Походи козаків першої чверті XVII ст. П. Конашевич-Сагайдачний

§ 13. Походи козаків першої чверті XVII ст. П. Конашевич-Сагайдачний

Опрацювавши цей параграф, ви зможете: пояснювати, чому перші два десятиліття XVII ст. називають добою героїчних походів українського козацтва; характеризувати діяльність гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного; визначати роль і наслідки участі українського козацтва в Хотинській війні; пояснювати поняття і терміни «ясир», «яничар», «каторга», «гарем», «героїчні походи», «Хотинська війна».

1. Яким було військове мистецтво козаків? 2. Яку роль відігравали козаки в захисті південних кордонів українських земель у другій половині XVI ст.? 3. Як козацтво підтримувало православну церкву в першій половині XVII ст.?

Передумови походів козаків першої чверті XVII ст. На початку XVII ст. українське козацтво набуло сили та відігравало роль важливого чинника не лише в Речі Посполитій, але й на міжнародній арені. Козацтво стало основною перешкодою для турецько-татарських нападів на українські землі, захищаючи їх від набігів і водночас здійснюючи походи до татарських і турецьких володінь. Це створювало чимало ускладнень у відносинах Речі Посполитої з Кримським ханством та Османською імперією, але й сприяло тому, що козацтво ставало відомим у Європі. У ньому вбачали захисника європейської християнської цивілізації від наступу ісламського світу.

На початку XVII ст. татарські війська неодноразово з’являлися на українських землях. Тут вони брали ясир, захоплюючи чоловіків, жінок і дітей. Тих, хто чинив опір, убивали. Полонених продавали на невільницьких ринках. Українські дівчата та жінки потрапляли до гаремів або ставали служницями. Хлопчиків-підлітків забирали до військових казарм, щоб виховати з них яничарів.

На чоловіків чекала виснажлива праця на будівельних роботах або вони доживали свій вік прикутими до весел гребцями на турецьких каторгах.

Ясир — бранці, яких захоплювали турки й татари під час нападів на українські, російські й польські землі.

Гарем — жіноче приміщення в будинку мусульманина, де утримувалися дружини й наложниці господаря.

Яничари — привілейована піхота в турецькій армії, що складалася переважно з підданих-християн, які змалку виховувалися для військової служби.

Каторга — назва великого дерев'яного веслового військового судна в Османській імперії.

Від кінця XVI ст. козацтво, організаційно згуртоване в Запорозькій Січі, стало не лише захищати українські землі, але й здійснювати воєнні походи до Кримського ханства й причорноморських володінь Османської імперії.

Героїчні походи козаків. Перші два десятиліття XVII ст. дістали назву доби героїчних походів українського козацтва. Саме в цей період були здійснені дуже сміливі козацькі походи проти Османської імперії, що поширили славу про запорожців на всю Європу. Здобуті в них перемоги засвідчили, що козаки були неперевершеними майстрами ведення морських і сухопутних боїв.

У 1602 р. козаки на 30 чайках і кількох відбитих у турків галерах вийшли в Чорне море й під Кілією розгромили турецький флот. Уже 1606 р. запорожці здобули Варну — найбільшу турецьку фортецю на західному узбережжі Чорного моря, яка до того вважалася неприступною.

Після взяття запорозькими козаками Варни розлючений султан наказав перегородити Дніпро залізним ланцюгом між фортецями Казікермен та Аслан-Кермен, щоб перешкодити виходу козацьких чайок у Чорне море. Посередині Дніпра було залишено невеликий прохід, який прострілювався гарматами з мурів обох фортець. Проте це не зупинило козаків. Вони або хитрістю здолали цей прохід, пускаючи поперед себе важкі дубові колоди, які рвали ланцюги, або тягнули свої чайки 25—60 км волоком.

У 1608 р. козаки вирушили в сухопутний похід на Кримське ханство, «дивовижними хитрощами» захопили, зруйнували й спалили Перекоп, а наступного року на 16 чайках напали на придунайські турецькі фортеці Ізмаїл, Кілію та Білгород. У 1614 р. козацька флотилія із 40 чайок, очолювана гетьманом П. Конашевичем-Сагайдачним, подолала Чорне море, напала на Трапезунд і, рухаючись у західному напрямку, спустошила узбережжя. Штурмом було взято Синоп і спалено весь турецький флот, що стояв у гавані. Наступного року 80 чайок і 4 тис. козаків під проводом Сагайдачного підійшли до Босфорської протоки й атакували турецьку столицю Стамбул. Нарешті 1616 р. Сагайдачний із величезною флотилією зі 150 чайок та 7 тис. козаків розбив турецький флот під Очаковом, пішов на фортецю Кафа та взяв її в облогу. Після кількаденної облоги козаки здобули й спалили Кафу, що була головним невільницьким ринком регіону, та визволили полонених.

Узяття Кафи. Художник А. Орльонов

Яку інформацію про взяття Кафи П. Сагайдачним у 1616 р. можна отримати за ілюстрацією?

Один із найблискучіших походів на Стамбул запорожці здійснили в 1624 р. Вони тричі висаджувалися на узбережжі, брали велику здобич і без перешкод поверталися додому.

Воєнні походи козаків сприяли ослабленню Османської імперії, перешкоджали здійсненню її загарбницьких планів щодо України та європейських держав, сприяли активізації визвольної боротьби підкорених нею народів. Хоча ці походи відігравали позитивну роль, далеко не завжди вони мали на меті лише благородні наміри визволення побратимів, війни за віру тощо. Для запорожців походи також були шляхом здобуття засобів до існування, і частина з них зводилася до пограбування турецьких берегів.

Із розповіді Г. Л. де Боплана про організацію козаками морських походів проти турків

Коли козаки задумують свій морський похід, то не мають дозволу від короля, але дістають його від свого гетьмана і скликають військову раду. На ній вибирають наказного гетьмана, який має очолити їхній похід; робиться це так само, як під час вибору гетьмана, однак похідний отаман вибирається тільки на певний час. Далі вони рушають до Військової скарбниці, яка є місцем їхнього збору. Там будують човни близько 60 стіп завдовжки, 10 чи 12 завширшки і 12 завглибшки. Ті човни не мають корми, зводяться зі стовбура човнового дерева — верби або липи — завдовжки 45 стіп. Боки обрамовуються і доповнюються дошками 10—12 стіп завдовжки і 12 на одну стопу завширшки. Вони скріплюють їх дерев'яними цвяхами, настелюючи один ряд на другий, так, як це робиться у звичайних річкових човнах... Зазвичай на їхньому човні є 10—15 пар весел із кожного боку, і пливуть ті човни швидше, ніж турецькі веслові галери. На човнах також ставлять щоглу, на яку напинають доволі незграбне вітрило, що розпускають лише в гарну погоду, а при сильному вітрі воліють веслувати.

Кожен козак озброєний двома рушницями, шаблею, а на кожному човні є також чотири—шість фальконетів (невеликих гармат), необхідна для походу живність. Одягнені козаки в сорочки й шаровари, ще мають змінний одяг із благенькою свитою та шапкою; беруть шість фунтів пороху, достатню кількість свинцю, ядра для своїх гармат. У кожного є компас...

Турки, звичайно, попереджені про похід і тримають у гирлі Дніпра напоготові кілька галер, щоб не дати козакам вийти з лиману. Однак хитрі козаки виходять темної ночі, коли має з'явитися на небі місяць-молодик, і переховуються в очереті за три-чотири милі від гирла Дніпра, куди не заходять турецькі галери. Турки ще чекають на них біля гирла, але завжди залишаються обдуреними.

1. Визначте основні етапи підготовки козаків до морського походу. 2. Опишіть вигляд козацької чайки. 3. Яким було спорядження козака — учасника походу? 4. Як козаки вводили в оману турків, щоб вийти в Чорне море?

Українське козацтво брало активну участь у подіях Смутних часів (1598—1613 рр.) у Московській державі, пов’язаних із втручанням Речі Посполитої. Так, восени 1604 р. шукати «козацького хліба» разом із Лжедмитрієм I та донським козацтвом і надвірними загонами польських магнатів до Московської держави вирушило близько 7 тис. запорозьких козаків. Вони склали основні сили війська самозванця. Пізніше їхні ряди поповнили ще 10 тис. охочих запорожців, які після загибелі Лжедмитрія I стали частиною війська його наступника Лжедмитрія II.

У поході на Москву 1608 р. брали участь близько 40 тис. запорозьких козаків. Після вбивства Лжедмитрія II його військо розпалося на окремі загони. Повертаючись додому, на українські землі, вони, за свідченням сучасників, поводилися, наче у ворожій землі: нападали на міста й села, добували необхідне для життя грабіжництвом і розбоєм. При цьому вони продовжували називати себе козаками.

У московській кампанії 1611—1613 рр. у складі війська Речі Посполитої лише на законній службі перебувало 30 тис. запорозьких козаків.

Остаточно подолати сваволю, що запанувала серед запорозького козацтва внаслідок участі Речі Посполитої в подіях Смутних часів у Московській державі, вдалося лише гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному.

Діяльність гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного. Доба воєнних походів українського козацтва стала періодом діяльності одного з найвизначніших його ватажків — Петра Конашевича-Сагайдачного. Як досвідчена й розважлива людина, П. Сагайдачний намагався, обстоюючи інтереси козацтва та взагалі українського народу, досягати згоди з польською владою. Гетьман погодився з умовами Вільшанської (1617 р.) та Роставицької (1619 р.) угод, що встановлювали кількісний склад реєстру відповідно в 1 та 3 тис. козаків, однак не поспішав виконувати ті положення, що не влаштовували козацтво.

Успішні походи, організовані П. Сагайдачним проти татар і турків, привернули до нього увагу в Європі. Як полководець П. Сагайдачний відзначався схильністю до активних наступальних дій і раптових нападів. Здобувати перемоги гетьману дозволяло козацьке військо, яке він перетворив на регулярне військове формування із залізною дисципліною.

П. Конашевич-Сагайдачний

Петро Конашевич-Сагайдачний отримав прохання від короля Сигізмунда III здійснити похід на Москву, щоб урятувати військо королевича Владислава IV. Король хотів посадити свого сина на московський трон, але той опинився у скрутній ситуації в Московії. Сагайдачний погодився на похід в обмін на обіцянку Сигізмунда III припинити утиски православних.

У 1618 р. 20-тисячне кінне військо козаків, швидко рухаючись Московією, захопило Путивль, Лівни, Єлець, Данков, Лебедянь, Скопін, Ряжськ та інші міста. Однак узяти рязанське місто Михайлів вони не змогли.

Під Москвою Сагайдачний з'єднався з військом Владислава та розпочав штурм міста. Проте опір захисників Москви не дав захопити столицю. Вранці польсько-козацьке військо зняло облогу й рушило додому.

Після повернення на козаків і Сагайдачного чекала щедра винагорода від польського короля за участь у війні з Московією.

На думку деяких дослідників, саме завдяки успіхам запорозького козацтва й особливо гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного Річ Посполита зуміла укласти вигідне для себе Деулинське перемир’я 1618 р. з Московською державою й повернути Смоленськ, Чернігів і Новгород-Сіверщину.

Уславився П. Сагайдачний також своєю просвітницькою діяльністю й захистом православної церкви. Йому належить твір «Пояснення про унію», що містить рішучу критику Берестейської церковної унії. Він, як вам уже відомо, разом із Військом Запорозьким вступив до Київського братства й зробив великий внесок у відновлення ієрархії православної церкви в Речі Посполитій.

За сприяння П. Сагайдачного в Києві діяв культурно-просвітницький осередок, до якого належали І. Борецький, Є. Плетенецький, К. Сакович, М. Смотрицький та інші. Гетьман опікувався церквами, монастирями, школами, а перед смертю великі статки заповів Львівському та Київському братствам, а також на інші доброчинні цілі.

Петро Конашевич-Сагайдачний (бл. 1577—1622 рр.) народився у шляхетській родині на Самбірщині. Навчався в Острозькій школі та згодом пішов на Запорожжя. Невдовзі посів чільне місце серед козацької старшини. У 1614—1616 та 1620—1622 рр. обирався гетьманом реєстрового козацтва. У своїй гетьманській діяльності керувався практичним розрахунком, твердістю й водночас схильністю до компромісів. Очолював декілька переможних походів проти Османської імперії та Кримського ханства. Був відомий як меценат, захисник православної церкви і прихильник братського руху.

Участь українського козацтва в Хотинській війні. У 1614— 1618 рр. морські походи запорозьких козаків до турецьких портів Західного й Південного Причорномор’я, а також підтримка польською владою антитурецьких повстань у Валахії та Молдавії викликали спустошливі татарські й турецькі набіги на українські землі. Розпочалася польсько-турецька війна 1614—1621 рр.

У вересні 1620 р. польська армія, очолювана коронним гетьманом Станіславом Жолкевським, була розбита турками під селищем Цецора. Здобувши перемогу в Молдавії, султан Осман II став готуватися до завоювання Речі Посполитої. Було зібрано величезну армію, яку очолив сам султан. Король Речі Посполитої Сигізмунд III звернувся по допомогу до Австрійських Габсбургів і Папи Римського, але вони не підтримали його. Тоді Сигізмунд III був змушений шукати порозуміння із запорозьким козацтвом.

У відповідь на прохання короля запорозький гетьман Яків Нерода на прізвисько Бородавка заявив, що надасть допомогу лише за умови визнання польською владою відновлення ієрархії православної церкви.

У червні 1621 р. в урочищі Суха Діброва, між Ржищевом і Білою Церквою, зібралася козацька рада. Урахувавши небезпеку, що загрожувала українським землям, козаки прийняли рішення взяти участь у поході проти турків разом із поляками, а для узгодження умов допомоги направити до короля посольство на чолі

С. Жолкевський

з П. Сагайдачним. Із Варшави Сагайдачний повернувся в польський табір, розташований під стінами Хотинської фортеці. Проте козацьке військо ще не прибуло туди, і він із невеликою охороною рушив назустріч козакам, які з боями пробивалися під Хотин. Сагайдачний натрапив на турків, і, отримавши поранення, ледве дістався до своїх. На скликаній раді він розповів про обіцянки польського уряду. Козаки, невдоволені командуванням Бородавки, позбавили його влади й обрали новим гетьманом П. Сагайдачного.

П. Сагайдачний, блискуче уникнувши оточення, привів козаків під Хотин. Майже одночасно під стінами фортеці з’явилася 250-тисячна турецько-татарська армія, очолювана Османом II. Їй протистояло 80-тисячне польсько-козацьке військо, із якого близько 40 тисяч становили запорожці. У Хотинській війні 2—28 вересня 1621 р., як назвали цю битву, вирішувалася доля Речі Посполитої та українських земель. Завдяки полководницькому таланту Сагайдачного й героїзму запорожців польсько-козацьке військо здобуло перемогу.

У результаті героїчних дій козаків під стінами Хотинської фортеці був розвіяний міф про непереможність турецької армії. Подальші плани Османської імперії щодо завоювання європейських країн провалилися. Українські й польські землі були врятовані від завоювання турками. Авторитет Речі Посполитої зріс. Звістка про перемогу сприяла активізації визвольної боротьби слов’янських народів проти турецького поневолення.

За умовами досягнутого миру Кримське ханство та Туреччина зобов’язувалися не нападати на українські та польські землі. Річ Посполита, у свою чергу, обіцяла заборонити козакам судноплавство по Дніпру й не допускати походів запорожців до Криму й турецьких володінь.

Для гетьмана П. Сагайдачного перемога під Хотином стала останньою справою його життя. Унаслідок отриманого поранення він захворів і невдовзі помер.

Хотинська фортеця. Сучасний вигляд

Із твору К. Саковича «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного...» (1622 р.)

...Конашевич в Острозі досить літ проживши

І науки у письмі нашому заживши,

Здібність у душі відкрив сильну до звитяжства,

В Запорозьке він пішов славнеє рицарство;

І отам немало теж, поміж них живучи,

Діла рицарського скрізь пильно стережучи,

Досягнув, що військо те в гетьмани обрало,

Мужньо з ним воно татар, турків розбивало.

Він за гетьманства свого взяв був місто Кафу —

Цісар турський там зазнав немалого страху!

...На безсмертну заслужив славу, наш гетьмане!

Ні, вона у забутті, певно, не постане;

Поки Дністер і Дніпро многорибні плинуть,

Поки справи всі твої славно будуть линуть,

Не впадеш у глибину забуття безличну,

Не загинеш у літах — маєш славу вічну!

За яку з усіх перемог, здобутих гетьманом, уславлює його автор твору? Чому саме за цю?

Висновки. У першій половині XVII ст. запорозьке козацтво перетворилося на силу, яка могла не лише успішно відбивати турецько-татарські набіги на українські землі, але й здійснювати далекі сухопутні й морські походи до Криму та Османської імперії.

Найвідомішим провідником українського козацтва перших десятиліть XVII ст. став гетьман П. Конашевич-Сагайдачний.

Під час Хотинської війни запорозьке козацтво засвідчило свою важливу роль у міжнародному житті.

Запитання та завдання

1. Що таке ясир? 2. Хто такі яничари? 3. Коли козацька флотилія, очолювана гетьманом П. Сагайдачним, захопила Кафу? 4. Коли відбулася битва під Цецорою? 5. Яким був кількісний склад армії Османа II в Хотинській війні? 6. Скільки днів тривала битва під Хотином? 7. Якими були зобов'язання Османської імперії та Речі Посполитої за угодою, укладеною після Хотинської війни?

8. Якими були передумови морських походів козаків? 9. Охарактеризуйте походи українського козацтва першої чверті XVII ст. 10. Яку роль відіграло козацтво в Хотинській війні? 11. Якими були результати та наслідки Хотинської війни?

12. Складіть у зошиті таблицю «Діяльність гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного».

13. Використовуючи додаткову літературу, підготуйте повідомлення про перебіг Хотинської війни та участь у ній козацтва. 14. Український історик І. Крип'якевич писав: «У боях під Хотином 1621 р. головні удари турків були скеровані на козацький табір, і козаки своєю обороною та атаками здобули собі велику славу в усій Європі,— панегіристи порівнювали їх зі спартанцями, що обороняли Фермопіли від персів».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно