УКРАЇНА В РАННЬОМОДЕРНУ ДОБУ ТА ЇЇ ВНЕСОК У ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКУ СПАДЩИНУ

У 8-му класі в курсі історії України ви вивчали події, що відбувалися на українських землях у XVI-XVIII ст. У Радянському Союзі та сучасній Росії цей період позначали як ранній Новий час. А українські історики раніше називали цей період «козацькою добою». Але така назва була не надто вдалою, бо дуже обмежувала розуміння доби, зводячи її лише до подій та явищ, пов’язаних з козацтвом. Це не є правильним, бо козацтво було лише невеликою частиною суспільства того часу. Його елітою воно було досить недовго, а форми його економічного, політичного, соціального життя багато в чому суперечили загальноєвропейським тенденціями розвитку, що, зрештою, і призвело до занепаду козацтва і козацької держави.

Серед істориків Європи та США період XVI-XVIII ст. прийнято називати ранньо-модерною добою — добою, що стала початком для формування сучасного, «модерного» світу. Тому європейські історики головну увагу звертають на зміни у мисленні людей, що спричинило поширення нового антропоцентричного світогляду і формування засад критичного мислення. Ці зміни дозволили людям вірити не у те, що якісь вищі сили визначили все наперед, а у те, що людина сама здатна змінювати світ. Це дало поштовх розвитку науки і техніки, зумовило численні нові відкриття, зміни у структурі суспільства і політичній думці. Найбільш впливовою верствою суспільства стали міщани. Так почали розвиватися ринкові відносини. Разом з тим почало формуватися розуміння нації спільності людей залежно не від їх походження, а через спільність мови, традицій, минулого.

Видатний український історик Іван Лисяк-Рудницький запропонував такий підхід і для вивчення української історії XVI-XVIII ст. Підсумовуючи вивчене впродовж курсу, і ми можемо назвати період XVI-XVIII ст. ранньомодерною добою української історії, бо те, що відбувалося на українських землях, було частиною великої європейської історії.

Упродовж XVI-XVIII ст. українські землі стали частиною загальноєвропейського економічного простору, що утворився на основі капіталістичних ринкових відносин. Наші землі стали одними з головних постачальників продовольства і сировини на європейських ринках. Проявами цього процесу була поява фільваркових господарств і поширення кріпацтва. Проте, з другого боку, набули розвитку форми господарювання, тотожні фермерському господарству. Саме завдяки ним українські селяни і козаки здійснювали активне господарське освоєння земель Дикого Поля, Слобідської України, Причорномор’я, Кубані.

Українські землі стали місцем переплетіння різних віросповідань, тож їх не могли не зачепити загальноєвропейські процеси Реформації та Контрреформації. Під впливом цих ідей відбувалася видатна реформаторська діяльність митрополита П. Могили. Його стараннями Українська православна церква постала добре зорганізованою, сучасною, більш близькою і зрозумілою для народу. Також у цей період постала ще одна церква — греко-католицька, якій згодом випаде доля стати провідником у справі становлення української нації на західноукраїнських землях.

Прикметною рисою ранньомодерної доби є загальне поширення освіченості. Іноземні мандрівники відзначали високий рівень грамотності населення (включаючи жінок, дітей) на території Гетьманщини. Незважаючи на те, що українці не стали провідниками важливих відкриттів та винаходів, які б змінили світ, але вони навчалися у європейських університетах, і, повертаючись додому, поширювали свої знання та досвід на Батьківщині. Особливо активно технічні вдосконалення використовувалися у військовій справі. Завдяки цьому та власним думкам козацька піхота тривалий час була кращою в Європі. Також з XVI ст. починається активне творення власної системи освіти, що ввібрала в себе найкращі зразки місцевих освітніх традицій та західноєвропейських. Найкращим втіленням цього став Києво-Могилянський колегіум, де навчалися вихідці з територій не лише сучасної України, а й з інших країн Східної Європи.

Наші землі не залишались осторонь розвитку політичної думки. «Пакти і конституції П. Орлика» 1710 р. є прикладом втілення ідеї договору між народом та владою, коли влада обмежена законом і має дбати про свій народ. «Конституції...» на десятки років випередила Конституцію США і французьку «Декларацію прав людини і громадянина», маючи спільні з ними ідеї.

Одним з найбільших здобутків українців цієї доби стало створення оригінального мистецького стилю — «козацького бароко», який яскраво виявився в архітектурі, образотворчому мистецтві, літературі. Його розквіт припадає на час гетьманування І. Мазепи та його наступників.

Саме у цю добу на українських землях, як і в Європі, серед суспільної еліти з’явилося усвідомлення належності до єдиного колективу — «нації», ознаками якого є спільна мова та історичне минуле. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. це усвідомлення приведе до початку українського національного відродження і формування сучасної української нації. Для нас головним проявом цього процесу стала Національно-визвольна боротьба українського народу під проводом Б. Хмельницького і постання Української козацької держави — Війська Запорозького (1649-1764 рр.). Для творців української нації ХІХ-ХХ ст. саме існування цієї держави стало головним доказом існування українців як окремої спільноти. На основі усвідомлення приналежності своїх предків до цих подій минулого гуртувався український народ.

Таким чином, у XVI-XVIII ст. українські землі стали частиною процесів загальноєвропейської модернізації, що заклали підвалини для формування сучасного світу та народження української нації.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

1. Який період історії називають ранньомодерної добою?

2. Як загальноєвропейські процеси модернізації вплинули на українське суспільство?

3. Складіть перелік здобутків українського народу в XVI-XVIII ст.

4. Який здобуток, на вашу думку, є найважливішим?

5. Як на процес модернізації України вплинуло приєднання її земель до Московської держави?

6. Яка роль козацтва в історії України?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно