реєстру козаків після повернення розташовувалась у панських маєтках на Київщині, зберігала військовий устрій і відмовлялася виконувати накази панських «старостків» та королівських урядників. Розгорталося масове «покозачення» селян і міщан, які через погіршення умов життя не визнавали місцевої адміністрації і проголошували себе козаками.

Ситуацію ускладнювали також спроби польської влади перешкодити козакам здійснювати походи проти татар і турків. Коли королівський посол, що прибув на Запорозьку Січ, став дорікати козакам за порушення її умов, козаки заявили: «Мир укладав король, а не ми!»

У 1621 та 1622 рр. козаки зверталися до Сигізмунда III з петиціями, де зобов’язувалися не нападати на турецькі володіння і Крим, якщо король задовольнить їхні вимоги. Вони просили зберегти їхні давні вольності, збільшити реєстр, збільшити і своєчасно виплачувати платню. Вони хотіли отримати дозвіл селитися й користуватися своїми правами як на королівських землях, так і в панських маєтках, заборонити розміщення на постій королівських військ у Київському воєводстві та дозволити козакам із відома короля найматися на службу до інших монархів. Запорожці наполягали також на скасуванні Берестейської унії й узаконенні православної церкви. Проте влада Речі Посполитої не бажала розглядати прохання козаків і вирішила приборкати їх силою.

Що зумовило наростання конфлікту між козацтвом і владою Речі Посполитої у першій половині 1620-х рр.?

2. Польсько-козацький збройний конфлікт 1625 р.

У вересні 1625 р. із Бара (Поділля) на Подніпров’я вирушило 30-тисячне каральне військо, очолюване коронним гетьманом Станіславом Конецпольським. Під натиском коронного війська окремі козацькі загони із Фастова, Канева, Черкас та інших міст вирушили в напрямку до Запорожжя. Із Січі їм на допомогу вирушив гетьман Марко Жмайло. Незабаром вони об’єдналися у 20-тисячне військо. На південь від Крилова вони влаштували укріплений табір. 25 жовтня каральні війська атакували козаків. Після кривавої січі, що тривала весь день, Жмайло відвів повстанців до Курукового озера, де розташував у болотистій місцевості новий табір, оточивши його кількома рядами возів.

С. Конецпольський атакував повстанців, але, потрапивши в мочарі, відступив із великими втратами. Тим часом похолодало, випав сніг. Обидві сторони не були готові до тривалої облоги й розпочали переговори. Козаки відкинули вимогу поляків видати ватажків. Однак замість М. Жмайла новим гетьманом обрали поміркованого Михайла Дорошенка, який 6 листопада 1625 р. підписав із С. Конецпольським Куруківську угоду.

За цим договором, усі учасники повстання отримували амністію. Кількість реєстрового козацтва збільшувалася від 3 до 6 тис. осіб, із яких 1 тис. мала перебувати на Запорозькій Січі й не допускати туди втікачів із панських маєтків. Установлювалася річна платня реєстровцям у розмірі 60 тис. злотих та додаткові виплати старшині. Козаки, які залишалися поза реєстром, поверталися під владу панів. Старшина зобов’язувалася не приймати до реєстру виключених із нього і придушувати будь-яке «свавільство».

Реєстровцям дозволялося селитися й володіти землею лише на «королівщинах» (державних землях). За козаками зберігалося право обирати гетьмана, але затверджувати його мав король. Реєстровці зобов’язувалися не втручатися в релігійні справи в Україні і не здійснювати походи проти Кримського ханства та Османської імперії.

Куруківська угода, як розраховував польський уряд, мала ізолювати реєстровців, що перебували на державній службі, від інших станів.

Михайло Дорошенко

Створення шести територіальних полків — Корсунського, Черкаського, Переяславського, Чигиринського, Білоцерківського, Канівського — змусило реєстровців підтримувати порядок і придушувати в цих землях повстанські виступи.

Однак влада не змогла повністю втілити в життя умови угоди. На Січі з 1628 р. формувалося нереєстрове козацтво, незалежне від польського уряду, яке обирало власного гетьмана.

Хто очолив козацький виступ проти Польщі у 1625 р.?

Які основні умови Куруківської угоди?

3. Повстання Тараса Федоровича (Трясила) 1630 р.

Наприкінці 1629 р., після закінчення війни зі Швецією, польський уряд розквартирував свої війська в Україні. Розбої польських вояків, релігійні утиски, зростання суперечностей між реєстровими і нереєстровими козаками стали основними причинами повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила).

Нереєстрові козаки-запорожці відмовилися підкорятися гетьманові реєстровців Григорієві Чорному й обрали власного гетьмана Тараса Федоровича. У середині березня він разом із 10-тисячним військом повстанців вирушив із Січі до Черкас. Зайнявши місто, що було резиденцією гетьмана Чорного, запорожці стратили його за зраду козацьких інтересів.

Повстання швидко поширювалося. Козаки Федоровича взяли Корсунь, Канів та Переяслав. Федорович закликав українців приєднуватися до запорожців, щоб боронити православну віру і звільнитися від польської влади. Тому повстання Тараса Федоровича вважається першим великим козацьким виступом, який мав характер національно-визвольної боротьби.

Під Переяславом відбулася вирішальна битва повстанців із каральним військом коронного гетьмана С. Конецпольського. Майже три тижні тривали кровопролитні бої між противниками. Центральною подією стала так звана «Тарасова ніч», як назвав її в однойменній поемі про повстанців Т. Шевченко. Травневої ночі невеликий козацький загін непомітно проник у ту частину польського табору, де розташовувався штаб Конецпольського, і повністю винищив його охорону — «Золоту роту» зі 150 молодих шляхтичів із найзнатніших родів.

Повстання Тараса Федоровича (Трясила)

Козаки на марші

Неможливість здобути перемогу над повстанцями змусила Конецпольського укласти з ними Переяславську угоду, згідно з якою залишалися чинними статті Куруківської угоди, але реєстр збільшувався від 6 до 8 тис. осіб.

Хто очолив козацьке повстання 1630 р.?

Яка подія отримала назву «Тарасова ніч»?

У чому особливість козацького повстання 1630 р.?

Національно-визвольна боротьба — рухи поневолених народів за скинення чужоземного панування, ліквідацію національного й колоніального гніту

4. Повстання Івана Сулими 1635 р.

Прагнучи приборкати Запорозьку Січ, сейм Речі Посполитої в лютому 1635 р. ухвалив постанову «Про припинення козацького свавілля». Відповідно до неї на правому березі Дніпра біля першого (Кодацького) порога мала постати фортеця. У липні 1635 р. спорудження Кодацької фортеці, яким керував французький інженер Гійом Левассер де Боплан, було завершено. У ній розмістився гарнізон із 200 німецьких найманців.

Запорожці розуміли, яку небезпеку для їхнього існування становить Кодак, що блокував рух утікачів на Січ і рейди козаків у верхів’я Дніпра. Гетьман нереєстрового козацтва Іван Сулима разом із січовою старшиною вирішив знищити фортецю. Близько середини серпня 1635 р. він на чолі козаків захопив Кодак і знищив залогу коронного війська. Після цього Сулима спробував підняти селян і міщан на повстання. Однак владі вдалося придушити його в самому зародку.

Отаман Іван Сулима

Кодацька фортеця (реконструкція)

Фортецю Кодак козаки руйнували кілька разів, а польська влада відбудовувала. У черговий раз відновити її наказав у 1638 р. після придушення повстання Бута, Гуні та Остряниці коронний гетьман С. Конецпольський. Існує переказ, що коли відбудова фортеці була завершена, Конецпольський особисто, із неприхованим задоволенням оглянув її укріплення. Після цього він з іронією спитав не дуже відомого тоді чигиринського сотника реєстрового козацтва, який супроводжував коронного гетьмана: «Ну, як вам Кодак?» Дотепний, добре освічений і непокірний сотник миттєво відповів бездоганною латиною: Manufacta manu distruo («Руками створене руками руйнується»). Цим сотником був Богдан Хмельницький, який через десятиліття очолив боротьбу українців проти влади Речі Посполитої.

З якою метою польська влада збудувала Кодацьку фортецю?

Хто очолив козацький виступ 1635 р.? Який результат цього виступу?

5. Козацьке повстання 1637-1638 рр.

Новим великим виступом стало національно-визвольне повстання 1637-1638 рр., очолюване Павлом Павлюком (Бутом), Яковом Остря ни ном (Остряницею) і Дмитром Гунею. Поштовхом до його початку стала проведена наприкінці квітня 1637 р. польним гетьманом Миколаєм Потоцьким «чистка» козацтва, внаслідок якої у реєстрі залишилися лише ті, за кого ручалися місцеві старости.

Повстання очолив П. Бут, обраний на Січі гетьманом нереєстрового козацтва. Виступаючи під гаслами знищення зрадників старшин-реєстровців, боротьби з «ляхами», захисту православної віри і «наших золотих вольностей», повстанці закликали решту населення приєднатися до них. Доволі швидко П. Бут зібрав майже 10 тис. осіб. Однак повстанські загони діяли роз’єднано й були погано озброєні.

Наприкінці грудня 1637 р. польська армія, очолювана Миколаєм Потоцьким, виступила проти бунтівників. 16 грудня 1637 р. у вирішальному бою 15-тисячної польської армії з 10-тисячним козацьким військом під селом Кумейки, неподалік Канева, повстанці зазнали поразки і змушені були здатися Потоцькому. Бута та інших козацьких ватажків, виданих старшиною полякам, пізніше стратили у Варшаві. Одночасно Потоцький замінив усе командування реєстрового війська. Гетьманом реєстрових козаків став Ілляш Караїмович, військовим писарем — Богдан Хмельницький.

П. Павлюк (Бут)

Універсал — офіційний документ державної влади Гетьманщини, що зазвичай видавали від імені гетьмана

Я. Острянин (Остряниця)

Дмитро Гуня

Нова старшина була призначена переважно з тих, хто брав участь у повстанні. Йдучи на цей компроміс, поляки розраховували в такий спосіб привернути козацьку верхівку на свій бік.

Однак повстання не припинялося. Навесні 1638 р. боротьбу продовжив новообраний гетьман нереєстрового козацтва Я. Острянин. У березні він виступив із Січі, намагаючись винищити частини коронного війська на Лівобережжі. У квітні Острянин переміг велике польське військо під Говтвою. Та сили були нерівними, особливо коли на допомогу коронному війську прийшли з великим підкріпленням М. Потоцький та магнат Я. Вишневецький.

У травні повстанці зазнали невдачі під Лубнами. Запеклі бої розгорнулися під Жовнином. Утративши надію на успіх, гетьман із кількома сотнями повстанців переправився через Сулу й пробився на територію Московської держави. Загони, які залишилися, продовжували боротьбу на чолі з новообраним гетьманом Д. Гунею. Він відійшов на південь і створив укріплений табір в урочищі Старець на старому руслі Дніпра. Майже півтора місяці повстанці витримували облогу, але довідавшись, що загони, які йшли їм на допомогу, розбиті, склали зброю. Повстання зазнало поразки.

Що спровокувало козацьке повстання 1637-1638 рр.?

Назвіть керівників козацького повстання 1637-1638 рр.

6. Прийняття «Ординації Війська Запорозького...»

На початку вересня 1638 р. польний гетьман М. Потоцький скликав у Києві «загальну раду» реєстрового козацтва, де оголосив «Ординацію Війська Запорозького, що перебуває на службі Речі Посполитої», затверджену сеймом у березні 1638 р. Постанова скасовувала «на вічні часи всі права й привілеї реєстровців, якими вони користувалися в нагороду за послуги, надані нашим предкам, і яких нині (вони) позбавляються внаслідок бунту». На посаду старшого Війська Запорозького (гетьмана) назавжди заборонялося обирати особу з козацького середовища. Замість нього за рекомендацією коронного гетьмана сейм призначав королівського комісара реєстру. Йому належала вся судова й військова влада у реєстрі. Виборність старшини й козацьке судочинство скасовувалися.

Реєстр становив 6 тис. козаків. До нього могли ввійти ті, хто не брав участі в повстаннях. Усі виключені поверталися до панів. Полки реєстровців повинні були по черзі нести службу на Запорозькій Січі для її контролю.

На початку грудня 1638 р. в урочищі Маслів Став (поблизу сучасного села Миронівка) відбулася «остаточна комісія з козаками», де реєстровці змушені були пристати на умови «Ординації Війська Запорозького...»

Таким чином, польська влада не розв’язала проблему відносин з козацтвом і загалом з Україною, а ще більше поглибила її. Для польської шляхти настало десятиліття «золотого спокою», яке закінчилося вибухом Національно-визвольної війни українського народу.

Які основні положення «Ординації Війська Запорозького»?

ВИСНОВКИ

В основі козацьких рухів 20—30-х рр. XVII ст. було невдоволення представників різних верств українського населення політикою польської влади.

Повстання 1625, 1630, 1635 рр. сприяли розширенню прав козацтва. Проте повстання 1637-1638 рр. завершилося поразкою і втратою привілеїв.

Попри поразки, повстання 20—30-х рр. XVII ст. мали важливе історичне значення. Відстоювання козацтвом своїх станових привілеїв набуло форми національно-визвольної боротьби. Висунуті гасла захисту православ’я, звільнення селян від панів і всієї України від польської влади забезпечили підтримку повстанців більшістю населення.

Козацтво продемонструвало спроможність виконувати роль провідника українського національно-визвольного руху. Було набуто досвід, який знадобився під час Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

1. Якими були основні причини початку козацьких виступів у 20-х рр. XVII ст.?

2. Назвіть провідників козацьких повстань 1620—1630-х рр.

3. Які здобутки козацьких виступів 1625, 1630, 1635 рр.?

4. Чому польська влада запровадила такі радикальні обмеження на реєстрове козацтво після придушення повстань 1637-1638 рр.?

5. Заповніть таблицю «Козацькі повстання 20—30-х рр. XVII ст.».

6. У чому полягає історичне значення козацьких рухів 20—30-х рр. XVII ст.?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно