Соціально-економічний розвиток українських земель у першій половині XVII ст.
- 16-10-2022, 14:31
- 391
8 Клас , Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк (поглиблене вивчення 2021)
§ 4. Соціально-економічний розвиток українських земель у першій половині XVII ст.
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:
як відбувалося зростання магнатського землеволодіння на українських землях; про основні прояви й наслідки розвитку фільваркового господарства; визначення поняття «товарне виробництво».
ПРИГАДАЙТЕ
1. Назвіть особливості економічного життя українських земель у першій половині XVI ст. 2. Коли було укладено Люблінську унію? 3. Назвіть основні наслідки Люблінської унії для українських земель. 4. Що таке фільварок? 5. Хто такі магнати?
1. ЗРОСТАННЯ МАГНАТСЬКОГО ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ. У першій половині XVII ст. на українських землях швидко збільшувалося магнатське землеволодіння. До його розвитку магнатів підштовхувало зростання на західноєвропейських ринках попиту на хліб та іншу сільськогосподарську продукцію. У Галичині розташовувалися володіння Потоцьких, Собеських, Даниловичів, Одровонжів та інших родин у формі «ключів» — кількох сіл і містечок, що управлялися як єдиний господарський комплекс. У 1629 р. в Брацлавському воєводстві 80 % усіх селянських і міщанських дворів належало
ГОСПОДАРСТВО РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ в XVI—XVII ст.
1. Які українські землі були втягнуті у хлібну торгівлю по річці Вісла?
2. Який вплив на господарський розвиток українських земель мала хлібна торгівля?
Яке судження буде більш правильним: 1) у сільському господарстві українських земель першої половини XVII ст. набули поширення нові явища; 2) у сільському господарстві українських земель першої половини XVII ст. розвивалися явища, започатковані в XVI ст.? Поясніть свою думку, використовуючи пункти 1, 2 параграфа.
18 магнатам, у Волинському воєводстві у власності магнатів перебувало 75 % селянських господарств. Саме на Волині розташовувалася «Острожчина» — володіння князів Острозьких. Крім цього, на початку XVII ст. їм належали землі в Брацлавському, Київському, Руському, Сандомирському, Краківському, Берестейському, Мінському, Новогрудському, Вітебському та Віленському воєводствах. На їхніх територіях налічувалося 620 населених пунктів, серед яких 38 міст. Проте найбільшими були волинські володіння князів. На Лівобережжі своїми розмірами вирізнялися володіння Вишневецьких, або «Вишневеччина», із центром у Лубнах. Наприкінці 30-х рр. XVII ст. до них входило 39,6 тис. селянських дворів, 56 міст і містечок. Загалом Вишневецькі, яким належали й землі на Поліссі, Поділлі, Волині та в Галичині, мали майже 500 тис. підданих — посполитих (селян) і міщан.
Великі земельні маєтки в інших місцевостях на українських землях мали також родини Збаразьких, Хоткевичів, Корецьких, Ружинських, Замойських та інших.
Земельні володіння магнатів зростали за рахунок успадкування, купівлі або захоплення маєтків, укладення вигідних шлюбів, заселення окраїнних територій, подарунків від королів. Права магнатів на володіння землями затверджувалися королівськими грамотами.
Замок у містечку Вишнівець (Тернопільська обл.) — родинне гніздо князів Вишневецьких. Сучасний вигляд
Руїни вежі замку князів Корецьких-Острозьких у м. Корець (Рівненська обл.)
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із розповіді польського шляхтича С. Старовольського про зміни, які відбувалися в середовищі шляхти в першій половині XVII ст.
За старих часів вважалося обов’язком селянина обробляти землю, а купця — займатися торговими справами. Шляхтич же віддавався рицарській справі й безперервно воював. Тепер у нас нема вояків... зате є корчмарі, гендлярі й посередники... Найбільшим подвигом у нас вважається знати дорогу, якою женуть биків із маєтку до Гданська, бо всі заможні торгують волами, кіньми, вином, медом... рибою... усяким хлібом... Усе, що їхні піддані мають у себе для продажу, вони наказують нести на панський двір, скуповують за найнижчими цінами й відправляють до міста... Туди ж вони посилають і свої продукти.
Робота в парах. Обговоріть і визначте, які зміни відбулися в середовищі шляхти Речі Посполитої внаслідок розвитку товарного виробництва.
Товарне виробництво — виробництво продукції для продажу, а не для власного споживання.
2. ПОШИРЕННЯ ФІЛЬВАРКІВ. РОЗВИТОК ТОВАРНОГО ВИРОБНИЦТВА. Зростання попиту на сільськогосподарську продукцію спонукало чимало землевласників до перетворення своїх маєтків на фільварки. Урожайність у фільварках, особливо великих, була вищою порівняно із селянськими господарствами. У фільваркових господарствах першої половини XVII ст. вирощували зернові культури, влаштовували городи, ставили на відгодівлю волів, розводили птицю, займалися рибництвом.
Одночасно з поширенням фільварків розгортався процес залучення до господарського розвитку неосвоєних територій, унаслідок чого в Україні значно зросла площа оброблюваних земель. Сільське господарство поширилося на нові місцевості Східного Поділля, південну частину Київщини й Лівобережжя та майбутню Слобожанщину. Проте найбільш розвинене землеробство залишалося на території Белзщини, Холмщини, Волині, Західного Поділля й частково Галичини.
Із появою фільварків пов’язувався розвиток товарного виробництва. Пани відправляли на ринки з фільварків великі валки з продуктами та зерном і виручали за їх продаж значні суми грошей. У багатьох маєтках щорічно для продажу на ринку відгодовували 100—300 волів, в окремих фільварках зустрічалися кінні заводи. Вирощування породистих коней для потреб війська й знаті також забезпечувало великі прибутки.
Свідченням залучення господарств шляхти до товарного виробництва стало також зростання в них кількості млинів, крупорушок, ґуралень, броварень, чинбарень тощо.
3. РОЗВИТОК МІСТ. У цей період, як і раніше, на українських землях зростали старі міста й містечка та з’являлися нові. Зокрема, упродовж першої половини XVII ст. було засновано десятки нових міст і містечок: Конотоп, Яготин, Умань, Бориспіль тощо. У 40-х рр. XVII ст. найбільшими за кількістю населення стали Львів (25—30 тис. осіб), Київ (15 тис. осіб), Меджибіж (12 тис. осіб), Біла Церква (10 тис. осіб). Однак типовими вважалися міста з 2—3 тис. жителів. Від міст держава або магнати-власники отримували значні доходи (збори з ремісників і торговців, плата за проїзд через місто або за місце на ринку тощо). Деякі міста приносили своїм власникам у 50 разів більше прибутку, ніж села, на місці яких вони виникли.
Чинбар (майстер з обробки шкіри). Гравюра XVI ст.
Знаряддя праці чинбаря. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» (Київська обл.)
Опишіть працю чинбаря за наведеними ілюстраціями.
Краєвид Львова. Художник А. Гогенберг. Гравюра 1617—1618 рр. Перше друковане зображення міста
Королівські міста, які належали державі, ставали адміністративними центрами й найчастіше управлялися на основі магдебурзького права. Проте більшість міст (близько 80 %) була в приватній власності або належала церкві. Так, із 206 міст у Київському воєводстві налічувалося 46 королівських, 150 приватновласницьких і десять церковних. Окремі приватновласницькі й церковні міста також користувалися магдебурзьким правом. Деякі магнати володіли багатьма містами. Так, С. Конецпольському лише на Брацлавщині належало 170 міст і містечок.
Про рівень господарського розвитку міст у той час свідчила кількість ремісників різних професій. У першій половині XVII ст. в українських містах існувало понад 300 ремісничих спеціальностей. Зростання міст зумовлювало збільшення кількості пекарів, різників, м’ясників, медоварів, пивоварів, ґуральників, олійників, мірошників та інших.
У першій половині XVII ст. в розвитку міського ремесла з’явилися нові явища. У містах почала зростати кількість позацехових майстрів-партачів, насамперед за рахунок вихідців із сіл. У Львові в цей час вони становили понад 40 % усіх ремісників. Цехи намагалися боротися з ними, але найчастіше безуспішно. Крім того, партачів підтримували, виходячи з власних інтересів, шляхта й міська влада. Наприклад, у 1638 р. львівський староста замість дозволених йому цехом шести ремісників тримав понад 160 осіб та мав прибуток від їхньої праці.
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
Ярема Вишневецький. Художник Д. Шульц. ХVІІ ст.
У першій половині XVII ст. величезними маєтками на українських землях володів князь Ярема Вишневецький. Він походив із давнього литовсько-руського роду. Я. Вишневецький виховувався в православній родині, однак пізніше перейшов у католицизм. Освіту він здобув у Львівському єзуїтському колегіумі, обіймав посаду воєводи руського. Князь-католик Я. Вишневецький вирізнявся віротерпимістю, активно захищав права православних вірян. Він часто дарував землі й надавав привілеї православним монастирям. Своєю господарською діяльністю Я. Вишневецький сприяв освоєнню земель Лівобережної України.
Про «Вишневеччину» український історик М. Грушевський писав, що вона є найбільшим землеволодінням «не лише в Україні, а й у Польщі, а можливо, і в усій Європі». Польський історик О. Яблоновський навіть називав «Вишневеччину» «Задніпровською державою». Щороку Я. Вишневецький мав 1,2 млн злотих податків із населення цих земель. Він утримував одну з найбільших магнатських армій у Речі Посполитій.
На окремих міських виробництвах упроваджувалися різноманітні верстати та технічні вдосконалення, виникав поділ праці й використовувалася наймана праця, тобто розпочався перехід до мануфактурного виробництва. Наприклад, водяні колеса на початку XVII ст. застосовувалися на папірні у Брюховичах під Львовом, а поділ праці між найманими робітниками спостерігався там, де виробляли великі гармати й дзвони, — у майстернях Львова, Черкас, Остра, Білої Церкви.
4. СТАНОВИЩЕ СЕЛЯН І МІЩАН. Поширення фільварків на українських землях супроводжувалося скороченням селянських наділів, зростанням кількості малоземельних і безземельних селянських господарств. Одні з них використовували половину наділу, інші — чверть. Найбіднішою частиною селянства стали загородники (городники), що найчастіше мали лише один город (загороду), і комірники, які не мали навіть власного житла, хоча дехто з них тримав худобу.
Одночасно зі скороченням селянських наділів посилювався визиск селян. Вони втрачали свободу й потрапляли в особисту залежність від панів, які на власний розсуд визначали розмір панщини, повинності й податки, розпоряджалися їхнім майном і навіть життям. Унаслідок цього селяни перетворювалися на безправних осіб, яких могли подарувати, продати, купити разом з усім селом і землею.
Упродовж першої половини ХVII ст. погіршилося економічне, соціальне та правове становище селянства на всій території України. Найважчим стало життя в Берестейському, Підляському, Руському, Белзькому, Волинському, західній частині Подільського й на правобережжі Київського воєводств, де панщина сягала трьох-шести днів на тиждень. На середину ХVII ст. унаслідок перетворення вільних селян на залежних від землевласників кількість вільних селян на українських землях значно скоротилася.
Чи є правильним судження, що становище значної кількості селян і міщан на тогочасних українських землях зазнало змін? Яких саме?
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
З опису Г. Л. де Боплана про умови життя селян Середньої Наддніпрянщини в 30—40-х рр. XVII ст.
Тутешні селяни заслуговують на співчуття. Вони надзвичайно бідні, бо мусять тричі на тиждень відбувати панщину своїми кіньми і працею власних рук. Крім того, залежно від розмірів наділу мають давати відповідну кількість зерна, безліч курей і качок до Великодня, Трійці та Різдва. До того ж мають возити своєму панові задарма дрова та відбувати багато інших робіт... Ще вимагають від них грошових податків. Крім того, десятину з баранів, поросят, меду, усяких плодів, а кожні три роки — і третього волика...
Проте це ще не найважливіше, оскільки пани мають необмежену владу не тільки над їхнім майном, але й над їхнім життям; ось яка велика свобода польської шляхти (яка живе неначе в раю, а селяни ніби перебувають у чистилищі).
Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Якою була панщина? 2. Які податки й повинності стягувалися із селян? 3. Які факти свідчать про безправне становище селянства?
Євреї-торговці. Художник Ю. Брандт. XIX ст.
Із розвитком ремесла, промислів і торгівлі в містах поглиблювалося соціальне розшарування. Патриціат дедалі більше збагачувався й керував усім міським життям. У свою чергу, середній за майновим становищем прошарок міщан прагнув звуження сфери впливу патриціату й розширення своїх прав. Зростала кількість збіднілих цехових майстрів, підмайстрів, учнів і партачів, невдоволених своїм становищем.
У першій половині XVII ст. значну кількість міського населення становили козаки й жовніри (солдати польської армії) військових залог. Перш за все це стосувалося міст і містечок Наддніпрянщини та Брацлавщини. Так, у 1616 р. в Каневі, Корсуні, Білій Церкві, Чигирині, Черкасах, Богуславі, Переяславі в середньому понад 75 % дворів були козацькими.
Основну частину населення міст становили русини (українці), разом із якими жили інші національні спільноти. Заможні іноземці найчастіше займалися торгівлею, орендою маєтків і промислів, викупом мит. У містах існували обмеження для населення православного віросповідання. Зокрема, у 1620 р., після укладення Берестейської церковної унії (про неї ви дізнаєтеся в наступних параграфах), за повідомленнями сучасника, у Львові той, «хто дотримується грецької віри й не перейшов в унію, не може жити в місті, міряти ліктем і квартою, бути прийнятим у цех».
Населення міст зазнавало різноманітних утисків своїх прав. У королівських містах, навіть тих, що мали магдебурзьке право, міщани часто потерпали від дій королівської влади. У приватновласницьких містах жителів змушували служити у війську із власним спорядженням, будувати й ремонтувати різні споруди тощо. Багато лиха завдавали магнатські чвари та свавілля шляхетських військ, що часто супроводжувалося пограбуваннями й насильством.
ЦІКАВІ ФАКТИ
Після Люблінської унії відбулося переселення єврейської спільноти на українські землі. У 1569—1648 рр. кількість євреїв тут збільшилася із 4 тис. до 51 тис. осіб. У період становлення володінь польської шляхти на українських землях євреї ставали управителями маєтків, збирачами податків, орендарями, а також торговцями, шинкарями, мірошниками, Гуральниками тощо. Потребуючи грошей, шляхта й королівські намісники передавали в оренду єврейським підприємцям окремі населені пункти, а інколи й цілі староства (Житомирське, Корсунське, Богуславське, Любецьке). Орендарі прагнули за короткий час отримати якнайбільше прибутків, тому часто всупереч звичаю впроваджували понаднормові роботи й податки. Через співпрацю євреїв із землевласниками місцеві жителі вважали і тих, і інших своїми гнобителями. Це спричиняло зростання стихійної юдофобії — несприйняття осіб єврейської національності. Оскільки до соціальних суперечностей додавалася національно-релігійна складова, населення було особливо вороже налаштовано до чужинців-євреїв. Слід зазначити, що антиюдейські настрої були типовими для всієї тогочасної Європи. Причиною негативного ставлення до євреїв на українських землях, зокрема, було те, що вони сповідували іншу віру — юдаїзм. Тих євреїв, які приймали християнство, вважали «своїми».
ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?
- В умовах перебування у складі Речі Посполитої на українських землях з’явилися величезні земельні володіння шляхти.
- У сільському господарстві основним виробником товарної продукції стали фільварки.
- Упродовж першої половини XVII ст. зростала кількість міст і їхнього населення.
- Унаслідок поширення фільварків становище значної кількості українського селянства погіршилося.
- Міське населення часто потерпало від свавілля королівської влади або власників міст, а також від національно-релігійних утисків.
ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ
Перша половина XVII ст. — швидке зростання магнатського землеволодіння на українських землях.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Перевірте свої знання за навчальною грою «Так або ні». Правила гри. Учитель/учителька пропонує учням та ученицям за визначений час скласти на аркуші запитання за матеріалом параграфа, які передбачають відповіді «так» або «ні». Запитань може бути від 6 до 12 залежно від кількості відведеного часу. Потім учитель/учителька збирає, перемішує аркуші та роздає в довільному порядку. Учні та учениці мають написати відповіді на запитання своїх однокласників.
2. Наведіть факти, що свідчать про зростання магнатського землеволодіння в першій половині XVII ст. 3. Яку роль відігравали фільваркові господарства в соціально-економічному житті тогочасної України? Поясніть свою думку. 4. Що нового з’явилося в розвитку міст? 5. Укажіть риси, характерні для становища селян і міщан у цей період.
6. Визначте за картою атласу або інтернет-джерелами та складіть перелік міст на українських землях, які в першій половині XVII ст. отримали магдебурзьке право. 7. Складіть порівняльну таблицю «Соціально-економічний розвиток українських земель у XVI та першій половині XVII ст.». Питання для порівняння визначте самостійно.
8. Робота в малих групах. Розподіліть ролі та складіть розповіді від імені мандрівників, що відвідали українські землі в першій половині XVII ст. Підготуйте декілька інсценівок.
Коментарі (0)