§ 17. ПЕРЕДУМОВИ, ПРИЧИНИ, ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ. ПОДІЇ 1648-1649 рр. ЗБОРІВСЬКИЙ ДОГОВІР

За цим параграфом ви зможете:

• визначати передумови та причини Національно-визвольної війни;

• розповідати про її початок, перші переможні битви;

• характеризувати умови Зборівського договору.

1. Передумови та причини Національно-визвольної війни

Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. стала однією з найважливіших подій в українській історії. Саме вона зумовила відродження української державності.

Війна була спричинена загостренням суперечностей у різних сферах розвитку суспільства. У цей час надзвичайно погіршилося ситуація в соціально-економічній сфері. Внаслідок зростання в Україні землеволодінь польської шляхти велика частина селян перетворювалася на кріпаків. Значно погіршилося також становище міщанства й реєстрових козаків. Критичним було становище в національно-релігійній сфері. Всіляко обмежувалися можливості українців вживати рідну мову. Незважаючи на проголошувану владою свободу віросповідання, не Богдан Хмельницький про основну причину Національно-визвольної війни припинялися утиски православних. У тогочасній Україні саме релігійні утиски були тим чинником, що об’єднував представників різних верств у їхніх протестах проти польської влади.

Причиною, яка спонукала козаків піднятися війною проти ляхів, було не те, що ляхи несправедливо відбирали в них села й домівки, не те, що позбавляли їх земної батьківщини, не те, що обтяжували їх роботами, подібно до немилостивих фараонів (усе це ще могли б стерпіти козаки), а те, що ляхи, змушуючи козаків відступати від благочестивих догматів та приєднуватися до невірного вчення, злим юродством руйнували села й доми нетлінних душ.

1. У чому Богдан Хмельницький вбачав основну причину війни українців із поляками? 2. Наведіть приклади боротьби українців за православну віру в першій половині XVII ст.

У роки Національно-визвольної війни кожна з воюючих сторін намагалася надати своїм діям вигляду боротьби за віру. До Б. Хмельницького прибув із Греції митрополит Йосип Коринфський і привіз меч, освячений у Єрусалимі на Гробі Господньому. Це означало, що православна церква в Османській імперії вбачала в українських козаках, яких очолював гетьман, борців за православну віру. Зі свого боку, до короля Речі Посполитої Яна Казимира прибув спеціальний легат, який передав йому від Папи Римського освячений меч і благословіння на війну з козаками, оскільки це є боротьба за інтереси католицької церкви.

У політичній сфері відсутність власної державності, полонізація та окатоличення призвели до того, що український народ за умови подальшого перебування у складі Речі Посполитої не мав перспектив для повноцінного розвитку. Назрівали також психологічні передумови до вибуху Національно-визвольної війни. Ступінь і характер насильства в діях панів, орендарів, урядовців і католицького духівництва викликали в українському суспільстві гнів до гнобителів і прагнення помститися за заподіяні кривди.

На підставі передумов Національно-визвольної війни сформувалися її причини:

• незадоволення різних верств населення України швидким зростанням у країні земельних володінь польських магнатів та шляхти;

• посилення національно-релігійних утисків православних українців;

• невідповідність між фактичним набуттям козацтвом політичного лідерства в українському суспільстві й обмеженнями, що накладалися на нього владою за «Ординацією...» 1638 р.;

• слабкість вищої державної влади Речі Посполитої (короля й сейму), яка навіть за наявності бажання не мала достатніх повноважень й авторитету, щоб контролювати дії польських магнатів і шляхти в Україні.

Національно-визвольну війну вважають складником Української національної революції XVII ст. (1648-1676 рр.). Після закінчення Національно-визвольної війни Україну охопила громадянська війна (вересень 1657 —червень 1663 рр.), що спричинила її поділ на два гетьманства, і боротьбу (червень 1663 — вересень 1676 рр.) за возз’єднання Української гетьманської держави.

Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. — це збройна боротьба українського народу під проводом Б. Хмельницького за визволення від польсько-шляхетського панування та створення власної держави.

2. Богдан Хмельницький та його соратники

Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. під проводом Б. Хмельницького тривала від лютого 1648 р. до серпня 1657 р. Вона мала національно-визвольний, релігійний та соціальний характер. Її рушійною силою були козаки, міщани, селяни, православне духівництво, частина дрібної української шляхти.

Створити з повсталих селян і козаків боєздатну армію, яка боролася за визволення України, Б. Хмельницький зміг, спираючись на своїх сподвижників. Серед них були представники різних станів — козацтва, української шляхти, міщан, священиків. У роки війни вони стали талановитими воєначальниками, будівничими держави, дипломатами.

До найближчого оточення гетьмана входили Іван Богун, Кіндрат Бурляй, Іван Гиря, Матвій Гладкий, Філон Джеджалій, Максим Кривоніс, Іван Виговський, Антон Жданович та ін.

Соратники Б. Хмельницького мали іноді протилежні погляди з багатьох питань. Одні з них були досить поміркованими, інші — налаштованими радикально. Проте Б. Хмельницький зміг згуртувати їх навколо ідеї визволення України та надихнути їх на боротьбу.

Булава Б. Хмельницького

Прапор Б. Хмельницького

Богдан (Зиновій) Хмельницький

Богдан (Зиновій) Хмельницький (1595-1657) — гетьман України, засновник Української козацької держави. Місцем народження вважається хутір Суботів. Походив із дрібної української шляхти. Освіту здобув в одній із київських шкіл та у Львівській єзуїтській колегії. Із юнацьких років Б. Хмельницький перебував на військовій службі.

У 1620 р. разом із батьком брав участь у поході польського війська до Молдови проти турків. У битві під Цецорою батько загинув, а Богдан потрапив до турецького полону, із якого його викупили запорожці. Повернувшись, він вступив до реєстрового козацького війська, згодом став писарем. Брав участь у походах проти Кримського ханства, а під час повстань 30-х рр. XVII ст. виступав на боці козаків.

У січні 1648 р. очолив Національно-визвольну війну, під час якої показав себе досвідченим полководцем, талановитим дипломатом і видатним державним діячем. Осмислюючи досвід визвольної боротьби, сформулював ідею створення незалежної Української держави в її етнічних межах і розпочав її реалізацію. Домігся визнання Української козацької держави як суб’єкта міжнародного права. Помер у Чигирині й був похований у Суботові в Іллінській церкві.

Періодизація Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.

Хто очолив Національно-визвольну війну українського народу?

Бій І. Богуна з Чарнецьким під Монастирищем (худ. М. Самокиш)

3. Початок війни. Битви на Жовтих Водах та під Корсунем

Приводом до початку повстання, що переросло в Національно-визвольну війну, стала особиста кривда, заподіяна Хмельницькому чигиринським підстаростою Даніелем Чаплинським. Зі своїми слугами він пограбував та зруйнував родинний хутір Хмельницького Суботів, захопив його дружину та жорстоко побив малолітнього сина.

Звернення Хмельницького до суду й навіть до короля з вимогами покарати нападника не мали результатів. Не знайшовши справедливості, він приєднався до козацької старшини, яка таємно обговорювала план повстання проти польської влади в Україні. Впродовж вересня 1647 р. Хмельницький розробив план виступу проти Речі Посполитої. Повстання вирішили розпочати в листопаді 1648 р. захопленням Трахтемирова. Домовилися також направити послів до кримського хана й турецького султана, щоб заручитися їхньою підтримкою. Однак плани повстанців було видано полякам. Хмельницького заарештували й кинули до в’язниці в Чигирині. Звідти він утік завдяки допомозі чигиринського полковника Михайла Кричевського та своїх друзів і подався на Запорожжя.

25 січня 1648 р. Б. Хмельницький, порозумівшись із козаками, які перебували в залозі на Січі, без бою оволодів нею.

При цьому значна частина реєстровців вирішила підтримати повстанців. Ці події вважаються датою початку Національно-визвольної війни. Згодом козацька рада обрала Б. Хмельницького гетьманом Війська Запорозького.

Запорозька Січ

Із листа коронного гетьмана Миколая Потоцького королю Владиславу IV про ситуацію в Україні (березень 1648 р.)

Згубне полум’я так розгорілося, що не було жодного села, жодного міста, у якому б не лунали заклики до сваволі й де б не чинилися замахи на життя й майно своїх панів... Козацькі старшини бажають також самостійно володарювати в Україні, укладати угоди з іноземцями і сторонніми господарями і робити все, що лише завгодно їх волі й бажанню.

Спочатку піднялось 500 бунтівників — сама по собі це жалюгідна сила, але проти них слід рушити цілу армію, бо ці 500 підняли бунт у змові зі всіма козацькими полками і зі всією Україною. За короткий час повстанців збільшилося до З тис. Але боронь Боже, щоб він (Хмельницький) пішов із ними в Україну. Тоді б ці 3 тис. швидко зросли б до 100 тис. і нам вистачило б діла з цими.

1. Які факти наводить автор документа? 2. Яку інформацію можна отримати на підставі їх аналізу? 3. Яким є ставлення автора до подій, про які він розповідає? Чому ви так вважаєте?

Кримський хан Іслам-Гірей III (гравюра)

Новообраний гетьман звернувся з універсалами до українського народу, де закликав усіх небайдужих до долі своєї Батьківщини вступати до козацького війська для боротьби проти польського панування. Водночас посольство гетьмана в березні 1648 р. уклало договір про воєнно-політичний союз із кримським ханом Іслам-Гіреєм III, за яким визнавали себе васалами хана. Хана не довелося довго просити. Саме напередодні польський король відмовився сплачувати данину хану. Відповідно до нього, на допомогу козакам хан надсилав 6 тис. татарських кіннотників.

Здійснені заходи дозволили гетьману станом на кінець квітня 1648 р. зібрати 5 тис. козаків та 6 тис. татар. Проти них виступило польське військо, очолюване коронним гетьманом Миколаєм Потоцьким і польним гетьманом Мартином Калиновським, що налічувало близько 18 тис. вояків, із яких 6 тис. становили реєстрові козаки.

На відміну від козацьких виступів попередніх років, у 1648 р. боротьба проти польсько-шляхетського панування в Україні набула великого розмаху і стала всенародною.

Військо Речі Посполитої, зібране для боротьби з повстанцями, розташувалося в таборі між Корсунем та Чигирином. Коронний гетьман планував здійснити каральний похід на Запорожжя силами двох угруповань. Перше — очолюване сином М. Потоцького, Стефаном, мало йти суходолом, а друге, переважно з реєстрових козаків, очолюване осавулами І. Барабашем та І. Караїмовичем, — пливти на човнах Дніпром.

Б. Хмельницький завдяки чудово організованій розвідці вчасно довідався про цей план і вирушив із Січі навперейми С. Потоцькому. 19 квітня загони татарської кінноти, очолювані перекопським мурзою Тугай-беєм, вступили в бій із поляками у верхів’ї річки Жовті Води, лівої притоки Інгульця. Невдовзі з основними силами підійшов гетьман і розпочав облогу польського табору. Армія Хмельницького становила 14 тис. козаків і 20 тис. татар, у поляків було 10 тис. вояків.

Битва під Корсунем (худ. А. Серебряков)

Початок Національно-визвольної війни

С. Потоцький через облогу не мав змоги повідомити батькові. Тим часом у флотилії реєстровців, що підходила до Січі, прихильники гетьмана підняли повстання. Барабаша та Караїмовича вони вбили і приєдналися до Хмельницького. Після того як вони прибули до Жовтих Вод, на бік гетьмана перейшли також реєстровці з табору С. Потоцького.

Опинившись у критичному становищі, поляки в ніч із 5 на 6 травня спробували прорвати оточення. Однак козаки й татари оточили їх з усіх боків й опівдні 6 травня розгромили вщент.

Здобувши блискучу перемогу на Жовтих Водах, Б. Хмельницький вирішив, не гаючи часу, рухатися під Корсунь, щоб завдати удару по основних силах коронного та польного гетьманів. Магнатські загони поповнилися новими силами, і кількість польського війська досягла 12-14 тис. осіб.

Дізнавшись про наближення Хмельницького, поляки вирішили під прикриттям табору рухатися з-під Корсуня до Богуслава. На їхньому шляху, в заболоченому урочищі Горохова Діброва, козаки, очолювані М. Кривоносом, улаштували засідку.

На світанку 16 травня, коли польський табір, оточений возами у вісім рядів, рухався богуславським шляхом, він натрапив на завали з дерев та викопані рови. Козацько-татарське військо атакувало табір і прорвало його оборону в трьох місцях. Чотиригодинна жорстока січа завершилася поразкою поляків.

Що забезпечило перемоги козаків у перших битвах Національно-визвольної війни?

4. Наростання визвольної боротьби. Битва під Пилявцями

Перемоги, здобуті Б. Хмельницьким у перших битвах на Жовтих Водах і під Корсунем, мали важливе значення для розгортання визвольної боротьби. Вони були болючим ударом для польської армії, сприяли послабленню позицій влади Речі Посполитої в Україні. Швидко зростало повстанське військо. Впродовж літа 1648 р. від польсько-шляхетського панування повстанці звільнили Лівобережжя.

Після безрезультатних мирних переговорів у вересні 1648 р. воєнні дії відновилися. На Волині під Чолганським Каменем було зосереджено 80-90-тисячну польську армію, у якій вояків було 40 тис. осіб, а решта — обозні та слуги.

Командували цим військом три воєначальники: Владислав-Домінік Заславський, Миколай Остророг та Александр Конецпольський.

Б. Хмельницький рушив їм назустріч із військом, кількість якого сягала 100-110 тис. осіб, серед них 50-60 тис. становили досвідчені вояки, а решта — «селяни від плуга». Битва відбулася 11 вересня 1648 р. неподалік містечка Пилявці, поблизу Старокостянтинова (Хмельницька обл.).

Б. Хмельницькому, на допомогу якому 12 вересня прийшла 5-6-тисячна орда буджацьких татар, удалося ввести в оману поляків, пустивши чутку, що до нього приєдналися 30 тис. татар.

Селяни-повстанці

Із листа брацлавського воєводи Адама Киселя до архієпископа Матвія Лубенського (правителя Речі Посполитої на час «міжкоролів’я» після смерті Владислава IV) про ситуацію в Україні після Корсунської битви

Військо наше розгромлене й розбите вщент... Хлопи тепер панують над нами; зрадник засновує нове князівство... Безумна чернь рада тому, що Хмельницький оберігає її, піддаючи вогню й мечу один лише шляхетський стан, відчиняє міста, замки і, уводячи його туди, як тріумфуючого переможця, вступає в його підданство. Київ оголосив він своєю столицею... Орда стоїть проти нас; татарський Кіш і табір цього нечистивого Тамерлана ще стоять під Білою Церквою. Одначе дійшли до нас вісті й чутки, що він бажає ще далі збільшити наші біди і свої успіхи. Уже й так воєводства Київське, Брацлавське, Чернігівське вважає своїми, погрожує Волині й Поділлю, а також і Руським землям...

1. Настрої якої верстви населення відображає автор документа? Якими вони є? Обґрунтуйте свою думку. 2. Наведіть факти з документа, що свідчать про ставлення українського населення до Б. Хмельницького. 3. Якими, за повідомленням автора документа, були подальші плани Б. Хмельницького?

Битва під Пилявцями (діорама)

Уранці 13 вересня битва відновилася.

Українсько-татарське військо захопило греблю через річку Іква й, переправившись на лівий берег, стало тіснити ворога. Надвечір серед поляків поширилися чутки, що українсько-татарські загони з’явилися в тилу табору. Почалася паніка. Кидаючи поранених, зброю і майно, поляки стали втікати, причому Заславський, Остророг і Конецпольський потай покинули табір першими.

Перемога в битві під Пилявцями відкрила шлях до визволення західноукраїнських земель з-під польського панування.

5. Визвольний похід українського війська в Галичину

Звільнивши 16 вересня 1648 р. від поляків Старокостянтинів, Б. Хмельницький вирішив рухатися до Львова. Облогу міста було розпочато 26 вересня, а вже 5 жовтня полк М. Кривоноса захопив Високий Замок.

Під час переговорів, які в цей час розпочали з гетьманом міщани, Б. Хмельницький погодився зняти облогу за відносно невеликий викуп.

16 жовтня Хмельницький рушив на Замостя — важливе місце на шляху до польської столиці — Варшави.

Підійшовши до його мурів, гетьман запропонував міщанам здати своє місто за викуп, але отримав відмову.

Після цього він наказав брати його приступом.

Три штурми міста були невдалими. Ситуацію ускладнювала загальна втома українсько-татарської армії, наближення зими, брак коней, артилерії, боєприпасів та спалах епідемії чуми, під час якої у грудні помер М. Кривоніс.

У цей час у Варшаві замість померлого в травні 1648 р. короля Владислава IV на престол було обрано його брата Яна II Казимира. Невдовзі від нього до Б. Хмельницького прибув посланець із пропозицією укласти перемир’я. 10 листопада було вирішено припинити воєнну кампанію й відступити «на Україну». 14 листопада військо гетьмана залишило околиці Замостя й рушило додому.

Польський король Ян II Казимир (худ. М. Бачареллі)

Посли львівського магістрату в таборі гетьмана Богдана Хмельницького 1648 р. (худ. Є. Турбацький)

6. Програма побудови Української козацької держави

Одночасно з керівництвом визвольною боротьбою формувалися уявлення Б. Хмельницького про те, якою має бути майбутня вільна Україна. Вперше ідею створення автономної Української козацької держави, хоча й на обмеженій території, він висунув після Корсунської битви наприкінці травня 1648 р. Через кримськотатарського воєначальника Тугай-бея гетьман передав коронному гетьманові М. Потоцькому програму вимог до польської влади. Вона передбачала створення удільної держави Військо Запорозьке, підпорядкованої безпосередньо лише королю Речі Посполитої, із визначеними кордонами до Білої Церкви й Умані, включно з Лівобережжям. Влада воєвод і старост щодо «королівщин», міст і містечок на її території скасовувалася. Потоцький відмовився передавати ці вимоги до Варшави, пояснивши, що влада ніколи їх не задовольнить.

Наприкінці грудня 1648 р. Б. Хмельницький після завершення походу в Галичину урочисто в’їхав до Києва. Його зустрічали київський митрополит Сильвестр Косов, єрусалимський патріарх Паїсій, який перебував тоді в Києві, тисячі киян та козаків. Через декілька днів єрусалимський патріарх благословив гетьмана в Софійському соборі на війну з поляками.

На переговорах із польськими комісарами в Переяславі (лютий 1649 р.) і московським посольством Г. Унковського в Чигирині (квітень 1649 р.) Б. Хмельницький загалом оприлюднив програму побудови Української держави.

Він проголошував, що «виб’є з лядської неволі весь народ руський, а що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду воювати за нашу віру православну». Гетьман вважав, що Українська держава має унезалежнитися від Речі Посполитої.

Майбутня Українська держава, на думку Б. Хмельницького, мала виникнути в етнічних межах розселення українського народу. На переговорах із польськими комісарами він казав: «За границю на війну не піду, на турків і татар шаблі не підніму. Досить нам в Україні й Поділля, і Волині; тепер досить достатку і прожитку в землі та князівстві своєму по Львів, Холм і Галич, а ставши на Віслі, скажу дальшим ляхам: сидіте, мовчіте, ляхи».

Основою устрою Української козацької держави мали стати порядки Війська Запорозького, поширені на все її населення. На думку Б. Хмельницького, Українська козацька держава є правонаступницею Київської Русі. І тому польська влада має визнати її «по тих кордонах, як володіли благочестиві великі князі, а ми в підданстві та в неволі бути в них не хочемо».

В’їзд Б. Хмельницького до Києва (худ. В. Івасюк)

7. Збаразько-Зборівська кампанія

У лютому 1649 р. на переговорах між польськими комісарами та Б. Хмельницьким було досягнуто угоди про перемир’я. Однак уряд Речі Посполитої розробив новий план — завдати козацькій Україні удару об’єднаними силами польської та литовської армій. 20 травня 1649 р. поляки порушили перемир’я: переправилися через Горинь, вторглися до південно-східної Волині і дійшли до Старокостянтинова. 16 червня гетьман зупинився під Пилявцями. Раптова поява гетьмана спричинила відступ поляків під захист мурів Збаразького замку.

Тим часом із боку Білорусії на українські землі розпочали наступ війська литовського гетьмана Януша Радзивілла. Наказний гетьман Михайло Кричевський спробував зупинити наступ біля міста Річиця, але битву було програно. Однак завдання Хмельницького було виконано. Внаслідок величезних втрат Я. Радзивілл відмовився виконувати наказ короля про вторгнення в Україну.

Під Збараж до Б. Хмельницького прибула 30-40-тисячна татарська орда під проводом хана Іслам-Гірея. З липня, маючи у своєму розпорядженні 80-90 тис. вояків, гетьман розпочав приступ. Кількість польського війська становила 15 тис. осіб, а зі слугами досягала 28 тис. Облога Збаража й запеклі бої під його мурами тривали майже півтора місяці.

Від розвідки Б. Хмельницький та Іслам-Гірей дізналися, що на допомогу обложеним полякам рухається із 35-тисячним військом король Ян Казимир. Було вирішено запобігти об’єднанню армії та розбити королівське військо на марші.

Битва під Зборовом (діорама)

Складіть розповідь за картиною А.Серебрякова «Штурм польського табору під Зборовом».

Облога Збаража (худ. А. Серебряков)

У ніч із 3 на 4 серпня майже 40 тис. козаків і 20 тис. татар, очолюваних гетьманом і ханом, рушили назустріч королю в напрямку Зборова.

Битва під Зборовом відбулася 5-6 серпня 1649 р. Лише надвечір 6 серпня битву було припинено й розпочалися переговори. За посередництвом Іслам-Гірея 8 серпня 1649 р. було укладено Зборівський договір.

За його умовами, під владу гетьмана переходили Брацлавське, Київське та Чернігівське воєводства. Кількість козацького реєстру обмежувалася 40 тис. осіб, а не включені до нього козаки поверталися під владу панів. Підтверджувалися давні права і привілеї Війська Запорозького.

Усім учасникам війни оголошувалася амністія. Шляхта, маєтки якої були розташовані на підвладній гетьману території, мала право повернутися до них. У володіння гетьмана переходив Чигирин, що ставав його резиденцією.

Яка битва спонукала до укладення Зборівського мирного договору?

Які воєводства переходили під владу гетьмана за умовами Зборівського договору?

ВИСНОВКИ

На кінець 40-х рр. XVII ст. політика, здійснювана Річчю Посполитою на українських землях, призвела до появи великої кількості незадоволених серед різних верств суспільства. Це створило передумови для початку національно-визвольної боротьби.

Б. Хмельницький став лідером повстанців і разом зі своїми сподвижниками згуртував український народ для боротьби за свої права та свободи.

Перемоги, здобуті Б. Хмельницьким підчас воєнної кампанії 1648 р., підтвердили полководницький талант гетьмана і правильність його тактики.

Проголошена Б. Хмельницьким програма побудови Української козацької держави була шляхом до створення незалежної Української держави в межах розселення українців.

Підсумком Збаразько-Зборівської кампанії 1649 р. стало визнання польською стороною автономного статусу козацької України. Це не відповідало висунутій Б. Хмельницьким програмі побудови Української козацької держави, але створювало підґрунтя для продовження визвольної боротьби.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

1. Чому становище в національно-релігійній сфері стало головною передумовою початку війни?

2. На які періоди поділяється Національно-визвольна війна?

3. Назвіть імена соратників Б. Хмельницького.

4. Яка подія стала приводом до початку війни? Розкажіть, як розпочалася війна.

5. Чому на початку війни Б. Хмельницький шукав порозуміння з Кримським ханством? Які переваги отримували козаки від цього союзу?

6. Заповніть таблицю «Події Національно-визвольної війни у 1648—1649 рр.»

7. Схарактеризуйте висунуту Б. Хмельницьким програму побудови Української козацької держави.

8. Якими були умови Зборівського договору?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно